5011-18/12923-2012 Про визнання недійсним договору про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ - 20.03.2013 Прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.10.2012 року по справі № 5011-18/12923-2012 у задоволенні позову державного комунального підприємства "Новосілки" до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання договору № 06/10-2184ТЕ-17 від 20.12.2010 року недійсним - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 30.10.2012 року позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2012 року у справі № 5011-18/12923-2012 скасувати та прийняти нове рішення суду яким, задовольнити позовні вимоги повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що пункт 9.3 вищевказаного договору суперечить нормам ст. ст. 260, 261 ЦК України та положенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2012 року у складі головуючого судді Лобаня О.І., суддів - Майданевича А.Г., Тищенко А.І. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року склад колегії суддів змінено: головуючий суддя Лобань О.І., судді Федорчук Р.В., Майданевич А.Г.

У судових засіданнях 21.01.2013 року та 20.03.2013 року представники скаржника свою апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі з доводами викладеними в ній та просили скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та визнати договір № 06/10-2184ТЕ-17 від 20.12.2010 року недійсним.

Представники ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у судових засіданнях 21.01.2013 року 13.02.2013 року, 11.03.2013 року та 20.03.2013 року також, надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги вважають її необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представники відповідача просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 30.10.2012 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та ДКП "Новосілки" (покупець) укладено договір № 06/10-2184ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 1 930,000 тис. куб. м.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн. без ПДВ. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1309,20 грн. з ПДВ. Загальна вартість договору на дату його укладення становить - 2 526 756,00 грн. з ПДВ.

Згідно з пунктом 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотків від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки газу: з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року включно. Згідно з п. 6.1.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

У пункті 7.3.1 договору зазначено, що у разі порушення покупцем умов пункту 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої Закону України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) ) з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з початку опалювального періоду і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1. договору).

Так, у вересні 2012 року державне комунальне підприємство "Новосілки" звернулося до господарського суду міста Києва з позов до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання договору № 06/10-2184ТЕ-17 від 20.12.2010 року недійсним. Обгрунтовуючи позовну заяву позивач зазначає, що умови пункту 9.3 договору суперечать нормам статей 260, 261 Цивільного кодексу України та положенням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Позивач зазначає, що вказана норма надає сторонам за договором право змінити лише строк, протягом якого сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями статей 260, 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу, встановленого частиною 2 статті 260 Цивільного кодексу України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності. За таких обставин, позивач просив суд визнати договір № 06/10-2184ТЕ-17 від 20.12.2010 року недійсним.

Відповідач - дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", під час розгляду справи у суді першої інстанції заперечив проти задоволення вказаного позову та просив суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що п. 9.3 спірного договору встановлює саме строки та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а не строк позовної давності та порядок його обрахування до вимог про стягнення пені.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 30.10.2012 року по справі № 5011-18/12923-2012 у задоволенні позову державного комунального підприємства "Новосілки" до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання договору № 06/10-2184ТЕ-17 від 20.12.2010 року недійсним - відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга державного комунального підприємства "Новосілки" підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2012 року по справі № 5011-18/12923-2012 скасуванню.

Так, як вбачається з умов спірного договору пунктами 7.3.1, 9.3 договору № 06/10-2184ТЕ-17 від 20.12.2010 року передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що зазначена норма надає сторонам за договором право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положенням ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу, встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що остаточні розрахунки за фактично спожиті обсяги газу за договором повинні виконуватись до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 договору), а отже прострочення платежу за кожний неоплачений місяць повинен починатися з 21 числа відповідного місяця. При цьому, за спірним договором (пункту 9.3) позивач може нарахувати пеню протягом шести місяців, що передують зверненню з позовом.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.

Зі спірного договору вбачається, що сторони скористалися правом, наданим їм статтею 259 ЦК України, та збільшили скорочену позовну давність до вимог про стягнення неустойки, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до трьох років.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч. 2 ст. 260 ЦК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Слід зазначити, що в даному випадку, виходячи із змісту договору (п.4.1), початок перебігу позовної давності за вимогами, що випливають з даного договору починається з 21 числа наступного за місяцем поставки, який неоплачений, тобто від дня, коли сторона дізналася про порушення свого права, а відтак, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, саме з 21 числа місяця + 6 місяців повинна обчислюватися пеня, а не за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, як зазначено у пункті 9.3 договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що пунктом 9.3 договору сторони також фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказану частину пункту договору у спірних правовідносинах сторони фактично визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 ЦК України.

Отже, умови пункту 9.3 договору № 06/10-2184ТЕ-17 від 20.12.2010 року в частині нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом суперечать нормам ст. ст. 260, 261 ЦК України та положенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України в редакції, що діяла на дату укладення договору, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, оскільки пункт 9.3 договору № 06/10-2184ТЕ-17 від 20.12.2010 року в частині, якою передбачено нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, суперечить нормам ст. 260 ЦК України, ст. 261 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, то пункт 9.3 в цій частині підлягає визнанню судом недійсним згідно з ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.12.2012 року у справі № 17/034-11 та від 11.12.2012 року у справі № 15/046-11.

Водночас, пунктом 7.3.1 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу державного комунального підприємства "Новосілки" на рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2012 року у справі № 5011-18/12923-2012 слід задовольнити частково. Рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2012 року у справі № 5011-18/12923-2012 - скасувати. Прийняти нове рішення суду, яким позов державного комунального підприємства "Новосілки" до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" визнання договору № 06/10-2184ТЕ-17 від 20.12.2010 року недійсним задовольнити частково. Визнати недійсним п. 9.3 договору № 06/10-2184ТЕ-17 від 20.12.2010 року, укладеного між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та державним комунальним підприємством "Новосілки", в частині, якою передбачено нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (друге речення). В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу державного комунального підприємства "Новосілки" на рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2012 року у справі № 5011-18/12923-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2012 року у справі № 5011-18/12923-2012 скасувати.

Прийняти нове рішення суду, яким позов державного комунального підприємства "Новосілки" до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" визнання договору № 06/10-2184ТЕ-17 від 20.12.2010 року недійсним задовольнити частково.

3. Визнати недійсним п. 9.3 договору № 06/10-2184ТЕ-17 від 20.12.2010 року, укладеного між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та державним комунальним підприємством "Новосілки", в частині, якою передбачено нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (друге речення).

4. В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

5. Стягнути з дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь державного комунального підприємства "Новосілки" (03327, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Новосілки, вул. Озерна, будинок 20 ЄДРПОУ 25655972) 536,50 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 268,25 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.