Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Мацюри П.Ф., Разюк Г.П.

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

Від прокуратури - Лянна О.А., посвідчення № 005252, дата видачі : 22.09.12;

Від відповідача 2 - Колєснік І.В., довіреність № 478, дата видачі : 04.04.12;

Від Фонду державного майна України - Петрова О.С., довіреність № 477, дата видачі : 27.12.12;

Від відповідача 3 - Полтєв В.І., довіреність б/н дата видачі : 19.11.12;

Від відповідача 3 - Кучерявий О.С., довіреність б/н дата видачі : 14.02.13;

Від третьої особи 2 - Шавша К.В., довіреність № 57, дата видачі : 13.02.13;

Представники відповідача 1 та третьої особи 1 в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційні скарги Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" та Приватного підприємства "Маркеттранс"

на рішення господарського суду Херсонської області від 29.11.2011р.

у справі №5024/1919/2011

За позовом Прокурора Цюрупинського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України, м. Київ

До відповідачів:

1)Козачелагерської сільської ради, с. Козачі Лагері, Цюрупинського району Херсонської області

2)Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист", м. Херсон

3)Приватного підприємства "Маркеттранс", м. Херсон

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1)Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" в особі філії ПАТ КБ "Надра" Херсонського регіонального управління, м. Херсон

2)Публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК"

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та рішень відповідача -1

В жовтні 2011р. Прокурор Цюрупинського району Херсонської області звернувся із позовом в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України до відповідачів:

1)Козачелагерської сільської ради, с. Козачі Лагері, Цюрупинського району Херсонської області

2)Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист", м. Херсон

3)Приватного підприємства "Маркеттранс", м. Херсон

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та рішень виконкому Козачелагерської сільської ради про дозвіл на видачу свідоцтва на право власності будівель і споруд туристичної бази ім. О.Вишні.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 17 листопада 2011р. винесеною суддею Гридасовим Ю.В. залучені до участі у справі треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" в особі філії ПАТ КБ "Надра" Херсонського регіонального управління та Публічне акціонерне товариство "СЕБ Банк" (т.2а.с.39-40).

В обґрунтування позовних вимог, Прокурор посилається на положення ч.1 ст.ст. 21, 393 Цивільного Кодексу України відповідно до яких правовий акт органу держаної влади та місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника майна, визнається судом незаконним і скасовується, а власник майна, права якого порушені внаслідок видання цього акта, має право вимагати відновлення становища, що існувало до видання цього акта.

Згідно Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991р. (1540-12) майно та фінансові ресурси підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, залишено у державній власності.

Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994р. (3943-12) "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР" передбачено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів право власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Відповідно Постанови Верховної Ради Української РСР від 29 листопада 1990р. №506 (506-12) "Про захист суверенних прав власності Української РСР" введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна, до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Згідно дії ст.1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07 липня 1992р. (2558-12) Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та визнає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Таким чином, майно туристичної бази ім.. О.Вишні є державною власністю, а тому прийняті рішення виконавчого комітету Козачелагерської сільської ради "Про дозвіл на видачу свідоцтва" №29 від 27.02.2002р.; №27 від 27.02.2002р.; №48 від 24.04.2002р. на вказану туристичну базу, слід визнати недійсними, оскільки дані акти сприяли незаконному вибуттю спірного майна із держаної власності.

Проведеною перевіркою прокуратури Цюрупинського району Херсонської області, встановлено, що Приватне Херсонське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" незаконно, без правових підстав, здійснило відчуження майна туристичної бази ім. О.Вишні, шляхом укладення договорів купівлі-продажу з Приватним підприємством "Маркеттранс".

Відповідачі не визнають позовні вимоги, вважаючи, що в їх задоволенні слід відмовити.

Приватне Херсонське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" у своєму відзиві вказує на те, що необхідно застосовувати положення ч.4 ст. 267 ЦК України, оскільки сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач 2 вказує на те, що на момент звернення прокурора, не визнані в установленому порядку, недійсні установчі документи "Укрпрофтура", зокрема, в частині внесення певного майна до статутного фонду. Проте "Укрпрофтур" набув право власності на спірний об'єкт у відповідності із ст. 4 Закону України "Про власність", і як власник вказаного майна, мав право ним розпоряджатись.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29 листопада 2011р. (суддя Гридасов Ю.В.) позов прокурора було задоволено частково.

Господарський суд задовольнив позовні вимоги до Відповідача 1 та визнав недійсним рішення виконавчого комітету Козачелагерської сільської ради "Про дозвіл на видачу свідоцтва" №29 від 27.02.2002р.; №27 від 27.02.2002р.; №48 від 24.04.2002р. "Про дозвіл на видачу свідоцтва".

Господарський суд відмовив прокурору в частині позовних вимог до відповідачів 2 та 3 щодо визнання недійсним договорів купівлі-продажу та дійшов до висновку про те, що наслідки недійсності правочину, які встановлені статтею 216 ЦК України стосуються сторін за право чином і не поширюється на права позивача, який вважає себе власником спірного майна.

Суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку, захист прав споживача можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 388 ЦК України.

Не погоджуючись із винесеним рішенням місцевого господарського суду, із апеляційними скаргами звернулись відповідачі: ПрАТ "Херсонтурист" та ПП "Маркеттранс".

В апеляційних скаргах вказується на положення п.4 ч.1ст. 104 ГПК України, відповідно до якого підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку скаржників, господарським судом свідомо та навмисно не застосовані строки позовної давності, про застосування яких було заявлено Відповідачем 2.

При розгляді даної справи, істотне значення має саме обізнаність Фонду державного майна України, як позивача, а запізніла обізнаність прокурора з 2011р. не має значення для застосування судом позовної давності.

ПрАТ "Херсонтурист" в апеляційній скарзі вказує на те, що дана справа не підсудна господарському суду та повинна була бути передана до адміністративного суду за підвідомчістю, оскільки майновий спір щодо нерухомого майна між сторонами заснований не на приватноправових нормах, а на публічно-правових нормах.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення господарського суду частковому скасуванню, виходячи із наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, перевіркою, проведеною прокуратурою Цюрупинського району, встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 08 травня 1986р. та акту прийому-передачі від 23.05.1986р. Херсонським обласним товариством мисливців і рибалок, будівлі і споруди туристичної бази ім. О.Вишні були передані Херсонській обласній раді по туризму і екскурсіях (т.2а.с.46-47).

Постановою колегії центральної ради по туризму та екскурсіях від 18.07.1988р. № 12-4 створено Херсонське обласне туристично-екскурсійне виробниче об'єднання "Херсонтурист".

Постановою колегії Української республіканської ради по туризму і екскурсіям від 27.11.1989р. Херсонську обласну раду по туризму і екскурсіям ліквідовано та рішенням правління Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" від 03.12.1991р. створене Херсонське обласне відділення Українського акціонерного товариства по туризму і екскурсіям "Укрпрофтур".

Рішенням правління Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" від 27.07.1994р. Херсонське обласне відділення "Херсонтурист" реорганізовано в Херсонське обласне дочірнє підприємство "Херсонтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур".

Рішенням позачергових зборів Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" від 09.12.1998р. реорганізоване Херсонське обласне дочірнє підприємство "Херсонтурист" в Херсонське обласне закрите акціонерне товариство по туризму і екскурсіях "Херсонтурист".

Відповідно до акту передачі у власність Херсонському обласному закритому акціонерному товариству по туризму і екскурсіях "Херсонтурист" майна та будівель від 13.01.1999р. № 14 закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" передано у власність Херсонському обласному закритому акціонерному товариству по туризму і екскурсіях "Херсонтурист", як внесок до статутного фонду майно та будівлі загальною балансовою вартістю 5 545, 00грн в тому числі туристичну базу ім. О. Вишні.

Як встановлено матеріалами справи, на підставі ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішеннями виконавчого комітету Козачелагерської сільської ради №29 від 27.02.2002р.; №27 від 27.02.2002р.; №48 від 24.04.2002р. за заявою Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" наданий дозвіл про видачу свідоцтва про право власності на будівлі і споруди туристичної бази ім. О.Вишні (т.1а.с.15;19;21).

На підставі зазначених рішень, видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно на нежитлові будівлі, споруди туристичної бази ім. О.Вишні.

03 березня 2008р. між приватним Херсонським обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" (Продавець) та приватним підприємством "Маркеттранс" (Покупець) укладений договір купівлі-продажу не житлової будівлі насосної-складу, загальною площею 23,1 кв.м. (Серія ВЕК №729283; реєстраційний № 435) (т.1а.с.22-23).

Згідно акту прийому-передачі від 04.03.2008р. вказаний об'єкт був прийнятий ПП "Маркеттранс" (т.1а.с.24).

03 березня 2008р. між тими ж сторонами укладений договір купівлі-продажу туристичної бази ім.. О.Вишні, що розташована за адресою: Херсонська область, Цюрупинський район, с. Кринки, вул.. О. Вишні, буд.218, загальною площею 1884 кв.м. (Серія ВЕК №729281; реєстраційний № 429) (т.1а.с.25-26).

Зазначений об'єкт був переданий згідно акту прийому-передачі від 24 березня 2008р. (т.1а.с.27).

03 березня 2008р. ті самі сторони уклали договір купівлі-продажу туристичної бази ім.. О. Вишні, яка складається із приміщень адмінбудівлі, загальною площею 551кв.м., навісу літнього, житлових корпусів, котельні з прибудовою, насосної, літнього кінотеатру, спортивного корпусу, столярної майстерні, альтанки, огорожі, системи постачання та каналізації.

За актом приймання-передачі вказані приміщення, загальною площею 5222, 37кв.м. були прийняті Покупцем (т.1а.с.30).

Відповідно до ст. 393 Цивільного Кодексу України правовий акт органу державної влади та місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається незаконним і скасовується, а власник майна, права якого порушені внаслідок видання цього акта, має право вимагати відновлення становища, що існувало до видання цього акта.

Розглядаючи даний спір, та визнаючи недійсними рішення виконавчого комітету Козачелагерської сільської ради щодо надання дозволу про видачу свідоцтва про право власності на будівлі і споруди туристичної бази ім. О.Вишні місцевий господарський суд, цілком правомірно дійшов до висновку, що прийняття даних рішень сприяло незаконному вибуттю спірного майна із державної власності.

Судовою колегією не приймаються до уваги посилання Апелянта на те, що Прокурором та Фондом не доведено факту порушення прав та інтересів держави, які б потребували судового захисту, оскільки на дату подання позову, право власності на спірний об'єкт у встановленому порядку не визнано.

Постановою Верховної Ради УРСР від 24 серпня 1991р. № 1427-ХІІ "Про проголошення незалежності України" (1427-12) Україна проголошена незалежною демократичною державою з моменту проголошення незалежності, чинними на території України є тільки Конституція, закони, постанови Уряду та інші законодавчі акти.

Згідно Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. № 1452-ХІІ (1452-12) "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядковування, розташованих на території України, у власність держави" та Закону України від 10.09.1991р. № 1540-ХІІ (1540-12) "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України, майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України" є державною власністю України, а укладені після 29.11.1990р. майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

У відповідності з Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992р. " 2268-ХІІ (2268-12) "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", з метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, тимчасово до визначення правонаступників, Верховна Рада передала до Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси, розташовані на території України, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій.

За статутом профспілок СРСР, профспілки були загальносоюзною громадською організацією. В єдиній системі профспілок колишнього Союзу РСР, Укрпрофрада представляла республіканську організацію і мала статус юридичної особи.

Пунктом 26 Декларації від 06.10.1990р. "Про утворення Федерації незалежних профспілок України", встановлено, що Рада Федерації є правонаступником Укрпрофради, і все майно Федерації є власністю останньої.

21.11.1992р. Федерація незалежних профспілок України була перейменована у нинішню Федерацію профспілок України.

Рішенням Вищого Арбітражного суду України у справі № 138/у від 20.01.1997р. встановлено, що АТ "Укрпрофтур" засновано Федерацією незалежних профспілок України.

Посилаючись на дане рішення, скаржник вказує на те, що майно, передане у власність ЗАТ "Укрпрофтур" для формування статутного фонду, державою не вилучалось, а тому є правомірним володіння, користування і розпорядження спірним майном, яке було передано, серед якого рахується і спірний об'єкт.

Однак, з такими твердженнями скаржника не може погодитись судова колегія, оскільки серед наданих до суду доказів, матеріали справи не містять та не доказують факт передачі туристичної бази ім. О. Вишні Федерацією Профспілок України до статутного фонду АТ "Укрпрофтур". Постановою Верховної Ради України № 3943-ХІІ від 04.02.1994р. (3943-12) доручено Кабінету Міністрів України до 01.03.1994р. визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконують ці функції до законодавчого визначення правонаступників цього майна.

До законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованих на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю (п.1 Постанови). Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів, підприємств та організацій, їх структурних підрозділів (п.3 Постанови).

Щодо посилань Апелянта на те, що зазначені вище Постанови ВРУ суперечать Конституції УРСР, законодавству, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, судова колегія ставиться критично. Оскільки, вказані Постанови Верховної Ради України є загальнообов'язковими і законними, про що також свідчить Розпорядження Президента України від 24.05.1996р. № 123/96-рп "Про заходи щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР" (123/96-рп) , яким доручалось Уряду у двомісячний термін проінформувати главу держави про стан виконання парламентських Постанов та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо вирішення питань права власності на майно зазначених організацій.

16.06.1992р. прийнятий Закон України "Про об'єднання громадян" № 2460-ХІІ (2460-12) , введений в дію 18.07.1992р., відповідно до ст.1 якого об'єднанням громадян є добровільне, громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо...), відповідно до цього закону визнається політичною партією або громадською організацією. Особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються Законом України "Про профспілки" (1045-14) .

Проте, Закон України "Про профспілки" (1045-14) прийнятий значно пізніше, а саме: особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок в України були визначені Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.1999р. № 1045-ХIV (1045-14) із змінами і доповненнями. Дія цього закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об'єднання, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Таким чином до набуття чинності Закону України "Про профспілки" (1045-14) , профспілки в України повинні були діяти відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян" (2460-12) .

За приписами ст. 21 Закону України "Про об'єднання громадян", об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передано йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом. Законом України "Про власність" від 07.02.1991р. (697-12) № 697-ХІ із змінами і доповненнями (втратив чинність 20.06.2007р. на підставі ЗУ № 997), зокрема, його статтею 20, було визначено, що професійні спілки та їхні громадські об'єднання є суб'єктами права колективної власності. Відповідно ст. 21 ЗУ "Про власність", право колективної власності виникає на підставі добровільного об'єднання майна громадян юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань, передачі державних підприємств в оренду, викупу колективами трудящих державного майна, перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства, безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій, пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Тобто, чинне законодавство України не передбачало підстав, виникнення права власності громадського об'єднання шляхом передачі майна від загальносоюзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації, новоствореної громадської республіканської організації.

Відповідно до ст. 34 ЗУ "Про профспілки", профспілки, їх об'єднання можуть мати у власності кошти ті інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності.

Аналізуючи наведені нормативні акти, встановлені обставини справи, судова колегія вважає, що право власності на спірний об'єкт набула держава України в особі органу, якому відповідно до Постанов Верховної Ради України від 10.04.1992р. № 2268-ХІІ (2268-12) та від 01.03.1994р. № 3943-ХІ надані повноваження прийняти це майно та розпоряджатись ним до визначення суб'єктів його права, тобто Фонду державного майна України.

Судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо звернення прокурора із позовом в межах загального строку позовної давності, оскільки перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено матеріалами справи, про порушення інтересів держави стало відомо в процесі проведеної прокурорської перевірки.

Посилання апелянта на обізнаність Фонду державного майна України про порушення його прав при розгляді Вищим Арбітражним судом України справи №138/7 від 20.01.1997р. про визнання недійсним установчих документів АТ "Укрпрофтур" як підстава для застосування спливу строку позовної давності, судовою колегією не приймаються до уваги.

Згідно з правовою позицією, викладеною у ч.5п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 (v0009700-09) "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними", відповідно до ст.ст. 215 та 216 Цивільного Кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою особою права та законні інтереси якої порушено винесенням правочину.

За договором купівлі-продажу, одна сторона (Продавець) передає або зобов'язується передати майно (Товар) у власність другій стороні (Покупцеві), а Покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (Товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу майна (Товару), крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові. В даному випадку, власником туристичної бази ім. О. Вишні є Держава в особі Фонду державного майна України.

Згідно ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про визнання недійсними трьох договорів купівлі-продажу від 03 березня 2008р., укладених між ПП "Маркеттранс" та Херсонським обласним ЗАТ "Херсонтурист" підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99; 101; 103-105 ГПК України (1798-12) , суд -

Апеляційні скарги Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" та Приватного підприємства "Маркеттранс" - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 29.11.2011р. по справі №5024/1919/2011 - частково скасувати.

Позов Прокурора Цюрупинського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України - задовольнити.

1) Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.03.2008р., укладений між Приватним підприємством "Маркеттранс" та Херсонським обласним ЗАТ "Херсонтурист" серії ВЕК № 729283;

2) Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.03.2008р., укладений між Приватним підприємством "Маркеттранс" та Херсонським обласним ЗАТ "Херсонтурист" серії ВЕК № 729281;

3) Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.03.2008р., укладений між Приватним підприємством "Маркеттранс" та Херсонським обласним ЗАТ "Херсонтурист" серії ВЕК № 729279.

В решті Рішення господарського суду Херсонської області від 29.11.2011р. залишити без змін.

Стягнути з Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" в доход Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 42,50 грн..

Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 26.03.2013р.