914/284/13-г Про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння - 18.03.2013 Прийняття

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.02.2013 р. у справі № 914/284/13-г (суддя - П. Манюк) позов задоволено частково, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" (надалі - позивач) право власності на майно - бензин автомобільний марки А-95 у кількості 4 172, 61 л., вартістю 45 272, 82 грн. В задоволенні позовних вимог щодо витребування майна (бензину марки А-95 у кількості 4172,61 л.) з чужого незаконного володіння Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі- відповідач) та щодо застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти будь - які дії, щодо розпорядження майном ТзОВ "Влада Ойл" (бензин марки А-95) - відмовлено. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" 1 720, 50 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду в частині задоволеної позовної вимоги мотивовано тим, що суду не представлено доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для визнання майна - бензину марки А-95 у кількості 4172,61 л. вартістю 45272,82 грн. безхазяйним, так як вказаний бензин є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" на підставі договору поставки нафтопродуктів № 08-11/2012-КП, товаро - транспортної накладної від 13.12.2012 р. № 00000012107, та видаткової накладної від 12.12.2012 р. № 121212000000039. Щодо відмови в задоволенні позовних вимог про застосування забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти будь - які дії, щодо розпорядження майном, а саме бензином марки А-95 та про витребування такого майна з чужого незаконного володіння (Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова), суд виходив з того, що позивачем не представлено доказів, які б підтверджували знаходження спірного майна у володінні відповідача, який без відома позивача може реалізувати таке майно, оскільки сторонами укладено договір відповідального зберігання майна від 29.12.2012 р., згідно умов якого бензин зберігається на нафтобазі, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл".

Відповідач, - Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вказує на обґрунтованість адміністративного арешту майна, зазначаючи, що бензин марки А-95 у кількості 4172,61 грн., на який було накладено арешт, не належить на праві власності позивачу. Відповідно до експертного дослідження автомобільний бензин марки А-95 ДСТУ 4063-2011 в кількості 4172,61 л. не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" за показниками "концентрація фактичних смол", а тому стверджує, що податковий орган діяв згідно п. 94.7. ст. 97 Податкового кодексу України. Крім того, відповідач зазначає, що приймаючи рішення в частині визначення повноважень податкової інспекції на вчинення дій щодо спірного майна суд покликався на положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , який втратив чинність.

Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2013 р. в частині задоволеної позовної вимоги та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 914/284/13-г та призначено до розгляду в судове засідання на 18.03.2013 р. (а.с. 114). Даною ухвалою участь представників сторін в судовому засіданні визначено на власний розсуд.

В судове засідання 18.03.2013 р. з'явились представники позивача, які заперечили доводи апеляційної скарги та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, скаргу - без задоволення з мотивів, викладених у відзиві (вих. №501 від 15.03.2013 р.). При цьому, зазначали про необґрунтованість адміністративного арешту матеріальних цінностей (бензину) та пояснили, що бензин автомобільний марки А-95 є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, а дії податкового органу щодо його арешту є незаконними та виходять за межі компетенції суб'єкта владних повноважень і спрямовані на позбавлення платника податків приватної власності. Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, однак через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № суду 05-04/654/13) на інший термін у зв'язку з зайнятістю його представника в розгляді адміністративної справи в Львівському окружному адміністративному суді.

У відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язанні добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Підставою для відкладення розгляду справи, апелянт називає участь його представника в судовому засіданні Львівського окружного адміністративного суду та не зазначає в чому саме полягає необхідність участі його представника в судовому засіданні Львівського апеляційного господарського суду.

Стаття 237 Цивільного кодексу України не обмежеує кола осіб, які можуть здійснювати представництво інтересів юридичної особи, а тому скаржник мав достатньо часу для вирішення питання для реалізації встановлених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прав.

Враховуючи те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2013 р. участь представників обов'язковою не визнавалась, додаткових доказів сторонами в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України не подано, судова колегія не знайшла підстав, які унеможливлюють розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні, а тому порадившись на місці, ухвалила клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

22 січня 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" (надалі - позивач) звернулося в господарський суд Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання за позивачем права власності на майно - бензин марки А-95 у кількості 4 172, 61 л. вартістю 45 272, 82 грн. та витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" є власником спірного майна (бензин) на підставі договору поставки нафтопродуктів № 08-11/2012-КП від 29.11.2012 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Уністрой", яке було транспортовано для реалізації на АЗС № 4, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 2.

Однак, Державна податкова служба у Львівській області у зв'язку з надходженням скарги від громадянина Паучок Ю.В. щодо реалізації недоброякісного пального на АЗС, яка використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" з метою виконання функцій, покладених на податкову службу у відповідності до вимог статті 84 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами і доповненнями) скерувала до Інспекції з питань захисту прав споживачів лист (№ 27203/9/22-3007/62 від 20.12.2012 р. ) з проханням провести перевірку якості паливно - мастильних матеріалів, що реалізується на АЗС за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 2 (а.с. 43).

21 грудня 2012 р. начальником Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області на підставі статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів", на виконання наказу інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області № 197 та згоди Держспоживінспекції України від 20.12.2012 р. № 6071-3-7/6 підписано направлення № 0981 про проведення перевірки за додержанням законодавства про захист прав споживачів у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, роздрібної торгівлі продовольчими, непродовольчими товарами, нафтопродуктами з відбором взірців на лабораторне дослідження АЗС Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" за адресою: м. Львів, вул. Персенківка,2 (а.с. 33).

Згідно ч. 2 п. 2 Порядку відбору зразків продукції для визначення їх якісних показників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 р. № 1280 (1280-2007-п) , у рішенні про відбір зразків продукції зазначається кількість зразків для кожного виду (типу) продукції (не менше як два), необхідних для проведення експертизи (випробування), а також місце її проведення. При цьому кількість зразків продукції, що відбирається, повинна відповідати кількості, зазначеній у відповідному рішенні органу державного нагляду (контролю).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", відбір зразків продукції здійснюється на підставі письмового мотивованого рішення керівника органу нагляду (контролю) або його заступника згідно із законом. У рішенні про необхідність відбору зразків продукції зазначаються кількість зразків для кожного виду або типу продукції, необхідних для експертизи, а також місце здійснення цієї експертизи.

В подальшому Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області відповідно до Законів України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) , "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" (2735-17) , "Про загальну безпечність нехарчової продукції" (2736-17) була проведена позапланова перевірка з питань характеристик продукції на підставі рішення про відбір зразків продукції від 21.12.2012 р. № 0003 був відібраний зразок бензину А95, місце проведення експертизи (випробування) ПАТ "Концерн Галнафтогаз" за адресою м. Львів, вул. Пластова,1.

21 грудня 2012 р. представниками Інспекції на лабораторне дослідження визначення фізично - хімічних показників відібрано бензин автомобільний марки А95, про що складено акт відбору зразків продукції №0177 (а.с.39). Також, складено акт перевірки характеристик продукції №009, в якому зафіксовано, що на лабораторне дослідження визначення фізико - хімічних показників відібрано бензин автомобільний А95 згідно ДСТУ 4488:2005 в кількості 6 л. у скляні, чисті, сухі пляшки і опломбовано за підписами членів комісії. 4 літри відібраного пального залишено на АЗС в опломбованому вигляді, як контрольні. В даному акті зафіксовано, що відібране пальне на АЗС отримане від ВАТ "НПК Галичина" згідно товарно - транспортної накладної № 00000012107 в кількості 10150 літрів і по якому відпуск бензину А95 на час проведення лабораторного дослідження призупиняється, про що прийнято Інспекцією відповідне рішення (а.с. 40).

29 грудня 2012 р. Інспекцією були надані позивачу результати лабораторних випробувань вказаного бензину (паспорт якості № 03043102/12-0011/01 від 26.12.2012 р., виданий ПАТ "Концерн Галнафтогаз"), згідно яких зразки нафтопродуктів, відібрані 21.12.2012 року, відповідають вимогам ДСТУ 4063-2001.

Тобто, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Львівській області, як спеціально визначений законодавством орган державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, підтвердила відповідність бензину А95, який реалізовувався на АЗС №4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" (м. Львів, вул. Персенівка, 2), вимогам ДСТУ 4063-2001.

Дана обставина послугувала підставою для скасування рішення про вжиття обмежувальних заходів щодо припинення реалізації бензину А95 на час проведення лабораторних досліджень.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2012 р. Державною податковою службою у Львівській області складено акт (довідка) перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій №13/01/2230/37123376, в якому відображено порушення позивачем п. 12 ст. 3 та ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями). При цьому, в описовій частині акту перевірки (розділ 2, пункт 2.2.14) зазначено, що на підставі п. 20.1.5 ст. 20 Податкового кодексу України проведено інвентаризацію товарно - матеріальних цінностей, коштів на АЗС, в тому числі здійснено зняття залишків товарно - матеріальних цінностей (палива). На підставі ст. 84 Податкового кодексу України Головою ДПС у Львівській області прийнято рішення від 21.12.2012 р. № 27343/10/22-3010/625 про проведення експертизи бензину автомобільного марки А-95. Згідно протоколу випробувань Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи, яким випробувано продукцію, бензин автомобільний А95, зразок якого не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови." за показником "концентрація фактичних смол", а також не відповідає представленим документам, документи щодо його походження не представлено, власника не встановлено, товари не обліковано у встановленому порядку.

Дані обставини послугували підставою для складення працівниками ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС протоколу про тимчасове затримання майна №1 від 29.12.2012 р., в якому значиться, що посадовими особами затримано і вилучено майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" АЗС №4 у загальній кількості 4172,61 л. загальною вартістю 45272,82 грн., при цьому нафтопродукти, затримання яких здійснено зазначені як "Рідина невстановленого походження із запахом бензину". Причиною затримання в протоколі зазначено п. 94.7 ст. 94 Податкового кодексу України.

На підставі відомостей, зазначених у протоколі № 1 від 29.12.2012 р. начальником ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС прийнято рішення про накладення адміністративного арешту майна, в якому зазначено про тимчасовий адміністративний арешт майна, власник якого не встановлений, що міститься за адресою м. Львів, вул Персенівка, 2 АЗС №4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" на загальну суму 45272,82 грн.

Як вбачається з вищеописаних актів Державної податкової служби, єдиною підставою для застосування адміністративного арешту майна зазначено пункт 94.7 статті 94 Податкового кодексу України, згідно якого арешт майна може бути застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено.

З аналізу наведеної норми вбачається, що для застосування адміністративного арешту при тимчасовому затриманні майна повинні існувати такі обставини: продаж товарів з порушенням порядку, визначеного законодавством, не встановлення власника такого товару, винятковість способу забезпечення виконнання платником податків його обов'язків, зазначених Законом.

В доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що податковий орган діяв згідно приписів пункту 94.7 статті 94 Податкового кодексу України та наклав адміністративний арешт на майно, враховуючи те, що його власника не встановлено.

Судова колегія оцінює критично такий висновок відповідача, адже він спростовується матеріалами справи, зокрема, укладеним 29.11.2012 року між ТзОВ "Уністрой" та позивачем договором поставки нафтопродуктів № 08-11/2012-КП, які були транспортовані для реалізації на АЗС № 4 ТзОВ "Влада Ойл", що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 2, про що свідчать товарно-транспортна накладна від 13.12.2012 року № 00000012107 та видаткова накладна від 12.12.2012 року № 121212000000039 (а.с. 12-15).

Із вказаних документів однозначно слідує, що власником товару є Товариство з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" і такий не підпадає під визначення безхазяйного, а відтак покликання відповідача про неможливість встановити власника даного майна безпідставні та документально необґрунтовані.

Згідно ч. 1 ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Тобто, із визначення поняття "безхазяйна річ" вбачається, що дана річ має бути такою, щодо якої право власності ніким не оспорюється.

Слід зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" під час проведення фактичної перевірки Державною податковою службою у Львівській області надано усі документи на нафтопродукти, що знаходились на АЗС №4, зокрема: журнал обліку нафтопродуктів на АЗС № 4 ТзОВ "Влада Ойл", товарно - транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 00000012107, сертифікат відповідності та паспорт якості № 427 від 08.11.2012 р. на бензин автомобільний А95, виданий ПАТ ТНФПНК "Укрнафта", про що зазначено в акті податкового органу від 29.12.2012 р. (а.с. 6).

Окрім того, згідно п. 94.10. ст. 94 Податкового кодексу України обґрунтованість рішення керівника органу державної податкової служби про накладення адміністративного арешту протягом 96 годин має бути перевірено судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Так, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.01.2013 р. закрито провадження у адміністративній справі за поданням Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" про підтвердження обґрунтованості накладення арешту майна, що знаходиться за адресою:м. Львів, вул. Персенківка, 2,АЗС №4, резервуар № 3 згідно рішення від 29.12.2012 р. № 1.

Апелянт вказує, що забороняється приймати на АЗС нафтопродукти у разі невідповідності їх якості вимогам нормативних документів, а згідно протоколу про тимчасове затримання майна ДПС у Львівській області вбачається, що в результаті провірки господарської одиниці АЗС встановлено наявність рідини невстановленого походження із запахом бензину в ємності з написом А95.

З даного приводу судова колегія зазначає, що хоча податковий орган у Франківському районі м. Львова в протоколі про тимчасове затримання майна № 1 від 29.12.2012 р. і зазначає про вилучається рідина невстановленого походження з запахом бензину в ємності з написом А95, однак в описовій частині акту № 13/01/2230/37123376 вказує, що на підставі ст. 84 Податкового кодексу України говою ДПС у Львівській області прийнято рішення № 27343/10/22-3010/625 про проведення експертизи бензину автомобільного А95 . Згідно протоколу випробувань Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи, яким випробовано продукцію, бензин автомобільний А95, зразок представленого бензину не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні, Технічні умови" за показником "концетрація фактичних смол".

Таким чином, податковим органом визнано, що рідина не встановленого походження з запахом бензини в ємності з написом А95, згідно акту перевірки, є бензином автомобільним А95, якість якого є сумнівною.

Слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 26 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію товарної політики щодо захисту прав споживачів. Частиною 4 пункту 1 сатті 11 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" закріпленні повноваження органів ринкового нагляду, а саме, що з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності - проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування). Постановою Кабінету міністрів України від 01.06.2011 р. № 573 (573-2011-п) затверджено "Перелік органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності", органи Державної податкової служби України не включено до зазначеного переліку, а отже вони не є органами ринкового нагляду і не мають відповідних повноважень.

Тобто, питання щодо належної якості продукції (в тому числі нафтопродуктів), перевірки характеристик продукції, відбирання у суб'єктів господарювання зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості, відносяться до завдань та повноважень спеціально визначених законодавством органів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (зокрема, Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів), а не органів податкового контролю (яким відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1. ст. 41 Податкового кодексу України є органи Державної податкової служби України).

Як зазначалось вище, під час проведення фактичної перевірки з метою відповідності нафтопродуктів документам, які надані до перевірки (або ймовірним продажем бензинів автомобільних сумнівної якості), на підставі ст. 84 Податкового кодексу України було прийнято рішення ДПС у Львівській області № 27343/10/22-3010/625 про призначення експертизи нафтопродуктів. При цьому, зазначеним рішенням на вирішення експертизи було поставлено питання про дослідження бензину А95 на відповідність діючим стандартам України.

Отже, питання відповідності продукції діючим стандартам України не є заходом податкового контролю, делегованого органам Державної податкової служби, а згідно результатів Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області випробувань бензину автомобільного А95 (паспорт якості № 03043102/12-0011/01 від 26.12.2012 р.) та акту перевірки характеристик продукції № 0009, згідно яких, зразки нафтопродуктів, відібрані 21.12.2012 р. відповідають вимогам ДСТУ 4063-2001.

Апелянт покликається на лист Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України від 28.12.2012 року № 19/2-12.3/10068, в якому значиться, що за результатами лабораторного дослідження паливно-мастильних матеріалів не відповідають вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" за показниками "концентрація фактичних смол", зокрема "проба № 2, бензин А-95, резервуар № 3, акт відбору від 21.12.12 року № 0177 м. Львів, вул. Персенківка, 2, АЗС ТзОВ "Влада Ойл".

З цього приводу, судова колегія зазначає, що предметом спору у даній справі є визнання права власності на майно та витребування майна з чужого незаконного володіння, а не відповідність якості бензину державним стандартам. В даному випадку матеріали справи свідчать, що спірне майно (бензин) належить позивачу на підставі договору та первинних бухгалтерських документів (товарно - транспортної накладної та видаткової накладної), а тому заявлені позовні вимоги в частині визнання права власності правомірно задоволенні місцевим господарським судом.

Судова колегія зазначає, що можлива невідповідність бензину А-95, належного позивачу, вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" за деякими показниками, зокрема щодо концентрації фактичних смол, не може свідчити про відсутність у позивача права власності на вказаний товар (за наявності необхідних документів). Можливе перетворення бензину А-95, належного позивачу, у "рідину із запахом бензину" (за твердженнями відповідача), що була виявлена на АЗС № 4, належній ТзОВ "Влада Ойл", не припиняє права власності на нього.

Щодо позовної вимоги про витребування майна - бензину автомобільного А-95 у кількості 4 172, 61 л. вартістю 45 272, 82 грн. з чужого незаконного володіння Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Однак, позивачем не представлено доказів, які б підтверджували знаходження спірного майна у володінні відповідача. Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до договору відповідального зберігання майна від 29.12.2012 року № 1 відповідач (ДПІ у Франківському районі м. Львова), як поклажодавець передав на відповідальне зберігання позивачу (ТзОВ "Влада Ойл") бензин автомобільний марки А-95 у кількості 4 172, 61 л. вартістю 45 272, 82 грн., який на час розгляду справи знаходиться на нафтобазі по вул. Лісозаводська, 18, що у м. Судова Вишня Львівської області, яка належить позивачу, тобто позивач фактично володіє спірним майном.

Крім того, позивач у позовній заяві просив застосувати захід забезпечення позову, яким заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, щодо розпорядженням майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл", а саме: бензином автомобільним марки А-95 у кількості 4 172, 61 л. вартістю 45 272, 82 грн., яке було вилучене відповідачем. Судова колегія, вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для вчинення судом таких дій, оскільки відповідно до договору відповідального зберігання майна від 29.12.2012 р. № 1, ДПІ у Франківському районі м. Львова, як поклажодавець передала на відповідальне зберігання ТзОВ "Влада Ойл" бензин автомобільний марки А-95 у кількості 4 172, 61 л. вартістю 45 272, 82 грн., який знаходиться на нафтобазі, що належить позивачу по вул. Лісозаводська, 18, що у м. Судова Вишня Львівської області, а тому відсутні підстави для висновку що відповідач без відома позивача може реалізувати чи іншим способом відчужити спірне майно.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновками місцевого господарського суду, які не спростовані доводами апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з'ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.