5011-1/17636-2012 Про стягнення збитків, завданих невиконанням рішення суду - 13.03.2013 Прийняття

у справі № 5011-1/17636-2012 (суддя Мельник В.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення 266 850,90 грн.

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення 266 850,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не відшкодовуються збитки нанесені позивачу на суму 266 850,90 грн., у зв'язку з невиконанням рішення суду 18/207-10 від 05.10.2010р. господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.02.2013 року позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента ЛТД" 266 850, 90 грн. - матеріальної шкоди, 5 337,02 грн. - судового збору.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області № 18/207-10 від 05.10.2010 було зобов'язано відповідача здійснити перерахунок списаних, але не перерахованих коштів, проте у свою чергу відповідачем вказане рішення виконано не було у зв'язку з чим позивачу було завдано матеріальної шкоди.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ "Комерційний банк "Надра" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 01.02.2013 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. № 5011-1/17636-2012 від 22.02.2013 року враховуючи, що відповідно до розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 5011-1/17636-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст. 4, 6, 69 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30 (vr030414-10) , згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 5011-1/17636-2012 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2013 року по апеляційній скарзі було порушено провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді -Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено до розгляду на 13.03.2013 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. № 5011-1/17636-2012 від 13.03.2013 року враховуючи перебування судді Чорної Л.В. у відпустці, керуючись ст. ст. 4, 6, 69 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30 (vr030414-10) , згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 5011-1/17636-2012 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Гончаров С.А.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 01.02.2013 року у справі № 5011-1/17636-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 01.02.2013 року у справі № 5011-1/17636-2012.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 23.06.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про відкриття банківського рахунку № 1-/2006/100011772, згідно якого відповідач відкрив позивачу банківський рахунок № 26008003042001 в українських гривнях, № 26003003042501 в доларах США та євро для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних документів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України.

Здійснюючи свою господарську діяльність, позивач зобов'язав, згідно вказаного вище договору, відповідача здійснити перерахування коштів у розмірі 25 693,08 євро на рахунок у німецькому банку, що відповідачем не було здійснено у повному обсязі, тобто відповідач здійснив списання коштів у вказаній сумі з рахунку позивача, проте на вказаний німецький рахунок кошти не були перераховані.

З метою відновлення порушених прав позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі філії Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" Дніпропетровського регіонального управління про зобов'язання останнього здійснити перерахування коштів у розмірі 25 693,08 євро.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області № 18/207-10 від 05.10.2010 (яке набрало законної сили) було встановлено факт порушення відповідачем перед позивачем договірних зобов'язань, яке полягає у несвоєчасному здійсненні розрахунково-касового обслуговування, внаслідок чого заявлені позивачем кошти в сумі 25 693, 08 євро були списані з рахунку позивача проте на рахунок бенефіціара, вказаного у платіжному доручені, не надійшли.

Станом на день подачі позову до місцевого господарського суду відповідачем не виконано, зазначене вище рішення, внаслідок чого позивач був змушений подати позов до суду для стягнення з відповідача збитків понесених, внаслідок не виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області № 18/207-10 від 05.10.2010р. та просив суд стягнути з відповідача 25 693,08 євро (що еквівалентно 266 850,90 грн.)

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Аналогічна правова позиція висловлена у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року N 6 (v0006700-92) , де зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Як вбачається з рішення господарського суду Дніпропетровської області № 18/207-10 від 05.10.2010 позивач звернувся до відповідача для здійснення переказу на рахунок № 67600700700162002000 в сумі 25 693,08 євро в якості оплати за медикаменти згідно зовнішньоекономічного договору про дистибюцію, укладеного 14.05.2004 року з компанією "ВЕРВАГ ФАРМА ГМБХ КО.КГ".

Проте незважаючи на списання 25 693,08 євро за платіжним дорученням № 1 з рахунку позивача, відмітки відповідача на платіжному дорученні в іноземній валюті № 513 від 15.01.2009 року про відправлення грошей, списані грошові кошти у сумі 25 693 євро 08 центів до бенефіціара не дійшли.

За результатами розгляду вказаної справи рішення господарського суду Дніпропетровської області № 18/207-10 від 05.10.2010 було встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасного здійснення розрахунково-касового обслуговування перед позивачем та зобов'язано Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" в особі філії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" Дніпропетровського регіонального управління здійснити перерахування коштів у розмірі 25 693,08 євро на рахунок бенефіціара ("ВЕРВАГ ФАРМА ГМБХ КО.КГ").

Згідно з частиною 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до статті 4- 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України. Усі судові рішення викладаються у письмовій формі

Проте в порушення зазначених приписів законодавства, відповідач рішення господарського суду Дніпропетровської області № 18/207-10 від 05.10.2010 не виконав, доказів на підтвердження протилежного суду не надав.

Враховуючи те, що судом достовірно встановлено наявність в діях ПАТ "Комерційний банк "Надра" протиправної поведінка (бездіяльності), яка полягає у невиконанні рішення суду та причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та шкодою, яка полягає у втраті майна (коштів) позивачем з вини боржника, а саме внаслідок неправомірного списання коштів та їх ненадходження до бенефеціара, а також внаслідок не повернення цих коштів на рахунок позивача, тобто позивачем було втрачено своє майно, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 01 лютого 2013 року у справі № 5011-1/17636-2012 залишити без змін.