5028/16/13/2012 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі - 12.03.2013 Прийняття

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 10.12.2012 року (повний текст складно 12.12.2012р.) у справі № 5028/16/13/2012 позов задоволено повністю. Визнано недійсним повністю договір купівлі-продажу нежитлової будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Князя Чорного (Пролетарська), 4, укладений 18.10.2011р. між Відкритим акціонерним товариством "Чернігівбуд" та Чернігівським обласним центром зайнятості. Стягнуто з відповідача в доход державного бюджету судовий збір.

Задовольняючи позов повністю, місцевий господарський суд виходив з невідповідності спірного правочину вимогам ч. 13 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Інші підстави позову суд першої інстанції визнав недоведеними.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ВАТ "Чернігівбуд" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим господарським судом було помилково визначено порушення порядку погодження з розпорядником майна продажу майна, оскільки нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не передбачено безпосереднє погодження тексту угоди або наявність будь-якої відмітки на договорі про його погодження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2013р. апеляційна скарга ВАТ "Чернігівбуд" прийнята до провадження.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від прокурора надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В обґрунтування доводів, викладених у даних запереченнях, прокурор вказує на те, що оскільки ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено необхідність погодження з розпорядником майна безпосередньо тексту угоди про реалізацію майна, а не попередню домовленість про її укладення, спірний правочин підлягає визнанню недійсним у зв'язку з недотримання вказаної процедури погодження продажу майна.

У зв'язку з неявкою представника позивача 1 розгляд справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України відкладався.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача 1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Разом з цим, вказане клопотання не може бути прийнято судом апеляційної інстанції, оскільки довіреність № ДЦ-04-4928/0/6-12 від 18.10.2012р. (а.с. 139 том І), на підставі якої було підписано представником позивача 1 клопотання, має строк дії до 31.12.2012р. Таким чином, на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції закінчився строк дії довіреності, а інших довіреностей на ім'я вказаного представника матеріали справи не містять.

В судове засідання 12.03.2013р. представник позивача 1 не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 04116 08801774.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд з урахуванням обмеження розгляду справи процесуальними строками дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення господарського суду Чернігівської області в апеляційному порядку за відсутності представника позивача 1, який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Також від позивача 2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, яке задоволено судом апеляційної інстанції з огляду на надання витребуваних на огляд оригіналів документів та надання письмових пояснень.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.03.2013р. вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Прокурор заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Присутній представник позивача 2 в судовому засіданні у зв'язку з обмеженням наданих йому довіреністю повноважень (тільки надання на огляд суду оригіналів первинних документів, пов'язаних з предметом спору) пояснення щодо предмету спору не надавав. Разом з цим, через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від сторони надійшли письмові пояснення, в яких позивач 2 вказує на те, що з метою вибору необхідної будівлі для розташування міського центру зайнятості та придбання її у власність було вивчено ринок нерухомості, на якому встановлено лише одну пропозицію щодо продажу будівлі, площа якої задовольняла б потреби позивача 2. Крім того, сторона вказує на те, що порушень чинного законодавства при здійсненні закупівель нежитлової будівлі в одного учасника Чернігівським обласним центром зайнятості не допущено.

Стосовно визначення прокурором в поданій ним позовній заяві позивачами Фонд загальнообов'язкового страхування України на випадок безробіття та Чернігівський обласний центр зайнятості суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Так, прокурором в позові та судом першої інстанції в усіх процесуальних документах зазначено неповну (скорочене найменування) назву позивача 1 - Фонд загальнообов'язкового страхування України на випадок безробіття. Тоді як, повною назвою позивача 1 є Державний центр зайнятості - виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття. При цьому, на другій сторінці позову (а.с. 4 том І) прокурором, також відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с. 83-86 том І) та у довіреність представника позивача 1 (а.с. 139 том І) правильно вказано повну назву позивача 1. Сторона (позивач 1) фактично була учасником судового процесу, саме її мав на увазі прокурор, визначаючи орган держави, в інтересах якого подано позов.

В зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції в даній постанові правильно зазначає повну назву позивача 1 (Державний центр зайнятості - виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття), який фактично був учасником судового процесу, подавав письмовий відзив, клопотання, тощо, а прокурор зробив описку на першій сторінці позовної заяви, яка не впливає на суть спору та склад учасників судового процесу.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що наявні в матеріалах справи копії документів засвідчені частково з недотриманням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55 (не зазначено дати та посадових осіб, які їх завіряли), але при дослідженні в судовому засіданні 12.03.2013р. витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, а тому в силу ст. ст. 32- 34, 36 ГПК України, п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. (v0018600-11) наявні в матеріалах справи копії документів є належними доказами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та прокурора, оглянувши оригінали наданих документів, Київський апеляційний господарський суд, -

Як правильно з'ясовано місцевим господарським судом, 18 жовтня 2011 року між Відкритим акціонерним товариством "Чернігівбуд" (продавець за умовами договору) та Чернігівським обласним центром зайнятості (покупець за умовами договору) було укладено договір купівлі-продажу (далі - договір) нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленком В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 6676.

За умовами п. 1 вказаного договору продавець передає нежитлову будівлю у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти її та сплатити за неї обговорену грошову суму. Предметом договору є адмінбудівля з підвалом, позначена в плані літерою "А-2", загальною площею 5500,2 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Князя Чорного (вулиця Пролетарська), 4, розташована на земельній ділянці в адміністративних межах Чернігівської міської ради загальною площею 0,474 га, кадастровий номер 7410100000:01:038:0050 та належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 02.02.06 на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 23.01.06 №14, яке зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно №9746649 та видане Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації 03.12.06р. (реєстраційний номер 13739696, номер запису 795 в книзі 9).

Передумою укладення вказаного правочину були наступні обставини.

01 серпня 2011 року між Чернігівським обласним центром зайнятості та ВАТ "Чернігівбуд" було проведено переговори по питанню придбання спірного нерухомого майна, що оформлено відповідним протоколом переговорів від 01.08.2011р. (а.с. 89-90 том І). Так, учасники переговорів з врахуванням необхідності забезпечення та створення належних умов прийому громадян, надання соціальних послуг і організації архіву для довгострокового зберігання справ досягли згоди про відповідність ВАТ "Чернігівбуд" кваліфікаційним вимогам, які визначені ст. 16 Закону України "Про здійснення державних закупівель", а також про вартість приміщення (а.с. 89-90 том І).

Відповідно до Звіту про оцінку майна (спірного нерухомого майна), виконаного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Експетна фірма "Еталон", що діє на підставі Сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 11895/11, виданого Фондом державного майна України 23.05.2011р., за замовленням відповідача, ринкова вартість спірного нерухомого майна становить з врахування ПДВ 44 017 241,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7 336 206,83 грн.) (а.с. 14-15 том І).

Звіт про оцінку спірного нерухомого майна, виконаний суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Експетна фірма "Еталон" прорецензовано оцінювачем Кульгейко Ю.М., яка має право здійснювати оцінку майна та майнових прав згідно Сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 11786/11, виданого Фондом державного майна України 06.05.2011р. (а.с. 16-25 том І). За рецензією - звіт відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна; встановлені недоліки не вплинули на достовірність оцінки та може використовуватися з метою, зазначеною у звіті.

Відповідно до Звіту про оцінку майна, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Центр нерухомості" та складеного 04.08.2011р. на замовлення відповідача, ринкова вартість майна з урахуванням ПДВ становить 45 999 729,60 грн. (а.с. 26-27 том І).

Згідно звіту про незалежну оцінку майна ТОВ "ПЕКОМ" від 05.08.2011р., ринкова вартість станом на 31.07.2011р. з урахуванням ПДВ становить 48 052 189,20 грн. (а.с. 28-29 том І).

Інформація про продаж за конкурсом (закупівля в одного учасника) спірного нерухомого майна розміщена в Інформаційному бюлетні "Біржовий вісник" № 96/1 (542/1) від 12.08.2011р. У вказаному оголошені, зокрема, зазначено, що ціна продажу становить 44 000 000, 00 грн. (а.с. 115 том І).

Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, яке відповідно до Указу Президента України від 31.05.2011р. № 634/2011 (634/2011) є правонаступником Міністерства економіки України, погоджено застосування процедури закупівлі в одного учасника (ВАТ "Чернігівбуд") для проведення закупівлі будинків та будівель нежитлових (придбання будівлі для розміщення Чернігівського міського центру зайнятості) за очікуваною вартістю закупівлі в розмірі 44 000 000 грн. (а.с. 88 том І).

Відповідно до протоколу №18-2011 засідання комітету з конкурсних торгів Чернігівського обласного центру зайнятості від 12.10.2011р. одноголосно вирішено придбати у ВАТ "Чернігівбуд" спірні нежитлові приміщення з метою розміщення Чернігівського обласного центру зайнятості для забезпечення діяльності центру (а.с.101-102 том І).

В цій частині судом апеляційної інстанції беруться до уваги пояснення позивача 2, в яких сторона, зокрема, відзначила, що нею було дотримано процедуру закупівлі в одного учасника спірного нерухомого майна.

В п. 3.1 договору купівлі-продажу сторонами узгоджено, що зазначене в п. 1.2 цього договору нерухоме майно продається за 44 000 000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 20% - 7 333 333,33 грн.

Лише після укладення спірного правочину на адресу Чернігівського обласного центру зайнятості надійшов лист Управління Служби безпеки України в Чернігівській області № 74/3/2-8397 від 01.11.2011р. (а.с. 31-39 том І) щодо передумов до заподіяння збитків державним інтересам при здійсненні державних закупівель. Підставою для направлення вказаного листа стала інформація про меншу ринкову вартість придбаної позивачем 2 адмінбудівлі, що була визначена спеціалістами, залученими Управлінням СБУ в Чернігівській області, ніж визначена умовам договору. В зв'язку з чим, Чернігівський обласний центр зайнятості листом від 07.11.2011р. №14/2938 звернувся до ВАТ "Чернігівбуд" з пропозицію про розірвання договору.

Тоді як, підстави позову (з урахуванням доповнення до позовної заяви від 06.11.2012р. № 05/2/1-2046-12) по даній справі прокурором обґрунтовані тим, що, по-перше, договір у відповідності до ст. 207 Господарського кодексу України, суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки ціна, визначена в договорі, значно перевищує справжню вартість об'єкту нерухомості, яка підтверджена судовою будівельно-технічною експертизою. По-друге, прокурор, посилаючись на ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, зазначив, що при укладенні оспорюваного договору Чернігівський обласний центр зайнятості помилково вважав укладений правочин вигідним та економічно обґрунтованим, таким що буде сприяти його належній та ефективній роботі. В даному випадку позивачем 2, на думку прокурора, допущена помилка у визначенні істотної умови договору - ціни. По-третє, за доводами прокурора, укладення спірного правочину відбулось без належного погодження з розпорядником майна боржника, а його підписав (зі сторони відповідача) в порушення вимог ст. 203 Цивільного кодексу України виконуючий обов'язки голови правління - особа, яка згідно Статуту не була наділена відповідними повноваженнями.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 203, 215 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Правочин, укладений внаслідок помилки, належить до оспорюваних правочинів. З позовом про визнання правочину недійсним може звернутись будь-яка особа, права якої зачіпаються вчиненням цього правочину, проте, як правило, позивачем виступає особа, яка діяла під впливом помилки. При цьому помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.

У п. 19 постанови Пленуму Верхового Суду України від 06.11.2009р. 9 (v0009700-09) "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. А відтак доводи прокурора щодо помилки стосовно економічної обґрунтованості та вигідності правочину не приймаються як підстава для задоволення позову.

Тоді як, помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при погодженні вартості об'єкта нерухомості в діях покупця вбачається недбалість з огляду на значну тривалість переговорного процесу та врегулювання питань щодо укладення спірного правочину, наявності декількох звітів оцінювачів про ціну договору на момент укладення останнього, а також наявною можливістю у покупця самостійно здійснити перевірку обґрунтованості (вігідності) запропонованої ціни продажу шляхом замовлення додаткового звіту. Проте, наведене не є підставою для визнання правочину недійсним. До того ж, у відповідності до наданих суду апеляційної інстанції письмових пояснень позивач 2 вказував на те, що за результатами вивчення ринку нерухомості ним самостійно встановлено наявність лише однієї пропозиції про продаж будівлі, площа якої задовольняла б його потреби.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурор та позивачі не довели за допомогою належних засобів доказування наявності обставин і підстав, з якими закон пов'язує недійсність договору, укладеного внаслідок помилки в розумінні ст. 203, ст. 215, ст. 229 ЦК України.

Так, суд апеляційної інстанції відзначає, що у правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі. Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджується в разі помилки, якщо вона має істотне значення.

Уявлення про справжню волю може існувати тільки в особи, яка помилилася, тобто тільки така особа може ставити під сумнів неправильне формування волі за наявності помилки та оспорювати на цій підставі вчинений нею правочин.

При цьому, надана покупцю продавцем інформація щодо ціни предмета купівлі-продажу не свідчить про помилку позивача 2, оскільки остання виникає внаслідок дій особи, що помилилася. Помилку слід відрізняти від обману, під яким розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто, при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що пропозиція іншої сторони правочину (ВАТ "Чернгівбуд"), яка обґрунтовувалася наведеними висновками спеціалістів (звітами про оцінку, тощо) стосовно ціни нерухомого майна не свідчить про допущення Чернігівським обласним центром зайнятості помилки під час укладення спірного договору. Так, позивач 2 тривалий час узгоджував саме таку ціну, (за твердженням останнього) вивчав ринок нерухомості, встановив лише одну пропозицію, яка відповідає вимогам для розміщення центру зайнятості.

Прокурор (як на підставу для задоволення позову) також посилався на те, що сплата надмірної вартості предмету договору купівлі-продажу може спричинити збитки державі, а тому, за твердженнями прокурора, вказане зобов'язання в силу ст. 207 ГК України суперечить інтересам держави.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, необхідними умовами для визнання недійсним зобов'язання згідно з вказаною нормою є його укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність наміру хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Разом з цим, мета зобов'язання, що завідомо суперечить інтересам держави, має бути свідомою та умисною. Доказів, які б свідчили про наявність умислу або свідомої поведінки сторін правочину для досягнення відповідної мети матеріали справи не містять та не були надані прокурором і позивачами в суді апеляційної інстанції під час перегляду оскаржуваного рішення в порядку ст. 101 ГПК України.

Так, обґрунтовуючи надмірний розмір ціни придбаного позивачем 2 нерухомого майна, прокурор надав висновок Чернігівського відділення Київського-науково дослідного інституту судових експертиз № 38/12-24 від 13.08.2012р., складеного на виконання ухвали господарського суду Чернігівської області від 14.12.2011р. у справі № 50286/109-6/117/2011 за первісним позовом ВАТ "Чернігвбуд" до Чернігівського обласного центру зайнятості, за участю третьої особи: Державний центр зайнятості - виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу від 18.10.2011р. та за зустрічним позовом Чернігівського обласного центру зайнятості до ВАТ "Чернігвбуд", треті особи: 1. Державний центр зайнятості - виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття; 2. Управління Служби безпеки України в Чернігівській області про розірвання договору купівлі-продажу від 18.10.2011р. У цьому висновку судової експертизи зазначено, що ринкова вартість адмінбудівлі з підвалом, позначеної в плані літерою "А-2", загальною площею 5494,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 4 становить 26 890 496,00 грн. в т.ч. ПДВ (а.с. 51-71 том І). На підставі вказаного висновку прокурор вважає завищеною ціну продажу спірного нерухомого майна. Інших доказів в обґрунтування умисності укладення спірного договору з завищеною ціною продажу, прокурором в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано.

Проте судом апеляційної інстанції не приймається до уваги вищенаведений висновок експертної установи як підстава для задоволення позову за ст. 207 ГК України, оскільки, по-перше, вказаний висновок був складений експертною установою в рамках встановлення фактичних обставин в іншій справі (інший склад учасників провадження). По-друге, даний висновок не є належним доказом наявності умислу, а тому не може бути підставою для застосування ст. 207 ГК України до спірних правовідносин.

Таким чином, доводи прокурора про наявність підстав для визнання недійсним договору після встановлення за результатом проведеної в іншій справі на підставі висновку від 13.08.2012р. судової будівельно-технічної експертизи ринкової вартості спірної будівлі (яка є значно нижчою, порівняно з узгодженою сторонами договору ціною) не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, як підстава для задоволення позову в даній справі. Так, виходячи з предмету та підстав позову по даній справі, висновок такої експертизи не є належним і допустимим доказом в розумінні ст. ст. 32- 34 ГПК України.

До того ж, суд апеляційної інстанції відзначає, що пунктом 4 статті 179 Господарського кодексу України закріплено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України (435-15) , які визначають, що в Україні діє принцип свободи договору (ст. 3 ЦК України), тобто вільне волевиявлення учасників правовідносин щодо встановлення умов договору за взаємною згодою; сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України).

Щодо обставин підписання спірного правочину неуповноваженою особою відповідача, на чому наполягає прокурор, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що спірний договір купівлі-продажу зі сторони відповідача був підписаний виконуючим обов'язки голови правління - керуючим Орловським А.В.

Згідно п. 8.4.1. Статуту ВАТ "Чернігівбуд" (а.с. 15-27 том ІІ), затвердженого загальними зборами акціонерів, протоколом №18 від 28.02.2011р., виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво поточною діяльністю, є правління. Роботою правління товариства керує голова правління, який одночасно є керуючим ВАТ "Чернігівбуд". Відповідно до п.3.7. Положення про виконавчий орган ВАТ "Чернігівбуд" (а.с. 49-53 том ІІ), у разі очікуваної або наявної тривалої відсутності або неможливості виконувати свої посадові обов'язки голови правління, наглядовою радою приймається рішення про призначення виконуючого обов'язки Голови правління, з урахуванням п. 8.4.1. статуту товариства.

Так, згідно протоколу наглядової ради ВАТ "Чернігівбуд" від 21.09.2011р. (а.с. 7 том ІІ) у зв'язку з хворобою та перебуванням протягом тривалого часу на лікарняному голови правління відповідача вирішено призначити з 26 вересня 2011 року виконуючим обов'язки голови правління ВАТ "Чернігівбуд" Орловського А.В. Згідно протоколу наглядової ради ВАТ "Чернігівбуд" від 21.09.2011р. (а.с. 8 том ІІ) наглядова рада відповідача вирішила надати дозвіл на укладення договору купівлі-продажу спірної нежитлової будівлі. Зі змісту вказаних протоколів також вбачається, що Орловський А.В. (на час ухвалення радою відповідних рішень) є головою наглядової ради.

У відповідності до п.3.3 Положення головою правління не може бути особа, яка є, зокрема, членом наглядової ради товариства. А згідно пп. в) п. 8.2.3 Статуту відповідача до компетенції загальних зборів товариства належить, зокрема, відкликання членів наглядової ради товариства.

Доказів, які б свідчили про відкликання загальними зборами ВАТ "Чернігівбуд" Орловського А.В. з членів наглядової ради на час прийняття рішень наглядової ради від 21.09.2011р. про обрання його головою правління матеріали справи не містять, а тому його призначення відбулось з порушенням Положення про виконавчий орган ВАТ "Чернігівбуд" та Статуту товариства.

Разом з цим, ч. 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Оскільки прокурором та позивачами, ні в суді першої інстанції, а ні під час перегляду справи в апеляційному порядку, обставин поінформованості про неможливість виконання Орловським А.В. обов'язків голови правління ВАТ "Чернігівбуд" належними доказами не підтверджено, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи прокуратури в цій частині, як необґрунтовані.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, спірний правочин був укладений в період порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Чернігівбуд", а тому місцевим господарським судом підставно було відзначено, що на момент підписання спірного договору продавець знаходився у стадії розпорядження майном боржника і його діяльність регулювалась з урахуванням спеціального законодавства про банкрутство.

Судом апеляційної інстанції з огляду на повноваження, визначені ст. 101 ГПК України, встановлено, що в межах провадження у справі про банкрутство (№ 16/157б/59б) повноваження керівника боржника або органів управління боржника, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, не припинялись; заборона на відчуження майна на час укладення спірного договору ухвалами суду в рамках справи про банкрутство не встановлювалась (копії ухвал наявні в матеріалах даної справи).

Так, відповідно до п. 13 ст. 13 Закону України "Про порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на час укладення спірного правочину; далі - Закону) керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: 1) передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; 2) одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; 3) розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Згідно ухвали господарського суду Чернігівської області від 16.09.2010р. у справі № 16/157б, залишеної без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010р., розпорядником майна у справі про банкрутство ВАТ "Чернігівбуд" було призначено арбітражного керуючого Барбарова Олександра Юрійовича.

На вимогу суду першої інстанції приватним нотаріусом Чернігівського нотаріально округу (яким було здійснено посвідчення спірного правочину) надано копію листа від 14.10.2011р. арбітражного керуючого Барбарова О.Ю., яким було погоджено продаж нежитлового приміщення за адресою: м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 4 за наступних умов: - дотримання процедури прийняття рішення про продаж компетентними органами управління продавця та покупця; - легітимність компетентних органів, що підписують вищевказаний договір; - право власності покупця на будівлю виникає після повного надходження грошових коштів в сумі 44 000 000 грн. з врахуванням ПДВ на розрахунковий рахунок продавця, державної реєстрації, реєстрації в МБТІ, підписання акту приймання - передачі нежитлової будівлі, який підписується після надходження коштів).

Задовольняючи позов про визнання недійсним договору з підстав його невідповідності ст. 13 Закону, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки вказаною нормою визначено безпосереднє погодження тексту угоди з розпорядником майна, лист від 14.10.2011р. арбітражного керуючого Барбарова О.Ю. не може бути розцінений як погодження спірного договору; спірний договор не містить відмітки про його погодження розпорядником майна.

Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду з викладеними висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки, по-перше, п. 13 ст. 13 Закону не передбачено погодження саме змісту правочину, а вказує на надання згоди розпорядником майна на укладення договорів по відчуженню майна боржника з огляду на визначену в п. 9 ст. 13 Закону компетенцію розпорядника щодо вжиття заходів для захисту майна боржника. По-друге, ст. 13 Закону не передбачено форми погодження на укладення договорів, а тому висновки суду першої інстанції щодо відсутності на спірному договорі відмітки розпорядника майна про його погодження, є необґрунтованими. По-третє, недотримання визначених у листі від 14.10.2011р. арбітражного керуючого Барбарова О.Ю. умов могло бути підставою для звернення саме останнього з позовом в загальному порядку.

В контексті викладеного відсутнє порушення прав позивачів, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову на підставі ст. 1 ГПК України.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Чернігівбуд" підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального права (ст. 13 Закону). Викладене є підставою для скасування оскаржуваного рішення (п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України) з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції не стягуються в доход державного бюджету, оскільки визначені прокурором позивачі в силу п. 18) ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнені від сплати судового збору, як і прокурор.

Разом з цим, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції з огляду на приписи ч. 4 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню відповідачу. Так, у відповідності до ч. 2 ст. 49 ГПК України вказані судові витрати підлягають стягненню з позивача 2, оскільки у зв'язку з його неправильними діями (під час укладення спірного правочину в частині узгодження найвигіднішої ціни продажу) виник спір у даній справі.

Керуючись ст. ст. 33- 34, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Чернігівбуд" на рішення господарського суду Чернігівської області від 10.12.2012р. у справі № 5028/16/13/2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 10.12.2012 року у справі № 5028/16/13/2012 скасувати з прийняттям нового рішення.

Відмовити заступнику прокурора Чернігівської області в задоволенні позову в інтересах держави в особі Державного центру зайнятості - виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття та Чернігівського обласного центру зайнятості до Відкритого акціонерного товариства "Чернігівбуд" про визнання договору недійсним у даній справі повністю.

3. Стягнути з Чернігівського обласного центру зайнятості (14000, м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 40; ідентифікаційний код 03491464) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства "Чернігівбуд" (14000, м. Чернігів, вул. Мстиславська, 9, ідентифікаційний код 14236516) 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. - судового збору за розгляд апеляційної скарги.