5006/10/25/2012 Про відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу - 12.03.2013 Прийняття

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції у Донецькій області, м. Донецьк, 2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська, м. Луганськ

на рішення господарського суду Донецької області від 04.02.2013 р. (підписано 08.02.2013 р.) по справі № 5006/10/25/2012 (суддя Харакоз К.С.)

за позовом Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції у Донецькій області, м. Донецьк, 2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська, м. Луганськ

до відповідача Малого приватного виробничого підприємства "Альянс", м. Донецьк

про відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, в розмірі 289296,00 грн., -

12.09.2012 року Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції у Донецькій області, м. Донецьк, 2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська, м. Луганськ з позовом до Малого приватного виробничого підприємства "Альянс", м.Донецьк про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в розмірі 289 296,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.02.2013 р. (підписано 08.02.2013 р.) по справі № 5006/10/25/2012 (суддя Харакоз К.С.) у задоволенні позову відмовлено.

Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері з рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду від 04.02.2013 р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права. Суд прийшов до висновку, що Державна екологічна інспекція у Донецькій області є неналежним позивачем у даній справі, що не відповідає дійсності, оскільки цей орган уповноважений державою на здійснення повноважень щодо дотримання природоохоронного законодавства, а порядок зарахування коштів, стягнутих на відшкодування збитків з порушників природоохоронного законодавства, визначений згідно статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього середовища", Бюджетним кодексом України (2542-14) та Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (4282-17) та був визначений прокурором у позові.

Позивачі та відповідач не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

29.08.2011 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганська (орендодавець) та Малим приватним виробничим підприємством "Альянс" (орендар) було укладено договір оренди №341 нерухомого військового майна, розташованого в Донецькому гарнізоні за адресою: м. Донецьк, вул. Купріна, 1, військове містечко №20, ГП №55 (а.с.10-12).

Відповідно до умов п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме - нежитлові приміщення площею 756,9 кв.м. у будівлі гаражу за генпланом №55, що знаходиться на балансі КЕВ м. Луганська. Договір укладено строком до трьох років, що діє з 29 серпня 2011 року по 29 серпня 2014 року включно (п.10.1 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено право орендаря використовувати орендоване майно відповідно до умов цього договору.

29.08.2011 року будівлю за інв.№55, розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Купріна, 1, було передано відповідачу МПВП "Альянс" за актом приймання-передачі (а.с.14).

Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відділу екологічного контролю природних ресурсів Донецького регіону Державної екологічної інспекції у Донецькій області у присутності заступника військового прокурора Донецького гарнізону, проведено перевірку дотримання відповідачем МПВП "Альянс" природоохоронного законодавства, результати якої оформлено актом №11/43 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 20.03.2012 року (а.с.19-20) та актом обстеження земельної ділянки від 20.03.2012р., в яких встановлено, що земельна ділянка, яка знаходиться вздовж вул. Купріна та прилягає до паркану військової частини №3037 внутрішніх військ ВМС України, площею 105 кв.м., засмічена будівельними та побутовими відходами (бита цегла, залишки бетону, картон, ємності з-під мастил) має довжину 14 метрів, ширину 7,5 метрів, заввишки 1,2 м. (а.с.17-18).

Відділом екологічного контролю природних ресурсів Донецького регіону Державної екологічної інспекції у Донецькій області на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №149 від 04.04.2007 року (z0422-07) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2007 року за № 422/13689 (z0422-07) , розраховано розмір збитків від засмічення земельної ділянки відходами МПВП "Альянс" в сумі 289 296,00 гривень (а.с.21-22).

Місцевий господарський суд дійшов висновку у оскаржуваному рішенні про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки прокурором заявлені позовні вимоги про стягнення грошових коштів за заподіяну шкоду навколишньому природному середовищу на користь Державної екологічної інспекції в Донецькій області, яка не є належним позивачем у справі щодо стягнення коштів до місцевого бюджету.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне. По-перше, у разі якщо місцевий господарський суд вважав, що помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягав залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК, а не розгляду по суті з відмовою у задоволенні позову. Така ж правова позиція викладена у абз. 4 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 р. № 2 (v0002600-13) "Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі".

В той же час, висновок суду першої інстанції, що Державна екологічна інспекція є не належним позивачем у справі про відшкодування шкоди за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища є помилковим та прийнятим без врахуванням наступних вимог Закону.

Статтею 202 Закону УРСР від 25.06.1991 № 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" визначена компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища

Згідно розділу ІІ Схеми організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади, затвердженої Указом Президента України від 09.12.2010р. №1085/2010 (1085/2010) "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади.

Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 454/2011 (454/2011) , встановлено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, яка входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи, зокрема в областях (п.7 вказаного Положення).

Згідно підпункту 18 пункту 6 вказаного Положення, Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право виступати позивачем та відповідачем у судах.

Статтею 17-1 Закону України "Про охорону земель" від 19.06.2003 р. № 962-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, у галузі охорони земель, належить, зокрема, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону земель.

Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами державних органів у випадках, передбачених законодавчими актами України.

За умовами статті 21 та статті 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами є, зокрема, державні органи, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного інтересу.

З огляду на вищенаведені приписи законів, Державна екологічна інспекція в Донецькій області є належним позивачем у справі щодо стягнення шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону земель.

Право прокурора на звернення до господарського суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, гарантовано статтею 37 Закону УРСР "Про охорону навколишнього природного середовища" та статтями 2, 29 ГПК України.

Щодо розгляду позовних вимог за їх змістом матеріали справи та вимоги чинного законодавства свідчать про наступне.

Частиною 2 статті 164 Земельного кодексу України визначено, що порядок охорони земель встановлюється законом.

Згідно статті 56 Закону України від 19.06.2003 р. № 962-IV "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом.

За умовами статті 35 Закону України "Про охорону земель" землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані:

- дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;

- проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;

- своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок;

- забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку;

- забезпечувати захист земель від забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям;

- уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Згідно ст.ст. 17, 21, 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів на території міст на інших населених пунктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров"я людини.

Суб"єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов"язані:

- не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об"єктах;

- відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров"ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України;

- виконувати інші обов"язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" вимоги екологічної безпеки повною мірою поширені на військові та оборонні об"єкти. Державний контроль за додержанням вимог екологічної безпеки щодо військових, оборонних об'єктів на території України здійснюється відповідно до цього Закону та іншого законодавства України .

Згідно ч.4 ст. 69 Закону УРСР "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

За умовами п.п.3.1-3.3 пункту 3 Методики розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.97р. за №171, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 05.05.98р. за №285/2725 (z0285-98) , землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення, зокрема актів перевірок.

Матеріали справи свідчать, що факт засмічення земельної ділянки встановлений позивачем-1, про що зазначено в акті перевірки дотримання природоохоронного законодавства № 11/43 від 20.03.2012 р., акті обстеження засміченої земельної ділянки №11/43-1 від 20.03.2012 р., в яких визначено, що "земельна ділянка, яка знаходиться вздовж вул. Купріна та прилягає до паркану військової частини №3037 внутрішніх військ ВМС України, засмічена будівельними та побутовими відходами (бита цегла, залишки бетону, картон, ємності з-під мастил) шляхом їх відсипання на поверхневий умовно-родючий шар грунту, що призвело до засмічення земельної ділянки загальною площею, - 0,0105Га" (а.с.17).

У актах також встановлено, що "на момент перевірки на вказаній території знаходились робітники підприємства, які від будь-яких пояснень відмовились, на території було розташовано: два вантажні автомобілі, два вагончики, в яких перебували робітники підприємства, піддони з під цегли, цегла, автопокришки, ємкості з під мастила та купа будівельного сміття. Також в ході перевірки встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки, оскільки у вищевказаного підприємства укладено договір оренди №341 від 29.08.2011р. тільки на нежитлове приміщення у будівлі гаражу за генпланом №55".

Колегія суддів при розгляді справи в суді апеляційної інстанції враховує вимоги статті 99, 101 ГПК України, та вбачає розгляд справи судом першої інстанції більше чотирьох місяців, під час якого відповідач надав свої заперечення по справі (а.с.87), в яких повідомив суд про те, що "вказані обставини в позові не відповідають дійсності, оскільки на прилеглій до орендованого приміщення земельній ділянці відповідачем було тимчасово, через погодні умови, організовано відвантаження сировини, що використовується при виробництві фігурних елементів мощення, які зберігаються у спеціальних мішковинах та ніяким чином не забруднюють земельну ділянку".

Таким чином, відповідач у відзиві на позов повідомив суд про наявність сторонніх предметів на земельній ділянці, яка не надана йому в користування та знаходиться поряд з орендованим нежитловим приміщенням.

В той же час, доказів, що б підтверджували інші доводи відповідача у відзиві на позов про усунення порушень природоохоронного законодавства, до матеріалів справи не надано. Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції наполягав на існуванні на цей час порушень, вказаних у актах перевірки від 20.03.2012р.

Докази оскарження в адміністративному порядку дій посадових осіб позивача-1 під час перевірки 20.03.2012р. матеріали справи також не містять згідно приписів статей 33, 34, 35, 101 ГПК України, ст. 17 КАС України.

Посилання скаржника у відзиві на позовну заяву (а.с.87) на необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з підстав відсутності застосування адміністративної відповідальності, не приймається до уваги з огляду на ч.3 ст. 56 Закону України "Про охорону земель", частину 5 ст. 69 Закону УРСР "Про охорону навколишнього природного середовища", згідно яких застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам.

Інші ствердження відповідача у відзиві на позов (а.с.87) про те, що розрахунок шкоди на підставі Методики є не вірним і не підлягає стягненню, оскільки зроблений без врахування ст. 157 Земельного кодексу України та постанови Кабінету міністрів України від 19.04.1993р. "Про порядок визначення збитків власникам землі і землекористувачам", не приймаються до уваги, оскільки передбачена вказаними нормами відповідальність не обмежує застосування до порушника відповідальності за недотримання саме вимог законодавства про охорону земель згідно ч.2 ст. 56 Земельного кодексу України, ст. 56, 35 Закону України "Про охорону земель" та ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 56 Закону України "Про охорону земель" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону земель та навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Умови, порядок стягнення та зарахування коштів з порушників природоохоронного законодавства визначений Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) , Бюджетним кодексом України (2542-14) та Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (4282-17) , оскільки прокурор звернувся з позовом 12.09.2012 р.

Статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч.2 статті 47 вказаного закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать : 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків (ч.2 п.7 ст. 69 Бюджетного кодексу України). Такі ж приписи містить п. 28 ст. 4,п.1 ст.11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" .

Згідно пункту 2.2, п.2.10 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету", затвердженого наказом, Мінфіну України від 29.01.2013 № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2013 р. за N 291/22823 (z0291-13) , та є чинним на дату прийняття судового рішення у цій справі, органи Казначейства здійснюють розподіл платежів між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, між державним і місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, та перераховують розподілені кошти за належністю.

Такий же порядок був визначений у главі 8 "Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету", затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 року № 131 (z0067-01) , який був чинний на час подання позову у цій справі.

Враховуючи наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає стягненню до спеціального фонду місцевого бюджету Донецької міської ради, за реквізитами, які були надані у письмовій заяві позивача-1 у суді першої інстанції (а.с.99) та були визначені прокурором у реквізитах позивача у позові враховуючи, що фактичний розподіл за платежами спеціального фонду відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, та перерахування розподілених коштів за належністю під час надходження таких коштів здійснюють органи казначейства.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає позовні вимоги Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Донецькій області, м. Донецьк, та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська, м. Луганськ про стягнення з Малого приватного виробничого підприємства "Альянс", м. Донецьк шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в розмірі 289296,00 грн. такими, що підлягають задоволенню, що зумовлює скасування судового рішення у справі з прийняттям нового рішення у справі про задоволення позову з покладенням судових витрат за пред"явлення позову та апеляційної скарги прокурором на відповідача згідно ст.ст. 99, 49, 105 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п.2 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Апеляційну скаргу Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Донецькій області, м. Донецьк, та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганська, м. Луганськ задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.02.2013 р. по справі № 5006/10/25/2012 скасувати. Прийняти нове рішення у справі.

Позовні вимоги Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Донецькій області, м. Донецьк, та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганська, м. Луганськ до Малого приватного виробничого підприємства "Альянс", м.Донецьк про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в розмірі 289 296,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з Малого приватного виробничого підприємства "Альянс", м. Донецьк на користь спеціального фонду місцевого бюджету Донецької міської ради (адреса: 83050, м.Донецьк, вул.. Артема, 98, п/р 33112331700002, ЄДРПОУ 38033949, КБК 24062100, МФО 834016 ГУДКСУ у Донецькій області) суму шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в розмірі 289 296,00 грн.

Стягнути з Малого приватного виробничого підприємства "Альянс", м. Донецьк на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати позовної заяви в розмірі 5 785, 92 грн., та пред"явлення апеляційної скарги в розмірі 2 892,96 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ у справі.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.