5002-3/3243-2012 Про стягнення заборгованості за умовами затвердженої мирової угоди - 05.03.2013 Прийняття

відповідача: не з'явився, державне підприємство "Виробниче об'єднання південний машинобудівельний завод ім. О.М. Макарова" в особі структурного підрозділу - дитячого санаторно-оздоровчого центру "Дружба";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 22 листопада 2012 року у справі №5002-3/3243-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" (пров. Лабораторний, буд. 1, оф. 177, м. Київ, 01133)

до державного підприємства "Виробниче об'єднання південний машинобудівельний завод ім. О.М. Макаренко" (вул. Криворізька, 1, м. Дніпропетровськ, 49000)

в особі структурного підрозділу - дитячого санаторно-оздоровчого центру "Дружба" (вул. Маяковського, 7, м. Євпаторія, 97400)

про стягнення 58320,60 грн.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Дитячого санаторно - оздоровчого центру "Дружба" про стягнення заборгованості у розмірі 58 320,60 грн. за мировою угодою від 21 березня 2011 року, яка була затвердження ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2011 року у рамках справи №5002-3/504-2011.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі вказаної вище мирової угоди Дитячий санаторно-оздоровчий центр "Дружба" взяв на себе обов'язок сплатити протягом 2-х місяців з моменту укладення мирової угоди заборгованість у розмірі 57 460,00 грн., з урахуванням - 5 000,00 грн. (платіжне доручення №8280 від 13 лютого 2011 року) та судові витрати.

В процесі розгляду справи позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, остаточно він просив суд спонукати відповідача до виконання умов мирової угоди, затвердженою ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2011 року по справі №5002-3/504-2011, та стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання південний машинобудівельний завод імені О.М. Макарова" в особі відокремленого підрозділу Дитячий санаторно - оздоровчий центр "Дружба" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" заборгованість по мирової угоді у розмірі 58 320,60 грн., а також суму сплаченого судового збору - 1 609,50 грн. (т.1, а.с. 63 -64).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року у справі №5002-3/3243-2012 у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року у справі №5002-3/3243-2012, винести нове рішення, яким спонукати до виконання умов мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2011 року у рамках справи №5002-3/504-2011 та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по мировій угоді у розмірі 58 320,60 грн. Стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 804,75 грн.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи та висновки, що викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати коштів на виконання мирової угоди від 22 березня 2011 року.

Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на те, що ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2011 року по справі №5002-3/504-2011 не відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", тобто, на думку позивача, вказана ухвала не є виконавчим документом.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 19 лютого 2013 року у зв'язку з відрядженням судді Видашенко Т.С. та відпусткою судді Балюкової К.Г. у складі колегії їх було замінено на суддю Волкова К.В. та суддю Гонтаря В.І..

Головуючим по справі №5002-3/3243-2012 призначено суддю Волкова К.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Видашенко Т.С. від 05 березня 2013 року замінено суддю Плута В.М. на суддю Рибіну С.А. у складі колегії з розгляду апеляційної скарги у справі №5002-3/3243-2012.

04 лютого 2013 року, у судове засідання, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 19 лютого 2013 року.

19 лютого 2013 року, у судове засідання, представники сторін повторно не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 05 березня 2013 року.

У судове засідання, призначене на 05 березня 2013 року, представник відповідача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившигося представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

14 вересня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" (Підрядник) та Дитячим санаторно-оздоровчим центром "Дружба" (Замовник) було укладено договір №197 на виконання підрядних робіт з гідродинамічного очищення системи опалення теплообмінників та гідродинамічного очищення зовнішньої та внутрішньої каналізації Санаторно-оздоровчого центру "Дружба" м. Євпаторія (т.1, а.с. 75-78).

Згідно пункту 3.1. Договору за надання послуг з виконання робіт, Замовником сплачується Підряднику сума, яка буде обумовлена актами виконаних робіт.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що оплата здійснюється Замовником протягом 120 банківських днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі, шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Підрядника.

Позивач вважає, що "Підрядник" виконав свої обов'язки за договором у повному обсязі, але "Змовник" здійснив оплату робіт по договору лише частково.

Відповідач в добровільному порядку не погасив заборгованість, яка виникла перед позивачем, що і стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" до суду.

Так, 10 лютого 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Технології Гідроочищення", звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Дитячого санаторно - оздоровчого центру "Дружба", м. Євпаторія про стягнення заборгованості за виконанні підрядні роботи на підставі договору підряду №197 від 14 вересня 2009 року у розмірі 62 460,00 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2011 року судом по справі №5002-3/504-2011 була затверджена мирова угода, укладена між товариством з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" та Дитячим санаторно-оздоровчим центром "Дружба", за якою Дитячий санаторно - оздоровчий центр "Дружба" визнавав, що його заборгованість перед позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" - за договором підряду №197 від 14 вересня 2009 року на момент укладення мирової угоди становить 57 460,00 грн., та гарантував, що протягом 2-х місяців сплатить заборгованість та судові витрати.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" погодився, що з моменту підписання мирової угоди та після затвердження її судом, як виконавчого документу, згідно статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", у випадку належного її виконання, не матиме жодних майнових претензій до відповідача - Дитячого санаторно-оздоровчого центру "Дружба" з приводу заборгованості, погашення якої є предметом Мирової угоди (т.1, а.с.10-11).

Вказана ухвала сторонами у судовому порядку оскаржена не була та набрала законної сили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що 12 березня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" знов звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Дитячого санаторно-оздоровчого центру "Дружба" про стягнення заборгованості за договором №197 на виконання підрядних робіт від 14 вересня 2009 року на загальну суму 61 882,88 грн., а саме 50 000,00 грн. заборгованості, 2 547,95 грн. 3% річних, 5 300,00 грн. інфляційних витрат та 4 034,93 грн. пені.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачем були порушені обов'язки за договором №197 від 14 вересня 2009 року в частині оплати виконаних робіт.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов М.М.) від 29 травня 2012 року у справі №5002-12/794-2012 провадження у справі у частині вимог до Дитячого санаторно-оздоровчого центру "Дружба" було припинено на підставі пункту 1.1. статті 80 Господарського кодексу України, а у задоволенні позовних вимог до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" - відмовлено (т.1, а.с. 27-28).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 вересня 2012 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2012 року у справі №5002-12/794-2012 залишено без змін (т.1, а.с. 29-33).

Зокрема, у своєї постанові Севастопольський апеляційний господарський суд від 03 вересня 2012 зазначав, що, по-перше, сума заборгованості, яка виникла за договором №197 від 14 вересня 2009 року, визнана Дитячим санаторно-оздоровчим центром "Дружба" та зафіксована в ухвалі господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2011 року про затвердження мирової угоди, яка є виконавчим документом. По-друге, з моменту затвердження судом мирової угоди Дитячим санаторно-оздоровчим центром "Дружба" було здійснено перерахування на рахунок позивача коштів, що підтверджується наданими суду платіжними дорученнями. Докази звернення позивача до органів Державної виконавчої служби у позивача відсутні, суду не надані.

24 вересня 2012 року позивач знов звернувся з дійсним позовом до суду про стягнення з відповідача - Дитячого санаторно - оздоровчого центру "Дружба" заборгованості у розмірі 58 320,60 грн. за мировою угодою від 21 березня 2011 року, яка була затвердження ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2011 року у рамках справи №5002-3/504-2011 (т.1, а.с. 3-5).

Зокрема, у своєму позові від 03 серпня 2012 року за №521 позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" посилається на те, що відповідач взяв на себе зобов'язання сплати всю суму заборгованості за мировою угодою від 21 березня 2011 року, яка затверджена ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2011 року по справі №5002-3/504-2011 протягом двох місяців, тобто до 22 травня 2011 року.

Відповідно до частини 2 пункту 2 вказаної вище мирової угоди, сторони домовились скласти відповідний акт звірки взаємних розрахунків щодо підтвердження факту оплати коштів по мировій угоди.

Але, у пункті 3 зазначеною вище ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2011 року по справі №5002-3/504-2011 було вказано, що, в разі ухилення від добровільного виконання ухвали суду, вказана ухвала підлягає негайному виконанню органами Державного виконавчої служби в порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень, згідно Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Так, судом першої інстанції, в процесі розгляду дійсної справи, було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" не зверталось до Державної виконавчої служби та не пред'являло для виконання ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2011 року по справі №5002-3/504-2011.

Такими чином, позивач не скористався своїм правом та не звернувся в установленому порядку з вказаною вище ухвалою до Державної виконавчої служби, не отримав мотивовану відмову, з посиланням на статтю 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Також, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано було прийнято до уваги платіжні доручення на підставі яких відповідач по дійсній справі перерахував суму заборгованості на розрахунковій рахунок позивача.

Вказана обставина була також досліджена Севастопольським апеляційним господарським судом у своєї постанови від 03 вересня 2012 року по справі №5002-12/794-2012, а тому факт відсутності заборгованості не потребує доказуванню знов у розумінні статті 35 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.