2-5/11007-2007 Про визнання недійсним рішення виконавчого комітету міської ради про перереєстрацію санаторію за державним унітарним підприємством РФ, визнання недійсним свідоцтва про право власності, яке видане державному унітарному підприємству РФ на підставі зазначеного рішення - 05.03.2013 Прийняття

представник відповідача, Чернецький Роман Анатолійович, довіреність № 34 від 07.02.13, державне унітарне підприємство міста Москви "Медичний центр управління справами Мера та уряду Москви";

представник відповідача, Єгоричев Роман Володимирович, довіреність № 1099-д від 16.01.13, Департамент майна міста Москви;

представник відповідача, не з'явився, виконавчий комітет Євпаторійської міської ради;

розглянувши апеляційні скарги Фонду державного майна України, державного унітарного підприємства міста Москви "Московське лікувально-санаторне об'єднання" та Департаменту майна міста Москви на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 24 жовтня 2011 року у справі №2-5/11007-2007

за позовом Прокуратура міста Євпаторії (вул. Гоголя, 5/8,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97416)

в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9,Київ 133,01133)

до Євпаторійської міської ради (пр-т Леніна, 2,Євпаторія,97400)

державного унітарного підприємства міста Москви "Медичний центр управління справами Мера та уряду Москви"(пр. Лубянський, 15/2, п. 3,Москва,101000)

Департаменту державного та муніципального майна міста Москви (вул. Каретний ряд, 2, корп. 1,м. Москва)

виконавчого комітету Євпаторійської міської ради (пр. Леніна, 2,Євпаторія,97400)

про визнання недійсним рішення та спонукання до виконання певних дій,

У липні 2007 року прокурор міста Євпаторії звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовом до Євпаторійської міської ради, державного унітарного підприємства міста Москви "Московське лікувально-санаторне об'єднання", Департаменту майна міста Москви,у якому просив суд:

- визнати недійсним рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради "Про перереєстрацію санаторію "Первомайський" по вул.Горького, № 32, за державним унітарним підприємством "Московське лікувально-санаторне об'єднання" від 29 грудня 2000 року №541/4;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності, яке видане державному унітарному підприємству "Московське лікувально-санаторне об'єднання" на підставі зазначеного рішення;

- визнати недійсним рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради "Про оформлення права власності об'єкта нерухомого майна (санаторій) за адресою: вул.Горького, 32, м.Євпаторія, за Департаментом майна м.Москви" від 30 липня 2004 року № 374/7;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане на підставі рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 30 липня 2004 року № 374/7;

- зобов'язати Департамент майна міста Москви повернути позивачу комплекс санаторію "Первомайський".

Позовні вимоги мотивовані тим, що на час прийняття виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради оспорюваних актів не був визначений правовий статус спірного майна, тобто не визначена його приналежність. За таких обставин, прокурор вважав, що виконавчий комітет Євпаторійської міської ради не мав повноважень на розпорядження вказаним майном, у зв'язку з чим перелічені вище акти цього органу прийняті незаконно та підлягають визнанню недійсними у судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 листопада 2007 року до участі у справі в якості відповідача залучено - виконавчий комітет Євпаторійської міської ради (а.с.21 том 1).

20 грудня 2010 року прокурор подав уточнену позовну заяву (а.с. 39 том 2), у якій просив: зобов'язати Департамент майна міста Москви повернути Фонду державного майна України комплекс санаторію "Первомайський", який розташований за адресою: м.Євпаторія, вул.Горького, 32, загальною площею 8343,6 кв.м. в склад якого входить: спальний комплекс літ. "А", загальною площею 4070,1 кв.м.; їдальня літ. "Б", загальною площею 2083,6 кв.м.; лікувальний корпус літ. "Б1-Б2", загальною площею 247,9 кв.м.; корпус № 2 літ. "В", загальною площею 120,7 кв.м.; літ. "Г" басейн, загальною площею 1508,1 кв.м.; адміністративний корпус літ. "К", загальною площею 154,2 кв.м.; прохідна літ. "О", загальною площею 16,1 кв.м.; літ. "Л" станція перекачки, загальною площею 70,9 кв.м.; літ. "ТП" трансформаторна підстанція.

Також, протягом вирішення спору у суді першої інстанції відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2011 року припинено провадження у справі в частині вимог прокурора щодо визнання недійсними свідоцтв про право власності, які видавалися виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради та перелічені вище (а.с. 74-75 том 4).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2011 року по справі 2-5/11007-2007 (суддя Гаврилюк М.П.) позов прокурора м.Євпаторія в інтересах Фонду державного майна України задоволений частково (а.с. 76-83 том 4).

Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради "Про перереєстрацію санаторію "Первомайський" по вул.Горького, № 32, за державним унітарним підприємством "Московське лікувально-санаторне об'єднання" від 29 грудня 2000 року №541/4.

Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради "Про оформлення права власності об'єкта нерухомого майна (санаторій) за адресою: вул.Горького, 32, м.Євпаторія, за Департаментом майна м.Москви" від 30 липня 2004 року № 374/7.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В частині вимог про зобов'язання Департаменту майна міста Москви повернути позивачу комплекс санаторію "Первомайський" відмовлено.

В оскарженому рішенні судом на підставі аналізу положень норм матеріального права, якими врегульовані питання розподілу майна між Україною та Російською Федерацією, а також управління загальнодержавною власністю України, зазначено, що на час прийняття виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради оспорюваних рішень майновий комплекс санаторію "Первомайський" був включений до переліку підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності.

За таких обставин, суд першої інстанції погодився з доводами прокурора щодо перевищення виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради своїх повноважень щодо прийняття наведених актів. Вимоги позову про зобов`язання Департаменту майна міста Москви повернути спірне майно Фонду державного майна України суд першої інстанції визнав такими, що заявлені передчасно, оскільки до даного часу не визначений правовий статус цього об`єкту у межах Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, підписаної 15 січня 1993 року та ратифікованої постановою Верховної Ради України від 22 червня 1993 року № 3313-ХІІ (3313-12) .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, державне унітарне підприємство "Московське лікувально-санаторне об'єднання", Фонд державного майна України, Департамент майна міста Москви звернулися до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

В апеляційній скарзі державного унітарного підприємства "Московське лікувально-санаторне об'єднання" заявлена вимога про скасування оскарженого рішення місцевого суду та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову (а.с. 96-100 том 4).

Обґрунтовуючи доводи вказаної апеляційної скарги заявник посилався на неповне з`ясування місцевим судом обставин справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права.

Так, заявник стверджував, що фактично будівництво майнового комплексу санаторію "Первомайський" здійснено за рахунок коштів міста Москви, тоді як в Угоді між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, на яку посилався суд першої інстанції, врегульовані питання розподілу об`єктів соціальної сфери, побудованих за рахунок коштів саме республіканського бюджету іншої сторони.

За таких обставин, державне унітарне підприємство міста Москви "Медичний центр управління справами Мера та уряду Москви" вважає, що дія Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, не поширюється на спірні правовідносини, а тому вона необґрунтовано застосована місцевим судом при вирішенні спору.

Крім того, заявник зауважував, що в матеріалах справи відсутні докази, підтверджуючі наявність у позивача права власності на спірне майно.

Поряд із тим, відповідач зазначав, що судом першої інстанції рішення прийнято без урахування позовної давності по заявленим вимогам, яка встановлена статтею 267 Цивільного кодексу України.

В апеляційній скарзі Департаменту майна міста Москви зазначено про порушення місцевим судом норм процесуального права, оскільки спірні правовідносини регулюються виключно Угодою між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності (643_037) , а тому вирішення даного спору здійснюється шляхом взаємних консультацій і переговорів та не входить до компетенції господарських судів України (а.с. 74-77 том 5).

Сторона просила скасувати рішення суду в частині визнання недійсними рішень виконавчого комітету Євпаторійської міської ради "Про перереєстрацію санаторію "Первомайський" по вул.Горького, № 32, за державним унітарним підприємством "Московське лікувально-санаторне об'єднання" від 29 грудня 2000 року №541/4 та рішення "Про оформлення права власності об'єкта нерухомого майна (санаторій) за адресою: вул.Горького, 32, м.Євпаторія, за Департаментом майна м.Москви" від 30 липня 2004 року № 374/7. А в іншій частині відповідач просив залишити оскаржене рішення суду без змін.

В апеляційній скарзі Фонду державного майна України викладені вимоги про скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Департамент майна міста Москви повернути позивачу комплекс санаторію "Первомайський" (а.с. 105-109 том 4).

Заявник послався на постанову Верховної Ради України "Про повноваження Фонду державного майна України щодо забезпечення виконання угод між Україною та Російською Федерацією, Україною та Республікою Бєларусь про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності" від 20 жовтня 1994 року № 217/94-ВР (217/94-ВР) , згідно з якою вирішення питання щодо визначення статусу майна, що знаходиться на території України та на яке претендує інша держава, відноситься до компетенції Фонду державного майна України.

З огляду на викладене, позивач вважав необґрунтованими висновки місцевого суду про передчасність вимог позову про зобов`язання Департаменту майна міста Москви повернути позивачу комплекс санаторію "Первомайський", заявлених у його інтересах.

За результатом попереднього апеляційного перегляду даної справи постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 липня 2012 року апеляційні скарги Фонду державного майна України, Державного унітарного підприємства міста Москви "Московське лікувально-санаторне об'єднання", Департаменту майна міста Москви задоволені частково, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2011 року у справі №2-5/11007-2007 скасовано, а провадження по справі припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 115-122 том 5).

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, відповідно до Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15 січня 1993 року (643_037) , даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Втім, постановою Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2012 року зазначену постанову Севастопольського апеляційного господарського суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 162-168 том 5).

В ході повторного апеляційного перегляду спору ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2013 року у порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України здійснено заміну відповідача - державного унітарного підприємства міста Москви "Московське лікувально-санаторне об'єднання" на державне унітарне підприємство міста Москви "Медичний центр управління справами Мера та уряду Москви", у зв`язку з його реорганізацією (а.с. 36-38 том 6).

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 05 березня 2013 року, з'явилися прокурор, представники відповідачів - Департаменту майна міста Москви та державного унітарного підприємства міста Москви "Медичний центр управління справами Мера та уряду Москви", які підтримали свої доводи та заперечення.

Інші представники до судового засідання суду апеляційної інстанції у зазначену дату не з'явились, заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про причини неявки не надали.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладене, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність представника позивача, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини.

29 грудня 2000 року виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради прийнято рішення "Про перереєстрацію санаторію "Первомайський" по вул.Горького, № 32, за державним унітарним підприємством "Московське лікувально-санаторне об'єднання" №541/4, відповідно до якого вирішено: Євпаторійському МБТІ провести правову перереєстрацію на об'єкт нерухомого майна - санаторій "Первомайський", який належить Державному унітарному підприємству "Московське лікувально-санаторне об'єднання" в цілому за адресою: м.Євпаторія, вул.Горького, № 32. Видати свідоцтво про право власності на об'єкт (а.с.7 том 1).

17 січня 2001 року на підставі вказаного рішення видано свідоцтво про право власності на санаторій "Первомайський" Державному унітарному підприємству "Московське лікувально-санаторне об'єднання" ( а.с. 118 том 2).

30 липня 2004 року виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради прийнято рішення "Про оформлення права власності об'єкту нерухомого майна (санаторій) за адресою вул.Горького № 32, м.Євпаторія за Департаментом майна м.Москви" № 374/7, яким вирішено Євпаторійському МБТІ оформити право власності з видачею свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна (санаторій) за адресою: м. Євпаторія, вул.. Горького, 32 за Департаментом майна міста Москва, який складається з літ. "А", спального корпусу загальною площею 4070,1 кв. м; їдальні літ. "Б" загальною площею 2083,6 кв. м; лікувального корпусу літ "Б1-Б2" загальною площею 1508,1 кв. м; літ. "В" -корпусу №2 загальна площа 120,7 кв. м., літ. "Г" -басейна загальна площа 1580,1 кв.м, адміністративного корпусу літ "К" загальною площею 154,2кв. м; прохідної літ "О" загальною площею 16,1 кв. м; літ. "Л" станції перекачки загальною площею 70,9 кв. м.; літ. "ТП" трансформаторної підстанції, у цілому (а.с. 121 том 2).

24 вересня 2004 року на підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради видано свідоцтво про право власності на комплекс санаторію, розташованого в Автономній Республіці Крим, м.Євпаторія, вул.Горького, буд. 32, Департаменту майна міста Москви (а.с. 122 том 2).

Звертаючись із цим позовом до суду, прокурор стверджував, що вищезазначені рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради незаконні, оскільки виконавчий комітет Євпаторійської міської ради прийняв їх з перевищенням повноважень у зв`язку з тим, що не мав правових підстав для розпорядження спірним майном.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню у зв'язку з наступним.

Предметом даного спору є вимога про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Євпаторійської міської ради "Про перереєстрацію санаторію "Первомайський" по вул.Горького, № 32, за державним унітарним підприємством "Московське лікувально-санаторне об'єднання" від 29 грудня 2000 року № 541/4 та "Про оформлення права власності об'єкта нерухомого майна (санаторій) за адресою: вул.Горького, 32, м.Євпаторія, за Департаментом майна м.Москви" від 30 липня 2004 року № 374/7, а також похідна від них вимога про зобов'язання Департамент майна м.Москви повернути позивачу комплекс санаторію "Первомайський".

Приписами статті 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 393 Цивільного Кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Так, умовою для звернення з позовом до господарського суду є невідповідність актів, прийнятих зазначеними органами, вимогам закону, а також порушення цими актами права власності.

Згідно з пунктом 2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26 січня 2000 року № 02-5/35 (v5_35800-00) підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Прокурор обґрунтував заявлені вимоги тим, що виконавчий комітет Євпаторійської міської ради не мав необхідного обсягу повноважень на розпорядження спірним майном, а також порушив право загальнодержавної власності, повноваження щодо захисту якого покладено на Фонд державного майна України.

Отже саме ці обставини підлягають дослідженню у межах даного спору.

З матеріалів справи слідує, що санаторій "Первомайський" прийнятий в експлуатацію відповідно до акту "Про приймання в експлуатацію після капітального ремонту будівлі, споруди, жилого будинку" від 27 січня 1986 року (а.с.24 том 4).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України" (в редакції на дату прийняття, чинній до даного часу), майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Статтею 4 вищезазначеного Закону визначено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України "Про проголошення незалежності України" від 24 серпня 1991 року (1427-12) без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Зумовлено, що до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій ( постанова Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10 квітня 1992 року (2268-12) ).

При цьому, Постановою встановлено Фонду державного майна України прийняти майно цих підприємств, установ та об'єктів до 1 травня 1992 року.

15 січня 1993 року підписана Угода між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності (643_037) (далі - Угода), статтею 2 якої передбачалося, що кожна з Сторін визнає права власності іншої Сторони, її громадян та юридичних осіб по відношенню до розташованих на її території підприємств, установ, організацій та інших об'єктів (філії, долі, паї, акції та інше майно), які на 1 грудня 1990 року перебували у віданні органів державного управління іншої Сторони, а також були власністю інших юридичних та фізичних осіб, за винятком об'єктів, що збудовані з метою ліквідації наслідків форс-мажорних обставин.

Частинами 1-2 статті 4 вказаної Угоди передбачалося, що сторони взаємно визнають, що об'єкти соціальної сфери, які знаходяться на їх території (або відповідні долі участі в цих об'єктах) - санаторії, санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади, будівництво яких здійснювалось за рахунок коштів республіканського бюджету іншої Сторони, а також коштів підприємств та організацій республіканського та колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території іншої Сторони, є власністю цієї Сторони.

Інші об'єкти соціальної сфери можуть бути предметом цієї Угоди по взаємній домовленості Сторін.

Одночасно, Сторони умовились, що правовий статус раніше створених підприємств, визнаних на основі цієї Угоди власністю одної Сторони та розташованих на території іншої Сторони, визначається у відповідності до законодавства Сторони, на території якої знаходяться підприємства, та оформлюються протоколами між органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном (стаття 11 Угоди).

Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" (3943-12) ("Об имуществе общесоюзных общественных организаций бывшего Союза ССР") від 04 лютого 1994 року № 3943-XII встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Кабінету Міністрів України до 1 березня 1994 року у встановленому порядку визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна.

20 жовтня 1994 року Верховною Радою України прийнято постанову "Про повноваження Фонду державного майна України із забезпечення виконання угод між Україною та Російською Федерацією та Республікою Бєларусь про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності" № 217/94-ВР (217/94-ВР) , у відповідність до якої на Фонд державного майна України покладено виконання функцій, які відповідно до угод між Україною та Російською Федерацією і Україною та Республікою Бєларусь про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності здійснюються органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном. При цьому реалізація положень статті 5 зазначених угод здійснюється у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, з викладеного вбачається, що питання визначення правового статусу майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР та розпорядження ним не віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, оскільки компетентним у цьому органом є Фонд державного майна України.

Більш того, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим" від 05 травня 1995 року № 316 (316-95-п) затверджений перелік розташованих на території Автономної Республіки Крим підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності (надалі - підприємства), що належать до сфери управління міністерств та інших підвідомчих Кабінетові Міністрів України органів державної виконавчої влади згідно з додатком, до якого включений санаторій "Первомайський".

Вказане рішення не визнано недійсним у встановленому законодавством порядку та діє на даний час.

Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, прокурор вірно зазначив, що приймаючи оспорюванні рішення щодо реєстрації спірного майна за державним унітарним підприємством "Московське лікувально-санаторне об'єднання" та оформлення за Департаментом майна міста Москви права власності на спірний об'єкт, виконавчий комітет Євпаторійської міської ради перевищив надані йому повноваження.

Тобто рішення місцевого суду про задоволення позовних щодо визнання недійсними рішень виконавчого комітету Євпаторійської міської ради "Про перереєстрацію санаторію "Первомайський" по вул.Горького, № 32, за державним унітарним підприємством "Московське лікувально-санаторне об'єднання" від 29 грудня 2000 року № 541/4 та "Про оформлення права власності об'єкта нерухомого майна (санаторій) за адресою: вул.Горького, 32, м.Євпаторія, за Департаментом майна м.Москви" від 30 липня 2004 року № 374/7 є обґрунтованим та засновано на всебічному дослідженні обставин справи, а також вірному застосуванні норм матеріального права.

Однак, апеляційна інстанція не погоджується з висновками місцевого суду про відмову у задоволенні позову в частині вимог про зобов'язання Департаменту майна міста Москви повернути позивачу комплекс санаторію "Первомайський". Рішення суду мотивовано тим, що до даного часу не встановлений правовий статус спірного майна у відповідності до Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15 січня 1993 року (643_037) .

Частина 2 статті 393 Цивільного кодексу України унормовує, що власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. Ключовим для вирішення зазначених вище вимог є встановлення наявності у позивача (у даному випадку - Фонду майна України) права на такий позов та відсутності у відповідача повноважень користування спірним майном.

Як слідує з постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04 лютого 1994 року (3943-12) до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Тобто, даний спір виник у зв`язку з порушенням прав загальнодержавної власності, повноваження щодо захисту яких покладено на Фонд державного майна України.

Згідно положенням статті 4 Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності основним критерієм для визнання прав власності на об'єкти соціальної сфери є підтвердження того, що їх будівництво здійснювалося за рахунок коштів республіканського бюджету або коштів підприємств і організацій республіканського та колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території Росії, що має місце лише підставі фінансових документів.

Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданого позивачем листування слідує, що відповідачі не мають фінансових документів, які є необхідними для визнання права власності на вказаний вище оздоровчий комплекс, та протилежного вказаними сторонами не доведено (а.с. 61- 64 том 5).

Отже, з цих підстав питання про визнання права власності Російської Федерації на санаторій "Первомайський" в порядку, визначеному Угодою, вирішено не було і цей факт відповідачами не оспорювався.

Тобто, на даний час спірне майно є загальнодержавним, а органом, уповноваженим розпоряджатися державним майном, є Фонд державного майна України.

У зв'язку з чим, вказана сторона має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання незаконних актів виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради.

Таким чином, позовні вимоги Фонду державного майна України про зобов'язання Департаменту майна міста Москви повернути йому комплекс санаторію "Первомайський" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи Департаменту майна міста Москви та державного унітарного підприємства міста Москви "Медичний центр управління справами Мера та уряду Москви", які викладені у апеляційних скаргах, судова колегія вважає неспроможними виходячи з наступного.

На думку відповідача по справі - державного унітарного підприємства міста Москви "Медичний центр управління справами Мера та уряду Москви" на спірний майновий комплекс не поширюється дія Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, яка підписана 15 січня 1993 року (643_037) та ратифікована постановою Верховної Ради України 22 червня 1993 року (том 4 а.с.98).

Проте, судова колегія вважає суперечливими та нелогічними такі доводи відповідача, оскільки вони спростовуються листуванням Мерії Москви з Прем'єр-міністром України та Президентом України, які містяться у матеріалах справи (том 6 а.с. 61-64).

Так, листом від 27 вересня 2002 року вих. № 4-14-15039/2-1, за підписом Мера Москви, запропоновано розглянути питання про визнання права власності на санаторії за державним унітарним підприємством "Московське лікувально-санаторне об'єднання", зокрема санаторій "Первомайський". Зі змісту вказаного листа вбачається, що до Фонду майна України надані документи, що підтверджують право власності Російської Федерації (Москви) на вказані здравниці в цілях реалізації Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності (643_037) (том 6 а.с.61).

Крім того, на адресу Президента України надійшов лист від 30 вересня 2004 року, у якому Мерія Москви також посилається на вказану Угоду для визнання права власності на спірний майновий комплекс (том 6 а.с. 62).

Департамент майна міста Москви у апеляційній скарзі, посилаючись на статтю 16 Угоди, зазначав, що вказаний спір не підлягає вирішенню у господарському суді, оскільки суперечки між Сторонами, відносно тлумачення і вживання норм цієї Угоди, мають вирішуватися шляхом взаємних консультацій та переговорів на різних рівнях, а тому провадження по справі підлягає припиненню (том 5 а.с.75).

Втім, на думку колегії суддів, з вказаним доводом неможливо погодитись оскільки предметом спору не є питання про визнання права власності на спірний об'єкт, а є матеріально-правова вимога про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Євпаторійської міської ради, як таких, що прийнятті з перевищенням наданих повноважень та суперечать діючому законодавству.

Викладене свідчить про те, що доводи сторони про непідвідомчість даного спору господарському суду є безпідставними.

Посилання відповідача про сплив позовної давності по заявленим вимогам судова колегія також вважає безпідставними, оскільки, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на дату подачі позову до суду - липень 2007 року) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Право вимоги відновлення того становища, яке існувало до видання вищевказаного акту, є похідною вимогою від основної вимоги про визнання недійсними актів органу місцевого самоврядування, а тому необхідно вважати, що позовна давність по заявленої вимоги також не сплинула.

На підставі вказаного, висновки суду першої інстанції про сплив позовної давності та наявності поважних причин її пропущення підлягають виключенню з мотивувальної частини оскарженого рішення.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення в частині вимог про зобов'язання Департаменту майна міста Москви повернути позивачу комплекс санаторію "Первомайський" судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, а тому колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

В іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 частини статті 103, пунктами 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,

1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити.

2. Апеляційну скаргу державного унітарного підприємства міста Москви "Медичний центр управління справами Мера та уряду Москви" задовольнити частково.

3. Апеляційну скаргу Департаменту майна міста Москви задовольнити частково.

4. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2011 року по справі 2-5/11007-2007 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Департаменту майна міста Москви повернути Фонду майна України (вул.Кутузова, 18/9, місто Київ, 01601) комплекс санаторію "Первомайський", виклавши резолютивну частину рішення у новій редакції:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради "Про перереєстрацію санаторію "Первомайський" по вул.Горького, № 32, за державним унітарним підприємством "Московське лікувально-санаторне об'єднання" від 29 грудня 2000 року №541/4;

Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради "Про оформлення права власності об'єкта нерухомого майна (санаторій) за адресою: вул.Горького, 32, м.Євпаторія, за Департаментом майна м.Москви" від 30 липня 2004 року № 374/7.

В цій частині прийняти нове рішення.

Департаменту майна міста Москви (вул.Каретний ряд, 2, місто Москва, 127006) повернути Фонду майна України (вул.Кутузова, 18/9, місто Київ, 01601) комплекс санаторію "Первомайський", який розташований за адресою: м.Євпаторія, вул.Горького, 32, загальною площею 8343,6 кв.м, в склад якого входить: спальний корпус літ. "А", загальною площею 4070,1 кв. м; їдальня літ. "Б", загальною площею 2083,6 кв. м; лікувальний корпус літ. "Б1-Б2", загальною площею 1508,1 кв. м; корпус № 2 літ. "В", загальною площею 120,7 кв. м, літ. "Г" -басейн, загальною площею 1508,1 кв. м, адміністративний корпус літ. "К", загальною площею 154,2 кв. м; прохідна літ. "О", загальною площею 16,1 кв. м; літ. "Л", станція перекачки загальною площею 70,9 кв. м; літ. "ТП", трансформаторна підстанція.

Стягнути з Департаменту майна міста Москви (вул.Каретний ряд, 2, місто Москва, 127006) на користь Державного бюджету України (Головне управління Державної казначейської служби України у м.Севастополі, отримувач коштів - Державний бюджет міста Севастополя, код отримувача - 38022717, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Севастополі, код банку отримувача - 824509, № доходного рахунку - 31216206782001, код класифікації доходу бюджету) судовий збір у розмірі 1 147 грн.