Про визнання банкрутом - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі – Банк) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 3 липня 2014 року у справі № 920/137/13-г за заявою компанії "Айвекс Інк" до публічного акціонерного товариства "Будшляхмаш" (далі – ПАТ "Будшляхмаш") про банкрутство,

У квітні 2013 року Банк звернувся до господарського суду Сумської області із заявою (із урахуванням уточнених вимог) про визнання кредиторських вимог до боржника та включення їх до реєстру вимог кредиторів, зокрема:

14 738 923,82 грн – заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2005 року № 263, укладеним між Банком та ВАТ "Будшляхмаш", правонаступником якого є ПАТ "Будшляхмаш", та додатковими угодами до нього – до першої черги, як така, що забезпечується заставою;

2 880 261,34 грн – заборгованість за договорами іпотеки від 18 серпня 2009 року та від 19 серпня 2009 року (далі – договори іпотеки), укладеними між Банком і ВАТ "Будшляхмаш" (майновий поручитель) на забезпечення виконання зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю "Декорт" (далі – ТОВ "Декорт") за кредитним договором від 18 серпня 2009 року № 80, укладеним між Банком і ТОВ "Декорт", – до першої черги, як така, що забезпечена заставою;

73 587,60 грн – судовий збір у справах № 43/378-22/286 та № 34/12 – до четвертої черги;

1 147,00 грн – судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських вимог – до першої черги.

У частині визнання кредиторських вимог у розмірі 14 738 923,82 грн заяву обґрунтовано невиконанням позичальником (ВАТ "Будшляхмаш") зобов’язань за кредитним договором від 27 грудня 2005 року № 263 і додатковими угодами до нього, що підтверджується рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 5 червня 2012 року.

У частині визнання кредиторських вимог у розмірі 2 880 261, 34 грн заяву мотивовано невиконанням позичальником зобов’язань за кредитним договором від 18 серпня 2009 року № 80 (далі – кредитний договір), на виконання якого 18 серпня 2009 року та 19 серпня 2009 року між Банком і ВАТ "Будшляхмаш" укладено договори іпотеки.

Крім того, Банк вимагав стягнути з відповідача 73 587,60 грн судового збору у справах № 43/378-22/286 та №34/12 і в сумі 1 147,00 грн судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 4 березня 2014 року затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ "Будшляхмаш", яким частково визнано кредиторські вимоги Банку, а саме:

13 888 948,82 грн – заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2005 року № 263 та додатковими угодами до нього і включено до першої черги реєстру вимог кредиторів, як таку, що забезпечена заставою;

2 880 261,34 грн – заборгованість за договорами іпотеки від 18 серпня 2009 року і від 19 серпня 2009 року та включено до реєстру вимог кредиторів у першу чергу, як таку, що забезпечена заставою;

Включено в реєстр вимог кредиторів у четверту чергу 73 587,60 грн – судовий збір у справах № 43/378-22/286 та № 34/12.

Включено до першої черги реєстру вимог кредиторів 1 147 грн – судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2014 року ухвалу господарського суду Сумської області від 4 березня 2014 року скасовано в частині визнання кредиторських вимог Банку у розмірі 2 880 261, 34 грн і включення їх до першої черги реєстру вимог кредиторів. У цій частині прийнято нове рішення, яким Банку відмовлено у визнанні кредиторських вимог у розмірі 2 880 261, 34 грн та включенні їх до першої черги реєстру вимог кредиторів. В іншій частині ухвалу господарського суду Сумської області від 4 березня 2014 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 3 липня 2014 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2014 року залишено без змін.

Суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що вимоги Банку у розмірі 2 880 261, 34 грн, забезпечені нерухомим майном ПАТ "Будшляхмаш", є майновим а не грошовим зобов’язанням, тому не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Банк у порядку статті 111-19 ГПК України (1798-12) подав заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 3 липня 2014 року у справі № 920/137/13-г із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права при вирішенні аналогічних судових справ, а саме пунктів 3, 7 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 543, 554 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 20 лютого 2013 року у справі № 6/82-09, від 11 січня 2011 року у справі № 27/81б та від 5 жовтня 2010 року у справі № 12/3б, в яких суд касаційної інстанції дійшов висновку, що заявлені вимоги банку до боржника у справі про банкрутство забезпечені нерухомим майном боржника є грошовими та підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню.

Господарськими судами встановлено, що 18 серпня 2009 року та 19 серпня 2009 року між Банком і ВАТ "Будшляхмаш" на виконання кредитного договору укладено договори іпотеки, предметами яких, відповідно, є споруда УМС загальною площею 1324,20 м2 і споруда складу виробничо-диспетчерського відділу загальною площею 319,30 м2, що розташовані АДРЕСА_1.

Пунктом 1.3 Договорів іпотеки передбачено, що іпотекою забезпечується зобов’язання позичальника у розмірах, зазначених у кредитному договорі, що складається із суми кредиту, процентів за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, комісії, відшкодування збитків, витрат зі звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17 січня 2013 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Будшляхмаш", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Предметом розгляду у цій справі є визнання кредиторських вимог Банку, забезпечених договорами іпотеки, і включення їх до реєстру вимог кредиторів на підставі абзацу 2 частини 8 статті 23, частини 9 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Виконання зобов’язання, згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, забезпечується неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека також є видом забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 2 статті 33 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи – іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов’язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Абзацом 2 частини 8 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розпорядник майна зобов’язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності – згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов’язаннями, які воно забезпечує згідно з положеннями абзацу 1 частини 4 статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 9 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Отже, законодавець зобов’язав розпорядника майна, незалежно від наявності чи відсутності заяв за даними обліку боржника, внести вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна боржника, окремо до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою боржника, та окремо внести до реєстру відомості про майно боржника, що є предметом застави, яке використовується виключно для позачергового задоволення вимог іпотекодержателя.

Вимоги Банку, що виникли внаслідок невиконання боржником зобов’язання за кредитним договором, є грошовими і такими, що забезпечені іпотекою майна за договорами іпотеки, тому висновок суду касаційної інстанції щодо визнання вимог Банку майновими та виключення їх з реєстру вимог кредиторів є помилковим і не ґрунтується на вимогах законодавства.

За таких обставин заява Банку підлягає задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 3 липня 2014 року – скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 111-23– 111-25 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Заяву публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 3 липня 2014 року у справі № 920/137/13-г скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.