26/183-10-4816 Про розірвання договору генерального підряду на виконання робіт та стягнення заборгованості за цим договором - 05.03.2013 Прийняття

19.11.2010р. Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" (Далі - Порт) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Чорномортехфлот", найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Чорномортехфлот" на підставі рішення загальних зборів акціонерів, що оформлено протоколом № 17 від 24.09.2010 р. (Далі - Товариство) про розірвання договору № СД/Т/ВКБ-24 від 11.03.2010 р. та стягнення 134 897 771,21 грн. - заборгованості.

Позов мотивований тим, що Товариство не виконало взяті на себе зобов'язання за додатковою угодою № 2 від 24.06.2010р., яка є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору генерального підряду на виконання робіт № СД/Т/ВКБ-24 від 11.03.2010 р. (Далі - Договір), щодо поставки виробів паль у вигляді трубної заготовки для монтажу підкранового шляху причалу №10 на загальну суму 63 541 107грн. 43 коп., у зв'язку з чим повинний повернути сплачений аванс у сумі 63 541 107грн 43коп., а також на підставі п. 11.2 договору та ст. 231 ГК України, Товариство повинно сплатити Порту неустойку у вигляді пені у розмірі 0,1% вартості робіт по яким допущено прострочення за кожний день прострочення в сумі 3367678 грн. 83 коп. за період з 01.10.2010р. по 22.11.2010р. та штраф за прострочення понад 30 днів у розмірі 7% від вартості послуг, по яким допущено прострочення в сумі 4 447 877 грн. 52 коп., а також в порядку ч. 1 ст. 571 ЦК України, Товариство повинно додатково сплатити суму у розмірі авансу 63 541 107 грн. 43 коп., а також відшкодувати Порту понесені судові витрати по даній справі: 25 500,00 грн. на сплату держмита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи, що Товариство істотно порушило умови укладеного між сторонами договору, а саме не виконало роботи з будівництва Перевантажувального комплексу вантажів відкритого зберігання на причалі № 10, в наслідок чого в порядку ст. 188 ГК України, ст. 653 ЦК України та на підставі п. 13.4. Договору, останній підлягає розірванню.

Позивачем були заявлені клопотання про накладення арешту на майно та кошти Товариства та залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору прокуратуру Одеської області та Чорноморську транспортну прокуратуру, посилаючись на те, що майбутнє рішення суду у даній справі може вплинути на їх права та обов'язки.

У відзиві на позов, Товариство позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними та 06.12.2010р. звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Порту про зобов'язання не чинити перешкод Товариству у виконанні договору №СД/Т/ВКБ-24 від 11.03.2010 р. та зобов'язати Порт прийняти палі, які постачаються на виконання умов даного договору, посилаючись на те, що кошти у сумі 63 541 107 грн. 43 коп. на підставі договору доручення було перераховано ТОВ '"Аріда-Інвест" для здійснення закупівлі паль, які на виконання вимог даного договору на територію Порту було завезено, у кількості 4 шт. Паля металева СМ-3 та у кількості 5 шт. Паля металева СМ-6, які відповідно до проведеного лабораторного дослідження труб, з яких виготовляються палі та згідно протоколам №№ 106, 105 лабораторії відділу менеджменту якості продукції ОСП ''Судоверфь "Україна" ДП "ОМТП" труби відповідають вимогам ГОСТ 19282. Однак, Порт в порушення п. 2.2. Договору, ухиляється від підписання акту прийому - передачі паль, хоча згідно календарного графіку постачання виготовлення та підготовка паль повинна здійснюватися з червня по грудень 2010 р.

Зокрема, до сьогоднішнього часу в порушення приписів ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» та п. 29 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 (668-2005-п) відсутні між сторонами договори авторського та технічного нагляду.

Крім того, Товариство в обґрунтування зустрічних позовних вимог посилається ще й на те, що Порт в порушення приписів ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" не надало дозвільну документацію. Товариство зазначило, що у серпні 2010 р. Дозвіл № 4/15 від 18.03.2010 р. на виконання будівельних робіт з будівництва перевантажувального комплексу вантажів відкритого зберігання на причалі №10 виданий Портом було скасовано Державною архітектурно-будівельною інспекцією.

Заявою від 24.05.2011 р. Товариство збільшило розмір зустрічних позовних вимог та просило додатково стягнути з Порту у розмірі 20% від ціни Договору за невиконання умов п.2.3. Договору та не надання дозвільної документації штраф у сумі 102 591 872,40 грн., а враховуючи, що мало місце порушення зобов'язання саме з боку Порту, то сума авансу у розмірі 63 541 107 грн. 43 коп. повинна залишитися у Товариства, з урахуванням викладеного сума штрафних санкцій, яка підлягає стягненню з Порту складає 166 132 979,83 грн..

Порт зустрічні позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними посилаючись на те, що ані умовами договору, ані чинним законодавством не передбачена обов'язковість укладення договорів авторського та технічного нагляду, а тому підстав вважати, що Порт не виконав зобов'язання за укладеним між сторонами договором не має. Крім того, прийняття паль, які поставлялись Товариством було неможливим у зв'язку з тим, що якість зазначених паль визивала у Порта сумніви, на підставі чого і було заявлено клопотання про призначення відповідної експертизи, а тому підстави для залишення авансу у сумі 63 541 107грн. 43 коп. у Товариства відсутні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2010р. задоволені клопотання Товариства про призначення у даній справі судово - технічної та товарознавчої експертиз. Проведення судово-технічної експертизи доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз, товарознавчої - Одеському НДІСЕ. Провадження у даній справі зупинено. Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.2011р. за клопотанням Товариства призначено у даній справі товарознавчу судову експертизу, проведення якої доручено фаховій комісії у складі представників позивача, відповідача і державного підприємства "Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту "Чорноморндіпроект".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.04.2011р. за клопотанням Товариства призначено у даній справі технічну судову експертизу, проведення якої доручено експертам Випробувального центру "Політех", та експертам доручено провести дослідження з визначення механічних властивостей зразків труб із сталі 17Г1С, а саме: тимчасового опору розриву в подовжньому і поперечному напрямі; межі текучості; відносного подовження на зразках; ударної в'язкості КСU. Провадження по даній справі - зупинено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.2011 р. за клопотанням Порту призначено у даній справі повторну судово - товарознавчу експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України.

Відповідні висновки надійшли до місцевого суду і ухвалою господарського суду Одеської області від 08.02.2012 р. провадження по справі № 26/183-10-4816 поновлено, залучено до участі у справі Прокурора Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.02.2012 р. (Суддя Никифорчук М.І.) первісні позовні вимоги Порту задоволені у повному обсязі, а саме договір № СД/Т/ВКБ-24 від 11.03.2010 р. розірвано та з Товариства стягнуто: 63 541 107 грн. 43 коп. - суми основного боргу; 3 367 678 грн. 83 коп. - пені за період з 01.10.2010 р. по 22.11.2010 р.; 4 447 877 грн. 52 коп. - штрафу; 63 541 107 грн. 43 коп. - додаткової суми у розмірі авансу, а також судові витрати: 25 500,00 грн. - на сплату держмита та 236 грн. - на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зустрічні позовні вимоги Товариства залишені без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що Товариство не виконало обумовлені договором роботи та будь-яких доказів, які б свідчили про виконання робіт за договором Товариством суду не надано, а тому, відповідно до ст. 852 ЦК України останнє повинно повернути Порту 63 541 107 грн. 43 коп. суму авансу, у зв'язку з чим на підставі п. 11.2 договору та ст. 231 ГК України, повинно сплатити Порту неустойку у вигляді пені у розмірі 0.1% вартості робіт по яким допущено прострочення за кожний день прострочення в сумі 3 367 678 грн. 83коп. та штрафу за прострочення понад 30 днів у розмірі 7% від вартості послуг, по яким допущено прострочення в сумі 4 447 877 грн. 52 коп., а також відшкодувати Порту понесені судові витрати по справі: 25 500 грн. на сплату держмита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, місцевий суд дійшов до висновку, що в порядку ч. 1 ст. 571 ЦК України, Товариство повинно додатково сплатити суму у розмірі авансу 63541 107 грн. 43 коп..

Вимоги Порту про розірвання вказаного договору також на думку місцевого суду є обґрунтованими, оскільки невиконання Товариством умов договору є підставою для розірвання договору згідно п. 13.4 Договору.

Місцевим судом заяву Порту про накладення арешту на майно та кошти Товариства в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України визнано такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з її недоведеністю.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову та наданого до нього уточнення, додані до нього докази, місцевий суд виходив з того, що викладені у них вимоги взагалі не доведені наявними у справі доказами, які надані Товариством.

Висновки експертиз проведених по справі, місцевим судом до уваги не прийняті у зв'язку з тим, що ними не надані однозначні висновки на питання поставлені судом.

Судові витрати покладені відповідно до вимог ст. 49 ГПК України на Товариство.

В апеляційній скарзі Товариство просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити у повному обсязі, а уточнені зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 11.03.2010 р. між сторонами у справі укладено договір генерального підряду на виконання робіт № СД/Т/ВКБ-24 (Далі - Договір) за умовами якого Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати за плату відповідно до умов цього договору, за завданням Замовника роботи з будівництва перевантажувального комплексу вантажів відкритого зберігання на причалі №10 Порту, Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах, викладених у цьому договорі. Основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, інші показники передбачені проектною документацією, яка затверджена у встановленому порядку.

Згідно п. 13.1., Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 р.

Будь-яких доказів щодо припинення або розірвання даного договору матеріали справи не містять та в порушення приписів ст. 33 ГПК України Товариством суду не надано.

Умовами Договору передбачено, що ціна робіт складає 512 958 912 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 85 493 152 грн., яка включає в себе плату за використані матеріали, виконану роботу та відшкодування інших витрат Підрядника безпосередньо пов'язаних з виконанням даного договору. Договірна ціна робіт за цим договором визначена на основі кошторису, який є додатком № 1 та невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2.. 5.3. Договору, фінансування робіт проводить Замовник за рахунок власних коштів згідно фінансового плану. Замовник протягом 25 робочих днів після отримання дозволу на виконання будівельних робіт проводить авансування підрядника згідно графіку фінансування, який є додатком № 2 та невід'ємною частиною договору. Замовник має право уточнити план фінансування протягом поточного року у разі внесення змін у строки виконання робіт, прийняття рішення про прискорення чи уповільнення темпів виконання робіт, а також із урахуванням наявних у нього коштів, обсягів фактично виконаних робіт. Одночасно із уточненням плану фінансування сторони вносять зміни в інші умови договору.

Згідно з пунктом 6.1 Договору, строки виконання робіт за цим договором визначаються згідно із календарним графіком, який є додатком №3 та невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору, здавання Підрядником результатів виконаних робіт (об'єкту будівництва), приймання їх Замовником оформлюється актом здавання-приймання виконаних робіт, який надається Підрядником Замовнику протягом 5 календарних днів з моменту закінчення виконання робіт за Договором.

Додатковою угодою № 2 від 24.06.2010 р. у зв'язку з коригуванням планів фінансування та будівництва Порту призупиненням будівництва причалу № 10 та з метою недопущення негативних наслідків виконання зобов'язань перед третіми особами, сторони визначили, що Підрядник призупиняє будь-які подальші замовлення для цілей будівництва причалу № 10, включаючи будь-які вироби, а також використовує суму авансу, передбачену умовами договору, виключно для забезпечення оплати замовлення продукції та фактично виконаних об'ємів робіт, не допускаючи перевищення зобов'язань Замовника вище суми авансу.

Пунктом 3 Додаткової угоди № 2 від 24.06.2010 р., Замовник забезпечує виплату авансу в другому кварталів 2010 р. в об'ємі 43 394 000 грн.. а, Підрядник забезпечує поставку виробів паль у вигляді трубної заготовки для монтажу підкранового шляху причалу № 10 відповідно до проекту будівництва не пізніше третього кварталу 2010 р. на суму, яка разом з роботами по утворенню території причалу № 10 складає суму, що дорівнює загальній сумі перерахованого Замовником авансу - 73 394 000 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.07.2011 р. у справі №16/17-2580-2011 про визнання додаткової угоди №2 від 24.06.2010 р. до договору генерального підряду на виконання робіт №СД/Т/ВКБ-24 від 11.03.2010 р. недійсною та стягнення 63 541 107 грн. 43 коп., залишеним постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 р. та Постановою Вищого господарського суду від 23.01.2012р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідно до положень ст.ст. 9; 627 ЦК України (435-15) , сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, названими нормами права визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання, у зв'язку з чим додаткова угода №2 до договору є обов'язковою для сторін, що її уклали, оскільки ця додаткова угода, про що було вже зазначено вище, не визнана недійсною в установленому законом порядку.

На виконання умов договору та додаткової угоди №2 від 24.06.2010р., Портом було перераховано Товариству платіжними дорученнями №1930 від 24.03.2010р. грошові кошти у сумі 8900000 грн., № 1931 від 23.03.2010 р. у сумі 11000000грн., №65 від 23.03.2010р. у сумі 10100000 грн. та № 100 від 30.06.2010р. грошові кошти у сумі 43394000грн., на загальну суму 73 394 000 грн..

Як вбачається з матеріалів справи у розділі призначення платежу зазначена вказівка про їх призначення: авансування робіт з будівництва "Перевантажувального комплексу вантажів відкритого зберігання на причалі №10 ДП "Морський торговельний порт "Южний'" на підставі договору підряду від 11.03.2010р..

Матеріали справи свідчать, що згідно довідок вартості виконаних підрядних робіт за квітень та липень 2010 р. Товариство виконало роботи лише частково, а саме: у квітні 2010 р. на суму 3339519 грн. 60 коп., у липні 2010 р. на суму 6513360грн. 97 коп., а всього на загальну суму 9852892 грн. 57 коп..

Відповідно до додатку № 2 до договору підряду від 11.03.2010р., який є календарним графіком строків виконання Товариством будівельних робіт, передбачено здійснення робіт з виготовлення та підготовки паль, у зв'язку з чим протилежні доводи скаржника не можуть бути прийнятими судом до уваги.

Будь-яких інших доказів виконання Товариством підрядних робіт матеріали справи не містять, та в порушення ст. 33 ГПК України останнім суду не надано.

Посилання скаржника на розірвання договору доручення від 01.04.2010 р. №8/10 не можуть прийматися до уваги, оскільки жодним чином відносини, які склалися між Товариством та третьою особою не пов'язанні з відносинами між сторонами у справі, будь-яких доказів щодо спростування вищезазначеного матеріали справи не містять, та скаржником в порушення ст. 33 ГПК України суду не надано.

Доводи скаржника щодо ненадання Портом в порушення ст. 29 Закону України "Про планування та забудову територій" від 20.04.2000 р. № 1699-ІП та п. 2.3 Договору, відповідної дозвільної та іншої договірної документації, а також не укладення договорів авторського та технічного нагляду, у зв'язку з чим останній був позбавлений можливості виконати взяті на себе зобов'язання за додатковою угодою №2 щодо поставки виробів паль у вигляді трубної заготовки для монтажу підкранового шляху причалу № 10 не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки, по-перше, зазначені доводи не стосуються зобов'язань, які виникли між сторонами за додатковою угодою № 2 від 24.06.2010р., з огляду на те, що відповідно до умов даної додаткової угоди Товариство повинно було забезпечити поставку виробів паль у вигляді трубної заготовки для монтажу підкранового шляху причалу №10 відповідно до проекту будівництва не пізніше третього кварталу 2010р. на суму, яка разом з роботами по утворенню території причалу №10 складає суму, що дорівнює загальній сумі перерахованого Замовником авансу - 73394000 грн., у зв'язку з чим протилежні доводи

скаржника не можуть бути прийняті до уваги. А по-друге, п. 2.3. Договору передбачено надання Підряднику завдання на виконання робіт та передача проектної документації, що 08.04.2010 р. і було здійснено Портом та не заперечується сторонами у справі, у зв'язку з чим протилежні доводи скаржника є необґрунтованими та безпідставними.

Посилання на відсутність Договору щодо здійснення авторського та технічного нагляду є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме наявним договором підряду № 11-397/СД/ВКБ-321 від 17.11.2010р., укладеного між Портом та ДП "Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту "ЧОРНОМОРНДІПРОЕКТ", відповідно до умов якого останній приймає на себе обов'язок по виконанню "Авторського нагляду за будівництвом Перевантажувального комплексу вантажів відкритого зберігання на причалі № 10 Порту, у зв'язку з чим протилежні доводи скаржника не можуть бути прийняті до уваги.

Крім того, посилання Товариства на відсутність договору щодо здійснення технічного нагляду є необґрунтованим, оскільки відповідно до ст. 11 Закону України "Про архітектурну діяльність" та п. 2 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 17.07.2007 р. № 903, технічний нагляд забезпечує Замовник протягом усього періоду будівництва на об'єкті, тобто забезпечення здійснення технічного нагляду на об'єкті будівництва є обов'язком Замовника, який або власними силами, або залученням на договірних засадах третіх осіб здійснює технічний нагляд. Враховуючи, що Порт мав можливість здійснювати технічний нагляд власними силами, підстави для залучення на договірних засадах третіх осіб для цих цілей були відсутні, у зв'язку з чим протилежні доводи скаржника не можуть бути прийняті до уваги.

Твердження скаржника щодо ухилення Порту від підписання актів приймання-передачі паль у вигляді трубної заготовки для монтажу підкранового шляху причалу №10 не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки вони є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Матеріали справи однозначно свідчать про те, що Товариство не виконало свої зобов'язання обумовлені додатковою угодою №2 від 24.06.2010р. до Договору, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставно та обґрунтовано, відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, стягнув з відповідача на користь позивача 63541107 грн. 43 коп. суму боргу, оскільки у разі невиконання зобов'язання, по якому передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у зв'язку з чим протилежні доводи скаржника є помилковими, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та нормах чинного законодавства.

Крім того, судом першої інстанції на підставі частини першої статті 571 ЦК України, з Товариства додатково стягнута сума авансу в розмірі 63 541 107,43 грн.. Однак, колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого господарського суду з огляду на таке.

Згідно ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі. В такій угоді повинно бути чітко визначено, що сума, яка передається в рахунок належних за договором платежів, є саме завдатком. В разі, якщо це не буде встановлено, сплачена сума буде вважатися авансом, тобто звичайною сумою попередньої оплати за договором, яка не виконує забезпечувальної функції, властивої завдатку.

Як вбачається з матеріалів справи п.3 додаткової угоди № 2 від 24.06.2010 р. Замовник забезпечує виплату саме авансу в другому кварталі 2010р. в об'ємі 43 394 000 грн., а Підрядник забезпечує поставку виробів паль у вигляді трубної заготовки для монтажу підкранового шляху причалу №10 відповідно до проекту будівництва не пізніше третього кварталу 2010 р. на суму, яка разом з роботами по утворенню території причалу № 10 складає суму, що дорівнює загальній сумі перерахованого Замовником авансу - 73394000 грн.

Крім того, графіком фінансування робіт об'єкту будівництва, що є додатком № 2 до Договору також встановлено, що Замовник надає аванс, а не завдаток. Будь-яких доказів про те, що сума, яка передається в рахунок належних за договором платежів, є саме завдатком, матеріали справи не містять, та в порушення ст. 33 ГПК України Портом не надано, у зв'язку з чим протилежні доводи позивача та суду першої інстанції є помилковими та до уваги прийняті бути не можуть, оскільки не ґрунтуються на вищенаведеному законодавстві України.

Пунктом 11.2. Договору, сторони встановили відповідальність за порушення Підрядником строків виконання зобов'язання, а саме за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до ст.ст. 99; 101 ГПК України (1798-12) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ ГПК України (1798-12) . У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно з п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені) яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд не врахував положення ст. 3 ч.3 ст. 509 ЦК України відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість, а також не взяв до уваги приписи ст. 233 ГК України. При цьому без належної уваги та оцінки з боку суду залишилися такі обставини, як дійсна вартість робіт за договором, ступінь виконання зобов'язання боржником, розмір стягуваних штрафних санкцій у порівнянні з розміром заподіяних збитків кредитору, а відтак, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання.

Суд при цьому не врахував, що таке значне стягнення штрафних санкцій призведе до різкого погіршення платоспроможності підприємства, посилить його залежність від кредиторів та погіршить фінансовий стан.

Так, згідно показників фінансової звітності, а саме звіту про фінансові результати ПАТ "Чорномортехфлот" за 2012 рік та балансу на 31.12.2012р. у Підприємства відсутні позитивні фінансові результати у всіх статтях відображені тільки збитки.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення в зазначеній частині позову та зменшити розмір стягнення штрафних санкцій, стягнувши з відповідача на користь позивача 250 000,00 грн. - пені та 250 000,00 грн. - штрафу.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що апеляційна скарга ПАТ "Чорномортехфлот" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 29 лютого 2012 року - частковому скасуванню.

Керуючись п.3 ст. 83, ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України та ст. 233 ГК України, суд, -

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот" - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 29 лютого 2012 року у справі №26/183-10-4816 - частково скасувати, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот" на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" суму боргу в розмірі 63 541 107,43 грн..

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот" на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" пеню в розмірі 250 000,00 грн. та штраф в розмірі 250 000,00 грн..

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот" на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" державне мито в розмірі 12 104,85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 112,06 грн..