5010/1394/2012-13/92 Про відмову в позові про стягнення витрат понесених на ремонт та реконструкцію орендованого приміщення з підстав пропуску строку позовної давності - 27.02.2013 Прийняття

Права та обов'язки сторін, третьої особи, передбачені ст.ст. 20, 22, 27 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2012 року у справі № 5010/1394/2012-13/92 (суддя Шкіндер П.А.) у задоволені позовних вимог ПП ОСОБА_5 до УДППЗ «Укрпошта» в особі Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта», за участю третьої особи - Регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській області про стягнення з витрат понесених на ремонт та реконструкцію приміщення по вул. С.Стрільців, 13-А, м. Івано-Франківськ в сумі 50 947,43 грн. - відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивач звертаючись з позовом про відшкодування витрат на поліпшення речі, пропустив строк позовної давності, визначений ст. 786 ЦК України, оскільки як встановлено рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.01.2012 року, дія договору оренди державного майна № 42 від 01.10.2001 року припинена 01.10.2011 року.

Крім цього, місцевим господарським судом зроблено висновок, що відповідно до звіту про оцінку нежитлових приміщень за адресою вул.. С.Стрільців, 13а в м. Івано-Франківську станом на 28.12.2006 року, ринкова вартість приміщення становила 93 888,00 грн. та у позивача наявні докази, які свідчать про проведення ремонтних робіт на суму позову. А тому, у відповідності до положень ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», меблеві щити можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ПП ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі та доповненні до неї, апелянт покликається на те, що пунктом 7.5 договору оренди передбачено, що в судовому порядку орендодавець може бути звільнений від обов'язку відшкодування орендарю вартості невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, якщо доведе, що витрати орендаря на ці поліпшення не підвищують вартість орендованого майна. Згідно зі звітом про експертну оцінку приміщення, ринкова вартість вбудованих нежитлових приміщень Івано-Франківського поштампу по вул. Січових Стрільців, 13А в м. Івано-Франківську станом на 30.04.2001 р. склала 11 230,00 грн.. Вказана оцінка була проведена з метою визначення ринкової вартості приміщень, що мали передаватися в оренду для подальшого визначення величини орендної плати та на той момент, коли покращення ще не були здійснені орендарем.

Однак, після проведених орендарем ремонтних робіт та реконструкції, 30.11.2006 року на замовлення Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта» проведено оцінку орендованих нежитлових приміщень, про що складено звіт, відповідно до якого ринкова вартість орендованого ПП ОСОБА_5 нежитлового приміщення склала 93 888,00 грн.. З огляду на наведе, апелянт вважає, що понесені орендарем витрати на невід'ємні поліпшення орендованого майна, які заявлено до стягнення, не перевищують вартість орендованого майна.

Також, апелянт вважає, що заявлена ним до стягнення сума витрат підтверджена доданими до позовної заяви платіжними та бухгалтерськими документами. Грошові операції з перерахунку та видачі коштів за виконані ремонтні роботи та на закупівлю матеріалів здійснювалися з врахуванням податкової звітності і відображені у відповідному бухгалтерському обліку ПП ОСОБА_5, що підтверджено податковими накладними, накладними та видатковими касовими ордерами і платіжками, які додано до позовної заяви, в тому числі і квитанцією до прибуткового касового ордера №1 на суму 14 262,64 грн. та податковою накладною №297 від 05.09.2001 року на таку ж суму виділену на закупівлю будівельних матеріалів та похідних, що були використані для ремонту та реконструкції орендованого приміщення і на даний момент є невід'ємними покращеннями.

Актом виконаних робіт від 20.11.2001 року, накладною № 14 від 20.11.2001 року та квитанцією до прибуткового касового ордера № 2, підтверджуються витрати позивача на облаштування орендованого приміщення, а саме виготовлення та монтаж меблевих щитів, закриваючих несучі балки на суму 2 268,00 грн.. Вказані меблеві щити, було виготовлено для облаштування несучих балок, за відповідними розмірами і вмонтовано в балки, а тому висновок місцевого господарського суду про можливе їх відокремлення є необґрунтований, оскільки в даному випадку вони втратять свою цінність.

Крім цього, не погоджується позивач з висновком місцевого господарського суду щодо пропуску строку позовної давності на звернення з позовом про відшкодування витрат на поліпшення речі, оскільки вважає, щоорендні правовідносини між сторонами припинено додатковим рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2012 року у справі №5010/2049/2012-14/105, яким зобов'язано орендаря звільнити нежитлове приміщення загальною площею 23,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. С.Стрільців, 13А. Окрім цього, в 2011-2012 роках позивач продовжував орендувати приміщення та проводив розрахунки з орендодавцем згідно виставлених рахунків по орендній платі, що свідчить про продовження дії договору оренди в порядку ст. 764 ЦК України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, відповідач зазначає, що листом Івано-Франківського поштамту Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 05.10.2001 року № 864, відповідно п. 7.5 Договору оренди державного майна № 42 від 01.10.2001 року, надано дозвіл на проведення реконструкції частини приміщень посилочного залу поштамту. Всі роботи повинні бути виконані виключно за рахунок орендаря (позивача), згідно його внутрішнього кошторису, в межах витрат, що не перевищують вартість орендованого майна, яка згідно зі звітом про експертну оцінку вартості приміщення від 2001 року становила 11 230,00 грн.. Однак, в порушення вимог вищевказаного листа, 08.10.2001 року між позивачем та ПП ОСОБА_6 було укладено договір підряду № 0810/01 на ремонтні роботи, відповідно до умов якого (п. 3.1) загальна кошторисна вартість ремонту та реконструкції приміщень складає 42 963,83 грн.. А тому, з огляду на положення ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», вартість здійснених позивачем поліпшень орендованого майна без згоди орендодавця, компенсації не підлягає.

Безпідставними вважає відповідач твердження апелянта про те, що орендні правовідносини між сторонами припинено додатковим рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2012 року у справі № 5010/2049/2011-14/105, оскільки вказаним додатковим рішенням лише виправлено неповноту рішення господарського суду від 03.01.2012 року та зобов'язано ПП ОСОБА_5 звільнити нежитлове приміщення загальною площею 23,2 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 13-А, у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди державного майна № 42 від 01.10.2001 р., при цьому не змінивши суті рішення.

Таким чином, беручи до уваги те, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.01.2012 року, яке набрало законної сили, встановлено, що дія договору оренди державного майна № 42 від 01.10.2001 року припинена 01.10.2011 року, то звернувшись з позовом 30.10.2012 року, позивач пропустив без поважних причин строк позовної давності, встановлений ст. 786 ЦК України.

Аналогічні підстави для залишення без змін рішення господарського суду, апеляційної скарги без задоволення, наводить третя особа - РВ ФДМУ по Івано-Франківській області у відзиві на апеляційну скаргу № 10-09-00115 від 16.01.2013 року.

В судове засідання третя особа явку уповноваженого представника не забезпечила, про причини неявки не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні доводи та заперечення представника позивача та відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2001 року між Івано-Франківською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_5 (орендар) укладено договір оренди державного майна № 42 (том І, а.с. 11), відповідно до умов якого (п.1.1 договору) орендар прийняв в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення загальною площею 23,2 кв.м., за адресою вул. С. Стріліців, 13 А, м. Івано-Франківськ, на першому поверсі, що знаходиться на балансі Івано-Франківського поштампу, вартість якого визначена згідно звіту про експертну оцінку станом на 30.04.2001 року і становить 11 230,00 грн..

Відповідно п. 6.3 договору оренди, сторони передбачили, що орендар з дозволу орендодавця має право вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Пунктом 7.4 договору оренди передбачено, що до обов'язків орендодавця, зокрема, належить відшкодувати орендарю вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, за наявності дозволу орендодавця на такі поліпшення.

01.10.2001 року позивач звернувся до відповідача з листом № 24 (том І, а.с. 14) про надання дозволу на реконструкцію нежитлового орендованого ним приміщення згідно договору оренди державного майна № 42 від 01.10.2001 року.

Івано-Франківський поштамт Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта» листом № 864 від 05.10.2001 року (том І, а.с. 15), відповідно п. 7.5 договору оренди, надав дозвіл на проведення реконструкції частини приміщень посилочного залу поштамту. Всі роботи повинні бути виконані виключно за рахунок орендаря, згідно його внутрішнього кошторису, в межах витрат, що не перевищують вартість орендованого майна.

Згідно зі звітом про експертну оцінку вартості приміщення від 2001 року (том І, а.с. 19) ринкова вартість вбудованих нежитлових приміщень Івано-Франківського поштамту по вул. Січових Стрільців, 13а, становить 11 230,00 гри.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем розроблено проектні пропозиції по реконструкції орендованого державного майна по вул. С. Стріліців, 13 А, м. Івано-Франківськ та погоджено дані проекти з відповідачем та головним архітектором м. Івано-Франківська.

08.10.2001 року позивачем (замовником) укладено з ПП ОСОБА_6 (підряднк) договір підряду на ремонтні роботи № 0810/01 (том І, а.с. 53), відповідно до умов якого (п. 1.1) замовник доручає, а підрядник проводить ремонт та реконструкцію входу в Івано-Франківський поштамт та приміщення залу площею 33 кв.м. в будинку № 13-А по вул. С. Стріліців згідно кошторису № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до договору на ремонтні роботи № 0810/01 від 08.10.2001 року, загальна кошторисна вартість ремонту та реконструкції приміщення складає 42 963,83 грн..

Як зазначає позивач, факт проведення ремонту та реконструкції орендованого приміщення підтверджується актами виконаних робіт, видатковим касовим ордерам та накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи (том І, а.с. 54-68). Таким чином, загальна вартість витрат на матеріали та проведенні роботи склала 50 947,43 грн..

Окрім наведеного, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.01.2012 року, яке набрало законної сили, з врахуванням додаткового рішення від 12.06.2012 року у справі № 5010/2049/2011-14/105 задоволено позовні вимоги УДППЗ «Укрпошта» в особі Івано-Франківської дирекції до ПП ОСОБА_5 про звільнення нежитлового приміщення у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди та зобов'язано останнього звільнити нежитлове приміщення загальною площею 23,2кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. С.Стрільців, 13-А, у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди державного майна № 42 від 01.10.2001 року. Окрім цього, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.01.2012 року у справі № 5010/2049/2011-14/105 встановлено, що дія договору оренди державного майна № 42 від 01.10.2001 року припинена з 01.10.2011 року.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача витрат, понесених на ремонт та реконструкцію приміщень в сумі 50 947,43 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. При цьому, за змістом ч.ч. 3, 4 цієї норми, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В силу ст. 257 ЦК України, загальний строк позовної давності встановлений у три роки. Однак, відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України, визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Для вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік, що визначено ч. 1 ст. 786 ЦК України. Згідно ч. 2 цієї норми, перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму. Таким чином, за змістом вищевказаної норми матеріального права, перебіг строку позовної давності за заявленими у цій справі вимогами починається не з моменту повернення речі, а з моменту припинення договору найму.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву № 16/5337 від 10.12.2012 року (том І, а.с. 77) зазначив про застосування строку позовної давності, встановленого ст. 786 ЦК України, оскільки рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.01.2012 року, яке набрало законної сили, з врахуванням додаткового рішення від 12.06.2012 року, у справі № 5010/2049/2011-14/105 встановлено, що дія договору оренди державного майна № 42 від 01.10.2001 року припинена з 01.10.2011 року. Позивач - ПП ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення витрат, понесених на ремонт та реконструкцію приміщень 30.10.2012 року, тобто з пропуском строку позовної давності, що застосовується до вимог, які випливають з договору найму, встановленого Цивільним кодексом України (435-15) .

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Твердження апелянта про те, що орендні правовідносини між сторонами припинено додатковим рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2012 року у справі №5010/2049/2012-14/105, яким зобов'язано орендаря звільнити нежитлове приміщення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказаним додатковим рішенням лише виправлено неповноту рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.01.2012 року та зобов'язано ПП ОСОБА_5 звільнити нежитлове приміщення загальною площею 23,2 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 13-А, у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди державного майна № 42 від 01.10.2001 р., при цьому не змінивши суті рішення.

Безпідставним вважає колегія суддів висновок апелянта, що з огляду на те, що в 2011-2012 роках позивач продовжував орендувати приміщення та проводив розрахунки з орендодавцем згідно виставлених рахунків по орендній платі, відповідно дія договору оренди продовжена в порядку ст. 764 ЦК України, оскільки відповідно до положень норм ст. 764 ЦК України та частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», необхідною передумовою для автоматичного продовження для орендаря договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, є відсутність заяви (заперечень) орендодавця про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Не погоджується судова колегія з висновком місцевого господарського суду, що меблеві щити можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди, оскільки для встановлення таких обставин, слід мати спеціальні знання, які можуть надати кваліфіковані експерти. Однак, даний висновок суду не привів до невірного вирішення спору по суті та не є підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення» (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Твердження апелянта про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів не вбачає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні місцевого господарського суду та не спростовують доводів відповідача, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.