5011-35/8899-2012 Про стягнення заборгованості за договором на купівлю-продаж природного газу - 27.02.2013 Прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 року провадження у справі № 5011-35/8899-2012 в частині стягнення 331 702 635,33 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 року у справі № 5011-35/8899-2012 в частині припинення провадження по справі в частині стягнення 286 003,94 грн. основного боргу та відмови у стягненні пені в розмірі 16 260 555,47 грн., трьох відсотків річних у розмірі 3 326 210,04 грн. та інфляційних 1 532 966,28 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути 286 003,94 грн. основного боргу, пені в розмірі 16 260 555,47 грн., трьох відсотків річних у розмірі 3 326 210,04 грн. та інфляційних 1 532 966,28 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" прийнято до провадження.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 року у справі № 5011-35/8899-2012 без змін, з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

30.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (покупець) було укладено договір №14/2277/11 на купівлю-продаж природного газу для ТЕЦ-6 ПАТ "Київенерго", за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору. (надалі по тексту - Договір). /а.с. 34-39/.

Газ, що продається за цим Договором використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії на потреби населення та релігійних організацій (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору Продавець передає Покупцеві для теплових мереж Київенерго з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року газ в обсязі до 364 944 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів.

У відповідності до пункту 3.1. Договору Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання - передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3. Договору).

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплогенеруючих підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Відповідно до пункту 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309.20 грн.

Згідно з пунктом 6.1. Договору оплата здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 (п'ять) днів до початку здійснення поставки. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 - го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов Договору Позивач передав Відповідачу природний газ на суму 331 702 635,33 грн., що підтверджується актами-приймання передачі природного газу. /а.с. 42-57/.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Київенерго" сплатило суму основної заборгованості за договором № 14/2277/11 купівлі - продажу природного газу від 30.09.2011 року у повному обсязі, що підтверджується наступним: випискою з рахунку ГУ держказначейства України від 31.07.2012 року, випискою з рахунку ГУ держказначейства України від 14.08.2012 року; випискою з рахунку ГУ держказначейства України від 30.11.2012 року. /а.с. 148-155/.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку, коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Відповідно до частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Разом з цим, Господарський суд міста Києва відмовив у стягненні пені, інфляційних витрат та 3 % річних, мотивуючи відмову тим, що позивачем не доведений суду факт наявності збитків у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України встановлюється загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Проте, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (частина 2 статті 233 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

Як встановлено відповідачем укладено договори № № 9/517 та 6/517 від 27.06.2012 року між головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві, Головним фінансовим управлінням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головним управлінням енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року № 517 (517-2012-п) . /а.с. 76-83/.

Вказаними договорами визначено порядок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Київенерго" перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за спожитий газ за договором № 14/2269/11 купівлі - продажу природного газу від 30.09.2011 року на загальну суму 359 303 081,09 грн., яка виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.2012 року (517-2012-п) затверджено порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, що додаються.

Зазначене свідчить про вжиття відповідачем заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання в частині погашення заборгованості за спожитий газ, яка виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, що свідчить про відсутність вини останнього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Щодо акту звірки розрахунків про те, що станом на 17.12.2012 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 286 003,94 грн. за спожитий природний газ, який використовувався для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями, то колегія суддів критично оцінює даний доказ, оскільки акт підписаний в односторонньому порядку позивачем і доказів його надсилання відповідачу у встановленому законодавством порядку, матеріали справи не містять.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 року у справі № 5011-35/8899-2012.