5011-64/13262-2012 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів - 27.02.2013 Прийняття

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2012 року у справі № 5011-64/13262-2012 та прийняте нове рішення, яким визнати недійсним договір № 193-8/09Б, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорський шифер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Менеджмент" про придбання простих іменних акцій ВАТ "Олешинський піщаний кар'єр" у кількості 4 906 920 шт.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" прийнято до провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорський шифер" заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2012 року у справі № 5011-64/13262-2012 без змін.

На виконання вимог суду Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" надав докази зарахування судового збору до державного бюджету.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Менеджмент" своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

26.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорський шифер" - Покупець та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Менеджмент" - Продавець було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 193-8/09Б, відповідно до умов якого Продавець в порядку і на умовах, визначених цим договором зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець в порядку і на умовах, визначених цим договором зобов'язався оплатити та прийняти ЦІННІ ПАПЕРИ згідно із переліком, передбаченим п. 1.1. Договору, а саме: простих, іменних акцій ВАТ "Олешинський піщаний кар'єр", номінальною вартістю 0,25 грн. за 1 акцію, на суму 12267300,00 грн. без ПДВ. /а.с. 20, т.1/.

Умовами договору сторони передбачили, що Покупець та Продавець самостійно здійснюють та сплачують переоформлення права власності на ЦП за цим Договором. (п. 3.1. Договору).

Згідно п. 3.2. Договору Подавець зобов'язаний до 27 жовтня 2009 року включно, надати розпорядження на переказ ЦП з рахунку № 004518, найменування Зберігача: ТОВ "ФК "Ініціатива" (Рахунок Зберігача в депозитарній системі - 1153), на рахунок у ЦП 004521, найменування Зберігача: ТОВ "ФК "Ініціатива" (рахунок Зберігача в депозитарній системі - 1153), який належить Покупцю.

Згідно п. 3.3. Договору, що підтверджує факт здійснення переходу прав власності на ЦП на ім'я Покупця є виписка з рахунку в ЦП,

26.10.2009 року цінні папери передані у власність ТОВ "Краматорський шифер" по акту прийому-передачі цінних паперів. /а.с. 21, т.1/.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.11.2009 року порушено справу про банкрутство відповідача-1 ТОВ "Краматорський шифер" № 42/157 Б внаслідок його фінансової неспроможності. /а.с. 17, т. 1/.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.11.2009 року у справі № 42/157 визнано кредитором ПАТ "УкрСиббанк" на суму основного боргу 16 098 932,85 грн. - четверта черга, та судові витрати у розмірі 125,00 грн. - перша черга. /а.с. 22-38, т. 1/.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.07.2012 року (залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2012 року) було затверджено мирову угоду від 11.07.2012 року по справі № 42/157Б про банкрутство ТОВ "Краматорський шифер" в представленій суду редакції. /а.с. 64-75, т. 1/.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що питання порушення прав кредитора у процедурах банкрутства розглядаються судом, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Крім того, підстав для визнання спірного договору недійсним у зв'язку із тим, що сторони вчинили ці договори, знаючи заздалегідь, що вони не будуть виконані та мали на меті створення штучної кредиторської заборгованості у обсязі, достатньому для отримання контролю за процедурою банкрутства, Господарський суд міста Києва не зайшов.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених позовних вимог та зазначає наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 1 ст. 627 ЦК України).

У відповідності до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчинені фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. При цьому, такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Згідно п. 24 Постанови № 9 від 06.11.2009 року Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Разом з цим, позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Як свідчать матеріали справи цінні папери 26.10.2009 року були передані у власність ТОВ "Краматорський шифер" по акту прийому-передачі цінних паперів, що в свою чергу спростовує відсутність наміру створити юридичні наслідки.

А відсутність виписки з рахунку в ЦП свідчить про невиконання умов договору, що в свою чергу не є підставою для визнання договору недійсним.

Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивний.

Крім того, Банк в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не навів та не довів належно допустимими доказами, створення штучної заборгованості для порушення провадження про банкрутство.

Разом з цим, якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статті 2 ГПК. Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

В силу статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Чого Позивач не навів та не довів.

За статтею 33 Господарського процесуального кодексу України тягар доказування покладено на Позивача.

Щодо завищеної ціни акцій, то за статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Що і було зроблено відповідачами, так як за статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2012 року у справі № 5011-64/13262-2012.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2012 року у справі № 5011-64/13262-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.