16/510 Про стягнення заборгованості з пайової участі у договорі про розробку, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку земель водного фонду - 25.02.2013 Прийняття

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва "Плесо"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 1899,78 грн.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва "Плесо" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 1899,78 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2011 у справі № 16/510 позов задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва "Плесо" 1702 грн. 81 коп. основного боргу, 115 грн. 10 коп. пені, 18 грн. 33 коп. інфляційних втрат, 63 грн. 54 коп. річних, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особи-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 у справі № 16/510 і прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2013 № 16/510 у справі № 16/510 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2013 прийнято до розгляду справу № 16/510. Розгляд апеляційної скарги призначений на 25.02.2013 об 11:30.

19.02.2013 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу.

25.02.2013 представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

25.02.2013 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 у справі № 16/510 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

20.05.2010 між позивачем (підприємство) та відповідачем (партнер) був укладений договір №130 про розробку, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку земель водного фонду м. Києва (надалі - договір).

Відповідно до умов договору партнер розробляє детальну програму та графік виконання робіт з покращення стану та розвитку об'єкту благоустрою в межах визначеної території. Місце розташування об'єкту благоустрою: АДРЕСА_1

Відповідно до п. 2.3 договору, підприємство закріплює за партнером об'єкт для розробки, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку території також для пайової участі у необхідних для виконання договору заходах, в тому числі для розміщення на ній тимчасових, гідротехнічних, технологічних, рекреаційних та інших споруд або обладнання, за умови надання погодження підприємством.

В п. 4.1 договору сторони визначили, що розміри та форма оплати пайової участі (що включає в себе компенсацію податку на землю) у заходах благоустрою закріпленої за партнером прилеглої території встановлюється в додатку №2 до договору та сплачується партнером до 10 числа місяця наступного за звітним. При нарахуванні до сплати партнеру пайової участі враховується офіційний індекс інфляції.

Відповідно до п. 4.2 договору сторонами погоджено, що оплата здійснюється на підставі договору в безготівковій формі, шляхом перерахування 100% плати на розрахунковий рахунок підприємства, згідно додатків до договору. Партнер зобов'язаний сплатити кошти вказані в п.6. додатку №2 договору протягом 5 (п'яти) банківських днів, з моменту підписання даного договору (п. 4.3 договору).

З матеріалів справи вбачається, що додатками № 2,3 до договору визначено, що розмір грошової суми пайової участі відповідача у заходах благоустрою території станом на момент підписання договору становить 1600 грн. в місяць за базовий місяць і на наступні нараховується з урахуванням офіційного індексу інфляції. Оплата здійснюється відповідачем до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Додатковою угодою №1 від 02.07.2010р., сторони дійшли згоди про припинення з 2 липня 2010р. дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник в зв'язку з тим, що у період дії договору відповідач свій обов'язок щодо оплати пайової участі не виконував належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1702,81 грн. за червень-липень 2010р.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції.

Крім того, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційні втрати, 3 % річних.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що за недотримання строків оплати коштів передбачених цим договором (в тому числі пайової участі) партнер сплачує підприємству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення..

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 115 грн. 10 коп. пені, 18 грн. 33 коп. інфляційних втрат, 63 грн. 54 коп. річних є обґрунтованою, а тому правомірно була задоволена судом першої інстанції повністю.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 у справі № 16/510 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 у справі № 16/510 - без змін.