5010/1287/2012-п-13/90 Про стягнення завданих збитків незаконною вирубкою дерев - 19.02.2013 Прийняття

розглянув апеляційну скаргу Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Солуківської сільської ради, с. Солуків, Долинський район, Івано-Франківська область № 98-4102 вих.12 від 21.11.2012 р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2012 р. (суддя Шкіндер П. А.)

у справі № 5010/1287/2012-П-13/90

за позовом заступника Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Солуківської сільської ради, с. Солуків, Долинський район, Івано-Франківська область

до відповідача Долинського спеціалізованого агро лісгоспу обласного підприємства «Івано-Франківськоблагроліс», м. Долина, Івано-Франківська область

про стягнення 54 189, 75 грн. заборгованості

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2012 р. у справі № 5010/1287/2012-П-13/90 відмовлено в задоволенні позову заступника Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Солуківської сільської ради, с. Солуків, Долинський район, Івано-Франківська область до Долинського спеціалізованого агро лісгоспу обласного підприємства «Івано-Франківськоблагроліс», м. Долина, Івано-Франківська область про стягнення 54 189, 75 грн. завданих збитків незаконною вирубкою дерев.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки вина працівника Долинського спеціалізованого агролісгоспу обласного підприємства «Івано-Франківськоблагроліс» Новодворського В. М. доведена в судовому порядку, а вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.07.2012 р. набрав законної сили, то відповідач не повинен доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу.

У своїй апеляційній скарзі та у доповненнях до неї прокурор просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги, посилаючись на те, що на момент вчинення порубки лісів Новодворський В. М. був працівником відповідача і у його службові обов'язки входило, зокрема, збереження лісових насаджень від вирубки.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що Волинський спеціалізований агро лісгосп безпосередньо шкоди лісовому господарству не завдавав, вимоги «Порядку спеціального використання лісових ресурсів», затвердженого постановою КМ України № 761 від 23.05.2007 р. (761-2007-п) , умови та порядок заготівлі деревини під час проведення рубок лісу, тобто законність чи незаконність рубки дерев, визначений вказаним Порядком не порушував. Крім цього, постанова КМ України № 665 від 23.07.2008 р. (665-2008-п) не передбачає відповідальності за незабезпечення збереження лісів і лісових насаджень, а лісові господарства несуть відповідальність лише у разі вчинення ними самими незаконної рубки, тобто порушення Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою КМ України № 761 від 23.05.2007 р. (761-2007-п)

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, доповненні до неї та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.03.2012 р. Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківської області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, в результаті якої складено акт. Згідно даного акуту, інспекцією виявлено незаконну вирубку 80 дерев на території лісового обходу № 5 Болеївської техдільниці Долинського сцеціалізованого агролісгоспу без відпускних та контрольних тавр даного підприємства.

За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківської області з посиланням на постанову Кабінету міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» № 665 від 23.07.2008 р. (665-2008-п) , відповідачеві нараховано 54 189, 75 грн. шкоди, завданої лісовому господарству незаконною рубкою лісу в лісових кварталах 12, 13, 15, 17 Болеївської техдільниці Долинського сцеціалізованого агролісгоспу.

Із матеріалів справи вбачається, що наказами директора Долинського САЛГ № 47-к від 29.11.2006 р. та № 2 від 04.01.2010 р. Новодворський В. М. призначений на посаду майстра лісу Болеївської технічної дільниці Долинського САЛГ.

Згідно наказу № 2 від 05.01.2011 р. «Про поділ технічних дільниць та обходів Долинського САЛГ», за майстром лісу Новодворським В. М. закріплено і передано йому під охорону обхід № 5, куди входять квартали 12, 15, 13, 17 загальною площею 446 га.

Згідно посадової інструкції № 2 майстра лісу, затвердженої наказом директора Долинського САЛГ від 04.01.2010 р., з якою Новодворський В. М. ознайомлений, останній мав здійснювати захист та охорону лісу від пошкоджень, самостійних рубок; мав завдання і зобов'язаний був провадити державний контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісу, що перебуває у користуванні агролісгоспу; затримувати у встановленому порядку осіб, винних у лісопорушеннях; складати протоколи при виявленні порушення лісового законодавства; приймати і видавати лісопродукцію; здійснювати керівництво працівниками на лісогосподарських роботах; мав повну матеріальну відповідальність за збереження лісопродукції та інших матеріальних цінностей.

Із матеріалів справи вбачається, що вироком Волинського районного суду від 05.07.2012 р. Новодворського В. М. визнано винним за ст. 367 ч. 1 КК Ураїни та з застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 4 500 грн. без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю. При цьому, цивільний позов Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Солуківської сільської ради про стягнення із засудженого Новодворського В. М. завданих незаконною порубкою дерев збитків в сумі 54 189, 75 грн. залишено без розгляду з підстав проведення розслідування в кримінальній справі по встановленню осіб, які вчинили незаконну порубку лісу в кварталах 12, 13, 15, 17 обходу № 5 Долинського спеціалізованого агро лісгоспу обласного підприємства «Івано-Франківськоблагроліс».

Відповідно до ст. 16 та ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 19 ЛК України, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень.

Ч.ч. 1, 5 ст. 86 ЛК України передбачено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 105 ЛК України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Норми ст. 107 ЛК України зобов'язують підприємства, установи, організації і громадян відшкодовувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вини заподіювача шкоди. Зазначені підстави визначаються загальними, оскільки для вирішення деліктного зобов'язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не обумовлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, за порушення лісового законодавства дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність несуть винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, вина яких встановлена у законному порядку.

Судом встановлено, що матеріалами справи не підтверджується завдання відповідачем шкоди лісовому господарству, оскільки ним не було порушено приписів Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою КМ України № 761 від 23.05.2007 р. (761-2007-п) , який визначає умови та порядок заготівлі деревини під час проведення рубок лісу, що доводить відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та збитками, завданими незаконною порубкою дерев невстановленими особами.

Разом з цим, доводи прокурора про наявність вини відповідача у завданні шкоди лісовим ресурсам з огляду на факт порушення щодо його працівника кримінальної справи за ст. 367 ч. 1 КК України (службова недбалість) спростовується тим, що сам факт порушення кримінальної справи не встановлює преюдиційних обставин, пов'язаних з обов'язком позивача у справі довести наявність причинно-наслідкового зв'язку між завданою позивачу шкодою (знищенням дерев внаслідок їх рубання невстановленими особами) та діями відповідача, який на думку позивача, не забезпечив належної охорони лісових насаджень.

Вирок суду у кримінальній справі, яким встановлено вину конкретної фізичної особи в екологічному правопорушенні, відповідно до ст. 35 ГПК України, має преюдиційний характер при вирішенні господарського спору та звільняє відповідача, як юридичну особу, від обов'язку доказування іншими засобами доказування відсутності своєї вини в спричиненні екологічної шкоди таким екологічним правопорушенням. Разом з тим, доведення обставин причинно-наслідкового зв"язку між завданою позивачем шкодою та діями відповідача є обов'язком позивача у справі.

Отже, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України та ст. 105 ЛК України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2012 р. у справі № 5010/1287/2012-П-13/90 залишити без змін, апеляційну скаргу Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Солуківської сільської ради, с. Солуків, Долинський район, Івано-Франківська область - без задоволення.