Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

кредитори та ліквідатор в судове засідання не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС (вх. №3990Х/2-5) на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.11.12 р. по справі № 5023/080/12

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінкс", м. Харків

про визнання банкрутом, -

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 5023/080/12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінкс", м. Харків про визнання банкрутом.

Постановою господарського суду Харківської області від 23.05.2012 р. по справі № 5023/080/12 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дінкс", код 35703888, зареєстроване Святошинською РДА м. Києва від 24.01.2008р. у зв'язку зі зміною місцезнаходження перереєстроване за номером №10721070019021730, адреса: 61135, м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 52, кв. 215 - банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Філатову Вікторію Костянтинівну, ідентифікаційний номер 2909900883, адреса реєстрації: м. Харків, вул. Рибалка, буд. 17/12, кв. 4 (ліцензія серії АВ № 347366 від 19.02.2008 року). Зобов'язано ліквідатора в строк до 23 листопада 2012 року виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури

Ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Дзюба О.А.) від 21.11.2012 р. по справі № 5023/080/12 затверджено наданий суду ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс. Затверджено реєстр з непогашеною кредиторською заборгованістю в загальній сумі 72000,00 грн. перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Спрут". Визнано вимоги кредиторів, що незадоволені за недостатністю майна банкрута - погашеними. Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дінкс", код 35703888, зареєстроване Святошинською РДА м. Києва від 24.01.2008р. у зв'язку зі зміною місцезнаходження перереєстроване за номером №10721070019021730, адреса: 61135, м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 52, кв. 215. Провадження у справі № 5023/080/12 припинено. Зобов`язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття юридичної особи з обліку.

До Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу від 21.11.2012 р. звернулася Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва ДПС, яка з посиланням на порушення господарським судом при її винесенні норм матеріального та процесуального права, просить суд зазначену ухвалу скасувати, та припинити провадження у справі про банкрутство ТОВ "Дінкс".

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС зазначає, що суд затверджуючи наданий ліквідатором ліквідаційний баланс при цьому проігнорував той факт, що останнім не дотримано позасудової процедури самоліквідації боржника за рішенням власника, яка є обов'язковою передумовою для звернення до суду з заявою про банкрутство в порядку, визначеному ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор боржника Філатова В.К. просить суд оскаржувану ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своїх вимог ліквідатор вказує, що провадження по даній справі про банкрутство ТОВ «Дінкс» відбувалося не за правилами ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і зазначене спростовує доводи ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС щодо недотримання порядку самоліквідації боржника за рішенням власника.

Інший кредитор - ТОВ "Спрут" відзиву на апеляційну скаргу не надав.

В судове засідання 13.02.2013 р. кредитори та ліквідатор не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття не повідомили.

Беручи до уваги викладене, а також те, що неявка в судове засідання кредиторів та ліквідатора не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне розглядати скаргу за відсутності останніх, за наявними в даній справі документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, скасування оскаржуваної ухвали господарського суду та припинення провадження у справі, виходячи з наступного.

Як свідчить оскаржувана ухвала, господарський суд затверджуючи наданий ліквідатором ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс, крім іншого виходив з того, що ліквідатор здійснив всі заходи по ліквідації банкрута, надав суду документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури, у тому числі, ліквідаційний баланс та реєстр непогашених вимог кредиторів на загальну суму 72000,00 грн. а так само докази відсутності активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості.

Однак, викладені вище висновки господарського суду не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, суд під час розгляду даної справи про банкрутство ТОВ «Дінкс» проігнорував факт недотримання ліквідатором встановленої законом позасудової процедури самоліквідації боржника за рішенням власника, яка є обов'язковою передумовою для звернення до суду з заявою про банкрутство в порядку, визначеному ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", саму справу суд розглянув з істотними порушеннями вимог зазначеного закону, що, як наслідок, призвело до порушення прав та інтересів як кредиторів, так і органів, які, відповідно до Закону, наділені повноваженнями на перевірку суб'єктів господарювання на предмет сплати останніми податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Враховуючи викладене, прийнята по даній справі ухвала підлягає скасуванню, а провадження у справі про банкрутство ТОВ «Дінкс» припиненню в зв'язку з безпідставністю його порушення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 2 ГПК та частини другої статті 6 Закону господарський суд порушує справу про банкрутство за письмовою заявою кредитора чи боржника.

Законом встановлено різні підстави порушення провадження у справі про банкрутство залежно від того, хто саме (кредитор чи боржник) звертається до господарського суду з відповідною заявою.

Справа про банкрутство порушується господарським судом за заявою боржника за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 7 та статтями 51, 53 Закону.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), є наслідком неможливості здійснення розрахунків із всіма кредиторами боржника, чиї претензії були заявлені після публікації (повідомлення) про початок процедури ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (засновників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з чим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Згідно зі ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно з п. 1, 3 ст. 110 ЦК України, юридична особа ліквідується зокрема за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Порядок ліквідації юридичної особи передбачено ст. 111 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до протоколу загальних зборів ТОВ «Дінкс» від 30.03.2011 р., його єдиним учасником було прийнято рішення про ліквідацію товариства. З метою здійснення відповідних дій було також прийнято рішення про призначення ліквідатором товариства Дорошенко О.О.

Матеріали справи також свідчать про те, що останнім вживалися певні заходи з метою ліквідації ТОВ «Дінкс», проте всіх передбачених ст. 111 ЦК України заходів ліквідатором вжито не було. Зокрема матеріали справи не містять доказів публікації в відповідних друкованих органах оголошення про ліквідацію ТОВ «Дінкс», доказів повідомлення всіх відомих кредиторів про прийняття рішення про ліквідацію товариства, доказів своєчасного надання ліквідатором органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, доказів складання та подання органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період, доказів складання ліквідатором проміжного ліквідаційного балансу, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду, тощо.

Тобто, фактично, передбачений Законом порядок ліквідації юридичної особи за рішенням власника ТОВ «Дінкс» ліквідатором не дотримано, а ліквідаційна процедура завершена не була.

Матеріали справи свідчать, що згідно з протоколом загальних зборів ТОВ «Дінкс» від 01.12.2011 р. за № 11, учасником товариства з метою здійсненя всіх встановленим законодавстом заходів по ліквідації банкрута було прийнято рішення про доручення ліквідатору Дорошенко О.О. звернення до господарського суду з заявою про визнання товариства банкрутом.

Відповідну заяву останній подав 05.01.2012 р. Заява була обґрунтована з посиланням на незадовільний фінансовий стан підприємства та неможливість останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами.

Дана заява ліквідатора була прийнята судом до провадження згідно з ухвалою від 10.01.2012 р.

Відповідно до абз. 4 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Як свідчать матеріали справи, провадження у даній справі про банкрутство ТОВ «Дінкс» здійснювалося судом за загальною процедурою.

Однак, при цьому, господарський суд проігнорував вимоги ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з якою якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. У разі виявлення обставин, зазначених у абзаці першому цієї частини, після прийняття рішення про ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про порушення справи про банкрутство подається власником майна боржника (уповноваженою ним особою).

Пунктом 4 зазначеної статті Закону також передбачено, що у разі, якщо справу про банкрутство порушено за заявою власника майна боржника (уповноваженої ним особи), яка подана до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора), розгляд справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостей, передбачених цією статтею.

Однак, як вже було зазначено вище, заяву про банкрутство подано ліквідатором вже після прийняття рішення про ліквідацію товариства, після призначення ліквідатора, та виконання останнім певних (хоча і не достатніх) дій щодо ліквідації товариства.

Зазначене свідчить про необхідність вчинення ліквідатором відповідних дій по ліквідації товариства, визначених ст. ст. 105, 110- 111 ЦК України, ст. 60 ГК України, як необхідної передумови для звернення до господарського суду з заявою про банкрутство товариства. При цьому, розгляд заяви про банкрутство до вчинення призначеним ліквідатором відповідних дій є неможливим, оскільки зазначене суперечить як вказаним вище положенням ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) , так і вимогам ч. 4 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд першої інстанції, всупереч зазначеним положенням Закону, належної правової оцінки зазначеним обставинам не надав, та безпідставно порушив справу та в подальшому здійснював провадження по ній за загальною процедурою.

Посилання ліквідатора у відзиві на апеляційну скаргу на те, що його заяву було подано не в порядку, визначеному ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" судова колегія вважає безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено факт прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідатора, та виконання ліквідатором окремих, але не всіх дій спрямованих на здійснення ліквідації товариства. Саме виконання всіх встановленим законодавством заходів по ліквідації юридичної особи за рішенням засновників (учасників), та виявлення ліквідатором обставин, що рорблять неможливим здійснення розрахунків із всіма виявленими кредиторами підприємсва, обумовлюють можливість звернення в подальшому до суду з заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи. Вказані обставини не були прийняті до уваги судом першої інстанції при прийнятті заяви про порушення про банкрутство боржника, та застосування до боржника загалих процедур банкрутства, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Крім того, за змістом п. 5 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на який посилається ліквідатор, боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення обставин, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Однак, за змістом зазначеної норми заявник звертаючись до суду з відповідною заявою повинен довести існування вищевказаних обставин належними та допустимими доказами.

Статтею 1 Закону визначено, що банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Отже, перед тим, як зробити висновок, чи можна боржника визнати банкрутом та застосувати до нього ліквідаційну процедуру, суду слід надати правову оцінку наявності визначеним ознакам банкрутства та підтвердженості цих ознак належними доказами у справі.

Відповідно ж до вимог ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство при здійсненні провадження у справі за загальною процедурою у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, тобто здійснює остаточну перевірку наявних у справі документів, перевірку та оцінку доказів щодо наявності та обґрунтованості підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, за змістом ч. 3 ст. 6 та ч. 5, ч. 7 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство за заявою боржника порушується господарським судом лише у разі підтвердження боржником своєї неплатоспроможності документами, які боржник зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, для порушення провадження у справі про банкрутство боржника необхідно доведеність останнім наявності підстав, передбачених ч. 3 ст. 6, ч. 5, ч. 7 ст. 7, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а суд, встановивши факт неспроможності боржника задовольнити безспірні вимоги кредиторів може визнати боржника банкрутом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, які підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Виходячи з системного аналізу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , процедура банкрутства випливає з неможливості задовольнити вимоги кредитора в примусовому порядку при здійсненні виконавчого провадження. Відкриття виконавчого провадження стосовно боржника можливе, в т.ч. за наявності відповідного судового рішення, що набрало законної сили, яке в такому випадку підтверджує факт безспірності вимог до боржника.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження, відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності, оскільки неможливо встановити строк невиконання грошових зобов'язань боржника перед кредиторами та обставин, що обумовлюють неможливість виконання боржником грошових зобов'язань перед усіма кредиторами .

При цьому, необхідно звернути увагу на те, що при наявності загрози неплатоспроможності боржника, тобто коли при ліквідації боржника встановлено неможливість задоволення вимог кредиторів, або оплата вимог одного або декількох вимог кредиторів призведе до неможливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами, для звернення боржника до суду достатньо лише факту порушення щодо боржника виконавчого провадження. Дотримання трьохмісячного строку у цьому випадку не вимагається.

В даному випадку, ні боржником при зверненні до господарського суду, ні кредиторами під час розгляду даної справи не надано суду доказів безспірності грошових вимог, в т.ч. доказів наявності судових рішень, відкритих та невиконаних виконавчих проваджень з цього приводу тощо.

Зазначене свідчить про недоведеність боржником факту безспірності кредиторських вимог, та неспроможності їх виконати інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Таким чином, судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи виявлено факт безпідставного порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство ТОВ «Дінкс» за заявою ліквідатора, поданою за відсутності доказів виконання останнім вимог Закону щодо ліквідації товариства, як необхідної передумови для звернення з відповідною заявою до суду.

Так само колегією суддів виявлено факт відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів неплатоспроможності боржника, або загрози виникнення неплатоспроможності, що, за наявності певних підстав (зокрема без прийняття рішення про ліквідацію товариства та невжиття всіх необхідних заходів з цього приводу) могли б бути підставою для звернення до господарського суду з заявою про банкрутство ТОВ «Дінкс» в порядку, визначеному ч. 3 ст. 6 та ч. 5, ч. 7 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зазначеним обставинам суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки, безпідставно здійснив провадження справи про банкрутство за загальною процедурою, та за відсутності жодних, встановлених законодавством підстав визнав боржника банкрутом згідно з постановою від 23.05.2012 р., чим порушив зазначені вище положення Закону. Це призвело до порушення прав та інтересів як кредиторів та контролюючих органів, які, відповідно до Закону, здійснюють переврку правильності справляння суб'єктом господарювання до бюджету податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Як наслідок, судом першої інстанції була прийнята ухвала від 21.11.12 р. про затвердження ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу.

На думку колегії суддів, допущені судом першої інстанції під час розгляду даної справи порушення усунути неможливо, а ТОВ «Дінкс», за наявності певних обставин (зокрема усунення недоліків, визначених в даній постанові) не позбавлений права на звернення до господарського суду з заявою про банкрутство в порядку, визначеному Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Норми ст. 40 Закону про банкрутство містять перелік підстав припинення провадження у справи про банкрутство, але такий перелік не є вичерпним, оскільки в силу ст. 4-1 ГПК господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Отже, у якості підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, можуть також застосовуватися норми ст. 80 ГПК України щодо підстав для припинення провадження у господарської справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України (відсутність предмету спору).

Зазначені висновки суду апеляційної інстанції кореспондуються з п. 36 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 р. № 15 (v0015700-09) «Про судову практику в справах про банкрутство».

Таким чином, висновки, викладені в ухвалі господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 101, 102, п. 3 ст. 103, п. 1, 2, 3, 4 ст. 104, ст. ст. 105, 106 ГПК України, судова колегія -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва ДПС задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 21.11.2012 рроку по справі №5023/080/12 скасувати.

Провадження у справі припинити.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 18.02.2013 р.