18/776/12 Про визнання недійсним рішення адміністративної колегії обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо зайняття Комунальним підприємством монопольного (домінуючого) становища на ринку комплексних послуг з надання торгівельних місць - 13.02.2013 Прийняття

Позивач - Комунальне підприємство "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача - Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якому просив суд визнати недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28 лютого 2012 р. № 02/25-рш по справі № 02-02-50/142-2011 щодо зайняття Комунальним підприємством "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради за підсумками роботи за жовтень-грудень 2011 р. монопольного (домінуючого) становища на ринку комплексних послуг з надання торгівельних місць для реалізації непродовольчих товарів на комунальному ринку "Речовий" в м. Полтава з часткою, що перевищує 35 %. Крім того, позивачем також були заявлені до стягнення судові витрати.

Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Солодюк Н.І.) від 08.11.2012 р. по справі № 18/776/12 позов задоволено. Визнано недійсним рішення Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28 лютого 2012 р. № 02/25-рш по справі № 02-02-50/142-2011 щодо зайняття Комунальним підприємством "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради за підсумками роботи за жовтень-грудень 2011 р. монопольного (домінуючого) становища на ринку комплексних послуг з надання торгівельних місць для реалізації непродовольчих товарів на комунальному ринку "Речовий" в м. Полтава з часткою, що перевищує 35 %.; стягнуто з відповідача на користь позивача 1073 грн. 50 коп. витрати по сплаті судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач, зокрема, вказує на неповне з'ясування судом обставин, які мають істотне значення для справи, невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, положенням Закону України «Про захист економічної конкуренції» (2210-14) , Закону України «Про Антимонопольний комітет України» (3659-12) , Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року №169-р, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 липня 1998 року за № 471/2911 (z0471-98) тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на відповідність висновків, викладених в даному рішенні, обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.

Представник позивача, з посиланням на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просить суд оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 18.07.11 р. Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України направило Виконавчому комітету Полтавської міської ради лист № 02/4272, в якому зазначено про те, що територіальне відділення погоджує проект рішення міськвиконкому «Про організацію міського комунального ринку «Речовий» на земельній ділянці у кварталі, обмеженому вулицями Фрунзе, Чапаєва, Новий Базар, Шевченка», наданого листом від 08.07.11 р. №02/02-16/2/1275 (а.с. 45, том 1).

03.08.11 р. Виконавчим комітетом Полтавської міської ради було прийнято рішення № 225 «Про організацію міського комунального ринку «Речовий» на земельній ділянці у кварталі, обмеженому вулицями Фрунзе, Чапаєва, Новий Базар, Шевченка» (а.с. 51, том 1).

Розпорядженням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - територіальне відділення) № 02/147-р від 20.12.2011 р.(а.с. 111-112, том 2) було розпочато розгляд справи № 02-02-50/142-2011 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Комунального підприємства «Полтава-Сервіс» Полтавської міської ради, передбаченого пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

28.02.12 р. у справі № 02-02-50/142-2011 адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 02/25-рш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» (а. с. 20-31, том.1), яким постановлено:

1. Визнати, що КП «Полтава-сервіс» за підсумками роботи за жовтень-грудень 2011 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку комплексних послуг з наданням торгівельних місць для реалізації непродовольчих товарів на ринку «Речовий» в місті Полтава з часткою, що перевищує 35%.

2. Визнати, що КП «Полтава-сервіс», вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікуються пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини друга статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

3. Визнати, що КП «Полтава-сервіс», вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікуються пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що призвели до ущемлення споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

4. Накласти на КП «Полтава-сервіс» штраф:

- за порушення, згідно з пунктом 2 подання, у розмір 17000 грн.;

- за порушення, згідно з пунктом 3 подання, у розмір 17000 грн.

5. КП «Полтава-сервіс» протягом 1 місяця з дня отримання рішення привести вартість оренди торгової площі до економічно обґрунтованого рівня у відповідності до Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.06.2009 р. № 638/109, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 липня 2009 року за №600/16616 (z0600-09) .

Позивач звернувся до суду з позовом по даній справі в якому просить визнати недійсним вищезазначеного рішення, посилаючись на те, що рішення Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28 лютого 2012 р. № 02/25-рш по справі № 02-02-50/142-2011 суперечить діючим нормам законодавства України, порушує цивільні права позивача і прийняте:

- за неповного з'ясування та не доведення обставин, що мають значення для справи і які визнано встановленими;

- з очевидною невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (щодо недотримання процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції), ст. ст. 35 - 49 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (щодо розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції), недотриманням п. п. 2.1., 3.3., 5.1., 6.1. та 7.1. Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. №49-р (z0317-02) .

Позивач зазначає, що висновки, які викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають фактичним обставинам, накладний на нього штраф не підлягає стягненню, оскільки КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради:

1) не є монополістом на ринку надання в оренду торгівельних місць та не зловживає монопольним (домінуючим) становищем;

2) не ущемляє інтересів споживачів;

3) надає суб'єктам підприємницької діяльності на комунальних ринках м. Полтави в оренду торгівельні місця за економічно обґрунтованими тарифами.

На думку позивача, відповідач при ухваленні оскаржуваного рішення діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, що визначений Конституцією та законами України.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи що рішення адміністративної колегії територіального відділення від 24.04.12 3 02/61-рш прийнято у відповідності до положень законодавства, а саме відповідно до статті 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», пункту 33 Правил розгляду справ, пункту 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 року № 32-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 291/5482 (z0291-01) зі змінами та доповненнями. Відповідач підстав для скасування прийнятого рішення не вбачає.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, крім іншого, виходив з того, що відповідач при прийнятті рішення адміністративної колегії територіального відділення від 24.04.12 3 02/61-рш допустив порушення Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.02 № 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605 (z0317-02) , саме зазначене рішення не відповідає вимогам Закону України «Про захист економічної конкуренції» (3659-12) .

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Отримання доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об'єктивність).

За змістом ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, зокрема визнається застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин; встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Згідно з п. 1 ст. 50 цього ж Закону, порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

В пункті 14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 р. (v0015600-11) «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» зазначено, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13-15 і 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (236/96-ВР) ), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 4, 6, 8, 15-1, 16, 17 і 18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"). В останньому випадку господарським судам необхідно з'ясовувати та відображати в судових рішеннях, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання, які мають

ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або антиконкурентних узгоджених дій, або недобросовісної конкуренції.

В пункті 15.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 р. (v0015600-11) «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» зазначено, що Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р (z0317-02) . Однак, господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

Господарський суд безпідставно вказав про недотримання відповідачем при винесенні рішення № 02/25-рш Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.02 № 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605 (z0317-02) та положень Закону України «Про захист економічної конкуренції» (2210-14) . Зазначене підтверджується наступним.

Суд першої інстанції безпідставно зазначив, що розрахунок частки КП «Полтава-Сервіс» на ринку «Комплексні послуги з надання місць для торгівлі непродовольчими товарами на ринках» в межах м. Полтави за 2011 рік в рішенні адміністративної колегії від 28.02.2012 р. № 02/25-рш відсутній.

Як свідчить вказане рішення адміністративної колегії від 28.02.2012 р. № 02/25-рш, в ньому зокрема зазначено, що земельна ділянка, на якій з листопада 2011 року знаходиться ринок «Речовий» (вул. Фрунзе, З 4-А), з 1994 року на правах оренди належала ПРАТ «Полімпекс», на якій знаходився заснований ним речовий ринок.

Майновий комплекс речового ринку ПРАТ «Полімпекс» протягом останніх десяти років мав сталу структуру, а саме: огорожу, комунікації, асфальтове покриття та чітко встановлені нестаціонарні споруди (контейнери та кіоски), які були та є власністю приватних підприємців, (лист ПРАТ «Полімпекс» від 19.12.2011 № 361)

Тобто, ринок «Речовий» КП «Полтава-Сервіс» почав діяти не на пустій земельній ділянці, а на облаштованій території ринкової діяльності попереднього власника.

Кількість торгівельних місць у 2010 - 2011 роках на речовому ринку ПРАТ «Полімпекс» складала 2043, кількість торгівель місць на ринку «Речовий» КП «Полтава-Сервіс» станом на 01.11.2011 по даний час складає 2043 місць( Лист Позивача від 12.12.2011 № 957).

За даними Управління статистики м. Полтави (лист від 3.08.2011) торгова мережа на ринках в межах м. Полтави у 2010 році діяло 28 ринків із загальною кількість торгівельних місць - 6826, у тому числі для продажу непродовольчих товарів - 3425 місць. Інформація щодо кількості ринків у м. Полтаві за 2011 рік в Управлінні статистики у м. Полтаві була в наявності тільки на початку березня 2012 року (терміни обробки річної звітності). Проте, здійсненим територіальним відділенням дослідженням ринку «Комплексні послуги з надання місць для торгівлі непродовольчими товарами на ринках» встановлено, що структура ринків протягом 2011 року в м. Полтаві не зазнала суттєвих змін, не створено нових ринків, а тільки змінилися власники деяких вже діючих ринків.

Позивач під час розгляду даної справи жодним чином не спростував та не надав суду жодних доказів того, що ринок КП «Полтава-Сервіс» створено на новій ділянці, кількість торговельних місць змінилась і вся інфраструктура ринку була побудована (змінена) за рахунок витрат позивача.

Таким чином, у колегія суддів відсутні підстави вважати, що при здійсненні розрахунку частки КП «Полтава - Сервіс» на ринку «Комплексні послуги з надання місць для торгівлі непродовольчими товарами на ринках» територіальне відділення не порушило норм Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.02 № 49-р (z0317-02) (далі за текстом - Методика), а розрахунок здійснювався на основі об'єктивних даних, підтверджених документально.

Господарський суд безпідставно вказав, що відповідачем при визначенні монопольного становища Позивача не взято до уваги лист КП «Полтава-Сервіс» від 12.12.22011 № 957, з якого вбачається, що із 2043 торгівельних місць на комунальному ринку «Речовий» з підприємцями Позивачем укладено 1697 договорів оренди торгівельного місця.

Однак, в пункті 4 цього листа зазначено, що «...кількість суб'єктів господарювання, що здійснюють торгівлю на комунальному ринку «Речовий» - 1934 осіб. Із них 1697 осіб уклали договори оренди з Комунальним підприємством «Полтава-Сервіс» Полтавської міської ради. Тобто, на ринку здійснювали діяльність не 1697 осіб. Розрахунок частки здійснено по кількісним показникам (наявності торговельних місць), що не суперечить п.8.1. Методики.

Суд першої інстанції необґрунтовано вказав, що відповідач у власному рішенні не зазначив потенційних конкурентів на ринку «Комплексні послуги з надання місць для торгівлі непродовольчими товарами на ринках» в м. Полтаві, а також рівень цін на ринку цих послуг.

Методикою не передбачено при визначенні монопольного становища суб'єкта господарювання на ринку здійснювати порівняльний аналіз цін на товари, роботи та послуги, що реалізуються на певному ринку. Крім того, порівняння діяльності суб'єктів господарювання, що діють на ринку «Комплексні послуги з надання місць для торгівлі непродовольчими товарами на ринках» є, в даному випадку, некоректним, оскільки кожний суб'єкт господарювання розраховує свої послуги в залежності від власних фактичних витрат. В зв'язку з цим, за основу при розрахунку монопольного становища були взяті кількісні, а не вартісні показники, що відповідає п. 8 Методики.

В даному випадку потенційними конкурентами є інші 27 ринків (на які безпосередньо є посилання в рішенні), що здійснюють діяльність на зазначеному товарному ринку в межах м. Полтави. При цьому, конкурентним законодавством та Методикою не передбачено зазначати у рішенні перелік суб'єктів господарювання, які є потенційними конкурентами позивача.

При цьому, сам позивач, жодним чином не зазначив та не довів, що він зазнає значної конкуренції та не надав переліку своїх конкурентів, тоді як за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Відповідно до пункту 2 статті 12 - монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Оскільки, згідно з проведеними відповідачем розрахунками, частка Позивача перевищує 35 %, зазначене не потребує здійснення розрахунку сукупної часток інших суб'єктів господарювання.

Відповідач правомірно зазначає, що Для визначення монопольного (домінуючого) становища окремого суб'єкта господарювання на ринку не потрібна наявність усіх ознак ринкової влади, визначених у пункті 10.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища, а достатньо окремих з них, зокрема належність конкурентам на відповідному ринку часток порівняно невеликого розміру.

Тобто, за умови визначення становища суб'єкта господарювання на ринку відповідно до положень частини другої або п'ятої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», обов'язок доведення того, що він зазнає значної конкуренції покладається на такого суб'єкта господарювання (постанова ВГСУ від 04.12.2007 у справі №1/57-26/12; пункт 10 Оглядового листа ВГСУ від 22.10.2008 №01-8/634 (v_634600-08) та пункт 15.3 Рекомендації Президії ВГСУ від 29.10.2008 №04-5/247 (v0247600-08) ).

Також безпідставними є висновки господарського суду про те, що в рішенні від 28.02.2012 №02/25-рш відповідач не визначив часових меж ринку, чим порушив п.2 Методики.

Як свідчить вказане рішення, в ньому вказано, що монопольне становище Позивача визначено за період жовтень-грудень 2011 року.

Згідно з п.7.1 Методики часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.

За змістом укладених між позивачем та певними суб'єктами, договорів оренди, орендна плата сплачується авансовано за один місяць, тобто, в даному випадку між ними останніми склалися товарно-грошові відносини.

Господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення також безпідставно вказав, що відповідач розрахував частку КП «Полтава-Сервіс» на ринку «Комплексні послуги з надання місць для торгівлі непродовольчими товарами на ринках» в межах м. Полтаві, застосувавши показники лише торгівельних місць, без урахування показників інших послуг, які надаються підприємцям на ринку.

Товарними межами ринку визначено «Комплексні послуги з надання місць для торгівлі непродовольчими товарами на ринках», які надаються всім споживачам на ринку, в той час як інші послуги, такі як енергопостачання надаються не всім споживачам, а тільки тим, яким вони необхідні при продажу певних товарів (електротовари, побутові товари, що працюють від електрики тощо), що підтверджується умовами договору та сплачується окремо.

Таким чином, при встановленні монопольного (домінуючого) становища на ринку «Комплексні послуги з надання місць для торгівлі непродовольчими товарами на ринках» в межах м. Полтава та обрахуванні частки КП «Полтава-сервіс» відповідачем повністю дотриманні вимоги Методики. Зокрема, вставлені товарні, територіальні, часові межі ринку, встановлено наявність/відутність на ньому конкурентів та бар'єрів вступу.

Господарський суд в оскаржуваному рішенні також безпідставно вказав, що «висновки Відповідача про вчинення КП «Полтава - Сервіс» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо б було встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, та таких, що призвели до ущемлення споживачів, є безпідставними та необґрунтованими, так як рівень рентабельності, встановлений Позивачем відповідає діючому законодавству та Закон не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю за ціноутворенням у сфері вільних цін і тарифів. Відповідач не дослідив та не зазначив рівень цін на ринку вищезазначених послуг та не дослідив питання їх формування.»

Однак, як свідчить рішення адміністративної колегії № 02/25-рш, відповідачем досліджувалося формування вартості торгового місця. Господарським судом не взято до уваги, що листом від 27 лютого 2012 року №2 51 Позивач надав свої заперечення щодо ухвалення рішення, в якому визнав невірність розрахунку розміру плати за 1 кв. м торгової площі та надав нову калькуляцію. Повна собівартість 1 кв. м склала вже 1,52 грн. замість 1,64 грн.

Крім того, відповідно до пунктів 10 та 11 Рекомендацій Президії ВГСУ від 29.10.2008 № 04-5/247 (v0247600-08) - саме по собі дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері ціноутворення не означає відсутності в діях такого суб'єкта господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, або застосування різних цін до рівнозначних угод без об'єктивно визначених на те причин.

Згідно з Наказом від 2 лютого 2005 року № 1/27 (v1_27226-05) «Про організацію взаємодії між Антимонопольним комітетом і Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України у сфері контролю за цінами»: Антимонопольний комітет України контролює додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції суб'єктами господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, в частині встановлення таких цін придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Крім того, про можливість здійснення органами Антимонопольного комітету України контролю за дотриманням вимог антимонопольного законодавства при ціноутворенні у сфері застосування вільних цін і тарифів зазначалось Верховним судом України в постанові від 27.06.01 № 04-1/24.

В пункті 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 року (v0015600-11) «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» зазначено, що закон не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю за ціноутворенням у сфері застосування вільних цін і тарифів. Водночас за пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Отже, господарським судам у вирішенні спорів слід мати на увазі, що зазначені органи можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів.

Також безпідставними є висновки господарського суду про те, що відповідач не дослідив питання диференціації вартості оренди 1 кв. м. торгівельного місця та не довів, що різні ціни до рівнозначних угод застосовано Позивачем без об'єктивно виправданих на те причин; що відповідач не зазначив, яким чином це призводить до ущемлення інтересів споживачів.

Згідно з договорами оренди торговельного місця, предметом договору є торговельне місце, розташоване на території комунального ринку та надається у тимчасове платне користування для проведення торговельної діяльності. В договорах також вказано що об'єкт оренди облаштовано тимчасовою нестаціонарною спорудою, право власності на яку належить Орендареві. Тобто, згідно з умовами договорів ціна повинна бути однакова для всіх суб'єктів господарювання незалежно від того як само об лаштоване те чи інше місце.

Відповідач зазначає що окремо виділені місця для контейнерів та палаток ні ринку відсутні, оскільки контейнера та палатки на ринку стоять вперемішку. Зазначені обставини позивачем під час розгляду даної справи не спростовуються. Отже, ніяких зайвих витрат щодо надання місць для контейнерів в порівнянні з наданням місць для палаток КП «Полтава-Сервіс» не несе.

Так само безпідставними колегія суддів вважає посилання суду першої інстанції на невірне застосування відповідачем ст. 50 та 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що нібито відобразилося в подвійному штрафуванні позивача за одне й те ж порушення.

Відповідач вірно зазначає, що зловживання монопольним (домінуючим становищем) може мати різні прояви та полягати у вчиненні не лише одного, але й кількох самостійних порушень. В останньому випадку кожне самостійне порушення має кваліфікуватися окремо. При цьому за вчинення кожного самостійного порушення на винну особу може бути накладено штраф. (постанова ВГСУ від 13.04.2012 ;18/1529).

Відповідно до резолютивної частини Рішення Відповідача дії Позивача, зазначені в пунктах 2-3 є окремими видами порушення законодавства про захист економічної конкуренції за вчинення яких відповідно до статті 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» накладаються окремі штрафні санкції.

В оскаржуваному рішенні господарського суду зазначено, що дослідження ринку, яке стало підставою для початку розгляду Відповідачем справи № 02-02-50/142-2011 та одержання Відповідачем інформації з різних джерел відбулось з порушення норм Закону.

Однак, при цьому, судом не взято до уваги норми Законів України «Про Антимонопольний комітет України» (3659-12) , «Про захист економічної конкуренції» (2210-14) та Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року № 169-р, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 липня 1998 року за № 471/2911 (z0471-98) , у відповідності до яких органи Антимонопольного комітету мають право досліджувати ринки, здійснювати розгляд справ, приймати відповідні розпорядження та рішення. У відповідності до п.37 закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) - у разі виявлених ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи, тобто дослідження провадиться до початку розгляду справи. Таким чином в діях відповідача порушення норм законодавства про захист економічної конкуренції відсутнє.

Зазначене спростовує доводи позивача про нібито незаконне використання відповідачем під час розгляду справи № 02-02-50/142-2011 доказів отриманих поза межами її розгляду (з моменту видання розпорядження про початок розгляду справи до моменту винесення рішення по справі).

Так само безпідставними є посилання позивача на те, що відповідач нібито незаконно використовував під час розгляду зазначеної справи певні докази.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об'єктивність).

Всі використані відповідачем докази відповідають вимогам зазначеного положення Закону.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги позивача про скасування рішення адміністративної колегії відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у позові та вільним тлумаченням окремих положень Закону.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними висновки господарського суду про те, що відповідач при прийнятті рішення адміністративної колегії територіального відділення від 24.04.12 3 02/61-рш допустив порушення Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.02 № 49-р (z0317-02) та недотримався вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції» (2210-14) .

Вищевказане спростовує зазначені висновки суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, оскаржуване судове рішення господарського суду від 06.12.12 р. підлягає скасуванню з прийняттям колегією суддів нового рішення про відмову в задоволенні позову.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України з позивача на користь державного бюджету України підлягають стягненню 573,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги в апеляційному господарському суді.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

Апеляційну скаргу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 06.12.12 р. по справі № 18/776/12 скасувати.

Прийняти нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради (адреса: 36002, м. Полтава, пров. Чайковського, буд. 5; код ЄДРПОУ 30191518) на користь державного бюджету України (Отримувач коштів: УДКСУ у Дзержинському р-ні м. Харкова Харківської області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37999654; Код банку отримувача (МФО): 851011; Рахунок отримувача: 31216206782003; Код класифікації доходів бюджету: 22030001 «Судовий збір») 573,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги в Харківському апеляційному господарському суді.