5017/2133/2012 Про стягнення штрафу, нарахованого за неправильно зазначений у залізничній накладній вантаж - 12.02.2013 Прийняття

У липні 2012 року Державне підприємство "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - позивач, ДП "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (далі - відповідач, ДП "ІМТП") про стягнення 241238,72 грн., з яких: 120340,00 грн. штрафу, нарахованого відповідачу за неправильно зазначений у залізничній накладній № 42337774 код вантажоодержувача; 120340,00 грн. штрафу, нарахованого відповідачу за неправильно зазначену у залізничній накладній № 42337774 адресу вантажоодержувача та 558,72 грн. збитків, завданих позивачу внаслідок вищевказаних порушень, в т.ч. 43,20 грн. плата за користування вагонами, 436,44 грн. збір за маневрові роботи, 79,08 грн. збір за телеграфне повідомлення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.04.2012 року ДП "ІМТП", здійснюючи відправлення вантажу групою вагонів на адресу вантажоодержувача - ПАТ "ЄВРАЗ Дніпродзержинський КХЗ", зазначив в накладній № 42337774 невірну інформацію щодо адреси вантажоодержувача та його коду, що стало підставою для нарахування штрафу по 120340,00 грн. за кожне окреме порушення відповідно до положень ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України (457-98-п) та нарахування 558,72 грн. плати за користування вагонами, збору за маневрові роботи, збору за телеграфне повідомлення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.11.2012 року провадження по справі № 5017/2133/2012 в частині стягнення з ДП "ІМТП" 558,72 грн. припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.11.2012 року по справі № 50172133/2012 (суддя Смелянець Г.Є.) позов Державного підприємства "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на користь Державного підприємства "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" 24068,00 грн. штрафу, 4813,69 грн. судового збору.

Рішення господарського суду обґрунтовано положеннями ст. ст. 233, 306 ГК України, ст. ст. 551, 908 ЦК України, ст. ст. 23, 118, 122 Статуту залізниць України (457-98-п) та мотивовано доведеністю законних підстав для нарахування відповідачу штрафу в сумі 240680,00 грн. за зазначення в накладній № 42337774 невірної адреси та коду вантажоодержувача, втім, за обставини скрутного становища ДП "ІМТП", яке судом розцінено в якості виняткового випадку, та виходячи з приписів ст. 233 ГК України судом зменшено штраф до одного розміру провізної плати - 24068,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду від 19.11.2012 року, ДП "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник наполягає на тому, що судом безпідставно застосовані положення пункту 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, оскільки відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження обставини скрутного фінансового становища підприємства. Скаржник також вказує, що судом не звернуто уваги на те, що своєчасна оплата ДП "ІМТП" податків, зборів до цільових фондів, місцевих бюджетів, заробітної плати свідчить про прибутковість підприємства, а обставина скорочення штату та введення неповного робочого часу на підприємстві є лише звичайною практикою державних підприємств по оптимізації роботи, пов'язаної із застосуванням підприємством нової техніки.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП "ІМТП" вказало, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а оскаржуване рішення суду від 19.11.2012 року прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому воно є цілком правомірним, у зв'язку з чим просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, надавши оцінку всім доказам у їх сукупності, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджено в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, що 08.04.2012 року вантажовідправником - ДП "ІМТП", на підставі залізничної накладної № 42337774, зі станції відправлення - Іллічівськ Одеської залізниці здійснено відправлення групи вагонів, завантажених вугіллям кам'яним (високо-летючий коксівний WELLMORE МОПОГ 4.2 ГНГ 27011210), на адресу вантажоодержувача - ПАТ "ЄВРАЗ Дніпродзержинський КХЗ" (станція призначення Запоріжжя - Ліве Придніпровська залізниця).

Залізнична накладна містить відомості, що вантаж завантажений у групу вагонів засобами відправника насипом, вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 2-5 розділу 2 Технічних умов правильно.

З матеріалів справи вбачається, що в процесі перевезення вантажу 11.04.2012 року на станції призначення (Запоріжжя - Ліве Придніпровська залізниця) складено акт загальної форми № 11910, відповідно до якого вагони №№ 56956741, 56995046, 56968902, 53634259, 53514956, 53503132, які прибули за накладною № 42337774 від 08.04.2012 року на адресу ПАТ "ЄВРАЗ Дніпродзержинський КХЗ" - м. Дніпродзержинськ, вул. Колеусовська, 1, код вантажоодержувача 3168, затримані до з'ясування адреси та коду вантажоодержувача. За таких обставин, 11.04.2012 року станцією призначення відправлено відповідну телеграму № 632 на станцію Іллічівськ Одеської залізниці, яка телеграмою № 94 від 11.04.2012 року повідомила про невірне зазначення в накладній № 42337774 від 08.04.2012 року вантажоодержувача, а саме, належним вантажоодержувачем являється ПАТ "Запоріжкокс", код - 3857, адреса: м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4.

Наявний в матеріалах справи акт загальної форми № 11909 від 11.04.2012 року свідчить про видачу вантажу, що прибув за накладною № 42337774 від 08.04.2012 року, вантажоодержувачу - ПАТ Запоріжкокс" в день складання стянцією призначення цього акта. З вищевикладених підстав позивач нарахував плату за користування вагонами в сумі 43,20 грн., за маневрові роботи в сумі 436,44 грн., за телеграфне повідомлення в сумі 79,08 грн. та штраф за невірно зазначений код вантажоодержувача в сумі 120340,00 грн. та штраф за невірно зазначену адресу вантажоодержувача в сумі 120340,00 грн.

Як вже відмічалось раніше, ДП "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" звертаючись з апеляційною скаргою, вказало про безпідставне зменшення місцевим господарським судом розміру штрафу до суми 24068,00 грн., оскільки скрутне фінансове положення ДП "ІМТП" не доведено належними доказами та така обставина не являється винятковим випадком.

Частиною 2 ст. 908 ЦК України, що кореспондується з вимогами ч.5 ст. 307 ГК України, передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 2 Статуту залізниць України (457-98-п) статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту (457-98-п) встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно ст. 23 Статуту (457-98-п) відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Пунктами 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 21.11.2000 N 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N 138 (z0765-11) ), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 863/5084 (z0863-00) встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 N 542 (z0793-01) , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за N 798/5989 (z0798-01) ). Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Відповідно до ст. 24 Статуту (457-98-п) вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України (457-98-п) . При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до ст. 118 Статуту (457-98-п) за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно ст. 122 Статуту (457-98-п) за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту (457-98-п) . При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність законних підстав для нарахування ДП "ІМТП" штрафу за невірно зазначений код вантажоодержувача в сумі 120340,00 грн. та штрафу за невірно зазначену адресу вантажоодержувача в сумі 120340,00 грн., оскільки обставина зазначення вантажовідправником в накладній № 42337774 від 08.04.2012 року невірного коду та адреси вантажоодержувача підтверджена певними засобами доказування.

При цьому, колегія суддів також погоджується з висновком господарського суду Одеської області про наявність законних підстав для зменшення розміру штрафу до 24068,00 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно з пунктом 6.4 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 року № 04-5/225 (v_225600-08) "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 (v_601600-02) "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Отже, з викладеного випливає, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, майновий стан сторін, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, ступінь виконання зобов'язань боржником, які заслуговують на увагу, чи завдало збитків іншим учасникам господарських відносин порушення зобов'язань боржником.

Колегія суддів відмічає, що матеріали справи свідчать про завдання збитків ДП "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в сумі 558,72 грн., тоді як сума штрафу за встановлені залізницею порушення становить 240680,00 грн. Також, матеріали справи свідчать, що відповідач добровільно погасив спричинені збитки, що стало підставою для припинення провадження в цій частині позовних вимог.

Аналізуючи зміст наказу ДП "ІМТП" від 23.02.2012 року № 315 "Про зміни в режимі роботи працівникам порту у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці", наказу від 14.09.2011 року № 1313 "Про скорочення працівників порту", розпорядження начальника порту №11 від 03.07.2012 року "Про заходи щодо забезпечення економії обігових коштів та скорочення витрат", розпорядження заступника начальника порту з фінансів та інвестування №2 від 05.09.2012 року "Про зменшення заявок на придбання матеріалів", колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності виняткового випадку для зменшення розміру штрафу.

Твердження скаржника про безпідставне застосування судом положень ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України з мотивів недоведеності відповідними документальними доказами скрутного фінансового становища ДП "ІМТП" колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки такі твердження спростовуються вищевикладеним.

Доводи скаржника, що обставина своєчасної оплати ДП "ІМТП" податків, зборів до цільових фондів, місцевих бюджетів, заробітної плати свідчить про прибутковість підприємства, колегією суддів відхиляються, оскільки викладені обставини свідчать лише про добросовісне ставлення підприємства до виконання основних зобов'язань.

Також колегією суддів не приймаються до уваги твердження скаржника, що обставина скорочення штату та введення неповного робочого часу на підприємстві є лише звичайною практикою державних підприємств по оптимізації роботи, пов'язаної із застосуванням підприємством нової техніки, оскільки такі твердження є голомовними та не доведеними певними засобами доказування.