5002-32/856-2012 Про стягнення вартості неповернутого орендованого холодильного обладнання - 07.02.2013 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гризодубова А.М.) від 28.05.2012 у справі №5002-32/856-2012

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_3)

3-тя особа Спільне підприємство "Вітмарк-Україна" (пров. Високий, 22,Одеса,Одеська область,65007)

про стягнення 100000,00 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2012 року у справі №5002-32/856-2012 (суддя Гризодубова А.М.) позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 40000,00 грн. заборгованості, 60000,00 грн. штрафу, 2000,00 грн. судового збору.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в дохід Державного бюджету України 390,50 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Так, відповідач оспорює факт підписання договору суборенди холодильного обладнання та акту прийому-передачі від 13.05.2008, а отже вважає, що немає підстав для стягнення з нього вартості обладнання та штрафу за несвоєчасне повернення цього обладнання.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 червня 2012 року апеляційна скарга прийнята до провадження.

Ухвалою від 25.10.2012 у справі повторно призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса. Ухвалою від 25.10.2012 провадження по справі зупинено до отримання результатів судової експертизи.

Після повернення матеріалів справи разом із експертним висновком, ухвалою суду від 28.01.2013 провадження у справі поновлено, розгляд скарги призначений на 07.02.2013.

Під час судового засідання 07.02.2013 представник заявника (відповідача) наполягав на доводах апеляційної скарги. Вказував на наявність в матеріалах справи документів дослідчої перевірки, проведеної Євпаторійським МВГУ МВС України в Автономній Республіці Крим за заявою ОСОБА_5, а також постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.

Представник позивача заперечував проти доводів скаржника, просив оскаржуване рішення залишити без змін як таке, що прийнято у повній відповідності обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права.

У судове засідання представник третьої особи (Спільне підприємство "Вітмарк-Україна") не з'явився, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившегося представника третьої особи.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

13.05.2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 був укладений договір суборенди № ПЕВ -000901 (т.1, а.с. 10-11), відповідно до пункту 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування наступне холодильне обладнання: холодильники - 8 штук, за умовою, що суборендар зобов'язується здійснити покупку продукції, переліченої в пункті 1.2 договору, торгових марок виключно у орендодавця.

Відповідно до пункту 1.3 Договору, обладнання є власністю основного орендодавця - сімферопольської філії СП "Вітмарк - Україна" та знаходиться у орендодавця на підставі договору оренди торгового обладнання № 03-08 від 14.04.2008.

Загальна вартість обладнання становить 40000,00 грн., що сторони погодили в пункті 1.5 договору.

Розділом 8 Договору сторонами погоджений строк дії договору та умови його пролонгации.

Відповідно до п.5.2.3 Договору орендодавець має право вимагати повернення обладнання в безспірному порядку, якщо, на думку орендодавця суборендар порушує вимоги (вимогу) даного Договору.

Згідно з п.6.1 Договору суборендар повертає обладнання за актом прийому-передачі протягом 3 днів з дати припинення дії Договору, у зв'язку з закінченням строку, на якій він був укладений, або у зв'язку із достроковим розірванням Договору.

Відповідно до умов п.7.7 Договору у випадку порушення строку повернення орендованого обладнання (будь-якої з його частин) із суборенди - суборендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 150% від заставної вартості обладнання.

При цьому, якщо виникли обставини, передбачені п.7.5., п.7.6., п.7.7. Договору, суборендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно протягом 3-ьох календарних днів. У випадку невиконання вказаний дій, суборендар, окрім штрафних санкцій, зобов'язаний сплатити орендодавцю повну вартість обладнання (п.7.8 Договору).

На виконання умов договору між сторонами підписаний акт приймання-передачі обладнання (т.1, а.с. 12).

05.08.2010 позивач надіслав на адресу відповідача претензію про повернення холодильного обладнання (т.1, а.с. 13), яка була отримана відповідачем 21.08.2010 (т.1, а.с. 15).

Неповернення відповідачем орендованого майна стало підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду із позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 вартості холодильного обладнання (40000,00 грн.), а також штрафу у розмірі 150% від загальної вартості обладнання за порушення строків повернення орендованого обладнання, що складає 60000,00 грн.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором піднайму (суборенди).

Відповідно до пункту 3 статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1 ст. 760 Цивільного кодексу України).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 с. 761 Цивільного кодексу України (435-15) ).

Право позивача передавати холодильне обладнання у найм (оренду) підтверджується наявним в матеріалах справи договором №03-08 від 14.04.2008, укладеним між СП "Вітмарк-Україна" та ФОП ОСОБА_3(т.1, а.с. 37-37-38).

Зі змісту апеляційної скарги відповідача вбачається, що ФОП ОСОБА_5 заперечує проти факту підписання ним договору суборенди холодильного обладнання від 13.05.2008 із ФОП ОСОБА_3

З метою встановлення об'єктивних обставин у справі, зокрема, приналежності підпису на вказаному договорі та акті прийому-передачі холодильного обладнання саме ФОП ОСОБА_5, судом апеляційної інстанції призначено у справі судову почеркознавчу експертизу.

Зі змісту висновку експерта вбачається, що вирішити питання про виконання підпису від імені ОСОБА_5 нам самим чи іншою особою у спірному договорі і в акті прийому-передачі майна - не виявилося можливим, оскільки порівнянням досліджуваного підпису зі зразками підпису ОСОБА_5 встановлені окремі збіги і розбіжності ознак в об'ємі, які недостатні для будь-якого висновку (позитивного або негативного) про достовірність підпису. Більшої кількості ознак визначити не вдалося, зважаючи на стислість і простоту будови досліджуваного підпису.

Таким чином, висновок експерта не надав відповіді на питання щодо виконання підпису у спірному договорі і в акті прийому-передачі майна саме відповідачем чи іншою особою.

Будь-яких інших доказів того, що підпис у спірному договорі і в акті прийому-передачі майна не належить ФОП ОСОБА_5 суду не надано.

Отже, належними та допустимими доказами не підтверджено, що підпис не належить ФОП ОСОБА_5 і є підробним.

Під час судового засідання у суді апеляційної інстанції представник відповідача підтвердив, що не звертався до суду із позовними вимогами про недійсність договору суборенди холодильного обладнання № ПЕВ -000901 від 13.05.2008. Отже, відповідачем не спростована достовірність його підпису у спірному договорі і в акті прийому-передачі майна.

Крім того, у судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтвердив, що холодильне обладнання ОСОБА_5 дійсно отримував від ФОП ОСОБА_3 і, пізніше повернув йому це майно, але актів прийому-передачі не підписував. Пояснення представника відповідача зафіксовані звукозаписом судового засідання.

Посилання заявника апеляційної скарги на наявність в матеріалах справи документів дослідчої перевірки, проведеної Євпаторійським МВГУ МВС України в АРК за заявою ОСОБА_5, а також постанови про відмову у порушенні кримінальної справи - судовою колегією не може бути розцінено як належний та допустимий доказ по справі у розумінні ст.ст. 33- 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідний вирок по кримінальної справі зі вказаних обставин відсутній і ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України). До того ж, у судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтвердив, що будь-яких господарських правовідносин із особами, зазначеними у матеріалах дослідної перевірки, ФОП ОСОБА_3 не має. Доказів протилежного суду не надано.

Господарським судом Автономної Республіки Крим встановлено, що позивач має право вимагати у відповідача виконання умов договору щодо повернення суборендованого майна з огляду на припинення договірних відносин між сторонами з 21.08.2010, тобто з дати отримання суборендарем претензії про необхідність повернення майна.

Твердження відповідача про те, що він не отримував претензію від позивача судом до уваги не приймається, оскільки в матеріалах справи є копія повідомлення про вручення поштового відправлення із підписом отримувача такого повідомлення особисто ОСОБА_5. Відповідач не спростував факт отримання такого повідомлення і не довів суду, що отримав не претензію, а будь-який інший лист від ФОП ОСОБА_3

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань закріплено в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 5.3.8 договору, суборендар зобов'язаний оплатити залогову вартість обладнання у випадку неповернення обладнання до встановленого строку.

Доказів повернення суборендованого майна позивачу - відповідачем не надано, отже, в силу п.5.3.8 Договору, вимоги позвиача щодо стягнення з відповідача вартості майна в розмірі 40000,00 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 60000,00 грн. штрафу.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.7 Договору у випадку порушення строку повернення обладнання передбачений штраф в розмірі 150 % від вартості обладнання.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 60000,00 грн. (40000,00грн.*150%=60000,00грн.) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи заявника апеляційної скарги про необхідність застосування приписів п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо строку позовної давності до вимог про стягнення з відповідача штрафу - не підлягає розгляду в суді апеляційної інстанції, оскільки не були заявлені ним під час провадження у справі у суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є повністю обґрунтованим та прийнято без порушень і при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Викладені в рішенні суду першої інстанції висновки відповідають обставинам справи; інших підстав для скасування (зміни) рішення місцевого господарського суду немає.