б3/160-12 Про порушення провадження справи про банкрутство - 05.02.2013 Прийняття

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.12.2012 порушено провадження у справі № Б3/160-12 за заявою приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" про банкрутство, введено процедуру розпорядження майном приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт", призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Талана Леоніда Григоровича, зобов'язано розпорядника майна провести інвентаризацію майна приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" та дані за її результатом подати до суду, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 23.01.2013 о 14:30, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу, провадження у справі припинити.

Скарга мотивована неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме статей 7, 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 88 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник заперечує достатність підстав для порушення провадження у даній справі, у зв'язку з чим зазначає, що оскаржену ухвалу суду від 29.12.2012 винесено без оцінки законності рішення Наглядової ради приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" про ліквідацію товариства та без дослідження питання про дотримання заявником у даній справі передбаченої статтями 105, 110- 111 Цивільного кодексу України позасудової процедури самоліквідації, проведення якої є обов'язковим при порушенні провадження у справі про банкрутство в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, скаржник заперечує правильність призначення місцевим господарським судом розпорядника майна приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" та наголошує на тій обставині, що судом не вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів у даній справі.

Посилаючись на ту обставину, що на дату винесення оскарженої ухвали тривала планова перевірка приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, призначена згідно наказу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 26.10.2012 № 718, скаржник зазначає що він був позбавлений можливості закінчити цю перевірку і розрахувати податкові зобов'язання боржника у даній справі, а також заявити відповідні грошові вимоги до нього, запропонувати кандидатуру розпорядника майна боржника та звернутися з клопотанням про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

У цьому зв'язку апеляційна скарга подається в порядку статті 91 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає право на звернення до суду апеляційної інстанції третіх осіб, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням, оскільки скаржник є державним органом, якому відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби апеляційну скаргу підтримали, представники приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт", розпорядник майна приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" арбітражний керуючий Талан Л. Г. просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену ухвалу - без змін з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Згідно частини 2 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. № 2343-ХІІ в редакції, що була чинною станом на дату винесення оскарженої ухвали суду від 29.12.2012 (надалі Закон), право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник та кредитор.

Загальні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство визначені частиною 3 статті 6 Закону. Цією нормою передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені статтею 7 Закону.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до частини 5 статті 7 Закону боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону заява боржника повинна містити крім відомостей, передбачених частиною 1 цієї статті, такі відомості :

суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником;

розмір заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування по податках і зборах (обов'язкових платежах);

розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплати авторської винагороди;

відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості;

найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону до заяви боржника додаються:

рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті;

бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника;

перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави;

рішення загальних зборів акціонерного товариства, учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю, яке визначає уповноважену особу акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, якщо це питання було вирішене ними;

протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника, уповноважену особу акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів - рішення конференції (зборів) представників працівників боржника, уповноважених осіб акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю;

інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Також частина 6 статті 7 Закону встановлює, що у разі, якщо справа про банкрутство порушується за заявою боржника, боржник зобов'язаний одночасно подати план санації відповідно до вимог цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник - приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Аеросвіт" звернувся до господарського суду Київської області з заявою про порушення справи про банкрутство згідно частини 5 статті 7 Закону у зв'язку з тим, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Необхідність дотримання загальних умов щодо порушення справи про банкрутство, визначених частиною 3 статті 6 Закону (безспірність кредиторських вимог, розмір цих вимог не менше 300 мінімальних заробітних плат та незадоволення цих вимог більш ніж три місяці після встановленого для їх погашення строку), зберігає свою обов'язковість при зверненні боржника із заявою про порушення справи про банкрутство за обставин, визначених частини 5 статті 7 Закону про банкрутство.

Положеннями абзацу 8 статті 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження та саме з цього моменту починає свій перебіг визначений в статті 1 та частини 3 статті 6 Закону про банкрутство трьохмісячний термін.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження та без доказів невиконання боржником своїх зобов'язань щодо безспірних вимог протягом трьох місяців з моменту порушення такого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що наявність загрози неплатоспроможності боржника, тобто коли оплата вимог одного або декількох вимог кредиторів призведе до неможливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами (частина 5 статті 7 Закону), може мати місце лише у випадку конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні. Отже, про загрозу неплатоспроможності боржника, яка є підставою для ініціювання справи про банкрутство, свідчить неможливість задоволення вимог кредиторів виключно у виконавчому провадженні.

Таким чином, в будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у даній справі про банкрутство боржник повинен був надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник згідно своєї заяви про порушення справи про банкрутство та доданої до неї довідки про перелік кредиторів станом на 27.12.2012 визнав загальний розмір кредиторської заборгованості - 4 270 290 840,06 грн., але не зазначив, якими доказами (платіжні документи, рішення суду, виконавчі документи, тощо) ці вимоги підтверджуються, а також не вказав за вимогами яких кредиторів минув встановлений нормами ч. 3 ст. 6 Закону трьохмісячний термін.

У зв'язку із викладеним наявні підстави вважати, що боржником не були надані докази наявності безспірних кредиторських вимог до нього.

Крім того, судом першої інстанції не було з'ясовано, як того вимагають приписи частини 5 статті 7 Закону, чи вистачає активів підприємства для погашення вимог усіх кредиторів. Це підтверджується і тим, що при порушенні провадження у даній справі згідно ухвали від 29.12.2012 господарський суд призначив розгляд даної справи у підготовчому засіданні на 23.01.2013, зобов'язавши розпорядника майна боржника провести інвентаризацію майна і дані за її результатом подати до суду.

Між тим, в подальшому підготовче засідання у даній справі не відбулося, натомість ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2012 розгляд справи відкладено на 15.02.2013 у зв'язку з повторним зобов'язанням розпорядника майна боржника провести інвентаризацію майна і дані за її результатом подати до суду.

Згідно частини 1 статті 11 Закону підготовче засідання суду має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

Згідно абзацу 2 частини 7 названої статті, у разі звернення до суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки його неплатоспроможності.

Отже, судом першої інстанції не проведено підготовче засідання та не з'ясовано ознаки неплатоспроможності приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" у строк, встановлений частиною 1 статті 11 Закону.

Під час апеляційного провадження встановлено, що в матеріалах справи відсутні додатки до заяви про порушення справи про банкрутство, які визначені обов'язковими відповідно до частини 3 статті 7 Закону, а саме, протоколи загальних зборів працівників боржника та зборів його акціонерів по обранню представників для участі у даній справі про банкрутство.

У заяві приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" про обставини проведення зазначених зборів не йдеться, представників працівників боржника та його акціонерів для участі у даній справі не вказано.

Таким чином, до заяви про порушення даної справи заявником не додано всіх документів, з наявністю яких Закон пов'язує можливість здійснення провадження у справі про банкрутство на підставі частини 5 статті 7 Закону.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів доходить висновку про те, що у місцевого господарського суду не було достатніх підстав для порушення провадження у даній справі згідно оскарженої ухвали від 29.12.2012.

Натомість, місцевий господарський суд мав повернути відповідну заяву приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" на підставі абзацу 5 статті 9 Закону та пункту 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, здійснене провадження у даній справі не можна вважати законним з моменту його порушення.

На підставі статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Виходячи з наведених положень чинного законодавства й тієї обставини, що місцевим господарським судом було помилково порушено провадження у даній справі, введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядника майна боржника згідно оскарженої ухвали від 29.12.2012, провадження у справі підлягає припиненню згідно пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Керуючись статями 80, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Провадження у справі № Б3/160-12 припинити.

Справу № Б3/160-12 повернути до господарського суду Київської області.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.