06/5026/1654/2012 Про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви відповідача про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог - 04.02.2013 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС "Альфа-Агро" про визнання одностороннього правочину - заяви відповідача про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, недійсною.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.12.2012р. в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2012р. повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Як зазначає апелянт, судом при прийнятті рішення не був врахований той факт, що дебіторська заборгованість відповідача по даній справі є складовою частиною ліквідаційної маси позивача, яка повинна бути направлена на задоволення вимог кредитів відповідно до ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; судом не враховано, що кредиторські вимоги відповідача до позивача включені до 4 черги задоволення вимог кредиторів банкрута, а заява відповідача про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог порушує черговість задоволення вимог кредиторів, визначену ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також права та інтереси кредиторів ТОВ "Святослав", включених до 1-3 черги задоволення вимог кредиторів банкрута.

Відповідач надав суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким просить залишити рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2012р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вказуючи на те, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не містить прямої заборони щодо можливості погашення вимог кредиторів шляхом проведення зарахування зустрічних вимог; мораторій не розповсюджується на залік зустрічних однорідних вимог, оскільки дія мораторію поширюється на зупинення будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення примусового виконання вимог кредиторів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до чинного законодавства. Зарахування зустрічних однорідних вимог, на думку відповідача, не є тотожним виконанню зобов'язань в розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки зарахування є самостійною підставою припинення зобов'язань, що відрізняє від належного виконання. На підтвердження цьому відповідач посилається на судову практику: постанови Вищого господарського суду України від 06.09.2012р. по справі №5011-50/2678-2012, від 13.10.2011р. у справі №57/173, від 21.09.2011р. у справі 4/465.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав" та призначено розгляд справи на 21.01.2013р.

Справа слухалась з оголошеною в судовому засіданні 21.01.2013р. перервою на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.01.2010р. по справі №01/11 за заявою Приватного підприємства "Литвинський" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав" про визнання банкрутом порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Святослав", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Юдицького О.В., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою попереднього засідання від 27.09.2010р. по справі №01/11 визнано вимоги кредиторів у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав", в тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС "Альфа-Агро" на суму 2 908 107,23 грн. При цьому визначено, що вимоги, зокрема, ТОВ "МТС "Альфа-Агро" на суму 2 908 107,23 грн. підлягають задоволенню у четверту чергу.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 14.06.2011р. по справі №01/11 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором товариства арбітражного керуючого Юдицького О.В.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібосол", як первісним боржником, Товариством з обмеженою відповідальністю "МТС "Альфа-Агро", як новим боржником, Товариством з обмеженою відповідальністю "Святослав", як кредитором, був укладений Договір про переведення боргу, за яким ТОВ "Хлібосол" перевів борг в сумі 1 397 351,00 грн., а ТОВ "МТС "Альфа-Агро" прийняв на себе зобов'язання в сумі 1 397 351,00 грн. перед ТОВ "Святослав".

На підставі листа відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.01.2011р., листа позивача від 10.02.2011р. про відсутність заперечень на зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Святослав" та ТОВ "МТС "Альфа-Агро" на суму 1 397 351,00 грн., в результаті чого заборгованість ТОВ "Святослав" перед ТОВ "МТС "Альфа-Агро" зменшилась на 1 397 351,00 грн. та склала суму 1 510 881,23 грн.

30.08.2012р. платіжним дорученням №22 позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача 125,00 грн. як погашення боргу першої черги згідно реєстру вимог кредиторів у процедурі банкрутства ТОВ "Святослав", з огляду на що заборгованість позивача перед відповідачем зменшилась на 125,00 грн. та стала складати 1 510 756,23 грн.

При цьому в процесі ліквідаційної процедури встановлено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання в сумі 1 820 900,27 грн., яке підтверджене актом звіряння взаємних розрахунків станом на 25.05.2012р. та виникло на підставі Договору про переведення боргу від 29.04.2011р., відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання по сплаті вартості майна, зіпсованого в процесі зберігання ТОВ UK-Connekt.

28.08.20012р. відповідач платіжним дорученням №157 перерахував позивачеві грошові кошти в сумі 310 143,84 грн. в рахунок погашення заборгованості, з огляду на що заборгованість відповідача перед позивачем стала складати суму 1 510 756,23 грн.

В результаті встановлених вище судом операцій станом на 11.09.2012р. заборгованість позивача перед відповідачем склала 1 510 756,43 грн. та заборгованість відповідача перед позивачем - 1 510 756,43 грн.

11 вересня 2012р. відповідач звернувся до позивача з заявою про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої заявив про припинення зобов'язання щодо сплати ТОВ "МТС "Альфа-Агро" боргу перед ТОВ "Святослав" в сумі 1 510 756,23 грн. внаслідок зарахування боргу ТОВ "Святослав" перед ТОВ "МТС "Альфа-Агро".

Позивач не погодився з таким зарахуванням, вказуючи на те, дебіторська заборгованість відповідача по даній справі є складовою частиною ліквідаційної масти позивача, яка повинна бути направлена на задоволення вимог кредитів відповідно до ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; кредиторські вимоги відповідача до позивача включені до 4 черги задоволення вимог кредиторів банкрута, а заява відповідача про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог порушує черговість задоволення вимог кредиторів, визначену ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також права та інтереси кредиторів ТОВ "Святослав", включених до 1-3 черги задоволення вимог кредиторів банкрута.

У відповідності до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняться частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зарахування - це така підстава припинення зобов'язання, за якої припиняються зустрічні однорідні вимоги, строк яких настав. Зарахування здійснюється за наявності наступних умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду; необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання. Зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони. За наявності всіх наведених вище умов згоди іншої сторони для зарахування не потрібно.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем існують грошові вимоги, що є юридично однорідними.

При цьому слід відмітити, що зарахування зустрічних однорідних вимог не може порушувати мораторій на задоволення вимог кредиторів та обмежувати дії кредиторів, воно є самостійною підставою припинення зобов'язань, відрізняється від належного виконання та не є тотожним виконанню зобов'язань в розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Також слід зазначити, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не містить прямої заборони щодо можливості погашення вимог кредиторів шляхом проведення зарахування зустрічних вимог.

Таким чином, з огляду на наведе, а також враховуючи те, що позивачем в порушення ст. 33 ГПК України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не надано доказів на підтвердження викладених в апеляційній скарзі доводів, суд приходить до висновку про безпідставність наведених обставин в апеляційній скарзі позивача та відсутність підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2012 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.