Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Смірнової Л.Г.

за участю представників сторін: від позивача - Пісна М.В. (директор); Єркін М.М. (представник за довіреністю); від відповідача - Колода Є.Г. (представник за довіреністю); від третьої особи - Сабадин А.В. (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Територіальної громади Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області на ухвалу господарського суду Київської області від 06.11.2012 року

по справі № 9/118-12 (суддя - Сокуренко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко»

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Територіальна громада Бориспільського району Київської області в особі

Бориспільської районної ради Київської області

про зобов'язання передати будівлю та підписати акт приймання-передачі будівлі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.11.2012 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко» про забезпечення позову задоволено. Заборонено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження (продаж, обмін, дарування тощо), реконструкцію, передачу у користування (найм, оренду) будівлю (приміщення) цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату «Лотос», розташованого за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-а, загальною площею 717,4 кв.м.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, Територіальна громада Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 06.11.2012 року у справі № 9/118-12.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала Господарського суду Київської області від 06.11.2012 р. прийнята судом першої інстанції з порушенями норм процесуального права, а саме: ст.ст. 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Як стверджує апелянт, заява про вжиття заходів забезпечення позову не підтверджена доказами.

Крім того, суд першої інстанції, задовольнивши заяву про забезпечення позову порушив права законного власника будівлі на володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2012 року відновлено Територіальній громаді Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 року змінено склад колегії суддів.

В судовому засіданні 09.01.2013 року оголошено перерву.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іріко» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити ухвалу Господарського суду Київської області від 06.12.2012 року по справі № 9/118-12 про забезпечення позову без змін, посилаючись на те, що скасування вжитих судом першої інстанції заходів по забезпеченню позову дозволить, перш за все Бориспільській районній раді, розпорядитись предметом спору, а тому, в разі задоволення позову, рішення суду виконати буде неможливо.

На підтвердження зазначеного позивачем надані копія рішення Бориспільської районної ради шостого скликання від 07.06.2012 р., копія листа-погодження Бориспільської районної ради від 18.05.2012 року за № 1-15/130.

Відповідач підтримує апеляційну скаргу та просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 06.11.2012 року у справі № 9/118-12.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа № 9/118-12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про зобов'язання передати будівлю та підписати акт приймання-передачі будівлі, а саме: про зобов'язання РВ ФДМУ по Київській області передати ТОВ «Іріко» будівлю цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату «Лотос», розташовану за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-а, загальною площею 717,4 м2. Зобов'язання РВ ФДМУ по Київській області на протязі 7 (семи) днів з моменту набрання рішення суду законної сили, укласти, згідно умов договору купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комбінату банно-прального комбінату «Лотос» за № 4, укладеного 29 березня 1996 року між представництвом Фонду державного майна України в Бориспільському районі та Товариством покупців підприємства банно-прального комбінату «Лотос», акт приймання-передачі будівлі цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату «Лотос», розташовану за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-а, загальною площею 717,4 кв.м.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.11.2012 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко» про забезпечення позову задоволено. Заборонено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження (продаж, обмін, дарування тощо), реконструкцію, передачу у користування (найм, оренду) будівлю (приміщення) цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату «Лотос», розташованого за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-а, загальною площею 717,4 кв.м.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що реальне виконання рішення суду про зобов'язання відповідача передати позивачу об'єкт нерухомого майна, у випадку задоволення даного позову, може бути ускладнене перебуванням вказаного майна у власності іншої особи.

Так, обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач, зокрема, зазначив, що через великий проміжок часу невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо передачі вказаного майна за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, останній буде ухилятися від виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Не допускається забезпечення позову шляхом заборони: проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення; надавати емітентом, реєстратором, зберігачем, депозитарієм реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; участі акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; виконання рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Відповідно до змісту статті 67 Господарського процесуального кодексу України господарські суди, вживаючи заходи до забезпечення позову, зобов'язані точно вказати, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу та іншим особам.

Відповідно до змісту інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики забезпечення позову» № 01-8/2776 від 12.12.2006 року (v2776600-06) при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вищий господарський суд України у своєму листі № 02-5/611 від 23.08.1994 року (v_611800-94) «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначив, що найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Відповідно до Постанови № 16 від 26 грудня 2011 року Пленуму Вищого господарського суду України (v0016600-11) «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 Постанови № 16 від 26 грудня 2011 року (v0016600-11) Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

Виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.

Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Враховуючи те, що предметом позову є зобов'язання по передачі будівлі (приміщення) цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату «Лотос», розташованого за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-а, загальною площею 717,4 кв.м., купленої у відповідача за договором № 4 від 29.03.1996 року то і, вжиті ухвалою суду від 06.11.2012 року, заходи забезпечення позову є відповідними позовним вимогам.

В разі задоволення позовних вимог, невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом Київської області правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційних скаргах колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Київської області від 06.11.2012 року у справі № 9/118-12.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Ухвалу Господарського суду Київської області від 06.11.2012 року у справі № 9/118-12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Копії матеріалів справи № 9/118-12 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.