55/472 Про визнання частково недійсним рішення правління Концерну - 21.01.2013 Прийняття

Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Концерну "Техвоєнсервіс" (далі - відповідач) про визнання недійсним п.10 рішення правління відповідача від 25.10.07р. №7.

Державне підприємство "Харківський бронетанковий ремонтний завод" (далі - третя особа 1) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним п.10 рішення правління відповідача від 25.10.07р. №7.

Державне підприємство "Львівський бронетанковий завод" (далі - третя особа 2) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним п.10 рішення правління відповідача від 25.10.07р. №7.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2012р. у справі №55/472 позов Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" задоволено повністю. Визнано недійсним пункт 10 рішення правління Концерну "Техвоєнсервіс" від 25.10.2007р. №7.

У позові Державного підприємства "Харківський бронетанковий ремонтний завод" відмовлено повністю.

У позові Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" відмовлено повністю.

Стягнуто з Концерну "Техвоєнсервіс" на користь Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" судовий збір в сумі 941,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Концерн "Техвоєнсервіс" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2012р. у справі №55/472, а саме п. 1, 2, 5 резолютивної частини рішення, та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод" про визнання недійсним пункту 10 рішення Правління концерну "Техвоєнсервіс" від 25.10.2007р. №7.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Так, апелянт зазначив, що позивачем не було надано суду першої інстанції підтвердження того, яким чином зазначене рішення Правління № 7 від 25.10.2007р. порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. у справі №55/472, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

21.01.2013р. через відділ діловодства до суду надійшло клопотання позивача про проведення додаткової судово-почеркознавчої експертизи рішення Правління концерну "Техвоенсервіс" № 7 від 25.10.2007р.

За результатом розгляду справи Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що немає підстав для задоволення даного клопотання, оскільки розгляд даної справи на підставі зібраних доказів та їх аналізу в сукупності є можливим і без призначення судової експертизи. Апелянтом встановлення особи яка підписала оскаржуване рішення замість Генерального директора позивача не має значення для справи так як доказ наділення інших осіб повноваженнями на участь у засіданні правління відповідача в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Так, клопотання відповідача про призначення судової експертизи також відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки її призначення призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

Представники третіх осіб 1, 2, 3 та прокуратури в засідання Київського апеляційного господарського суду 21.01.2013 р. не з'явилися, були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 р., що містять: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 (v_482600-08) "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, треті особи 1, 2, 3 та прокуратура не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 21.01.2013р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників третіх осіб 1, 2, 3 та прокуратури за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Концерну "Техвоєнсервіс" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.06.2005р. наказом Міністерства оборони України "Про створення державного господарського об'єднання Концерну "Техвоєнсервіс" і затвердження його статуту" №309 створено державне господарське об'єднання Концерн "Техвоєнсервіс" у складі казенних підприємств Міністерства оборони України, в тому числі "Житомирський ремонтно-механічний завод".

Відповідно до п.2. зазначеного наказу був затверджений статут державного господарського об'єднання Концерну "Техвоєнсервіс".

Згідно п.4.1 статуту відповідача управління оперативною діяльністю відповідача здійснює правління концерну і генеральний директор концерну.

Відповідно до п. 4.2. статуту відповідача правління є колегіальним органом управління

відповідача, який створюється з метою визначення основних напрямків діяльності відповідача, координації діяльності учасників. До складу правління входять: генеральний директор Концерну, перший заступник генерального директора, заступники генерального директора - директори з окремих питань (напрямків) роботи Концерну та керівники Учасників. Правління організовує свою роботу у формі засідань. Засідання Правління скликається генеральним директором Концерну згідно з планом роботи Правління за власною ініціативою або за ініціативою 1/3 членів Правління, не менше одного разу на три місяці. Засідання Правління є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів Правління.

Рішення Правління приймається простою більшістю голосів членів Правління, присутніх на його засіданні, а за рівної кількості голосів членів Правління, що розподілилися на дві протилежні точки зору під час вирішення одного і того ж самого питання, вирішальним є голос генерального директора Концерну. Рішення правління Концерну з питань, віднесених Статутом до його компетенції, приймаються простою більшістю голосів і вводяться в дію наказами (іншим розпорядчим документом) генерального директора. Правління на своїх засіданнях, в тому числі, затверджує за поданням генерального директора Концерну пропозиції про встановлення розміру відрахувань Учасниками на утримання Концерну та на провадження ним статутної діяльності.

Відповідно до п. 6.2 статуту позивача, затвердженого Міністром оборони України 01.11.2006р. та який є додатком до наказу Міністра оборони України №636 від 01.11.2006р. управління підприємством здійснює його керівник.

Згідно п. 6.3. статуту позивача призначення керівника підприємства здійснюється органом управління майном відповідно до чинного законодавства України

Відповідно до п. 6.4. статуту позивача керівник підприємства, в тому числі, діє без довіреності від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, видає довіреності.

27.03.2007р. рішенням правління відповідача №6 було затверджено положення про правління відповідача та введено в дію наказом генерального директора відповідача від 28.03.2007р. №64-АГД.

Згідно з п. 2.7 вказаного положення (в редакції діючій на день виникнення спірних правовідносин) правління на своїх засіданнях затверджує за поданням генерального директора концерну пропозиції про встановлення розміру відрахувань учасниками на утримання концерну та на провадження ним статутної діяльності.

Відповідно до п. 3.1 положення до складу правління входять генеральний директор - голова правління відповідача та члени правління: перший заступник генерального директорка відповідача; заступник генерального директора відповідача; заступник генерального директора -фінансовий директор відповідача; заступник генерального директора відповідача з комерційних питань -директор філії "Спецсервіс"; директор позивача; директор державного підприємства "Львівський бронетанковий ремонтний завод"; директор державного підприємства "Харківський бронетанковий ремонтний завод" та директора інших учасників відповідача.

Згідно п. 4.1. положення члени Правління мають право, в тому числі, вносити на розгляд Правління питання та пропозиції, які стосуються діяльності Учасників, брати участь в обговоренні та голосувати на засіданні Правління з питань порядку денного.

Організаційною формою загальних зборів членів правління є засідання правління, яке проводиться не менше одного разу на три місяці.

Відповідно до п. 5.4. положення засідання правління є правоможним, якщо на ньому присутні більше половини членів правління.

Згідно з п. 5.5. положення рішення правління з питань, віднесених статутом відповідача до його компетенції, приймається простою більшістю голосів членів правління, присутніх на його засіданні. За рівної кількості голосів членів правління, що розподілилися на дві протилежні точки зору під час вирішення одного і того ж самого питання, вирішальним є голос генерального директора відповідача.

Відповідно до п. 5.8. положення генеральний директор Концерну визначає: місце, дату та час проведення засідання Правління; порядок денний засідання Правління; доповідачів та співдоповідачів з кожного питання порядку денного засідання Правління; склад осіб, які запрошуються для участі в обговоренні питань порядку денного засідання Правління.

Згідно з п. 5.10 положення секретар правління організовує повідомлення у письмовій формі членів правління та осіб, які запрошуються для участі у засіданні правління, про його проведення, із зазначенням інформації, визначеної у пункті 6.8. цього Положення, не пізніше як за п'ять днів до дати проведення засідання Правління. До повідомлення додаються матеріали, які необхідні членам Правління для підготовки до засідання та проекти рішень.

Відповідно до п. 5.12 положення розгляд питань порядку денного відбувається на засіданні Правління в такому порядку: виступ голови засідання Правління (члена Правління або запрошеної особи) з доповіддю щодо питання порядку денного; відповіді доповідача на питання членів Правління; обговорення питання порядку денного; внесення пропозицій до проекту рішення; голосування за пропонованими рішеннями; підрахунок голосів і підведення підсумків голосування; оголошення результатів голосування та прийнятого рішення.

Правління може розглядати та приймати рішення з питань, не внесених до порядку денного засідання, якщо ніхто із присутніх на засіданні членів Правління не заперечує проти розгляду цих питань (п. 5.13. положення).

Відповідно до п. 5.16 положення рішення Правління оформлюється протоколом засідання Правління, який підписує голова засідання Правління та всі члени Правління, які брали участь у засіданні.

Згідно з п. 5.19 положення секретар правління забезпечує доведення рішення правління до виконавців протягом трьох днів з дати введення в дію рішення правління.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 25.10.2007р. відбулось засідання правління відповідача, яке було оформлено протоколом засідання правління концерну "Техвоєнсервіс", на якому були присутні голова правління та 19 його членів. На вказаному засіданні правління відповідача були прийняті рішенні, які оформлені рішенням №7 від 25.10.2007р.

Так, відповідно до п.10 рішення №7 на засіданні правління відповідача було прийнято рішення забезпечити щоквартальну сплату внесків у розмірі 2% від чистого доходу за звітній період.

З боку позивача вказане рішення було підписане не керівником позивача, а іншою особою з припискою "крім п.3, 10."

26.10.2007р. наказом генерального директора відповідача №220-АГД "Про введення в дію рішення правління Концерну "Техвоєнсервіс" введено в дію рішення правління відповідача від 25.10.2007р. №7.

Наказано керівникам підприємств-учасникам відповідача та посадовим особам у межах своїх повноважень, забезпечити якісне та своєчасне виконання рішень правління відповідача від 25.10.2007р. №7.

При цьому, належних доказів направлення відповідачем та отримання позивачем вказаного рішення ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

16.07.2009р. відповідач направив на адресу позивача та інших членів правління - державних підприємств, лист №225/к/920-5, в якому просив до 20.07.2009р. забезпечити перерахування 2% від чистого доходу за 2008 рік та 1 квартал 2009 року та до 20.08.2009р. за 2 квартал 2009р.

23.07.2009р. позивач направив на адресу відповідача лист №1098, в якому повідомив, що вимоги відповідача про сплату внесків вважає безпідставними.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців особа, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи позивача без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи - Бутенко Сергій Григорович.

Так, відповідно до висновку експертів №4253/4254/12-32 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у господарській справі №55/472 від 27.06.2012р. експерти відповіли на поставлені судом першої інстанції питання:

- Підпис від імені Бутенка С.Г. у рядку "Директор ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод" ліворуч друкованого запису "Бутенко С.Г." у рішенні № 7 правління Концерну "Техвоєнсервіс" від 25.10.2007 р. виконаний рукописним способом чорнилом ручки фіолетово-синього кольору без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів.

- Підпис від імені Бутенка С.Г. у рядку "Директор ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод" ліворуч друкованого запису "Бутенко С.Г." у рішенні №7 правління Концерну "Техвоєнсервіс" від 25.10.2007 р. виконаний не Бутенко Сергієм Григоровичем, а іншою особою.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) , державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Згідно з ст. 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 65 Господарського кодексу України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно з ст. 119 Господарського кодексу України залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання. господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Господарські об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками. Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування. Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Відповідно до ст. 120 Господарського кодексу України господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом. Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Згідно з ст. 122 Господарського кодексу України управління державним (комунальним) господарським об'єднанням здійснюють правління об'єднання і генеральний директор об'єднання, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Склад правління визначається статутом об'єднання. Порядок управління державним (комунальним) господарським об'єднанням визначається статутом об'єднання відповідно до закону.

Відповідно до ст. 123 Господарського кодексу України учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

З наведених норм права вбачається, що учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески. Отже, внесення позивачем грошових внесків відповідачу віднесено законом до права позивача, а не його обов'язку. Передбачене законом право позивача на внесення добровільних внесків відповідачу знаходить своє відображення в правоположеннях статуту та положення про правління відповідача, якими передбачено, що правління відповідача затверджує пропозиції учасника відповідача, в тому числі позивача, про розмір відрахувань на утримання відповідача за поданням генерального директора останнього.

Статутні документи відповідача не визначають умови і порядок здійснення обов'язкових внесків учасників відповідача.

Таким чином, позивач, як учасник відповідача, мав право вносити відповідачу пропозиції про сплату на його утримання певних добровільних внесків, а відповідач в свою чергу мав право рішенням правління погодитись з цією пропозицією шляхом її затвердження, або відмовитись від неї.

Разом із тим, як правильно встановлено судом першої інстанції відповідач на засіданні правління пунктом 10 спірного рішення зобов'язав учасників відповідача, в тому числі позивача, забезпечити щоквартальну сплату внесків у розмірі 2% від чистого доходу за звітний період. При цьому, доказів пропозицій позивача про внесення внесків відповідачу у вказаному розмірі сторони не подали, доказів погодження позивача на внесення внесків відповідачу у вказаному розмірі сторони не подали, доказів присутності керівника позивача або уповноваженої ним особи на вказаному засіданні та доказів голосування позивача за вказане рішення сторони також не подали.

Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції керівник позивача або уповноважена ним особа на вказаному засіданні присутнім не був, за вказане рішення позивач не голосував, пропозицій про внесення внесків у вказаному розмірі відповідачу не подавав та проти внесення вказаних внесків заперечив.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що п.10 рішення Правління відповідача від 25.10.2007р. №7 суперечить ст. 123 Господарського кодексу України, прийнятий з перевищенням повноважень, встановлених п.4.2. статуту відповідача та п. 2.7. положення про правління відповідача, тому позов позивача підлягає задоволенню, а спірне рішення відповідача визнанню недійсним.

Так, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що спірне рішення підписане уповноваженою особою виконуючим обов'язки керівника позивача Стрижаком П.Н., оскільки відповідачем не було подано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що дане рішення підписане саме Стрижаком П.Н. і що останній 25.10.2007р. дійсно виконував обов'язки керівника позивача, що керівник позивача уповноважив Стрижака П.Н. представляти його як члена правління відповідача на засіданні правління відповідача від 25.10.2007р. Посилання апелянта на протокол засіданні Правління від 25.10.2007р. не може бути прийнятий до уваги так як цей протокол не оформлений відповідно до вимог положення про Правління відповідача.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що позивачем не було надано суду першої інстанції підтвердження того, яким чином зазначене рішення Правління № 7 від 25.10.2007р. порушує його права та охоронювані законом інтереси, з огляду на наступне.

Так, в разі задоволення позовних вимог концерну "Техвоєнсервіс" у справі №16/5007119/11 за позовом Концерну "Техвоєнсервіс" до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 6884491,60 грн. заборгованості із сплати внесків на утримання концерну. (правова підстава сплати внесків рішення правління № 7 від 25.10.2007р.). В разі задоволення позовних вимог концерну "Техвоєнсервіс" та стягнення коштів із позивача, право власності останнього буде порушено.

Також, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з твердженням скаржника щодо неправомірної відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотань концерну "Техвоєнсервіс" про визначення кола питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом та про проведення додаткової експертизи, оскільки посилання відповідача на неповноту висновків експертів не містять жодних доказів такої неповноти, а тому є необґрунтованими. Натомість, експертний висновок №4253/4254/12-32 містить чіткі, і вичерпні відповіді на поставлені в ухвалі про проведення експертизи питання.

Згідно, із п. 15.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. (v0004600-12) , висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не надано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення без задоволення заяви відповідача про порушення позивачем строку позовної давності, оскільки відповідачем не було доведено суду першої інстанції належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що уповноважена особа позивача знала чи повинна була знати, протягом більше ніж три роки до звернення до суду, про спірне рішення відповідача.

Так, позивачем не було подано суду першої інстанції належних доказів, що уповноважена особа позивача була присутня на засіданні правління відповідача від 25.10.2007р., оскільки як правильно встановлено судом першої інстанції керівник позивача на вказаному засіданні присутнім не був, спірне рішення не підписував та не уповноважував інших осіб на представлення його як члена правління відповідача на засіданні правління відповідача від 25.10.2007р. Відповідачем також не подано суду належних доказів направлення відповідачем та отримання позивачем спірного рішення відповідача.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачу стало відомо про спірне рішення з листа відповідача від 16.07.2009р. №225/к/920-5, в якому останній просив до 20.07.2009р. забезпечити перерахування 2% від чистого доходу за 2008 та 2009 роки, проти якого позивач заперечив листом від 23.07.2009р. №1098. Тобто, позивач звернувся з позовом в межах трирічного строку позовної давності.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом із тим, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення заяви відповідача про пропущення третіми особами 1 та 2 строку позовної давності, з огляду на наступне.

Спірне рішення підписане керівниками цих осіб, відповідно уповноважені особи третіх осіб 1 та 2 ще з жовтня 2007 року знали або повинні були знати про порушення своїх прав цим рішенням, тому пропустили трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови третім особам 1 та 2 у задоволенні їх позовів.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається. Апеляційна скарга Концерну "Техвоєнсервіс" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.