Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П.- доповідача

суддів: Науменка І.М., Швеця В.В.

при секретарі судового засіданн: Литвин А.П.

Представники сторін:

від відповідача: Виприк С.О., довіреність №10/28-06 від 02.01.13, представник;

представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського Дніпропетровської області від 08.11.2012 року

у справі № 23/5005/7792/2012

за позовом Комунального виробничого житлового ремонтно - експлуатаційного підприємства Самарського району, м. Дніпропетровськ

до Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал",

м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 14 742,45 грн.

В вересні 2012 року до господарського суду Дніпропетровської області звернувся позивач Комунальне виробниче житлового ремонтно - експлуатаційне підприємство Самарського району з позовом до відповідача Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" в якому просить стягнути заборгованость у загальному розмірі 14 742,45 грн., яка складається з сум: 7 353,07 грн. - основного боргу, 7 3879,38 грн. - пені.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання в частині сплати заборгованості за надані позивачем послуги на підставі укладених між сторонами типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 20.05.2009р. № 529 (529-2009-п) та договору про надання експлуатаційних послуг № 20 від 01.01.2000р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2012 року у справі № 23/5005/7792/2012 (суддя Бєлік В.Г.) позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Дніпроводоканал" на користь Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району

7 353,07 грн. - основного боргу, 1 609,50 грн. - судового збору

Суд вважав, що відповідачем на надано доказів оплати заборгованості за надані позивачем послуги.

Не погодившись з рішенням господарського суду, Міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та

прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимого.

Так скаржник зазначає, що між сторонами жодних типових договорів не укладалось, позивачем не надано ніяких доказів надання послуг та направлення рахунків та актів рахунків скаржнику. незрозуміло за які послуги та за якими тарифами були виставленні рахунки та акти виконаних робіт. Крім того, з договору № 20 від 01.01.2000 року не вбачається про які приміщення зазначається у договорі та якій предмет даного договору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду у судому засіданні, яке призначено на 17.01.2013 року.

В судовому засіданні 17.01.2013 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, повноту їх дослідження судом першої інстанції та юридичну оцінку, і прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2000 року між Комунального виробничого житлового ремонтно - експлуатаційного підприємства Самарського району та Міським комунальним виробничим підприємством "Дніпроводоканал" укладено договір № 20 про надання експлуатаційних послуг з утримання будинків та при будинкових територій. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.09р. № 529 (529-2009-п) відносини корегувались, а саме затверджено Типовий договорі з утримання будинків і споруд та при будинкових територій.

Згідно до п. 2.1 договору позивач зобов'язується надавати експлуатаційні послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у відповідності до правил з утриманням будинків, споруд та прибудинкових територій затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572 (572-92-п) , (в подальшому до умов Типового договору затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529 (529-2009-п) ), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати надані послуги у строк до 05 числа наступного місяця за розрахунковим.

Так, у відповідності до умов договору позивач надав послуги належної якості, а відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. У зв'язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 7 353,07 грн.

Також слід зауважити, що на вказану суму позивачем було пред'явлено відповідачу для здійснення оплати заборгованості рахунки та направлено для підписання акти виконаних робіт (а.с.13-64).

У зв'язку з не оплатою відповідачем в розумний строк жодного рахунку, та не поверненням відповідачем на адресу позивача підписаних актів виконаних робіт, позивач на адресу відповідача направив претензію - вимога від 24.05.2012р. № 724 про необхідність здійснення відповідачем платежів за отримані послуги. Проте, відповідач заборгованість сплачувати відмовився, ніяких дій по з"ясуванню боргу не зробив.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна умов не допускається.

За ст. 526 ЦК України, що кореспондується з ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Згідно приписам ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відтак, на думку колегії позивачем у відповідності до ст. 33 ГПК України, доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наразі відповідачем порушено цей припис, оскільки ним не надано доказів оплати заборгованості за надані послуги.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, а тому її слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 101, 103- 105 ГПК України, суд,-

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2012 року у справі №23/5005/7792/2012 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м. Дніпропетровськ - без задоволення.

постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.