5020-5/619-9/373-12/251 Про визнання дійсним договору купівлі-продажу кафе-бару, визнання права власності на зазначене майно - 17.01.2013 Прийняття

( Додатково див. рішення господарського суду міста Севастополя (rs26182008) ) ( Додатково див. рішення господарського суду міста Севастополя (rs1365849) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs5242606) )

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гонтаря В.І.,

суддів Видашенко Т.С.,

Проценко О.І.,

за участю представників сторін:

позивач: не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_4;

відповідач: не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;

третьої особи: не з'явився, Севастопольська міська рада;

прокурор: Шульга Антон Миколайович, посвідчення № 005749 від 25.09.12, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

третьої особи: не з'явився, Комунальне підприємство "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Щербаков С.О.) від 24 липня 2012 року у справі № 5020-5/619-9/373-12/251;

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2); (АДРЕСА_3)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_4); (АДРЕСА_1)

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, Севастополь, 99011)

Комунальне підприємство "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради (вул. Пожарова, 7,м.Севастополь,99008)

За участю: Прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99011)

про визнання права власності

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 12 лютого 2007 року дійсним та про визнання права власності на нерухоме майно: кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1" площею 449,1 м2, розташованого за адресою АДРЕСА_5

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.01.2008 позовні вимоги задоволені повністю (суддя Євдокимов І.В.).

Постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2009 рішення господарського суду міста Севастополя від 15.01.2008 у справі №5020-5/619 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 08.09.2009 було залучено що участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Севастопольську міську Раду (суддя Рибіна С.А.).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 03 липня 2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача комунальне підприємство "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської Ради.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24 липня 2012 року у справі № 5020-5/619-9/373-12/251 (суддя Щербаков С.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просила рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно об'єкт нерухомого майна кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1" є самовільним будівництвом, право на яке не має ані позивач, ані відповідач. Фактично, на думку позивача, по закінченню будівництва, відповідачем було введено в експлуатацію вказане нерухоме майно. Таким чином, прийняши до експлуатації нерухоме майно, комісія підтвердила його відповідність проекту, будівельним нормам та правилам. Отже, той факт, що після закінчення будівництва відповідач не оформив на себе право власності земельної ділянки не означає, що зазначений об'єкт є самовільним будівництвом.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2012 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження.

27 серпня 2012 року за розпорядженням в.о. секретаря судової палати суддю Видашенко Т.С. у зв'язку з відпусткою було замінено на суддю Волкова К.В.

29 серпня 2012 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було надано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої позивач просив поручити Севастопольській філії Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (вул.Хрюкіна, 18, місто Севастополь, 99000).

Так, позивач на вирішення експерта просить поставити наступні питання:

- яка ступінь будівельної готовності об'єкту нерухомості - кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований у АДРЕСА_5?

- в якому об'ємі фактично виконані будівельні роботи на об'єкті нерухомості - кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований у АДРЕСА_5?

Необхідність проведення експертизи позивач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було розглянуто питання чи завершено будівництво реконструйованого об'єкту нерухомості, а також відсоток готовності спірного об'єкту.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 вересня 2012 року провадження по справі було зупинено у зв'язку з призначенням судової будівельно - технічної експертизи, проведення якої доручено Севастопольській філії Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (вул. Хрюкіна, 18, місто Севастополь, 99000).

Так, на вирішення експерту поставлені наступні запитання:

1) яка ступінь будівельної готовності об'єкту нерухомості - кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований у АДРЕСА_5?

2) в якому об'ємі фактично виконані будівельні роботи на об'єкті нерухомості - кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований у мАДРЕСА_5?

09 січня 2013 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від Севастопольської філії Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшов висновок експерта. Отже, провадження у справі було поновлено.

З висновку експерта вбачаються наступні висновки. Так, по першому питанню судовий експерт зазначив: "Ступінь будівельної готовності об'єкту нерухомості - кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований у АДРЕСА_5 становить 100%". Стосовно другого питання судовий експерт зазначив: "Визначити, в якому об'ємі фактично виконані будівельні роботи на об'єкті нерухомості - кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований у АДРЕСА_5, не представляється можливим".

10 січня 2013 року з розпорядженням секретаря судової палати суддю Волкова К.В у зв'язку з відпусткою було замінено на суддю Видашенко Т.С.

Розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався.

У судове засідання, яке було призначено на 17 січня 2013 року з'явився старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя. Інші представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 1998 року між ДКП "Севастопольський комбінат благоустрою" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 був укладений договір про спільну діяльність №6.

Згідно пункту 1.1 якого учасники договору на базі об'єднання майна та зусиль зобов'язуються спільно діяти для досягнення спільних господарських цілей, якими є організація відпочинку громадян, їх торгівельне обслуговування та отримання прибутку від спільної діяльності.

Відповідно пункту 2 вказаного договору ДКП "Севастопольський комбінат благоустрою" зобов'язався надати відповідачу земельну ділянку для розміщення торгового об'єкту на пляжі "Омега" згідно з Генеральним планом забудови загальною площею 290 кв.м.

Пунктом 2.2.1 відповідач зобов'язаний використовувати виділені місця тільки відповідно до основної мети спільної діяльності, зазначеної у пункті 1.1 цього договору.

Відповідно до умов договору відповідач збудував об'єкт нерухомого майна - кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1", який був прийнятий до експлуатації, згідно з актом державної технічної комісії про прийом закінченого будівництва об'єкту до експлуатації від 15.06.1998, затвердженого наказом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 156 від 16.06.1998.

Згідно з даним актом, наданий до прийому в експлуатацію об'єкт складається з кафе-бару площею 40 кв.м., навісу площею 450 куб.м., а загальний будівельний об'єм об'єкту складає 550 куб.м.

12 лютого 2007 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Відповідно до 1 розділу договору відповідач продав, а позивач купив нерухоме майно - кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1", який розташований у бухті "Омега"

Згідно пунктам 2.1, 2.2 договору передача кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" здійснюється на протязі 3 календарних днів з моменту підписання сторонами даного договору. Передача кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" здійснюється по акту прийому-передачі, який підписується повноважними представниками сторін і є невід'ємною частиною договору.

Вартість об'єкта нерухомості згідно пункту договору складає 50000,00 грн.

На виконання умов договору позивачем було передано відповідачу суму договору в розмірі 50000,00 грн., що підтверджується відповідною розпискою відповідача від 14 лютого 2007 року, яка міститься в матеріалах справи.

14 лютого 2007 року сторони також уклали акт прийому-передачі вказаного нерухомого майна, в якому зазначено, що продавець передав покупцю об'єкт нерухомості у належному стані, придатному для нормальної експлуатації, а покупець в свою чергу передав продавцю 50000,00 грн. готівкою.

07 червня 2007 року позивач звернувся до відповідача із пропозицією посвідчити договір купівлі-продажу нотаріально відповідно до вимог чинного законодавства України. Однак, як вбачається з пояснень позивача, викладених у позовній заяві, відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору, посилаючись на надумані підстави.

30 червня 2007 року позивач повторно звернувся до відповідача із вимогою про нотаріальне посвідчення договору. Однак, відповідач повторно проігнорував зазначену вимогу позивача та на день розгляду справи продовжує ухилятись від вчинення дій щодо нотаріального посвідчення договору, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду міста Севастополя.

Дослідивши матеріали справи та оглянувши в судовому засіданні оригінали письмових доказів, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що договір купівлі-продажу кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" був укладений позивачем та відповідачем 12 лютого 2007 року, а отже до даних правовідносин має застосовуватись Цивільний кодекс України (435-15) , який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно частині 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно частині 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Також цією статтею унормовано, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно статті 657 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1") договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Також частиною 3 статтею 640 Цивільного кодексу України встановлено, що момент укладення такого договору пов'язується із його державною реєстрацією.

Таким чином, оскільки предметом спірного договору купівлі-продажу від 12 лютого 2007 року є нерухоме майно, судова колегія робить висновок, що такий договір з огляду на положення статті 657 Цивільного кодексу України підлягає як нотаріальному посвідченню так і державній реєстрації.

Проте, судами встановлено, що договір купівлі-продажу кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 12 лютого 2007 року не був посвідчений нотаріально. Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що право власності на зазначений об'єкт нерухомості ані за відповідачем ані за позивачем зареєстровано не було.

Частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однак, норма частини другої статті 220 Цивільного кодексу України не може застосовуватись щодо спірного договору купівлі-продажу від 12 лютого 2007 року, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент його вчинення відповідно статті 210 та 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, а тому він є неукладеним і не створює прав та обов'язків для сторін. Зазначена правова позиція викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) та в у пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 №01-06/1624/2011 (v1624600-11) "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

За таких обставин, судова колегія вважає, що відсутні правові підстави для визнання дійсним договору купівлі-продажу кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 12 лютого 2007 року, а отже у задоволенні позову у цій частині необхідно відмовити.

Крім цього, судова колегія звертає увагу на таке.

Відповідно частині 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 658 Цивільного кодексу України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Як вже було встановлено судом першої інстанцї право власності у відповідача на кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1" на час укладення дійсним договору купівлі-продажу від 12 лютого 2007 року не було зареєстровано у встановленому порядку.

Також, відповідно частині 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем здійснювалось будівництво вищевказаного об'єкту нерухомості на підставі договору про сумісну діяльність із ДКП "Севастопольський комбінат благоустрою" предметом якого є зокрема організація відпочинку громадян на пляжі у бухті "Омега".

Проте, земельна ділянка на якій розташований об'єкт нерухомості, на час його введення в експлуатацію належала на праві постійного користування землею ДКП "Севастопольський комбінат благоустрою" та у встановленому законом порядку ані відповідачу ані позивачу у власність або користування не відводилась. Всупереч положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України сторонами не надано суду документів які б підтверджували таке право.

Таким чином, кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1" площею 449,1 кв.м., що розташований на пляжі "Омега" у м. Севастополі є самочинним будівництвом.

Відповідно частині 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Отже, судова колегія дійшла висновку що у відповідача право власності на кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1" не виникло, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу від 12 лютого 2007 року не було зареєстровано у встановленому порядку та фактично є самочинним будівництвом.

Зазначені вище обставини дають підстави вважати, що у відповідача відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України не виникло право на продаж вказаного об'єкту нерухомості.

Стосовно вимог позову щодо визнання за позивачем права власності на кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1", судова колегія зазначає наступне.

Відповідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно частині 3 статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Оскільки, відмовлено у задоволенні позову в частині визнання договору купівлі- продажу від 12 лютого 2007 року дійсним, а також враховуючи те що право власності відповідача на кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1" не зареєстровано у встановленому законом порядку, а сам об'єкт нерухомості є самочинним будівництвом, судова колегія дійшла до висновку, що у позивача не виникло право власності на спірне майно.

Доводи позивача спростовуються матеріалами справи.

Отже, місцевим господарським судом правильно встановлені обставини справи, надана вірна оцінка наявним у справі доказам, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.