18/1914/12 Про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів засновників товариства - 16.01.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Полтавського товариства з додатковою відповідальністю «Рубін», м. Полтава, (вх. № 3875П/2-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.11.2012 року у справі № 18/1914/12,

за позовом - фізичної особи ОСОБА_1, м. Полтава,

до Полтавського товариства з додатковою відповідальністю «Рубін», м. Полтава,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, м. Одеса,

про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів засновників від 20.03.2001 року в частині виключення ОСОБА_1 зі складу засновників, -

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.11.2012 року (суддя Тимощенко О.М.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів засновників Полтавського Товариства з додатковою відповідальністю «Рубін» від 20.03.2001 року в частині виключення ОСОБА_1 зі складу засновників. Стягнуто з Полтавського товариства з додатковою відповідальністю «Рубін» на користь ОСОБА_1 1073 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач - Полтавське товариство з додатковою відповідальністю «Рубін», не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 27.11.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовної заяви про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів засновників від 20.03.2001 року в частині виключення ОСОБА_1 зі складу засновників, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства, а саме статей 22 та 43 Господарського процесуального кодексу України та статей 97, 98, 257 Цивільного кодексу України, статей 61, 64, 65 Закону України «Про господарські товариства», Закону України «Про судовий збір» (3674-17) .

14.01.2013 р. через канцелярію суду надійшов лист №1 від 09.01.2013 р. від Полтавського товариства з додатковою відповідальністю «Рубін», в якому останній просить розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами справи.

Позивач та третя особа у судове засідання не зявилися, про причину неявки суд не повідомили, хоча про час та місце повідомлені належним чином і в установлений законом строк.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

27.09.2012 року до господарського суду Полтавської області звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просила суд визнати незаконними та скасувати рішення загальних зборів засновників Полтавського товариства з додатковою відповідальністю «Рубін», оформлених протоколом від 20.03.2001 року в частині виключення ОСОБА_1 із складу засновників ПДВ «Рубін». Стягнути з Полтавського товариства з додатковою відповідальністю «Рубін» судові витрати в сумі 1073 грн.(а.с. 2-3).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.10.2012 року прийнято заяву до розгляду та порушено провадження у даній справі (а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.10.2012 року відкладено розгляд справи на 13.11.2012 року . Залучено до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

ОСОБА_2 (а.с. 61).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.11.2012 року розгляд справи відкладено на 27.11.2012 року (а.с. 88-89).

22.11.2012 року до господарського суду від позивача надійшла заява зі змінами та доповненнями до позову, в якій остання просила суд визнати безпідставно виключеною її зі складу засновників ПДВ «Рубін», що потягло за собою порушення її прав. Також, позивачка просила скасувати рішення загальних зборів засновників Полтавського товариства з додатковою відповідальністю «Рубін», оформлених протоколом від 20.03.2001 року в частині виключення ОСОБА_1 із складу засновників ПДВ «Рубін» (а.с. 123-124).

27.11.2012 року позивачка подала до господарського суду заяву, в якій уточнила свої позовні вимоги в резолютивній частині позовної заяви, просивши вважати замість слів «визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів» слова «визнати недійсним рішення загальних зборів засновників». В іншій частині текст позовної заяви - залишити без змін. Заяву про зміни та доповнення до позову від 22.11.2012 року ОСОБА_1 просила відізвати (а.с. 131).

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд правомірно і обґрунтовано розглянув даний спір в межах предмету в редакції заяви позивача від 27.11.2012 року, виходячи з такого.

Положеннями інформаційного листа ВГСУ від 14.08.2007 року № 01-8/675 (v_675600-07) (із наступними змінами) передбачено, що вимоги про визнання акта державного чи іншого органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним, а тому зазначені позовні вимоги підлягають розглядові господарським судом.

З урахуванням наведених обставин справи та норм права колегія суддів вважає, що заява позивача від 27.11.2012 року не містить ознак зміни предмету позову, а тому правомірно прийнята судом до розгляду.

27.11.2012 року постановлено оскаржуване судове рішення. При цьому, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що оспорюваним рішенням загальних зборів учасників товариства порушено законні права та інтереси учасника товариства - ОСОБА_1

Повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Полтавське товариство з додатковою відповідальністю «Рубін» створене у 1993 році і зареєстроване розпорядженням Полтавського міськвиконкому за № 449 від 05.05.1993 року. На момент державної реєстрації товариства позивач - ОСОБА_1 була одним із його засновників. Факт внесення позивачем коштів до статутного фонду товариства підтверджується свідоцтвом № 73 від 04.02.1994 року (а.с. 15).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.09.2010 року вона отримала лист за № 51 від ПДВ «Рубін», з якого її стало відомо, що вона не є учасником цього товариства (а.с. 7).

Позивач звернулася із заявою про порушення її права до прокурора Октябрського району м. Полтави, який їй повідомив, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ПДВ «Рубін» від 20.03.2001 року внесені зміни до статуту, якими ОСОБА_1 було виключено зі складу засновників товариства. При цьому, відсутня її нотаріально посвідчена письмова заява про добровільний вихід із складу засновників.

Позивач стверджує, що нею ніколи не подавалась ПДВ «Рубін» нотаріально посвідчена заява про вихід із складу учасників даного товариства, вартість частки у статутному капіталі товариства їй не виплачено. Ні усно, ні письмово її не повідомляли про проведення загальних зборів товариства 20.03.2001 року, внаслідок чого вона не була присутня на зборах, тоді як в протоколі записано, що присутні 100% голосів від загальної кількості голосів. В порядку денного загальних зборів від 20.03.2001 року відсутнє питання про виключення її із складу засновників даного товариства, тому відповідно дане питання не могло розглядатися загальними зборами. З посиланням на статті 61, 64, 65 Закону України «Про господарські товариства», статті 148, 151 Цивільного кодексу України позивач просить суд визнати недійсними рішення загальних зборів засновників товариства від 20.03.2001 року в частині виключення ОСОБА_1 зі складу засновників.

Відповідач стверджує, що у повній відповідності до норм статуту ПДВ «Рубін», вимог Закону України «Про господарські товариства» (1576-12) та інших положень чинного законодавства України у 2001 році планувалося проведення загальних зборів учасників ПДВ «Рубін». Для підготовки зборів було видано наказ від 04.12.2000 року «Про підготовку до проведення чергових зборів учасників товариства», в якому визначено провести чергові загальні збори учасників товариства 20.03.2001 року, з порядком денним: 1. розгляд заяв про добровільний вихід із складу учасників товариства; 2. про виключення з товариства; 3. про затвердження змін та доповнень до установчих документів товариства; 4. звіт виконавчого органу товариства, затвердження висновків ревізійної комісії та річного балансу; оцінка майна товариства; порядок розподілу прибутку та покриття збитків; 5. про оновлення складу ревізійної комісії; 6. різне.

У січні 2001 року в газеті «Село полтавське» надруковано оголошення про проведення зборів 20.03.2001 року, що свідчить про можливість кожного із учасників товариства довідатися про день скликання зборів. Крім того, кожному учаснику товариства направлено відповідне запрошення (із датою проведення зборів та проектом порядку денного), а наказ про проведення зборів у відповідності до затверджених вищим органом товариства внутрішніх нормативних документів товариства було розміщено на дошці оголошень.

З метою забезпечення кворуму на загальних зборах учасників товариства ще у 2000 році учасникам товариства, які мали з товариством трудові відносини, було запропоновано надати за власним бажанням довіреність щодо представлення їх інтересів на загальних зборах учасників іншим працівникам товариства. Громадянка ОСОБА_1 таку довіреність на ім'я громадянки ОСОБА_4 за власною ініціативою видала ще 01.03.2000 року (без обмеження строку дії довіреності) (а.с. 23). На зборах були присутні учасники товариства та їх представники, зокрема, ОСОБА_4 яка і представляла ОСОБА_1 (а.с. 24).

Відповідач вважає, що про хід проведення зборів учасників ПДВ «Рубін» від 20.03.3001 року громадянку ОСОБА_1 повинна була проінформувати її представник ОСОБА_4.

Також, відповідач вважає, що даних правовідносин необхідно застосувати строк позовної давності.

Відповідно до приписів статті 65 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, що діяла на час проведення зборів) товариством з додатковою відповідальністю визначається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми статей 4, 11, 52-64 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених даною статтею.

Зі статуту Полтавського товариства з додатковою відповідальністю «Рубін» в редакції, зареєстрованій розпорядженням виконкому Полтавської міської ради №319 та установчого договору від 27.04.1999 року (а.с. 100-122) вбачається, що ОСОБА_1 ( позивач) була одним із засновників ПДВ «Рубін».

Статтею 11 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що учасники товариства зобов'язані: додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариством; виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.

Згідно з частиною 5 статті 61 Закону України «Про господарські товариства» про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів, будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Згідно п. 8.4 статуту товариства ( в редакції, чинній на час проведення зборів) про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються шляхом розміщення на підприємстві відповідного оголошення або по телефону із зазначенням часу і місяця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менше як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Як видно з матеріалів справи, 20.03.2001 року відбулися загальні збори учасників Полтавського товариства з додатковою відповідальністю «Рубін» з наступним порядком денним:

1. Розгляд заяв про добровільний вихід зі складу учасників товариства (ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17).

2. Про нову облікову політику та законодавство України.

3. Про виключення з товариства.

4. Звіт виконавчого органу товариства, затвердження висновків ревізійної комісії та річного балансу за 2000 рік, оцінка майна товариства, визначення порядку розподілу прибутку та покриття збитків.

5. Про оновлення складу ревізійної комісії.

6. Про затвердження змін та доповнень до установчих документів товариства.

7. Різне ( Про затвердження внутрішніх документів та положень товариства. Про вступ до Асоціації ювелірів України).

Відповідно до приписів статті 64 Закону України «Про господарські товариства» учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі одностайно прийнятого рішення зборів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере. Виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, у пункті 3 порядку денного зборів не вказано прізвищ осіб, про виключення яких буде розглядатися питання на зборах 20.03.2001 року. Отже, навіть за обізнаності про проведення зборів та порядок денний зборів позивач не була повідомлена про розгляд питання щодо її виключення.

Загальні збори по третьому питанню вирішили: «за неодноразове невиконання рішень вищого органу товариства, грубе порушення вимог статуту товариства виключити зі складу товариства на умовах Закону України «Про господарські товариства» (1576-12) ОСОБА_18 та ОСОБА_1 Розрахунок із виключеними (вибувшими) учасниками здійснити у відповідності до статті 54 Закону України «Про господарські товариства».

У рішенні зборів вказано, що за даними комісії по реєстрації на зборах присутні учасники та їх представники - 11 осіб, що мають кількість голосів - 100%.

Пунктом 3.10 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/14 від 28.12.2007 року (v5_14600-07) «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» визначено, що статтею 128 Цивільного кодексу України, статтями 64, 72 Закону України «Про господарські товариства» передбачено можливість виключення учасника повного товариства, учасників товариств з обмеженою відповідальністю, які систематично не виконують чи неналежним чином виконують свої обов'язки, або перешкоджають досягненню цілей товариства. В силу статей 135, 151 Цивільного кодексу України, статей 65 і 77 Закону України «Про господарські товариства» дія наведених норм поширюється на повних учасників командитних товариств та учасників товариств з додатковою відповідальністю.

У вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням таких учасників з відповідних товариств, господарським судам слід враховувати, що прийняття рішення про виключення учасника з господарського товариства законом віднесено до компетенції учасників цих товариств, а не господарського суду. Суд лише перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання останнім позову про визнання такого рішення недійсним.

У рішенні про виключення учасника з господарського товариства повинно бути обґрунтовано причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою визнання такого рішення недійсним за позовом даного учасника.

Пунктом 29 постанови пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 року (v0013700-08) «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» визначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, як випливає зі змісту статті 64 Закону України «Про господарські товариства», повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника. Якщо негативні наслідки ще не настали, потрібно правильно визначити вірогідність їх настання. Необхідно встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо. Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою. Господарські суди повинні враховувати як фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника з товариства, так і дотримання вимог законодавства та установчих документів при скликанні та проведенні відповідних загальних зборів.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд за клопотанням сторін або прокурора може витребувати їх від підприємств, посадових осіб та організацій, незалежно від їх участі у справі.

Проте, як вбачається з оспорюваного рішення зборів учасників товариства, в останньому взагалі відсутні відомості щодо фактів невиконання статутних обов'язків ОСОБА_1, щодо систематичного невиконання нею своїх обов'язків, щодо дій, які перешкоджали б досягненню цілей товариства.

Відповідачем не подано жодного доказу в обґрунтування своїх тверджень про те, що позивач систематично не виконувала обов'язки учасника товариства.

Не є таким порушенням і та обставина, що позивач нібито не брала участь у загальних зборах учасників товариства, оскільки така участь є правом, а не обов'язком позивача.

Відповідно до пункту 17 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 (v0013700-08) «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах, порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Отже, при винесенні рішення загальними зборами товариства, зокрема, з третього питання порядку денного, порушено права та охоронювані законом інтереси позивача.

Посилання відповідача про те, що позивач брала участь у спірних зборах через свого представника ОСОБА_4 на підставі довіреності від 01.03.2000 року правомірно не взяті до уваги господарським судом, виходячи з наступного.

Згідно приписів статті 67 чинного на час видачі довіреності та проведення зборів Цивільного кодексу УРСР (1540-06) від 18.07.1963 року строк дії довіреності не може перевищувати трьох років. Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її вчинення. В даному випадку вказана вище довіреність видана 01.03.2000 року без зазначення строку дії, отже строк її дії закінчився 01.03.2001 року, тоді як збори відбулися 20.03.2001 року. За таких підстав, ОСОБА_4 не могла бути уповноваженим представником позивача на спірних зборах 20.03.2001 року.

Заперечення відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності спростовуються пунктом 1 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу стало відомо про проведення спірних зборів та виключення її з числа учасників товариства тільки з листа № 51 від 09.09.2010 року від ПДВ «Рубін», оскільки, як зазначено вище, позивач участі у спірних зборах не брала ані особисто, ані через представника. Крім того, у пункті 3 порядку денного щодо виключення з товариства відсутнє прізвище позивача, а отже позивач не може вважатися обізнаною з даного питання. Доказів повідомлення позивача після прийняття рішення про її виключення відповідачем не подано.

Враховуючи наведені норми права та обставини справи, колегія суддів вважає, що оскільки позивачем у даній справі не заявляються майнові вимоги прав учасника товариства, які передбачені статтею 10 Закону України «Про господарські товариства», як то право на отримання частки прибутку (дивідендів), стягнення вартості належної позивачу частки майна у статутному фонді, майнового внеску, які б носили економічний зміст та визначалися у грошовому еквіваленті, а право на участь у товаристві не має економічного змісту, то на заявлені у даній справі позовні вимоги позовна давність не поширюється.

Відтак, позивача було виключено з товариства без наявності правових підстав для цього, виплату вартості частки не проведено.

Посилання апелянта на те, що позивач просить суд визнати недійсними рішення загальних зборів засновників, а не учасників, носять формальний характер та не спростовують факту безпідставного виключення позивача, порушення його корпоративних прав, а отже порушене право підлягає захисту.

Пунктом 11 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 (v0013700-08) «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» передбачено, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу.

Відповідно до положень статті 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

З огляду на приписи зазначених норм права та враховуючи, що відповідач завдав позивачу шкоди, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відповідність до матеріалів справи та відповідність до норм чинного законодавства оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог і необхідність залишення оскаржуваного судового рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу місцевого господарського суду на те, що в мотивувальній та резолютивній частинах рішення господарського суду від 27.11.2012 року судом помилково зазначено рішення загальних зборів засновників від 20.03.2011 року, замість від 20.03.2001 року. Вказана описка підлягає виправленню господарським судом у порядку статті 89 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що писка не впливає на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, на підставі викладеного та керуючись, ст. 99, ст. 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Харківський апеляційний господарський суд, -