Верховний Суд України у складі:

головуючого Потильчака О.І.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С.,

Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В.,

Григор ? євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С.,

Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р.,

Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф.,

Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М.,

Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шаповалової О.А., Шицького І.Б.,

Школярова В.Ф., Яреми А.Г., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 листопада 2010 року в справі №23/225 за позовом акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Татарка" Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення суми,

У березні 2010 року акціонерна енергопостачальна компанія (далі – АЕК) "Київенерго" звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Татарка" Шевченківської районної у м. Києві ради (далі – КП "ЖЕК "Татарка") про стягнення 328 488 грн. 99 коп. за спожиту електричну енергію, яка складається із 282 456 грн. 80 коп. основного боргу, 14 052 грн. 68 грн. пені, 19 771 грн. 98 коп. штрафу, 2 056 грн. 49 коп. трьох відсотків річних та 10 151 грн. 04 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за договором постачання електричної енергії №71265 від 26 червня 2007 року щодо оплати спожитої активної електричної енергії в період з 1 вересня 2009 року по 1 лютого 2010 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15 червня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП "ЖЕК "Татарка" на користь АЕК "Київенерго" 282 456 грн. 80 коп. основного боргу, 14 052 грн. 68 коп. пені, 2 056 грн. 49 коп. трьох відсотків річних, 10 151 грн. 04 коп. інфляційних втрат. У решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2010 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17 листопада 2010 року, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення судів першої й апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції виходив із того, що невиконання відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної оплати поставленої позивачем електричної енергії є підставою для стягнення з боржника суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми відповідно до вимог статті 625 ЦК України, а також пені, розмір якої визначено умовами договору. Разом із цим, залишаючи без змін судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі семи відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, передбаченого частиною 2 статті 231 ГК України, суд касаційної інстанції виходив із того, що дана норма передбачає можливість застосування до боржника зазначеної штрафної санкції якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов’язання, пов’язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

У заяві про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 листопада 2010 року з підстав, передбачених пунктом 1 статті 11116 ГПК України (1798-12) , АЕК "Київенерго" просить скасувати зазначену постанову і направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини 2 статті 231 ГК України. На обґрунтування заяви додано постанову Вищого господарського суду України від 29 червня 2010 року в справі №7/649 за позовом АЕК "Київенерго" до відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення заборгованості за договором використання електричної енергії, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, в тому числі вимог про стягнення штрафу.

За результатами розгляду касаційної скарги в даній справі, Вищий господарський суд України застосував до спірних правовідносин норму матеріального права, що міститься в частині 2 статті 231 ГК України. При цьому суд виходив із того, що штрафні санкції, передбачені зазначеною нормою, можуть бути застосовані за наявності двох умов: 1) вони підлягають застосуванню у разі скоєння господарського правопорушення, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або якщо порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або якщо виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; 2) вони підлягають застосуванню тільки за два види правопорушень, а саме: за порушення умов зобов’язання щодо якості товарів (робіт, послуг) і за порушення строків виконання зобов’язання, в тому числі і грошового.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників АЕК "Київенерго", перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні справи №23/225 судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язання за договором постачання електричної енергії №71265 від 26 червня 2007 року щодо оплати спожитої активної електричної енергії, тобто грошового зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов’язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов’язання, пов’язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Ураховуючи викладене, висновок Вищого господарського суду України про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої частиною 2 статті 231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов’язання, є обґрунтованим.

У зв’язку з тим, що суд касаційної інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального права, тому у задоволенні заяви АЕК "Київенерго" слід відмовити.

Керуючись статтями 11123, 11124, 11126 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Верховний Суд України

У задоволенні заяви акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" відмовити.

постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 11116 ГПК України (1798-12) .