5020-915/2012 Про стягнення зайво отриманих коштів перерахованих за надання послуг, які включаються до складу портових зборів - 15.01.2013 Прийняття

розглянувши апеляційні скарги фізичної особи-підприємця Кумкіна Олега Олександровича та Державного підприємства "Дельта-Лоцман" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 30 жовтня 2012 року у справі № 5020-915/2012

за позовом компанії "Гранада Логістікс С.А." (Granada Logistics S.A.) (Heywood House, South Hill, Anguilla British West Indies)

до фізичної особи-підприємця Кумкіна Олега Олександровича (вул. Адм. Октябрьського, буд.12, кв.5, Севастополь, 99011)

3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство "Ялтинський морський торговельний порт" (вул. Рузвельта, 5, Ялта, 98600)

товариство з обмеженою відповідальністю "Акар" (вул. Велика Морська, 1,Севастополь,99011)

Державна установа "Держгідрографія" (вул. Електриків, 26,Київ 176,04176)

Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" (пл. Нахімова, 5,Севастополь,99011)

Державне підприємство "Дельта-Лоцман" (вул. Лягіна, 27,Миколаїв,54017)

Державна податкова адміністрація України (пл. Львівська площа, 8, Київ - 53, 04655)

Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, 6,Київ, 01601)

про стягнення 15544,51 доларів США

Позивач, Компанія "Гранада Логістікс С.А." (Granada Logistics S.A.), звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, фізичної особи-підприємця Кумкіна Олега Олександровича про стягнення 16 152,04 доларів США.

Позовні вимоги з посиланням на пункт 5.16 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість", пункт 197.9 статті 197 Податкового кодексу України та статті 1212 Цивільного кодексу України вмотивовані тим, що позивач як іноземна компанія -власник теплоходу "ОМЕGА-G", що виконував міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів, звільнений від сплати ПДВ по операціях з надання послуг, які включаються до складу портових зборів. Проте, відповідач як морський агент виставляв позивачеві рахунки з урахуванням ПДВ, а позивач оплатив ці рахунки в повному обсязі. Таким чином, відповідач безпідставно отримав 16 152,04 доларів США податку на додану вартість, а тому має повернути ці кошти позивачеві.

В процесі розгляду справи позивачем уточнювались позовні вимоги в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, 29 жовтня 2012 року він надав заяву про зменшення розміру позовних вимог до 15 544,51 доларів США (т.4, а.с. 1-2).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 30 жовтня 2012 року у справі №5020-915/2012 (суддя Головко В.О.) позов компанії "Гранада Логістікс С.А." (Granada Logistics S.A.) задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Кумкіна Олега Олександровича на користь компанії "Гранада Логістікс С.А." (Granada Logistics S.A.) безпідставно отримані кошти в сумі 15 544,51 доларів США.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням господарського суду міста Севастополя, фізична особа-підприємець Кумкін Олег Олександрович та Державне підприємство "Дельта-Лоцман" звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційних скарг обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Так, фізична особа-підприємець Кумкін Олег Олександрович посилається, зокрема, на те, що морський агент фізична особа-підприємець Кумкін О.О. не є належним відповідачем, оскільки спірна сума не залишилась у його розпорядженні, а була сплачена ним як податок на додану вартість іншим господарюючим суб'єктам у складі плати за їх послуги та в кінцевому випадку надійшла до Державного бюджету.

Також, Державне підприємство "Дельта-Лоцман" зазначає, що статтею 84 Кодексу торговельного мореплавства встановлений вичерпний перелік портових зборів, до складу яких збір за послуги служби регулювання руху суден та лоцманський збір не входять.

Крім того, Державне підприємство "Дельта-Лоцман" зауважує, що спірна сума не може вважатись отриманою відповідачем без достатніх правових підстав та збереженою у себе за рахунок позивача, оскільки набувачем у даному випадку є Державний бюджет України. За таких обставин Державне підприємство "Дельта-Лоцман" вважає, що до спірних правовідносин положення цивільного законодавства застосуванню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 25 грудня 2012 року, представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, у зв'язку з чим розгляд справи був відкладений на 15 січня 2013 року.

15 січня 2013 року, у судовому засіданні, представник відповідача та відповідач, а також представник іншого заявника апеляційної скарги підтримали доводи апеляційних скарг та наполягали на їх задоволенні.

Представники державного підприємства "Севастопольський морський торгівельний порт", державного підприємства "Ялтинський морський торгівельний порт" та Державної податкової адміністрації України також підтримують доводи апеляційних скарг та наполягають на їх задоволенні.

Представник позивача з доводами апеляційних скарг не погодився та заперечував проти їх задоволення.

Представники третіх осіб, товариства з обмеженою відповідальністю "Акар", Державної установи "Держгідрографія", Державної казначейської служби України не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомленні належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників третіх осіб.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Компанія "Гранада Логістікс С.А." (Granada Logistics S.A.) є іноземним суб'єктом господарювання, що підтверджується Сертифікатом про належний правовий статус і фінансове положення компанії від 13 березня 2012 року (т.1, а.с. 14-18).

У власності Компанії "Granada Logistics S.A." перебуває теплохід "ОМЕGА-G", прапор Коморський союз, порт реєстрації -Мороні, реєстраційний номер -1200486.

Оскільки безпосередніх правовідносин з Державним підприємством "Ялтинський морський торговельний порт", Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" з питань заходу теплоходу "ОМЕGА-G" до портів у Компанії в період з 2010 року по 12 березня 2012 року не було, позивач реалізовував такі правовідносини через морського агента.

08 лютого 2010 року між Компанією "Гранада Логістікс С.А." (Судновласник/Фрахтувальник) та морським агентом фізичною особою-підприємцем Кумкіним Олегом Олександровичем (Агент) укладено Агентську угоду (далі -Угода) (т.1, а.с. 27-32), відповідно до якої Судновласник призначає Агента бути його генеральним агентом в портах Ялти, Євпаторії, Севастополя. Зазначена угода відноситься до всіх суден власних/зафрахтованих/таких, що знаходяться в оперативному підпорядкуванні Судновласника/Фрахтувальника.

Згідно з пунктом 1.1 Угоди Агент (відповідач) зобов'язаний захищати та сприяти інтересам Судновласника/Фрахтувальника (позивача) у всіх відносинах; представляти інтереси Судновласника/Фрахтувальника перед портовою та іншою владою, установами та комерційними підприємствами, які мають до нього відношення, а також підтримувати з ними належні контакти; надавати Судновласнику/Фрахтувальнику повну інформацію з усіх питань, які стосуються предмета цієї Угоди, та за спеціальними запитами Судновласника/Фрахтувальника та його Представників.

Агент зобов'язаний за необхідності інформувати Судновласника/Фрахтувальника про зміну тарифів та зборів (пункт 1.4 Угоди).

Відповідно до пункту 1.5 Угоди Агент має готувати та передавати капітанам суден та відправляти Судновласнику/Фрахтувальнику дисбурсменські рахунки та всі документи, що належать до суден Судновласника/Фрахтувальника, фрахту, пасажирів та екіпажу.

Пунктом 4.1 Угоди передбачено, що після повідомлення про підхід судна Агент вправі просити у Судновласника/Фрахтувальника кошти для покриття портових зборів та плат судна та будь-яких інших дисбурсменських витрат Агента, пов'язаних із заходом судна. До відходу судна з порту Судновласник/Фрахтувальник зобов'язаний перевести потрібну суму на рахунок Агента у зазначеному Агентом банку.

У випадку несвоєчасного надходження/ненадходження коштів чи необхідності надання додаткових послуг будь-якого виду судну чи його екіпажу, Агент приймає в якості оплати готівкову іноземну валюту від капітана судна або іншої уповноваженої Судновласником/Фрахтувальником особи (пункт 4.2 Угоди).

Оплата зборів, послуг, робіт, постачання, дисбурсменських витрат судна здійснюється агентом за наявності рахунків постачальників послуг (третіх осіб) (пункт 4.4 Угоди).

Згідно з пунктом 4.5 Угоди Агент вправі у випадках затримки надходження коштів Судновласника/Фрахтувальника заради уникнення затримки судна в порту або інших збитків принципала, сплачувати портові збори та інші дисбурсменські витрати судна з власних коштів, з обов'язковим їх відшкодуванням Судновласником/Фрахтувальником.

Сторони домовились, що розмір портових зборів, плат та інших платежів, які сплачуються судном в портах України, визначається відповідно до діючих тарифів, затверджених Кабінетом Міністрів України та Міністерством транспорту України (пункт 4.9 Угоди).

Угода набирає чинності в день її підписання сторонами та укладена на невизначений строк. Угода вважається розірваною після спливу 30 днів із дня отримання письмового повідомлення про розірвання Угоди (пункт 7.2 Угоди).

Пунктом 7.4 Угоди встановлено, що Агент здійснює свою діяльність відповідно до Глави V "Морське агентування" Кодексу торговельного мореплавства (176/95-ВР) .

Як убачається з матеріалів справи, Угода підписана сторонами, підписи скріплені печатками, а отже набрала чинності 08 лютого 2010 року.

Листом від 07 березня 2012 року №2/12 відповідач повідомив представника позивача, що вважає Агентську угоду такою, що припинила свою дію з 15 год. 00 хв. 07 березня 2012 року (т.2, а.с. 61).

Протягом дії Угоди відповідач виставив позивачеві такі дисбурсменські рахунки:

- №1 від 19 квітня 2010 року на суму 6 315,05 дол. США, в тому числі ПДВ -866,35 дол. США (т.1, а.с. 34);

- №4 від 01 травня 2010 року на суму 5 620,94 дол. США, в тому числі ПДВ -675,15 дол. США (т.1, а.с. 35);

- №5 від 08 травня 2010 року -15 травня 2010 року на суму 5 841,07 дол. США, в тому числі ПДВ -665,39 дол. США (т.1, а.с. 36);

- №11 від 21 липня 2010 року на суму 7 860,56 дол. США, в тому числі ПДВ -1 122,89 дол. США (т.1, а.с. 37-39);

- №15 від 19 серпня 2010 року на суму 2 408,85 дол. США, в тому числі ПДВ -401,48 дол. США (т.1, а.с. 40);

- №19 від 21 вересня 2010 року на суму 331,46 дол. США, в тому числі ПДВ -55,24 дол. США (т.1, а.с. 41);

- №20 від 23 вересня 2010 року на суму 4 046,23 дол. США, в тому числі ПДВ -674,37 дол. США (т.1, а.с. 42-43);

- №30 від 10 грудня 2010 року на суму 10 081,63 дол. США, в тому числі ПДВ -1 680,28 дол. США (т.1, а.с. 44);

- №31 від 20 січня 2011 року на суму 3 651,23 дол. США, в тому числі ПДВ -608,54 дол. США (т.1, а.с. 45);

- №32 від 20 січня 2011 року на суму 3 415,82 дол. США, в тому числі ПДВ -339,52 дол. США (т.1, а.с. 46);

- №33 від 25 січня 2011 року на суму 2 293,55 дол. США, в тому числі ПДВ -382,26 дол. США (т.1, а.с. 47);

- №35 від 14 лютого 2011 року на суму 532,22 дол. США, в тому числі ПДВ -88,70 дол. США (т.1, а.с. 48-49);

- №36 від 01 березня 2011 року на суму 1 383,60 дол. США, в тому числі ПДВ -230,60 дол. США (т.1, а.с. 50-51);

- №39 від 21 березня 2011 року на суму 376,16 дол. США, в тому числі ПДВ -62,69 дол. США (т.1, а.с. 52-53);

- №40 від 21 березня 2011 року на суму 438,81 дол. США, в тому числі ПДВ -73,14 дол. США (т.1, а.с. 54);

- №41 від 21 березня 2011 року на суму 503,30 дол. США, в тому числі ПДВ -83,88 дол. США (т.1, а.с. 55);

- №48 від 06 травня 2011 року на суму 2 975,00 дол. США (т.1, а.с. 56);

- №53 від 03 травня 2011 року на суму 4 287,05 дол. США, в тому числі ПДВ -1 440,11 дол. США (т.1, а.с. 56 -зворотний бік; 57);

- №87 від 21 червня 2011 року на суму 4 274,86 дол. США, в тому числі ПДВ -712,48 дол. США (т.1, а.с. 58);

- №66 від 18 липня 2011 року на суму 3 382,86 дол. США, в тому числі ПДВ -563,81 дол. США (т.1, а.с. 59);

- №75 від 25 серпня 2011 року на суму 3 560,91 дол. США, в тому числі ПДВ -593,42 дол. США (т.1, а.с. 60);

- №84 від 19 вересня 2011 року на суму 3 937,00 дол. США, в тому числі ПДВ -553,51 дол. США (т.1, а.с. 61);

- №91 від 10 жовтня 2011 року на суму 2 990,00 дол. США, в тому числі ПДВ -489,92 дол. США (т.1, а.с. 62);

- №94 від 10 листопада 2011 року на суму 3 500,00 дол. США, в тому числі ПДВ -571,13 дол. США (т.1, а.с. 63);

- №96 від 06 грудня 2011 року на суму 4 270,00 дол. США, в тому числі ПДВ -605,52 дол. США (т.1, а.с. 64);

- №97 від 09 грудня 2011 року на суму 2 200,00 дол. США, в тому числі ПДВ -352,68 дол. США (т.1, а.с. 65);

- №98 від 27 грудня 2011 року на суму 2 695,96 дол. США, в тому числі ПДВ -232,90 дол. США (т.1, а.с. 66-67);

- №101 від 11 лютого 2012 року на суму 5 333,00 дол. США, в тому числі ПДВ -723,79 дол. США (т.1, а.с. 68);

- №104 від 06 березня 2012 року на суму 4 927,39 дол. США, в тому числі ПДВ -694,76 дол. США (т.1, а.с. 69);

Разом: на суму 103 434,51 дол. США, в тому числі ПДВ -15 544,51 дол. США.

В свою чергу, позивач оплатив вказані рахунки, що підтверджується касовими та банківськими документами (т.2, а.с. 64-110).

Вважаючи, що відповідач безпідставно отримав від позивача кошти в сумі 15 544,51 дол. США у вигляді податку на додану вартість, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційних скарг, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у їх задоволенні, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку із набуттям відповідачем коштів (у вигляді ПДВ) без достатньою правової підстави, а тому регулюються нормами Глави 83 Цивільного кодексу України (435-15) . Крім того, враховуючи що об'єктом безпідставного набуття є грошові кошти у вигляді ПДВ, нарахованого на операції з постачання послуг, що надаються іноземним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів, застосуванню до спірних відносин сторін підлягають відповідні норми податкового законодавства (відповідно, Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) чи Податкового кодексу України), Кодексу торговельного мореплавства (176/95-ВР) та деяких інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 5.16 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, що діяв до 31 грудня 2010 року, звільняються від оподаткування цим податком операції з надання послуг, що включаються до складу портових зборів згідно із законодавством, на користь осіб, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень від пункту перетину державного кордону України до пункту (місця) митного оформлення на території України при їх прибутті (отриманні) на митну територію України, а також від пункту (місця) митного оформлення на території України до пункту перетину державного кордону України.

Згідно з приписами пункту 197.9 статті 197 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

При цьому, перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Як убачається з матеріалів справи, теплохід "ОМЕGА-G" регулярно, у тому числі у період з 08 лютого 2010 року по 13 березня 2012 року, здійснював міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів на лініях: Севастополь -Стамбул -Севастополь, Ялта -Стамбул -Ялта. Цей факт підтверджується генеральними деклараціями та карго маніфестами, наданими суду Кримською та Севастопольською митницями (т.3, а.с. 105-128, 136-142).

Відповідно до статті 84 Кодексу торговельного мореплавства у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України.

Крім наведеної статті питання сплати портових зборів регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 року №1544 "Про портові збори" (1544-2000-п) , наказом Мінтрансу України від 27 червня 1996 року №214 (z0374-96) "Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України", наказом Мінтрансу України від 25 серпня 2004 року №783 (z1100-04) "Про затвердження Порядку обліку та використання коштів від портових зборів".

При цьому, до інших видів зборів та плат належать: лоцманський збір, збір за користування послугами служби регулювання рухом суден, швартовний збір, плата за роботу буксирів при швартовних операціях, плата за користування плавзасобами, плата за агентські послуги, супервайзерська винагорода (пункт 1 Зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України, затверджених наказом Мінтрансу України від 27 червня 1996 року №214 (z0374-96) ).

Пунктом 11 Положення "Про портові збори", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 року (1544-2000-п) (в редакції, що діяла з 14 грудня 2009 року), визначено, що на суми портових зборів нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства. Не нараховується податок на додану вартість на суми портових зборів, які стягуються із суден у закордонному плаванні, що:

- здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їх багажу, вантажів та міжнародних відправлень;

- прямують між портами України для здійснення навантаження/розвантаження з подальшим перетином державного кордону України;

- прямують транзитом через територію України без митного оформлення на її території.

Вартість послуг, що включається до складу портових зборів, надаються під час прямування судна до пункту (місця) митного оформлення для навантаження (довантаження) вантажів (посадки пасажирів) чи з пункту (місця) митного оформлення після вивантаження (часткового вивантаження) вантажів (висадки пасажирів) і є невід'ємною складовою послуг з міжнародного перевезення вантажу (пасажирів).

Судом першої інстанції було установлено, а матеріалами справи підтверджено, що теплохід "ОМЕGА-G" у період з 08 лютого 2010 року по 13 березня 2012 року здійснював перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів на міжнародних лініях, у зв'язку з чим, у силу положень чинного податкового законодавства України, Компанія Granada Logistics S.A. мала бути звільнена від сплати податку на додану вартість по операціям з надання послуг, що включаються до складу портових зборів.

Натомість, як убачається з рахунків, виставлених Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт", Державним підприємством "Ялтинський морський торговельний порт", Державним підприємством "Дельта-Лоцман", товариством з обмеженою відповідальністю "Акар" та включених відповідачем до дисбурсменських рахунків, в порушення наведених норм до них також включений податок на додану вартість у загальній сумі 15 544,51 дол. США.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

До відсутності правової підстави дана стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним.

Отже зі змісту вказаної статті вбачається, що для необхідності її застосування повинні мати місце факти безпідставного набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України унормовано, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Виходячи з положень глави 13 Цивільного кодексу України (435-15) "Речі. Майно", гроші (грошові кошти), в тому числі іноземна валюта, є одним з видів майна.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється у тому, що, як зазначається в частині першій статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості та відповідності.

На підставі вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача суми податку на додану вартість у складі портових зборів та наданих послуг, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця Кумкіна Олега Олександровича та Державного підприємства "Дельта-Лоцман" залишити без задоволення.