за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд", м. Луцьк

про визнання недійсним п.2.6. договору купівлі-продажу №32-85 від 25.03.2010р., стягнення 1 222 370,12 грн.,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача-1 Міністерства інфраструктури України: н/з,

від позивача-2 УДППЗ "Укрпошта": Дмитрієвська І.В. - провідний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи (дов. № 12-367 від 19.11.2012р.),

від відповідача: Комар С.І. (дов. № 70 від 26.02.2013р.)

В судовому засіданні взяла участь старший прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури м. Луцька - Климюк Н.В. (дов. № 05/1-1645 вих.13 від 01.04.2013р.)

Суть спору: прокурор в інтересах позивача в позовній заяві просить визнати недійсним з моменту укладення п. 2.6. договору купівлі-продажу № 32-85 від 25.03.2010р., укладеного між ТзОВ "Континент Нафто Трейд" та Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта"; стягнути з відповідача 1222370,12 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

На обґрунтування вимоги про визнання недійсним з моменту укладення п. 2.6. договору купівлі-продажу № 32-85 від 25.03.2010р. прокурор посилається на невідповідність п.2.6. договору купівлі-продажу № 32-85 від 25.03.2010р. вимогам п. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 921 від 17.10.2008р. (921-2008-п) На обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача 1 222 370,12 грн. прокурор посилається на те, що ці кошти, які складають різницю між вартістю паливно-мастильних матеріалів, визначеною тендерною документацією і договором про закупівлю, та їх фактичною (завищеною) вартістю, за якою позивач отримав нафтопродукти в період з січня 2010 року по березень 2011 року, є безпідставно набутими, а тому на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний їх повернути.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Позивач-1 повноважного представника в судове засідання не направив.

Представник позивача-2 позову не підтримує з підстав, наведених в поясненнях №332-1742 від 02.07.2013р. (а.с.1-8, т.5)..

В клопотанні №207 від 28.05.2013р. (а.с.180-181, т.1) відповідач просив застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач у відзиві №1073 від 07.07.2013р. (а.с.238-240, т.3), представник відповідача в судовому засіданні позову не визнають, посилаючись на таке:

- частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 17.10.2008р. № 921 (921-2008-п) , що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, договір про закупівлю укладається у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) .

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами.

Окрім того, пунктом 38 постанови Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10.2008р. (921-2008-п) передбачено, що тендерна документація повинна, зокрема, містити: інструкцію з підготовки тендерних пропозицій; визначення основних умов, які обов'язково включаються до договору про закупівлю, чи проект договору про закупівлю; строк, протягом якого тендерні пропозиції є дійсними, але не менше ніж 120 днів, тощо.

Тендерною документацією Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо проведення відкритих і двоступеневих торгів на закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких визначено основні умови договору про закупівлю, до яких, зокрема, віднесено такі: ціна продукції може бути скоригована протягом терміну дії договору, але не може перевищувати рівня середньозваженої дрібнооптової вартості.

Отже, умова договору, пов'язана із можливістю коригування ціни протягом терміну дії договору визначена Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" як обов'язкова, що кореспондується з вимогами підп. 6, 16 п. 38, п. 84 постанови Kабінету Mіністрів України від 17.10.2008 року № 921 (921-2008-п) в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) передбачено, що судам необхідно враховувати, що згідно із ст.ст. 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та ЦК (435-15) , міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцій) України (254к/96-ВР) та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Таким чином, наявність у тексті договору поставки нафтопродуктів № 32-85 від 25.03.2010р. пункту 2.6. у редакції про те, що ціна продукції може бути скоригована протягом терміну дії договору, але не може перевищувати рівень середньозваженої дрібнооптової вартості у регіоні, згідно даних наданих державним підприємством "Держзовнішінформ", кореспондується з вимогами підп. 6, 16 п. 38, п. 84 постанови Kабінету Міністрів України від 17.10.2008 року № 921 (921-2008-п) та не змінювалася сторонами протягом терміну виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 32-85 від 25.03.2010р.;

- відповідно до приписів ч. 1 ст. 1212 ЦК України, на яку посилається прокурор на обґрунтування стягнення з відповідача 1222370,12 грн., особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно його власнику. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Тобто, приписи ст. 1212 ЦК України регулюють такий вид позадоговірних зобов'язань, як зобов'язання, що виникає внаслідок безпідставного набуття коштів.

В даному випадку неможливо застосувати положення вказаної норми ЦК України (435-15) , оскільки між сторонами був укладений договір поставки нафтопродуктів № 32-85 від 25.03.2010р., на виконання якого сторонами здійснювалася передача нафтопродуктів та перерахування грошових коштів.

Вказана позиція кореспондується і з судовою практикою, зокрема, постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2007р. по справі № 14/54-07.

Також не можна погодитися із думкою прокурора про те, що грошова сума у розмірі 1222370,12 гривень, є збитками, завданими відповідачем внаслідок односторонньої зміни умов договору поставки № 32-85 від 25-03.2010р.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також: витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення - протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів господарська відповідальність не настає.

Згідно із ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо не доведе вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання та/або відсутність своєї вини.

Отже, за відсутності вини суб'єкт господарювання відповідальності не несе.

Позивачем відповідно до ст. 33 ГПК України не надано належних доказів та обґрунтувань, в чому полягає порушення договірних зобов'язань з боку відповідача, а також не вказано, що саме дане порушення є причиною понесення позивачем збитків в розмірі 1 222 370, 12 грн.

Справу відповідно до ст. 75 ГПК України розглянуто за відсутності представника позивача-1 Міністерства інфраструктури України з огляду на належне повідомлення позивача-1 про судовий розгляд, що підтверджується повідомленням про вручення йому поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, господарський суд

перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", в якій просить визнати недійсним з моменту укладення п. 2.6. договору купівлі-продажу № 32-85 від 25.03.2010р., укладеного між ТзОВ "Континент Нафто Трейд" та Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта"; стягнути з відповідача 1 222 370,12 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що п.2.6. договору купівлі-продажу №32-85 від 25.03.2010р. не відповідає вимогам п. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 921 від 17.10.2008р. (921-2008-п) У зв'язку із невідповідністю п.2.6. договору купівлі-продажу №32-85 від 25.03.2010р. вимогам п. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти вважає, що відповідач безпідставно набув 1 222 370,12 грн., які на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України зобов'язаний повернути.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

За приписами статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Прокурором в позовній заяві визначено, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовано необхідність їх захисту, а також вказано орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Разом з цим, у позовній заяві прокурор просить поновити строк позовної давності, посилаючись на те, що про порушення вимог законодавства йому стало відомо за результатами перевірки дотримання вимог законодавства УДППЗ "Укрпошта" при закупівлі нафтопродуктів, проведеної в грудні 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.4.1. постанови від 29.05.2013 року N 10 (v0010600-13) "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Оскільки в даному випадку з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність має обчислюватись від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися позивач.

Із матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу №32-85, однією із сторін якого є позивач-2 і який містить п.2.6., що оскаржується прокурором у зв'язку з його невідповідністю вимогам законодавства, було укладено сторонами 25.03.2010 року, передача продукції розпочалась у квітні 2010 року (07.04.2010р. - 29.04.2010р.), про що свідчать додані до позовної заяви копії видаткових накладних.

Статтею ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності.

За приписами ч.1 ст. 232 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України (435-15) , якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давності встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із поштовим штемпелем на конверті з позовом до господарського суду прокурор звернувся 30.04.2013р. (а.с.159, т.1).

Враховуючи наведене, в даному випадку пропущено строки позовної давності, поважних причин пропуску строку не наведено.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідач заявив про застосування позовної давності, звернувшись до суду з клопотанням №207 від 28.05.2013р. (а.с.180-181, т.1).

За таких обставин позов до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 232 Господарського кодексу України,ст. ст. 2, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 22.07.2013р.