За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКООЙЛ" до Міністерства оброни Україниза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України про стягнення 42 603 243,82 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Троян О.В, Павловський А.Н.від відповідача:Кривошея Д.А.від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКООЙЛ" (надалі - "Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оброни України про стягнення 42 603 243,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/12/2 від 16.05.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 42 601 719,10 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 1 524,72 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.04.2013 р.

18.04.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача подано заяву про припинення провадження у справі на суму 6 656 800,00 грн. у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми основної заборгованості.

В позовній заяві позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, в межах суми стягнення.

Судом в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено з огляду на те, що заявником не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими положення ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість застосування заходів до забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р. залучено до участі у справі Державну казначейську службу України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, розгляд справи відкладено до 03.06.2013 р.

30.05.2013 р. від представника позивача надійшла заява про припинення провадження у справі на суму 521 500,00 грн. у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми основної заборгованості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2013 р. розгляд справи відкладено до 19.06.2013 р. у зв'язку із неявкою третьої особи та невиконанням нею вимог ухвали суду.

В судове засідання представники позивача з'явилися, вимоги ухвали суду виконали, позовні вимоги підтримали з урахуванням заяв про припинення провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав пояснення стосовно суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що грошові кошти за надані позивачем послуги не були перераховані з вини Державної казначейської служби України.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №24061187.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

16.05.2012 р. між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством (постачальник) було укладено договір про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/12/2 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується постачати у 2012 році для потреб Міністерства оборони України продути нафтоперероблення рідкі згідно специфікацій, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеними специфікаціями.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна договору становить: без ПДВ 64 092 000,00 грн., крім того ПДВ 12 818 400,00 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті становить 76 910 400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість, вартість вантажних робіт в місцях завантаження та транспортні витрати.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунок за фактично постачену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим договором.

Згідно з п. 4.4 Договору відповідно до статей 48, 51, 112 Бюджетного кодексу України та зважаючи на п. 2.4 Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 р. №136 (z1068-04) , постачальник зобов'язаний надавати документи, які являються підставою для оплати продукції протягом 3 днів з часу отримання продукції замовником, але не пізніше передостаннього робочого дня календарного місяця.

Із матеріалів справи вбачається, що у період з 28.05.2012 р. по 10.12.2012 р. сторонами були укладені додаткові угоди №№1-7 до Договору.

На виконання умов Договору у період з 05.07.2012 р. по 18.12.2012 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 76 164 323,07 грн., що підтверджується видатковими накладними, актами прийому-передачі продукції та актами звіряння розрахунків за вказаний період.

Відповідач частково оплатив поставлену продукцію на суму 33 562 603,97 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 42 601 719,10 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (435-15) .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видатковими накладними, актами прийому-передачі продукції та актами звіряння розрахунків за період з 05.07.2012 р. по 18.12.2012 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 76 164 323,07 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунок за фактично постачену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим договором.

З урахуванням наведених положень ст. 530 Цивільного кодексу України та укладеного сторонами Договору, виходячи з факту підписання сторонами актів виконаних робіт та отримання представником замовника документів, передбачених п. 4.2 Договору, строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого і отриманого товару станом на момент подання позовної заяви настав.

Стосовно умови Договору в частині розрахунків про надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків, яка погоджена сторонами, суд відзначає наступне.

Вказана умова в розумінні статей 251 та 252 Цивільного кодексу України не є подією, яка має неминуче настати зі спливом певного періоду, а тому не може бути відкладальною умовою та не створює для сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення строку оплати.

Таким чином, зазначена умова договору не є підставою вважати таким, що не настав, або таким, настання якого залежить від надходження коштів державного бюджету, строк виконання зобов'язань по оплаті наданих послуг, оскільки вказані положення Договору передбачають саме порядок розрахунків, а строки розрахунків сторонами чітко визначені у п. 4.1 Договору - розрахунок здійснюється протягом 30 банківських днів з дня надходження до замовника рахунку-фактури.

В даному випадку зобов'язання по оплаті поставленого за договором товару покладено на замовника (п. 1.4 Договору), а питання щодо здійснення фінансового забезпечення зобов'язань замовника не є предметом даного спору і не можуть вирішуватись в межах заявленого позову.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач частково оплатив поставлену продукцію на суму 33 562 603,97 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар у розмірі 42 601 719,10 грн.

18.04.2013 р. та 30.05.2013 р. представником позивача надано банківські виписки з рахунку, з яких вбачається, що 10.04.2013 р. відповідачем перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 6 656 800,00 грн., а 23.04.2013 р. - 521 500,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за Договором.

Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву 01.04.2013 р. позивачем було подано до суду 02.04.2013 р., що підтверджується вхідним штампом канцелярії господарського суду міста Києва.

Відповідач погасив суму основної заборгованості у розмірі 6 656 800,00 грн. - 10.04.2013 р., а 521 500,00 грн. - 23.04.2013 р., тобто після подання позовної заяви.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 7 178 300,00 грн. (6 656 800,00 грн. + 521 500,00 грн.) підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Міністерства оборони Уркаїни заборгованості у розмірі 35 423 419,10 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 1 524,72 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 1 524 724,68 грн. у період з 14.01.2013 р. по 25.02.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду розмір інфляційних, що підлягають стягненню з відповідача становить 1 521,68 грн. В іншій частині (3,04 грн.) інфляційні обраховані невірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Міністерства оборони України на користь Товариства заборгованості у розмірі 35 423 419,10 грн. та інфляційних у розмірі 1 521,68 грн.

В іншій частині (інфляційні у розмірі 3,04 грн.) у задоволенні позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 7 178 300,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКООЙЛ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства оброни України (003168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКООЙЛ" (83050, м. Донецьк, вул. Університетська, 36-А; ідентифікаційний код 36616545) заборгованість у розмірі 35 423 419 (тридцять п'ять мільйонів чотириста двадцять три тисячі чотириста дев'ятнадцять) грн. 10 коп., інфляційні у розмірі у розмірі 1 521 (одна тисяча п'ятсот двадцять одна) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 7 178 300,00 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.06.2013 р.