5015/6955/11 Про стягнення пені за прострочку виконання робіт за договором підряду - 13.06.2013 Прийняття

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.11.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 24.11.2011 року. Ухвалою від 24.11.2011 року розгляд справи відкладено до 05.12.2011 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 05.12.2011 року розгляд справи відкладено до 20.12.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 20.12.2011 року розгляд справи відкладено до 26.12.2011 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 26.12.2011 року розгляд справи відкладено до 05.01.2012 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 05.01.2012 року розгляд справи відкладено до 10.01.2012 року, для надання доказів по справі. В судовому засіданні 10.01.2012 року оголошено перерву до 13.01.2012 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 13.01.2012 року провадження у справі зупинено до моменту отримання результатів судової будівельно-технічної експертизи.

На адресу Господарського суду Львівської області 14.05.2013 року за вх.№16362/13 надійшов Висновок №232 судової будівельно-технічної експертизи по справі №5015/6955/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кампен" (м.Миколаїв) до Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіокон проект" (м.Львів) про стягнення пені в розмірі 69 440,00 грн.

Ухвалою суду від 31.05.2013 року провадження у справі поновлено і призначено до розгляду на 05.06.2013 року. Ухвалою суду від 05.06.2013 року розгляд справи відкладено до 07.06.2013 року, у зв'язку з клопотанням позивача. Ухвалою суду від 07.06.2013 року розгляд справи відкладено до 11.06.2013 року, для надання доказів. У судовому засіданні 11.06.2013 року оголошено перерву до 13.06.2013 року.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.11.2011 року, про відкладення від 24.11.2011 року, від 05.12.2011 року, від 20.12.2011 року, від 26.12.2012 року, від 05.01.2012 року, про оголошення перерви від 10.01.2012 року, про поновлення провадження від 31.05.2013 року, про відкладення від 05.06.2013 року, від 07.06.2013 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

23.11.2011 року за вх.№27470/11 позивач подав клопотання по справі.

05.12.2011 року за вх.№28755/11 позивач подав пояснення по справі.

20.12.2011 року за вх.№30235/11 позивач подав уточнення до позовної заяви, згідно якого просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 66 340,00 грн. та судовий збір в розмірі 1 411,50 грн.

20.12.2011 року за вх.№30233/11 позивач подав додаткові пояснення по справі.

05.01.2012 року за вх.№189/12 позивач подав пояснення по справі.

13.01.2012 року за вх.№733/12 позивач подав клопотання з переліком питань, які повинні бути з'ясовані при проведенні судової експертизи.

05.06.2013 року за вх.№20639/13 позивач подав додаткові пояснення по справі.

07.06.2013 року за вх.№21156/13 позивач подав пояснення по справі.

11.06.2013 року за вх.№21702/13 позивач подав пояснення по справі.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.11.2011 року, про відкладення від 24.11.2011 року, від 05.12.2011 року, від 20.12.2011 року, від 26.12.2011 року, від 05.01.2012 року, про оголошення перерви від 10.01.2012 року, про поновлення провадження від 31.05.2013 року, про відкладення від 05.06.2013 року, від 07.06.2013 року не виконав повністю, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника забезпечив.

23.11.2011 року за вх.№27606/11 відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

23.11.2011 року за вх.№27605/11 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

16.12.2011 року за вх.№29963/11 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

19.12.2011 року за вх.№30054/11 відповідач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

05.01.2012 року за вх.№190/12 відповідач подав додаткові письмові пояснення по справі.

13.01.2012 року за вх.№741/12 відповідач подав пояснення з переліком питань, які повинні бути з'ясовані при проведенні судової експертизи.

В судовому засіданні 05.06.2013 року відповідач подав клопотання про продовження терміну розгляду справи та відкладення розгляду справи.

07.06.2013 року за вх.№21193/13 відповідач подав додаткові пояснення по справі.

11.06.2013 року за вх.№21818/13 відповідач подав додаткові пояснення по справі.

13.06.2013 року за вх.№22411/13 відповідач подав додаткові пояснення по справі.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 13.06.2013 року.

Розглянувши матеріали і документи, що подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кампен" (надалі - ТзОВ "Кампен") та Міжрегіональною науково-виробничою асоціацією підприємств "Авіокон проект" (надалі - МНВП "Авіакон проект") укладено Договір підряду №105.10 від 29 липня 2010р.

Відповідно до п.1.1. Договору, відповідач зобов'язується власними силами і засобами виконати роботи по влаштуванню припливно-витяжної вентиляції у м. Миколаєві Львівської області.

Відповідно до п.2.2. Договору, Підрядник, тобто МНВАП "Авіокон проект", зобов'язаний завершити виконання робіт за цим Договором у термін до 23.08.2010р. У п. 2.3. даного Договору вказано, що документом, що підтверджує приймання виконаних робіт є підписаний Підрядником та затверджений Замовником Акт виконаних підрядних робіт.

Позивач зазначає, що як доказ прострочення виконання своїх зобов'язань, відповідачем суду було надано, у відповідності до п.2.3. Договору, належним чином підписаний та пропечатаний Акт здачі-приймання робіт до договору №105.10 від 29 липня 2010р., складений 28.02.2011р. Даним доказом підтверджується той факт, що, всупереч положенням Договору, відповідачем роботи, які становили предмет Договору, були виконані лише 28.02.2011р.

Також, позивач зазначає, що вищевказаним Актом, товариством були прийняті виконані роботи лише у день фактичного завершення їх виконання, а даний Акт не містить жодних положень про відсутність претензій до виконавця з боку ТзОВ "Кампен".

Позивач наголошує, що, згідно ч.2 ст. 852 ЦК України, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду, ТзОВ "Кампен" має право вимагати відшкодування збитків, оскільки ст. 883 ЦК України встановлено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.4. Договору, у випадку порушення Підрядником терміну завершення робіт, передбаченого п.2.2. Договору, він зобов'язаний сплатити Замовникові, на його вимогу, пеню в розмірі 1 % від вартості робіт, що здані несвоєчасно, за кожний день затримки.

Також, в обґрунтування належності заявлених вимог ТзОВ "Кампен" надало, як доказ, надіслану до МНВАП "Авіокон проект" вимогу про сплату пені за вих. №57 від 24 жовтня 2011р.

Позивач звертає увагу на те, що, відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, боржник повинен виконати зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, МНВАП "Авіокон проект" отримало вимогу 28.10.2011р. Тобто, сім днів з моменту отримання вимоги спливли 04.11.2011р.

Позивач наголошує, що у своєму відзиві від 23.11.2011р. на позовну заяву МНВАП "Авіокон проект" зазначає лише про те, що йому начебто не було надано будівельний майданчик (фронт робіт) та про неможливість стягнення пені, сума якої перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Однак, на думку позивача, жодних доказів про несвоєчасне надання будівельного майданчику позивача відповідачу надано не було.

Позивач наголошує, що долучені до матеріалів справи пояснення двох працівників МНВАП "Авіокон проект" не можуть бути належними засобами доказування щодо причин зміни та самої зміни терміну виконання передбачених договором робіт, оскільки Господарський процесуальний кодекс (1798-12) не передбачає можливість використання показання свідків, як один з засобів доказування. Згідно Інформаційного листа ВГСУ від 18.03.2008р. №01-8/164 (v_164600-08) , суд може брати пояснення у фізичних осіб лише в тих випадках, коли певні обставини справи можуть бути підтверджені лише такими поясненнями. Однак, в даному випадку, обставини справи щодо зміни терміну виконання передбачених договором №105.10 від 29.07.2010р. робіт можуть доказуватися лише за допомогою письмового документа, підписаного уповноваженими особами обох Сторін, відповідно до п. 6.3. Договору, а на пояснення працівників відповідача слід було своєчасно належно реагувати повноважним представникам останнього, адже згідно ч.2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач стверджує, що фактично будівельний майданчик для виконання робіт по влаштуванню припливно-витяжної вентиляції піцерії у м. Миколаїв Львівської області був переданий позивачем відповідачеві лише 24.01.2011р. Однак, за твердженням позивача, дані факти повністю не відповідають дійсності, зважаючи на те, що відповідачем не надано жодного акта чи іншого документа з підписами уповноважених осіб ТзОВ "Кампен", які б підтверджували передачу будівельного майданчика в термін, вказаний відповідачем. Отже, будівельний майданчик був наданий відповідачу в день підписання Договору підряду №105.10 від 29.07.2010р. Цей факт підтверджується належним письмовим доказом, а саме, складеним відповідачем кошторисом по влаштуванню припливно-витяжної вентиляції піцерії у м. Миколаєві Львівської області, який є невід'ємною частиною Договору. Зокрема, там вказані конкретна кількість, розміри та види обладнання та матеріалів, а також обсяги монтажних, налагоджувальних робіт та транспортних витрат. Дані, вказані в кошторисі, не могли би бути отримані відповідачем без передання йому будівельного майданчику (фронту робіт). Окрім того, договір підряду є консенсуальним договором, тобто вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.

Також, позивач зазначає, що МНВАП "Авіокон проект" не звертався до ТзОВ "Кампен" з пропозицією чи вимогою про внесення змін до Договору чи укладення додаткової угоди, не надсилав жодних інших документів чи звернень, які б свідчили про прагнення чи необхідність зміни умов договору щодо терміну виконання робіт. Також, були відсутні будь-які претензії чи вимоги до ТзОВ "Кампен" у зв'язку з тим, що позивачем не було допущено відповідача до виконання робіт, не передано будівельний майданчик чи не визначено фронт робіт, не виконані будь-які необхідні підготовчі роботи і т.п. Відповідачу було відомо про штрафні санкції, передбачені п. 5.4. Договору, і, в разі наявності будь-якої вини ТзОВ "Кампен" в порушенні термінів виконання передбачених Договором робіт, він звернувся б до позивача щодо зміни термінів виконання робіт.

Щодо тверджень про те, що роботи по влаштуванню припливно-витяжної вентиляції у приміщенні не могли бути виконані, оскільки не було встановлено кухонне обладнання та підвісні стелі, то позивач зазначає, що в Договорі чи будь-якому іншому документі, підписаному сторонами, відсутній будь-який зв'язок між виконанням робіт, передбачених Договором, і наявністю кухонного обладнання чи підвісних стель. Термін виконання робіт у Договорі жодної прив'язки до моменту встановлення кухонного обладнання чи взагалі його наявності, як такого, немає.

Також, позивач наголошує, що МНВАП "Авіокон проект" не представило жодних доповідних записок, розпорядчих актів чи іншої документації, яка б відображала факт порушення терміну виконання робіт з вини Замовника. Також, відсутні будь-які накази, розпорядчі акти, які б встановлювали відповідальність винних у такому порушенні осіб та прийняття заходів реагування щодо усунення таких порушень, чи заходів щодо внесення змін до Договору, відповідно до п.6.3. Договору.

Позивач зазначає, що щодо вимог по стягненню пені, які заявлені ТзОВ "Кампен" в позовній заяві, до них не можуть бути застосовані обмеження, вказані в ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Позивач зазначає, що аналогічна позиція викладена, зокрема, і в Постанові Вищого господарського суду України від 15.07.2007р. по справі №36/310пд. В цій постанові суд касаційної інстанції визначив, що за порушення строків виконання робіт (тобто, в ситуації, аналогічній з викладеною в позові ТзОВ "Кампен" до МНВАП "Авіокон проект") виконавець сплачує замовнику неустойку (пеню) у розмірі 0,5% від суми вартості робіт за кожний день прострочення, тобто у розмірі, встановленому в договорі, і який значно перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач зазначає, що даний Договір підряду не є договором підряду на капітальне будівництво, тобто до даного договору підряду не застосовуються вимоги Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві і, відповідно, не визначено обов'язку щодо передачі будівельного майданчику Підряднику шляхом підписання відповідного Акту. Окрім того, відповідач приступив до виконання робіт і виконав їх, хоча Акту про передачу будівельного майданчика не було складено.

Позивач наголошує, що звичайний підряд в будівництві застосовується для виконання ремонтних, монтажних та інших робіт на власний ризик підрядника та із власних матеріалів або із матеріалів замовника, а за договором підряду на капітальне будівництво, підприємство-підрядник зобов'язується власними силами та коштами побудувати і в установлений строк здати підприємству-замовнику передбачений планом об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації.

Позивач наголошує, що у договорі підряду №105.10 від 29.07.2010р. відсутні дві істотні умови договору підряду на капітальне будівництво, що також підтверджує той факт, що роботи по влаштуванню припливно-витяжної вентиляції не є капітальним будівництвом, адже відповідно до вимог ч. 5 ст. 318 ГК України, договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору. Також, на думку позивача, договором не врегульовані порядок і строки передачі будівельного майданчика, що також свідчить про відсутність в даних правовідносинах таких, що стосуються капітального будівництва. Позивач зазначає, що у випадку, якщо б роботи по влаштуванню припливно-витяжної вентиляції були капітальним будівництвом, а не ремонтом, то після закінчення таких робіт повинна була б бути розпочата процедура прийняття в експлуатацію приймальною комісією, яка утворюється інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю. Однак, такої процедури не проводилося, прийняття в експлуатацію не відбувалося, оскільки дані роботи не відносяться до капітального будівництва і не потребують даної процедури. Окрім того, на думку позивача, головою приймальної комісії згідно Постанови КМ України №923 від 08.10.2008р. (923-2008-п) повинен був би бути призначений представник страхової компанії. Однак, в даному випадку страхування не проводилося і його здійснення не було передбачено договором підряду.

Позивач зазначає, що навіть у випадку, якщо б це був договір підряду в капітальному будівництві, п. 19 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМ України від 01.08.2005р. № 668 (668-2005-п) , також встановлено, що строки виконання робіт (будівництва об'єкта) можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір підряду. Позивач зазначає, що у разі зміни терміну виконання робіт (навіть якби таке дійсно мало місце, як стверджує відповідач), така зміна умов здійснюється шляхом оформлення письмового документа, який підписується уповноваженими особами обох Сторін згідно п. 6.3. Договору. Однак, жодного повідомлення, пропозиції чи іншого документу про зміну умов договору ТзОВ "Кампен" від відповідача не отримувало. Також, не підписувалося жодних Додаткових угод до Договору, якими б вносилися відповідні зміни. Позивач звертає увагу на те, що, згідно цього ж п. 6.3. Договору, одностороння зміна умов договору не допускається.

Позивач наголошує, що дані твердження ТзОВ "Кампен" знайшли своє відображення і у Висновку №232 судової будівельно-технічної експертизи по господарській справі за позовом ТзОВ "Кампен" до МНВАП "Авіокон проект" про стягнення пені, складеному 18.04.2013р. Зокрема, на сторінці 4 Висновку експертом встановлено, що підрядником не велося в процесі виконання робіт ніякої виконавчої документації, передбаченої будівельними нормами: журналу ведення робіт, актів на приховані роботи, виконавчих креслень або схем, актів приймання та випробувань обладнання і т.і. Письмових претензій до замовника щодо несвоєчасного надання підряднику будівельного майданчика та фронту робіт не було.

Позивач наголошує, що Акт здачі-приймання робіт до договору №105.10 від 29.07.2010р., складений 28.02.2011р., підтверджує факт завершення виконання робіт по Договору лише 28.02.2011р. В Акті сторони погодилися з тим, що роботи по Договору виконані в повному обсязі, однак про дотримання термінів виконання таких робіт і відсутність претензій щодо них в Акті не йдеться. Даний Акт також скріплений підписами та печатками сторін.

Позивач звертає увагу на те, що відповідачу на виконання вимог ухвали суду відправлено два примірника Акту звірки взаєморозрахунків по нарахованій пені згідно договору підряду № 105.10 від 29.07.2010р. за період з 09.11.2010р. по 28.02.2011р. станом на 21.11.2011р., на підтвердження чого суду було надано копії квитанції поштового зв'язку від 21.11.2011р. №3833 та опису вкладеного в цінний лист від 21.11.2011р. Однак, жодної відповіді чи реакції на надіслані Акти взаєморозрахунків від відповідача на даний час немає.

Проведена судова будівельно-технічна експертиза, на думку позивача, підтвердила відсутність взаємозв'язку між встановленням кухонного обладнання та підвісних стель і порушенням строків виконання робіт по влаштуванню припливно-витяжної вентиляції.

За твердженням позивача, ТзОВ "Кампен" надало суду достатню доказову базу на підтвердження своєї позиції, викладеної у позовній заяві, поясненнях та додаткових поясненнях, зокрема і документи, скріплені підписами та печатками обох сторін. Також, позиція позивача підтверджується висновками судової будівельно-технічної експертизи. Натомість, відповідач не надав жодного доказу, який підтверджував би позицію МНВАП "Авіокон проект", окрім пояснень зацікавлених осіб-працівників відповідача, які не можуть бути доказами по справі, оскільки дані факти мають доказуватися укладеним письмовим документом, скріпленим підписами та печатками сторін. Також, відповідачем не надано жодних доказів щодо визнання Договору чи окремих його пунктів (зокрема, пункту 5.3.) недійсними.

Відповідно до ч.3 ст. 877 ЦК України підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність, у зв'язку з цим, проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов'язаний повідомити про це замовника. Однак, жодного повідомлення про необхідність проведення будь-яких робіт від підрядника до ТзОВ "Кампен", не надходило.

Позивач зазначає, що дані норми знайшли своє відображення і в п. 2.1. Договору підряду №105.10 від 29.07.2010р., відповідно до якого при виконанні робіт Підрядник використовує свої матеріали та обладнання. Вищенаведене черговий раз підтверджує відсутність застережень та умов наявності кухонного обладнання та підвісних стель щодо неможливості виконання визначених в п.1.1. цього Договору робіт.

Позивач наголошує, що можливість застосування пені за порушення строків виконання негрошових господарських зобов'язань передбачена і в ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, в якій зазначений конкретний розмір пені у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено договором. Таким чином, законодавець у Господарському кодексі (436-15) встановлює факт, що пеня може стягуватися за порушення строків виконання не грошового зобов'язання.

Позивач наголошує, що жодним законодавчим актом України не заборонено застосування пені за порушення строків виконання негрошових господарських зобов'язань. Господарський кодекс України (436-15) не містить обмежень щодо визначення штрафних санкцій у господарських відносинах, допускається домовленість сторін щодо виду та суті штрафної санкції. У своїх поясненнях представник відповідача також не навів норм законодавства, якими було б заборонено застосування пені у вищевказаному випадку. Також, варто зазначити, що на момент укладення Договору та погодження усіх його умов судова практика Вищого господарського суду та Верховного суду України підтверджувала можливість застосування пені за порушення строків виконання негрошових зобов'язань.

Таким чином, на думку позивача, враховуючи положення ч.3 ст. 6 ЦК України, сторони вправі відступити від положень, встановлених ч. 3 ст. 549 ЦК та встановити право на застосування пені, в тому числі й щодо негрошового зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 4 ГК України, особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським). Зазначені норми законодавства, на думку позивача, дають змогу дійти висновку про можливість погодження сторонами господарських відносин застосування пені, в тому числі і за прострочення негрошових зобов'язань.

Позивач зазначає, що відповідач стверджує про неможливість стягнення пені за порушення негрошових зобов'язань. Однак, дані твердження не мають жодних законодавчо обґрунтованих підстав та суперечать судовій практиці.

Позивач наголошує, що в ч.1 ст. 883 ЦК України встановлено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі. А в ч.3 цієї ж статті прямо передбачено, що суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну. Тобто, на думку відповідача, в Цивільному кодексі України (435-15) вказана можливість застосування пені до підрядника за договором будівельного підряду за порушення строків виконання робіт. В даному спорі вимога ТзОВ "Кампен" до МНВАП "Авіокон проект" щодо сплати пені обумовлена якраз значним порушенням строку виконання робіт по влаштуванню припливно-витяжної вентиляції у м. Миколаєві Львівської області.

Позивач стверджує, що можливість застосування пені в негрошовому зобов'язанні підтверджується також судовою практикою Вищого господарського суду України.

У постанові Вищого господарського суду України від 17.03.2011р. по справі №13/2133 вказано, що "зазначені норми законодавства дають змогу дійти висновку про можливість погодження сторонами господарських відносин застосування пені в тому числі і за прострочення негрошових зобов'язань. Судом апеляційної інстанції правомірно вказано на те, що дані положення Договору відповідають вимогам чинного законодавства". У постанові Вищого господарського суду України від 28.07.2011р. по справі №1/5009/12/11 встановлено правомірність стягнення пені за негрошовими зобов'язаннями і вказано: "фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо обсягу поставки товару, то суд правильно зазначив про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбаченої пунктом 3.3. договору пені". У постанові Вищого господарського суду України від 20.01.2011р. по справі №64/161-10 підтверджена правомірність стягнення пені у розмірі 0,1% за порушення негрошового зобов'язання, а саме за порушення строків виконання робіт. У постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2012р. по справі №12/016-12 підтверджено правомірність стягнення пені по негрошовому зобов'язанню, а саме за порушення строків виконання робіт. У постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2011р. по справі №5002- 14/3543-2010 міститься висновок про те, що "наведене свідчить, що Господарський кодекс України (436-15) не містить жорстких обмежень щодо визначення штрафних санкцій у господарських відносинах, допускається абсолютна домовленість сторін щодо виду та суті штрафної санкції".

Щодо тверджень відповідача про неможливість стягнення пені понад розмір, еквівалентний подвійній обліковій ставці НБУ, то позивач зазначає, що до вимог по стягненню пені, які заявлені ТзОВ "Кампен" в позовній заяві, не можуть бути застосовані обмеження, вказані в ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Позивач наголошує, що Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) (далі - Закон) встановлює обмеження розміру пені за грошовими зобов'язаннями подвійним розміром облікової ставки Національного банку України. В преамбулі Закону зазначено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Однак, на думку позивача, в даному випадку йдеться про порушення встановленого терміну виконання робіт, тобто негрошові зобов'язання.

Таким чином, за твердженням позивача, до вимог про стягнення пені, заявлених ТзОВ "Кампен" до МНВАП "Авіокон проект" у позовній заяві про стягнення пені від 09.11.2011р. на підставі Договору підряду №105.10, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) не застосовуються.

Позивач наголошує, що дана позиція підтверджується також судовою практикою, зокрема, Вищого господарського суду України. Так, в Постанові Вищого господарського суду України від 17.03.2011р. по справі №13/2133 встановлено, що відповідач по справі не виконав негрошові зобов'язання щодо поставки товару у повному обсязі в терміни, зазначені в договорі; і залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2011р. у справі №13/2133, якою з відповідача стягнуто з пеню в розмірі 0,2% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення згідно умов договору. Позивач звертає увагу на те, що до стягнення пені за негрошовими зобов'язаннями не застосовувався вищевказаний Закон, а сума належної до стягнення пені значно перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ. Позивач зазначає, що в постанові зазначено, що п.4 ст. 231 ГК України встановлює, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Позивач наголошує, що аналогічна позиція викладена, зокрема, і в Постанові Вищого господарського суду України від 15.07.2007р. по справі №36/310пд. В цій постанові суд касаційної інстанції визначив, що за порушення строків виконання робіт (тобто, в ситуації, аналогічній з викладеною в позові ТзОВ "Кампен" до МНВАП "Авіокон проект") виконавець сплачує замовнику неустойку (пеню) у розмірі 0,5% від суми вартості робіт за кожний день прострочення, тобто у розмірі, встановленому в договорі і який значно перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ. Така ж позиція, за твердженням позивача, вказана в Постанові Вищого господарського суду України від 20.01.2011р. по справі №64/161-10, згідно якої виконавець сплачує замовнику неустойку(пеню) у розмірі 0,1% від суми вартості робіт за кожний день прострочення, тобто у розмірі, встановленому в договорі і який значно перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ. В Постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2012р. по справі №12/016-12, згідно якої виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми вартості робіт за кожний день затримки, тобто у розмірі, встановленому в договорі і який значно перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач наголошує, що наведена відповідачем у своїх поясненнях судова практика, в якій встановлювалися обмеження щодо можливості стягнення пені подвійним розміром облікової ставки НБУ за кожний день прострочення зобов'язання, стосується стягнення пені за грошовими зобов'язаннями. А в даному спорі наявна вимога щодо стягнення пені за негрошовими зобов'язаннями, до яких не застосовується обмеження розміру пені, що обґрунтовано вище.

Позивач звертає увагу на те, що про неможливість застосування Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) до вимог щодо стягнення пені за порушення негрошового зобов'язання зазначено в численних наукових статтях, коментарях і т.п. Зокрема, вказано, що сторони договору, на підставі ч.3 ст. 6 Цивільного кодексу України, вправі встановити пеню за прострочення не тільки грошового, а й іншого - негрошового зобов'язання.

Позивач зазначає, що його позиція підтверджується Договором підряду №105.10 від 29.07.2010р., в п 2.2. якого чітко визначений термін завершення робіт, передбачених п.1.1. Договору, а в п.2.2. після укладення Договору жодних змін не вносилося. Пункт 5.3. Договору передбачає штрафні санкції за несвоєчасне виконання негрошового зобов'язання у розмірі 1% від вартості робіт, що здані несвоєчасно, за кожний день затримки. Відповідач погодився з цими та іншими пунктами Договору, підписавши та пропечатавши його.

Крім того, відповідач у поданих поясненнях стверджує, що відносини між МНВАП "Авіокон проект" та ТзОВ "Кампен", що виникли на підставі Договору підряду №105.10 від 29.07.2010р., є цивільними. Однак, це твердження, на думку позивача, є таким, що не відповідає чинним нормам законодавства і дані правовідносини є господарськими. У ч.1 ст. 12 ГПК України вказано, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів. Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір. Згідно ч.1 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. У п. 3.1. Договору підряду №105.10 від 29.07.2010р. встановлена договірна ціна робіт, що виконуються Підрядником, тобто наявні відносини господарювання, спрямовані на виконання робіт, що мають цінову визначеність, а саме: 62 000,00 грн.

Відповідач повністю заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, які суперечать чинному законодавству України.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що згідно з ч. 1, 2 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідач зазначає, що, як вбачається з п. 2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 року № 205 (z0433-01) , будівництво - спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт. Пунктом 4 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668 (668-2005-п) визначено, що за договором підряду підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи (об'єкт будівництва а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію (у разі, коли цей обов'язок повністю або частково не покладено на підрядника), прийняти від підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх. Положеннями п. 3 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668 (668-2005-п) передбачено, що роботи - це будівельні, монтажні, проектні, пусконалагоджувальні та інші роботи, пов'язані з будівництвом об'єкта. Кошторисна документація - кошториси та інші документи, пов'язані із складанням (розрахунки, обґрунтування, пояснення, відомості про ресурси тощо) і необхідні для визначення кошторисної вартості будівництва та договірної ціни. Проектна документація - текстові та графічні матеріали, затверджені в установленому порядку, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, а також кошториси об'єкта будівництва.

Відповідач наголошує, що згідно з п. 2.1. Договору, при виконанні робіт, Підрядник використовує свої матеріали і обладнання. У відповідності з п. 3.1. Договору, договірна ціна робіт, що виконуються Підрядником, складає 62000,00 грн. (Додаток №1). Кошторисом на роботи по влаштуванню припливно-витяжної вентиляції піцерії у м. Миколаєві Львівської області (далі по тексту - Кошторис), котрий слугує додатком № 1 до Договору, передбачено виконання монтажних та налагоджувальних робіт.

Таким чином, на думку відповідача, за своєю правовою природою Договір належить до договорів будівельного підряду (підряду у капітальному будівництві). В окресленому контексті також просить зважити на положення п. 6.5. Договору, де вказано, що сторони, зокрема, керуються нормативними актами, котрі стосуються сфери будівництва.

Відповідач звертає увагу на те, що позивачем та відповідачем погоджено предмет, ціну та строк дії Договору.

Відповідач звертає увагу на те, що ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів, а приписами ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідач наголошує, що у п. 6.5. Договору сторони погодили, що у всьому іншому, що не передбачено цим Договором, сторони керуються чинним законодавством України, іншими нормативними актами, що стосуються сфери будівництва.

Відповідач зазначає, що за таких умов, зважаючи, що позивач та відповідач в певній частині врегулювали відносини між собою шляхом покликання на правові приписи чинного законодавства України (шляхом застосування бланкетних норм), відсутні правові підстави стверджувати, що не було досягнуто згоди з приводу усіх істотних умов Договору.

Відповідач зазначає, що факт погодження кошторису стверджується положеннями п. 3.1. Договору у сукупності з тим, що позивач, по-перше, підтверджує факт укладення Договору підряду від 29.07.2010 року № 105.10, по-друге, Договір скріплено печаткою та підписом повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кампен".

Разом з тим, як вбачається з пояснень Кудь Ігора Павловича від 22.12.2011 року № б/н, на думку відповідача, обсяг матеріалів, необхідних для виконання робіт, визначався з коректуванням на звичні за таких умов залишки за результатами монтажу. Як підтверджується поясненнями Кудя І.П. від 22.12.2011 року № б/н, безпосереднє влаштування припливно-витяжної вентиляції піцерії у місті Миколаєві Львівської області (надалі- Об'єкт) було доручене та виконувалось силами вентиляційної дільниці Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіокон проект".

Відповідач наголошує, що на Об'єкті виконувався комплекс будівельних (у т.ч. ремонтних) робіт, котрий не обмежувався лише монтажем припливно-витяжної вентиляції. Так, за твердженням відповідача, в піцерії велися будівельно-монтажні та оздоблювальні роботи за участю інших підрядників, зокрема силами третіх осіб було змонтовано технологічне кухонне обладнання та підвісні стелі в залах для відвідувачів. Відповідач звертає увагу на положення п. 4.2. Договору, котрим визначено, що встановлене обладнання забезпечить 8-кратний повітрообмін в залі для курців і 4-кратний повітрообмін в інших приміщеннях.

Таким чином, на думку відповідача, станом на липень-серпень 2010 року на Об'єкті працював цілий ряд осіб, котрий мав відповідні не пов'язані між собою договірні зобов'язання підрядного характеру з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кампен".

На думку відповідача, на основі викладеного у своїй сукупності позивач та відповідач досягли згоди про те, що перший етап виконання робіт по монтуванню повітропроводів та вентиляційного обладнання здійснювався у період з 03.08.2010 року по 20.08.2010 року шляхом допуску бригади Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіокон проект" до фронту робіт без передання будівельного майданчика відповідачеві. Окреслене, зокрема, безпосередньо підтверджується поясненнями Кудя І.П. від 22.12.2011 року № б/н.

Відповідач наголошує, що відповідно до п. 2.4. Договору, Підрядник по завершенні роботи передає Замовнику два примірники Акту приймання-передачі виконаних робіт. Замовник протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання Акту приймання-передачі перевіряє обсяги виконаних робіт, їх якість та відповідність умовам договору та підписує Акт приймання-передачі, після чого повертає один екземпляр Акту Підряднику або надає Підряднику мотивовану письмову відмову від підписання Акту з вказівкою на недоліки, виявлені у виконаних роботах.

Відповідач звертає увагу на те, що позивач, підписуючи Акт, будь-яких претензій з приводу термінів (строків) виконання підрядних робіт не заявляв. Більше того, відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або за згодою замовника - достроково.

Відповідач наголошує, що в Акті зафіксовано наступне: "... Перераховано аванс - 31000,00грн., в т.ч. ПДВ - 5 166,67 грн. Належить перерахувати на розрахунковий рахунок Виконавця (Позивача) за виконані роботи по договору 31000,00 грн. з врахуванням ПДВ, вт.ч. ПДВ-5 166,67 грн...."

Відповідач наголошує, що дані правовідносини, які склалися між МНВАП "Авіокон проект" та ТзОВ "Кампен" в підписанні Договору підряду № 105.10 є цивільними, оскільки згідно ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч.2 ст. 4 Цивільного кодексу України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (435-15) .

Відповідач зазначає, що аналогічної позиції притримується Конституційний суд України у своєму рішенні від 13 березня 2012 року. А отже, на думку відповідача, відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Пеня як різновид неустойки характеризується ознаками:

а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях;

б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Відповідач зазначає, що згідно з пунктом 5.4 Договору підряду № 105.10, у випадку порушення Підрядником терміну завершення робіт, передбаченого пунктом 2.2. цього Договору, останній сплачує Підряднику на його вимогу, пеню в розмірі 1% від вартості робіт, що здані несвоєчасно, за кожен день затримки.

На думку відповідача, зі змісту зазначеного пункту Договору підряду № 105.10 вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання Підрядником свого зобов'язання, відповідно до вищенаведеного така вимога позивача не може бути задоволена оскільки пеня стягується лише за неналежне виконання грошового зобов'язання, в даному випадку мають місце інші правовідносини.

Відповідач наголошує, що аналогічної позиції притримується Вищий Господарський суду України в своїй Постанові в аналогічній справі № 5016/179/2012(4/20), а також аналогічна позиція зазначена в Постанові Пленуму Верховного суду України від 14 листопада 2011 року, де затверджено визначення грошового зобов'язання. Відповідач зазначає, що відповідно до ч.1 статті 111 - 12 ГПК України (1798-12) , вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Отже, на думку відповідача, пеня за невиконане (що не є доведеним в справі № 5015/6955/11) негрошове зобов'язання не може стягуватися, що підтверджується зазначеними вище нормами законодавства та на що наголошує законодавець.

Відповідач наголошує, що, ознайомившись із висновком експерта стає зрозумілим, що повністю завершити роботи МНВАП "Авіокон проект" не міг, у зв'язку з роботами котрі проводились паралельно з роботами МНВАП "Авіокон проект", а саме встановлення підвісних стель в залі для відвідувачів, а також технологічного кухонного обладнання, тобто так як це було зазначено в поясненнях начальника вентиляційної дільниці Кудя Ігора Павловича, котрі додані до матеріалів даної справи.

Відповідач наголошує, що доказів по встановленню даних предметів, під час проведення судової будівельно-технічна експертиза № 232 Позивач не надав, посилаючись на їх відсутність. Відповідач звертає увагу на те, що МНВАП "Авіокон проект" не зміг підписати акт виконаних робіт у зазначену дату, у зв'язку з обставинами, котрі не залежали від волі МНВАП "Авіокон проект".

Разом з тим відповідач зазначає, що на адресу МНВАП "Авіокон проект" не поступало жодних застережень, щодо строку виконання робіт, адже такі застереження у зв'язку наведеним висновком експерта були передчасними.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Отже, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно з пунктом 1 частини 2 ст. 11 ЦК України, є договір, який, в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кампен" та Міжрегіональною науково-виробничою асоціацією підприємств "Авіокон проект" укладено Договір підряду №105.10 від 29 липня 2010р., відповідно до якого, відповідач зобов'язується власними силами і засобами виконати роботи по влаштуванню припливно-витяжної вентиляції у м. Миколаєві Львівської області.

У ч.1 ст. 846 ЦК України вказано, що строки виконання робіт або її окремих етапів встановлюються в договорі підряду.

У відповідності до п.2.3. Договору, сторонами був належним чином підписаний та пропечатаний Акт здачі-приймання робіт до договору №105.10 від 29 липня 2010р., складений 28.02.2011р. Даним доказом підтверджується той факт, що, всупереч положенням Договору, роботи, які становили предмет Договору, були виконані відповідачем лише 28.02.2011р.

Відповідно до вимог ст. 199 ГК України, виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГК України, особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським). Господарський кодекс (436-15) називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. При цьому, названа норма не визначає, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов'язання, строки виконання якого порушені.

Згідно ст. 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Господарським кодексом України (436-15) не встановлено нерівних умов чи розмежування для учасників відносин у сфері господарювання в залежності від виду їх діяльності. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором, згідно з частиною 4 ст. 231 ГК України.

Згідно ч.2 ст. 852 ЦК України, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків, ТзОВ "Кампен" має право вимагати відшкодування збитків, оскільки, ст. 883 ЦК України встановлено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. Згідно ч.2 ст. 883 ЦК України, за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі. Відповідно до ч. 3 ст. 883 ЦК України, суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну.

Також, в обґрунтування належності заявлених вимог ТзОВ "Кампен" надало, як доказ, надіслану до МНВАП "Авіокон проект" вимогу про сплату пені за вих. №57 від 24 жовтня 2011р., докази належного реагування на яку суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, боржник повинен виконати зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення МНВАП "Авіокон проект" отримало вимогу 28.10.2011р. Тобто, сім днів з моменту отримання вимоги спливли 04.11.2011р. Суду були надані докази направлення відповідачу даної вимоги та її одержання, а саме: опис вкладеного в цінний лист від 24.10.2011р. та повідомлення про вручення поштового відправлення.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України (435-15) види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань,

Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. А відтак, це не повинно бути підставою і для висновку про те, що відповідна умова договору є недійсною. Тому, коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Правомірність такої позиції підтверджується висновком, що викладений у Постановах Верховного Суду України від 22.11.2010 року, Вищого господарського суду України від 27.01.2009 року по справі № 15/287-08, по справі № 15/288-08 тощо.

Окрім того, від відповідача до укладення, в момент укладення чи після укладення Договору не надходило жодних звернень, зауважень чи заперечень щодо невідповідності певних умов Договору (зокрема, п. 5.4. цього Договору) вимогам законодавства чи волевиявленню сторін. Також, дані твердження не наводилися ні у відповіді на вимогу ТзОВ "Кампен", ні в судових засіданнях по даній справі до отримання результатів судової будівельно-технічної експертизи. Також, жодний пункт Договору підряду №105.10 від 29 липня 2010р. чи сам Договір в цілому не визнавався недійсним. Таким чином, твердження відповідача про невідповідність вимогам законодавства чи волевиявленню сторін цього пункту Договору не підкріплені належними доказами та не можуть братися до уваги при вирішенні даного спору. Виключний перелік підстав недійсності правочину встановлений у ст. 215 ЦК України. Наявність жодної з вказаних у цій статті підстав відповідачем доведено не було, доказів їх наявності представлено не було.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, судом встановлено, що відповідно Висновку №232 судової будівельно-технічної експертизи по господарській справі № 5015/6955/11 за позовом ТзОВ "Кампен" до МНВАП "Авіокон проект" про стягнення пені, складеному 18.04.2013р., фактично було встановлено відсутність зв'язку між встановленим кухонним обладнанням та підвісною стелею та виконанням робіт по влаштуванню припливно-витяжної вентиляції у піцерії. Експертизою встановлено лише той факт, що в залі для відвідувачів встановлення вентрешіток (тобто, просте прикріплення їх до стелі) технологічно можливо тільки після встановлення підвісних стель (п.5 висновків Експертизи). Більше того, в даному пункті вказано, що роботи в приміщеннях кухні та зовні будинку могли бути виконані незалежно від терміну встановлення підвісних стель, а в залі для відвідувачів такі роботи взагалі могли бути виконані лише до встановлення підвісних стель. Тобто, висновком судової будівельно-технічної експертизи, яка була призначена за заявою відповідача, повністю спростовані аргументи та твердження відповідача, на які останній посилається у відзиві на позовну заяву та у поясненнях як на причину порушення термінів виконання робіт. Висновком даної експертизи також підтверджено те, що ТзОВ "Кампен" не могло продовжити інші роботи в піцерії (встановлення підвісних стель) до встановлення припливно-витяжної вентиляції (повітропроводів).

Також, судовою будівельно-технічною експертизою встановлено (п. 6.6.а висновків Експертизи), що виконання передбачених Договором підряду №105.10 від 29.07.2010 року робіт по влаштуванню припливно-витяжної вентиляції піцерії у м. Миколаєві Львівської області не передбачало (з будівельно-технічної точки зору) здійснення підготовчих робіт (в тому числі монтажно-оздоблювальних робіт, а також робіт по встановленню додаткового обладнання тощо).

Виходячи з вищенаведеного, твердження відповідача щодо неможливості повністю завершити роботи МНВАП "Авіокон проект" у зв'язку з роботами, котрі проводились паралельно з роботами МНВАП "Авіокон проект", а саме встановлення підвісних стель в залі для відвідувачів, а також технологічного кухонного обладнання, не є підтвердженими належними та допустимими доказами.

Крім того, не може також бути взято до уваги посилання відповідача на ч.1 ст. 853 ЦК України, згідно якої замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Однак, хоча позивачем при прийнятті предмету договору, тобто роботи, що була виконана відповідачем за договором підряду, не зазначено зауважень, про які йдеться у вищенаведеній нормі, це не позбавляє його можливості звернутись з вимогою відносно порушень з боку відповідача щодо дотримання умов виконання договору, оскільки ця норма стосується саме предмету договору, якщо умовами договору визначено вимоги щодо якісних показників такого предмету.

Отже, оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів виконання робіт, що також визнається останнім при підписанні Акту здачі-приймання робіт, є наявними підстави для стягнення з відповідача передбаченої договором неустойки.

Однак, згідно ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

20.12.2011 року за вх.№30235/11 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, у якій просить суд стягнути з позивача суму пені в розмірі 66 340,00 грн. за період з 09.11.2010 року по 22.02.2011 року.

Однак, при визначенні розміру пені, що підлягає до стягнення в період з 09.11.2010 року по 22.02.2011 року, судом встановлено, що сума пені становить 65720,00 грн., оскільки кількість днів прострочення у даному періоді становить 106 днів.

Також, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, відповідно до п.2.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/293 від 29.04.1994 року (v_293800-94) "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Розглянувши вимогу позивача стосовно стягнення пені, суд, зважаючи на вищезазначені обставини та якісне, хоча з порушенням передбачених Договором строків, виконання відповідачем робіт в повному обсязі, вважає за можливе як виняток, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 ГПК України, з урахуванням інтересів позивача щодо можливості виконання відповідачем позовних вимог, зменшити розмір належної до сплати пені до 30 % від заявленого розміру, а саме стягнути пеню в розмірі 19716 (дев'ятнадцять тисяч сімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано. На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, проти позовних вимог не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кампен" (м.Миколаїв) до Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіокон проект" (м.Львів) в частині стягнення пені в розмірі 19716,00 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.