за позовом Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області (вул. Незалежності, буд. 17, м. Миргород, Полтавська область, 37600)

до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України (вул. Сінна, буд. 36, м. Полтава, Полтавська область, 36039)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Полтавський обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, буд. 78а, м. Полтава)

про стягнення 137058,32 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: Синельник Н.А., дов. № 498/01-16 від 11.11.2010р.

від відповідача: Клекта І.Т., дов. № 25 від 04.01.2013р.

від третьої особи: Муравйов О.В., дов. № юг/2 від 02.01.2013р.

Розглядається позовна заява про стягнення 137058,32 грн. збитків внаслідок оплати комунальних послуг.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що комплекс будівель, в якому розташований Миргородський об'єднаний міський військовий комісаріат, відповідно до рішення Виконавчого комітету Миргородської міської ради від 24.10.2007р. є власністю територіальної громади міста та переданий на баланс місцевого органу влади, тому всі питання щодо оплати за комунальні послуги відповідача вирішує Виконавчий комітет; між сторонами за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. договірні відносини щодо оплати за комунальні послуги відсутні, тому не має законних підстав для їх відшкодування.

Третя особа проти позову заперечує посилаючись на те, що між сторонами та третьою особою за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. договірні відносини щодо оплати за комунальні послуги не укладалися, тому не має законних підстав для їх відшкодування; акт ревізії фінансово - господарської діяльності виконавчого комітету Миргородської міської ради є документом, що не породжує правових наслідків для позивача та не має обов'язкового характеру для нього.

В судовому засіданні 30.05.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

24.10.2007 p. прийнято рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради

про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель та

споруд за адресою: вул. Гоголя, 150, в якому розташований Миргородський об'єднаний

міський військовий комісаріат (а.с.14).

25.10.2007р. Миргородською територіальною громадою в особі міської ради отримано свідоцтво про право власності на комплекс будівель та споруд по вул. Гоголя, 150 в м. Миргороді (а.с.15).

Як зазначає позивач та не спростовує відповідач з третьою особою, в даному приміщенні на площі 672,7 м розташований Миргородський об'єднаний військовий комісаріат.

Підчас проведеної Державною фінансовою інспекцію в Полтавській області планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Миргородської міської ради за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. було встановлено, що позивачем було проведено витрати на оплату комунальних послуг та енергоносіїв на суму 137100,00 грн. за приміщення, в якому знаходиться Миргородський об'єднаний міський військовий комісаріат, по вул. Гоголя, 150, що зафіксовано у зведеній довідці від 13.03.2013р. (а.с.97-101).

06.03.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією за №170/01-35 про 137058,32 грн. збитків, що становлять вартість комунальних послуг сплачених позивачем (а.с.104-105).

Відповідач листом від 15.03.2013р. за № 772 претензію не визнав, посилаючись на те, що обов'язок укладення договорів оренди покладено на Полтавський обласний військовий комісаріат (а.с.106).

З огляду на викладене, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача збитків на суму 137058,32 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують районні (міські) військові комісаріати службовими будинками, підсобними господарськими приміщеннями і приміщеннями для призовних пунктів (дільниць) згідно із законодавством.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини/умислу або необережності/, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки боржника; 2) наявність збитків; 3) безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та настанням збитків; 4) вини боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до правових позицій, викладених у п. 1.3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 30.03.1995р. № 02-5/218 (v_218800-95) (зі змінами та доповненнями) на позивача покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір.

У відповідності до ст.ст. 33, 35 ГПК України позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, довести факт причинення збитків, обґрунтувати розмір понесених збитків, вказати на причинно-наслідковий зв'язок між ними та наявність вини.

В обґрунтування позову позивач надав наступні договори:

- договір № 18 від 04.02.2010р. на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, на об'єкті споживача у м. Миргороді, по вул. Незалежності, 17, укладений між позивачем та Обласним комунальним виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" (а.с.17-22);

- договір № 2120 від 20.10.2009р. про постачання електричної енергії споживачу - Миргородській міській раді, укладений між Миргородською міською радою та ВАТ "Полтаваобленерго" (а.с.22-43);

- договір № 091 від 14.09.2003р. та договір № 343 від 21.01.2011р. на постачання та транспортування природного газу для бюджетних користувачів, договір № 343 від 11.01.2012р. на постачання природного газу за регульованим тарифом для бюджетних користувачів, укладений між позивачем та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (а.с.44-59, 60-72, 73-83);

- договори № 113 від 23.11.2012р., № 31 від 14.08.2012, № 31 від 28.06.2012р., № 31 від 06.02.2012р., № 31 від 22.11.2011р., № 60 від 18.08.2011 № 37 від 20.05.2011р., від 20 від 15.02.2011р., № 177 від 02.12.2010р., № 6/1 від 20.10.2010р. на технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем газопостачання, укладений між Миргородською міською радою та Миргородським управлінням по експлуатації газового господарства (а.с.84-93)

Відповідач не є стороною вказаних договорів, не визначений в них як споживач послуг чи енергоносіїв.

Договір на оренду вказаного приміщення між позивачем та відповідачем чи Миргородським об'єднаним військовим комісаріатом протягом 2010-2012 років не укладався. Також, не укладалися договори з відповідачем щодо постачання енергоносіїв та комунальних послуг протягом спірного періоду.

Доказів звернення до відповідача протягом 2010-2012 років з пропозицією укласти відповідні договори оренди чи договори відшкодування вартості комунальних послуг позивач суду не надав.

12.03.2013р. між позивачем та Миргородським об'єднаним міським військовим комісаріатом укладений договір № 1/2013 про відшкодування витрат за надані комунальні послуги строком дії з 01.01.20013р. по 31.12.2013р., проте даний період не входить до предмету даного спору.

Позивач не надав суду доказів взяття відповідачем на себе зобов'язань з відшкодування вартості комунальних послуг та доказів порушення цих зобов'язань.

Доказів наявності протиправної поведінки відповідача позивач також суду не надав, з матеріалів справи протиправність поведінки відповідача не вбачається.

Також відсутні докази наявності вини відповідача у понесенні позивачем заявлених збитків.

Позивач не надав суду належних доказів в підтвердження прямого причинного зв'язку між невиконання відповідачем зобов'язань та заявленими збитками та їх розміром.

Посилання позивачем на порушення його посадовими особами норм бюджетного законодавства при укладенні вказаних договорів не є само по собі достатньою підставою для стягнення з відповідача заявленої суми збитків.

Отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено та підписано: 04.06.2013р.