921/132/13-г Про скасування рішення міської ради, визнання права користування земельною ділянкою, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - 20.05.2013 Прийняття

про скасування рішення Борщівської міської ради №872 від 25.12.2007р., визнання права користування земельною ділянкою, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.02.2008р., договору суборенди земельної ділянки від 09.04.2010р. та повернення у постійне користування земельну ділянку, площею 0,0840 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3

За участю представників:

Позивача: Бондаренко М.В. довіреність № 11 від 12.02.13р.;

Відповідача №1: Крочак О.Л., доручення № 120/2-18 від 25.02.13 р.;

Відповідача №2: ОСОБА_5, довіреність № б/н від 16.12.10 р.;

Третьої особи: ОСОБА_5, довіреність № б/н від 05.12.11 р.

Суть справи:

Борщівська станція технічного обслуговування Акціонерного товариства "ТернопільАвто" звернулась в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача №1 Борщівської міської ради та №2 Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про скасування рішення Борщівської міської ради №872 від 25.12.2007р., визнання права користування земельною ділянкою, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.02.2008р., договору суборенди земельної ділянки від 09.04.2010р. та повернення у постійне користування земельної ділянки, площею 0,0840 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3

Ухвалою суду від 05 лютого 2013 року порушено провадження по справі та її розгляд призначено на 21.02.2013 року. Також, зазначеною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача №2 залучено Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_2.

Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє на 20 травня 2013 року.

Розпорядженням голови господарського суду Тернопільської області Стопником С.Г. від 28.03.2013 року, у зв'язку із складністю справи, призначено судову колегію для розгляду справи № 921/132/13-г у складі головуючого судді Шумського І.П., суддів Руденка О.В., Охотницької Н.В.

У зв'язку з чим розгляд справи розпочався заново.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він користується земельною ділянкою площею 0,75 га по АДРЕСА_3 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ТР № 000324, яка була передана йому на підставі рішення Борщівської міської ради № 71 від 06.04.1999р. Вважає, що лист голови правління ВАТ "ТернопільАВТО" № 67 від 07.03.2004р. не є доказом добровільної відмови від права користування земельною ділянкою так як у товариства не було жодних повноважень на вчинення таких дій, як і не є таким доказом лист Борщівської СТО АТ "ТернопільАвто" № 30 від 05.04.2004р. про погодження будівництва магазину,оскільки статутом підприємства не надано директору таких повноважень. Крім того зазначив, що Борщівською міською радою не дотримано порядку вилучення земельної ділянки в постійного користувача та порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, інше.

Відповідач № 1 у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що спірне рішення прийняте на підставі заяви ОСОБА_1, до якої був долучений лист ВАТ "ТернопільАвто" про дозвіл на вилучення земельної ділянки та попередніх рішень ради з цього приводу, а тому вважає вимоги позивача безпідставними. Також просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Відповідач № 2 письмового відзиву на позов не надав, однак його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав зазначених відповідачем № 1.

Третя особа в письмових поясненнях та її представник в судовому засіданні зазначили, що договір оренди був укладений між міською радою та підприємцем ОСОБА_1 на підставі рішення ради № 872 від 25.12.2007р. та зареєстрований 15.02.2008р. у державному реєстрі за № 040865500673. При цьому, ВАТ "ТернопільАвто" надало погодження щодо вилучення спірної земельної ділянки. Також зазначив, що земельною ділянкою він користується на підставі укладеного договору суборенди, який зареєстрований в філії ДП "ЦентрДЗК" за № 04106550102. Про початок будівельних робіт було повідомлено міську раду. Просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу в позові.

В засіданні учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, у т.ч. дані у попередніх засіданнях, суд встановив наступне.

Згідно Державного акта серії ІІ-ТР №000324, у постійне користування Борщівської станції технічного обслуговування АТ "ТернопільАвто" Борщівською міською радою передано земельну ділянку площею 0,75га по вул. АДРЕСА_3

Заявою № 67 від 09 березня 2004 року, за підписом голови правління ВАТ "ТернопільАвто", товариство надало згоду на вилучення частини земельної ділянки Борщівської СТО площею 0,375 га на користь ОСОБА_1.

За зверненням ОСОБА_1 від 10.03.2004р., 12 березня 2004р. сесією Борщівської міської ради прийнято рішення № 584, яким заявнику надано дозвіл на збір матеріалів попереднього місця розташування магазину в АДРЕСА_3.

Згідно з листом директора Борщівської СТО (позивача у справі) за № 30 від 05.04.2004р., землекористувач повідомив, що у зв'язку з відчуженням його території площею 0,375 га станція техобслуговування не заперечує проти будівництва ОСОБА_1 нежитлових приміщень з примиканням до стіни адмінбудику СТО.

20 жовтня 2004 року Борщівською міською радою (відповідачем №1) прийнято рішення № 879, яким погоджено місце розташування торгового комплексу, а також надано дозвіл ПП ОСОБА_1 (відповідачу №2) на виготовлення проектно-кошторисної документації та складання проекту відведення в оренду, на п'ять років земельної ділянки площею 0,084 га для будівництва торгового комплексу по вул. АДРЕСА_3.

Як на час їх прийняття, так і станом на 20.05.2013р., згадані рішення ради №584 від 12.03.2004р. та № 879 від 20.10.2004р. про надання відповідачу № 2 згоди на збір матеріалів попереднього місця розташування торгового об'єкту в АДРЕСА_3, на виготовлення відповідної проектно-кошторисної документації та на складання проекту відведення земельної ділянки, позивачем у справі (як колишнім землекористувачем спірної ділянки) не оскаржувались.

Ці рішення передували оспорюваному у справі, і останнє не могло бути винесеним без них.

В подальшому, рішенням № 872 від 25 грудня 2007 року сесія Борщівської міської ради:

1.Затвердила проект землеустрою щодо відведення підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду терміном на 5 років загальною площею 0,0840 для будівництва та обслуговування торгового комплексу по вул. АДРЕСА_3.

2.Затвердила нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,084 га в АДРЕСА_3 в розмірі 31955,28 грн..

3.Вилучила із земель Борщівської СТО АТ "ТернопільАвто" земельну ділянку (багаторічні насадження) площею 0,084га.

4.Надала земельну ділянку загальною площею 0,0840 по вул. АДРЕСА_3 в оренду терміном на 5 років підприємцю ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування торгового комплексу.

5.Встановила розмір орендної плати.

6.Зобов'язала підприємця ОСОБА_1 сплатити відшкодування сільськогосподарських втрат, укласти договір оренди та зареєструвати його, а також використовувати земельну ділянку відповідно до вимог Земельного кодексу України (2768-14) .

Дане рішення Борщівської міської ради і оспорюється позивачем в судовому порядку із вже наведених вище підстав.

В подальшому, на виконання оспорюваного рішення № 872 від 25.12.2007р., між Борщівською міською радою (власником) та підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_3 площею 0,084 га. Договір зареєстровано Борщівським реєстраційним відділом Тернопільської регіональної філії ДП Центр ДЗК 15 лютого 2008 року, про що у Державному реєстрі земель зроблено запис за № 040865500673.

У свою чергу підприємець ОСОБА_1 згідно договору від 09 квітня 2010 року, зареєстрованому в Борщівському реєстраційному відділі Тернопільської регіональної філії ДП Центр ДЗК 15 квітня 2010 року за №04106550102, передав орендовану земельну ділянку в суборенду підприємцю ОСОБА_2

Названі договори оренди і суборенди позивач відповідно також просить визнати недійсними.

З'ясовано, що після вилучення оскаржуваним рішенням № 872 від 25.12.2007р. у СТО АТ "ТернопільАВТО" земельної ділянки площею 0,084 га (а саме з 2009р.) станція припинила сплату за неї земельного податку.

Вказане стверджується наданими самим позивачем документами та інформація Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції, сформованою за розрахунками платниками податків та його документами на землю. За цими даними, поданими позивачем до податкового органу, до винесення оспорюваного рішення СТ АТ "ТернопільАВТО" сплачувало щорічний земельний податок з площі 0,75 га (як вказано в Державному акті на право постійного користування землею), а з 2009р. по 2012р. з площі 0,6660 га (за мінусом спірних 0,0840 га).

За даними форми 6-ЗЕМ, в 2009 році за СТО АТ "ТернопільАВТО" вже обліковувалось 0,660 га (тобто без врахування 0,0840 га переданих відповідачу №2).

У зв'язку з приналежністю спірної ділянки до земель сільськогосподарського призначення (угіддя/сади), тим же оскаржуваним позивачем рішенням ради СПД ОСОБА_1 зобов'язано відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва (6114 грн.).

Визначений розпорядженням голови Борщівської РДА № 624 від 25.10.2007р. розмір втрат сільськогосподарського виробництва - 6114 грн. повністю сплачений СПД ОСОБА_1 згідно з платіжними дорученнями № 9 від 14.02.2008р. на суму 3668,40 грн., № 8 від 14.02.2008р. на суму 917,10 грн. та № 7 від 14.02.2008р. на суму 1528,50 грн.

10 червня 2011 року суборендарем спірної ділянки ОСОБА_2 отримано Декларацію про початок будівельних робіт та направлено Борщівському міському голові і начальнику РВ УМНС повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Слід зазначити, що рішення Борщівської міської ради № 875 № 872 від 25 грудня 2007 року та договори оренди і суборенди спірної земельної ділянки від 15 лютого 2008 року та 09 квітня 2010 року неодноразово були предметом дослідження у справах, розглянутих в порядку господарського та адміністративного судочинства за позовом засновника СТО ВАТ "ТернопільАВТО" - нині ПАТ "ТернопільАВТО".

Серед іншого, ухвалою Борщівського райсуду від 19/12/2012р. у справі № 1902/841/2012, через закінчення строків подання адміністративного позову, залишено без розгляду заяву ПАТ "ТернопільАВТО", пред'явлену до Борщівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення відповідача № 872 від 25.02.2007р.

В наступних заявах, адресованих Львівському апеляційному адміністративному суду ПАТ "ТернопільАВТО" відмовилось від своїх апеляційних скарг на загадану ухвалу.

рішенням господарського суду Тернопільської області від 01.03.2012р. у справі № 6/111/5022-1770/2011, яке набрало законної сили, ПАТ "ТернопільАВТО" відмовлено в позові до відповідача № 1 - Борщівської міської ради, відповідача №2 - СПД ОСОБА_1, третьої особи - СПД ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди від 15.02.2008р. та суборенди від 09.04.2010р. та про повернення позивачу в постійне користування вилученої земельної ділянки площею 0,0840 га.

Іншим рішенням господарського суду Тернопільської господарського суду Тернопільської області від 13.12.2012р.у справі № 6/64/5022-795/2012 ПАТ "ТернопільАВТО" відмовлено в позові до відповідачів: Борщівської міської ради, СПД ОСОБА_1, третіх осіб: СПД ОСОБА_2 та Борщівської СТО про визнання недійсним рішення ради № 872 від 25.12.2007р. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. у даній справі лише виключено з мотивувальної частини рішення місцевого суду факт відмови Борщівської СТО від земельної ділянки на користь ОСОБА_1, а саме рішення залишено в силі.

Проте, дана обставина (відмова від землі) не була предметом судового дослідження у справі № 6/64/5022-795/2012 та підставою відмови судів у задоволенні позову, пред'явленого ПАТ "ТернопільАВТО" як неналежним позивачем.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому суд виходив із наступного.

У відповідності до ст. 124 Конституції України, ст. 12 ГПК України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. (v0006600-11) та п. 1-3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011р. (v0010600-11) , судової практики, що склалась, розгляд справи заявлених позивачем вимог підвідомчий господарському суду.

Згідно ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 п. 34. ст. 26, ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, в тому числі вилучення (викуп), надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, які розглядаються виключно на пленарних засіданнях.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, згідно з ч. 5. ст. 158 ЗК України, спір вирішується судом.

У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабміну України, Ради міністрів Автономної республіки Крим, місцевих державних адміністрації, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень, та у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (ст.149 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Суб'єктами права землекористування є також фізичні і юридичні особи.

Як зазначалось вище, землекористувачем ділянки, про яку йдеться в оспорюваному рішенні Борщівської міської ради була Борщівська станція технічного обслуговування АТ "ТернопільАВТО".

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 3 статті 142 Земельного кодексу України (в редакції станом на час подання заяв Борщівською СТО та ВАТ "ТернопільАВТО", а також прийняття оспорюваного рішення) припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Добровільна відмова від права користування земельною ділянкою відбувається на користь власника землі, повинна здійснюватися за заявою землекористувача на ім'я власника земельної ділянки про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою, що є підставою для прийняття рішення власником земельної ділянки про припинення права користування земельною ділянкою.

Відтак, законною та правомірною підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою є волевиявлення землекористувача у формі заяви, що повинна містити таке волевиявлення та здійснюватися повноважною особою.

При цьому, відповідна заява саме землекористувача не потребувала нотаріального посвідчення згідно норм земельного законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин.

В зв'язку з цим, відхиляються твердження позивача про недотримання ним форми поданої заяви.

Із змісту заяв, поданих Борщівсько СТО (землекористувача) та її засновника ВАТ "ТернопільАВТО" вбачається згода на вилучення земельної ділянки на користь ОСОБА_1 Інших ділянок ніж як по вул. АДРЕСА_3, в постійному користуванні позивача не було.

На таку згоду землекористувача вказують і наступні дії позивача, а саме припинення після вилучення спірної ділянки сплати земельного податку за неї, із відповідним коригуванням звітності, що подавалась в податковий орган в частині загальної площі землі, що знаходилась в користуванні.

Доводи позивача, що дана заява не може вважатися погодженням на вилучення земельної ділянки з огляду на відсутність відповідних повноважень у директора підприємства судом до уваги не приймається, так як пунктом 3.3. Статуту Борщівської станції технічного обслуговування ВАТ "ТернопільАВТО" передбачено повноваження директора на здійснення без доручення дій від імені підприємства, окрім встановлених статутом обмежень. Зокрема, директору заборонено укладати договори на суму, що перевищує 10 % вартості статутного фонду підприємства.

Водночас слід зазначити, що зазначене погодження на вилучення земельної ділянки, подане у формі заяви, не є угодою (договором) про її відчуження.

Окрім того, земельна ділянка, власником якої є Борщівська міська рада, не могла за жодним договором відчужуватись позивачем, котрий був лише її користувачем.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності обмежень повноважень директора підприємства згідно статуту або чинного на той час законодавства щодо питань землекористування.

Волевиявлення Борщівської СТО як юридичної особи про відмову від частини землі, висловлене її керівником в заяві від 05.04.2004р., стверджується вже згаданими діями колишнього землекористувача щодо внесення станцією зміни у звітність про площу ділянки та розмір земельного податку.

Що ж до різниці площ, зазначеної у заяві №30 від 05 квітня 2004 року (0,375 га) та у спірному рішенні № 872 від 25.12.2007р. (0,0840 га), то у відповідності до пояснень представника відповідача №1, наданих в судовому засіданні 11.04.2013р., вона вказувалась орієнтовно і є більшою ніж була фактично вилучена.

Відповідно до змісту ст. 21 Цивільного кодексу України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам законодавства і порушує права або інтереси.

Відтак, однією з обов'язкових умов скасування судом акту органу місцевого самоврядування (поряд з його не відповідністю законодавству) є порушення ним прав і інтересів позивача по справі.

З наведених вище норм Земельного кодексу України (2768-14) , зокрема ст.ст. 141, 142 випливає, що участь колишнього землекористувача в процесі припинення володіння землею, здійсненою за його згодою, обмежується лише подачею ним відповідної письмової заяви.

Подальше оформлення вилучення земельної ділянки та надання його другим особам проводиться в тому числі органом місцевого самоврядування, без погодження колишнього землекористувача і не залежить від його волі.

У зв'язку з цим, (наступні після вилучення в СТО землі) дії відповідача №1, які торкаються передачі спірної ділянки іншій особі, хоч і оформлені одним (оскаржуваним) рішенням ради, однак не зачіпають прав і інтересів позивача у даній справі.

Тому його доводи з цього приводу, а саме щодо порушення Борщівською міською радою процедури відведення землі СПД ОСОБА_1, порядку зміни цільового призначення спірної ділянки при наданні її відповідчу №2 (із земель сільськогосподарського призначення на землі забудови), тощо не приймаються судом до уваги саме у справі, відкритій за заявою Борщівської СТО, оскільки не торкаються останньої.

Слід також зазначити, що відповідно до Державного акта, земельна ділянка по АДРЕСА_3 (в тому числі спірна) надавалась тому ж позивачу не для ведення сільськогосподарського виробництва, а для автотехобслуговування.

За таких обставин оскаржуване рішення Борщівської міської ради в частині вилучення у позивача земельної ділянки площею 0,0840 га в АДРЕСА_3 відповідає загальним принципам земельного законодавств, ст.ст. 116, 141, 142, 149 та іншим нормам Земельного кодексу України (2768-14) .

Інші дії відповідача №1, оформлені цим рішенням не порушують прав і інтересів позивача.

Щодо строку позовної давності на оскарження позивачем рішення Борщівської міської ради № 872 від 25.12.2007р. то, в силу ст. 268 ЦК України, в попередній редакції та п. 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" № 4176-VI від 20 грудня 2011р. (4176-17) , який набрав законної сили 15.01.2012р., він СТО не пропущений.

З огляду на відсутність підстав для скасування рішення Борщівської міської ради № 872 від 25.12.2007р. та обставини справи, не підлягають задоволенню і інші вимоги позивача.

Зокрема, заявником (з наведених ним мотивів) не спростовано, встановленої ст. 204 ЦК України презумції правомірності правочинів - договорів оренди земельної ділянки від 15.02.2008р. та суборенди від 09.04.2010р.

А також, виходячи із змісту ст. 24 ЗК України позивачем, який не є підприємством державної чи комунальної форми власності, не доведено обґрунтованості вимог про визнання за ним права постійного користування на спірну земельну ділянку та її повернення на таких умовах.

З урахуванням всього вищевикладеного, в задоволенні позову, із вказаних в ньому підстав, слід відмовити.

Враховуючи пояснення позивача, час залучення його до участі у судових справах, де заявлялись подібні вимоги, приписи п. 5 ст. 267 ЦК України та обставини спору, суд визнає поважними причини пропуску заявником позовної давності в частині визнання недійсним договору оренди землі від 15.02.2008р.. По інших вимогах такий термін ще не сплинув.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір по справі не відшкодовуються.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд -

В задоволенні позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони та третя особа мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.