5017/2308/2012 Про розірвання договору оренди торгового об'єкту - 25.04.2013 Прийняття

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 14.01.2013р., у зв`язку з перебуванням головуючого судді Гуляк Г.І. на лікарняному з 19.12.2012р., справу №5017/2308/2012 було передано на розгляд колегії суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя Щавинськаї Ю.М., суддя Лічман Л.В., суддя Никифорчук М.І. та ухвалою від 14 січня 2013 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 18 лютого 2013 року справу №5017/2308/2012 передано на розгляд колегії судді у складі головуючого судді Гуляк Г.І. та суддів Лічман Л.В., Никифорчук М.І. та ухвалою від 18 лютого 2013 року справу прийнято до провадження колегією суддів та призначено до розгляду.

Розгляд справи 11 березня 2013 року було відкладено у зв'язку з нез'явленням представника позивача.

Ухвалою від 1 квітня 2013 року розгляд справи було відкладено у зв'язку з клопотанням позивача та призначено на 11 квітня 2013 року в яке позивач не з'явився, ухвалою від 11 квітня 2013 року розгляд справи відкладено.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позов підтримує та просить суд задовольнити позовні вимоги відкладені у заяві про збільшення розміру позовних вимог, які передані до канцелярії суду від 19.04.2013 року.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти вимог позивача заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 25 квітня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся 06 серпня 2012р. до господарського суду Одеської області з позовом про розірвання договору оренди торгового об'єкту НОМЕР_1+НОМЕР_2 від 08.05.2012р. та стягнення 24 000 гривень з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3. З посиланням на ст.ст. 16, 525, 598, 599, 612, 629, 651, 782, 785 ЦК України та ст.ст. 20, 173, 174, 179, 193, 283, 284, 286 ГК України обґрунтовує свої вимоги тим, що між ним та відповідачем був укладений договір оренди, предметом якого є оренда контейнерів (торговельних місць) НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Торгівельний об'єкт використовувався відповідачем для реалізації товару, проте відповідач не сплатив орендну плату, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 24 000 грн. Оскільки відповідачем не сплачено орендну плату протягом трьох місяців, просить розірвати цей договір та стягнути заборгованість за ним.

23 серпня 2012 року відповідач надав відзив, в якому позов не визнає, зазначивши наступне, що дійсно укладала договір із відповідачем на предмет оренди торгівельного місця, розташованого на АДРЕСА_1 НОМЕР_1+НОМЕР_2. При цьому 12.05.2012р. відповідач отримав від неї гроші за оренду контейнера 19 200 грн. наперед, проте не надав цьому будь-яких підтверджуючих документів. Після отримання передоплати, позивач віддав їй договір і ключі від контейнера. Посилається, якби вона не заплатила гроші наперед, то позивач не віддав би їй ні документи, ні ключі. Вказує, що в подальшому позивач вимагав з неї більшу орендну плату, ніж це було передбачено договором, внаслідок чого й виник цей спір. На даний момент контейнер опечатаний адміністрацією ринку через несплату ОСОБА_2. орендної плати за торгову точку, у зв'язку з чим вона не може проводити свою підприємницьку діяльність.

Позивач 1 жовтня 2012 року надав заяву про зміну предмету позову, якою просив розірвати договір оренди торгового об'єкта НОМЕР_1+НОМЕР_2 від 08.05.2012р., стягнути 32 000 грн., інфляційні витрати у сумі 124,81 грн., три відсотки річних у сумі 122,04 грн., витрати, пов'язані з оформленням нотаріально посвідченої довіреності на свого представника в сумі 230 грн. Також 01.10.2012р., 25.10.2012р., 05.11.2012р., 06.12.2012р. в залучених до справи поясненнях, позивач посилається, що доказом строків та фактичної оренди відповідачем приміщення, є копія акту приймання передачі двох двадцяти футових контейнерів від 10.09.2012р. між ним та новим орендарем ФО-П ОСОБА_8; за договором оренди від 08.05.2012р. предметом оренди є два двадцяти футових контейнера, які розташовані на АДРЕСА_1 на торговому місці НОМЕР_1+НОМЕР_2; зазначає, що майно, яке було передано в оренду згідно договору, не відноситься до будівлі або до капітальної споруди; спірний договір набрав чинності після його підписання сторонами; підпис сторін в договорі свідчить про згоду сторін стосовно усіх істотних умов договору, тому він є укладеним; фактично акт приймання-передачі не укладався, однак відповідач у відзиві від 23.08.2012р. не заперечує факт користування контейнером;

Позивачем 07 грудня 2012р. надана заява про зменшення позовних вимог, в якій просить розірвати вказаний договір оренди та стягнути з відповідача на його користь 26 320 гривень, інфляційній витрати у сумі 99, 09 грн., три відсотки річних у сумі 94,57 грн., витрати, пов'язані з оформленням нотаріально посвідченої довіреності на свого представника в сумі 230 грн.

В судовому засіданні 01 квітня 2013р. позивачем надані письмові пояснення, в яких зазначає, що доказами фактичного користування відповідачем двома двадцяти футовими контейнерами є листи ТОВ "Промтоварний ринок" від 05.09.2012р. № 1028 та від 05.12.2012р. №2203; відповідач в письмових поясненнях зазначив, що в період з 12.05.2012р. по 23.08.2012р. користувався майном; доказів сплати орендної плати за цей період відповідачем не надано.

Представником відповідача в судовому засіданні від 01 квітня 2013р. надані письмові пояснення. Представник посилається на неукладеність договору оренди торгового об'єкта між сторонами, так як із п. 1.1 договору оренди не вбачається, яке саме майно, визначене індивідуальними ознаками орендодавець зобов'язався надати орендарю; позивач не надав суду паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, наявність якого передбачена Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затв. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011р. (z1330-11) , що не дозволяє встановити місце розміщення контейнера, щодо якого позивачем зазначаються суперечливі дані; позивач не визначився з предметом договору оренди (контейнер чи торгівельні місця); право на передання в оренду чи в суборенду торговельних місць на ринку позивач не має; об'єкт оренди не передавався за актом приймання-передачі, як це передбачено п. 2.1. договору оренди; позивач не надав доказів реєстрації договору відділом інформації; в розділі "Підписи сторін" відсутній підпис відповідача; позивач вводить в оману суд, вказуючи, що в Журналі видачі перепусток ТОВ "Промтоварний ринок" міститься підпис ФО-П ОСОБА_3 про отримання перепусток до ринку, оскільки листом ринку №321 від 07.03.2013р. спростована ця інформація, та роз'яснено, що за отримання перепусток розписується сам орендодавець.

Представником позивача 19 квітня 2013 року наданні письмові пояснення, в яких зазначає, що спірний договір оренди укладений щодо торгового об'єкту; відповідач користувалась цим торговим об'єктом щонайменше в період з 12.05.2012 по 23.08.2012р.; торговий об'єкт є індивідуально визначеним майном, оскільки розташований на торговому місці НОМЕР_3+НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1; сторони договору оренди погодили його строк дії і ціну; договір підписаний сторонами, про що свідчить розділ 9 договору; відсутність акту-приймання передачі пояснює відмовою відповідача від його підписання; зазначає, що виконання п. 8.5. договору оренди №1112+6112 від 08.05.2012р. щодо реєстрації договору було неможливим, оскільки відділу інформації в ТОВ "Промтоварний ринок" не існує, а тому відповідна умова договору є формальною; посилається, що відповідач не подавав до суду позов з вимогами до орендодавця про передачу об'єкту та відшкодування збитків, завданих йому невиконанням договору оренди, або про визнання недійсним чи неукладеним цього договору; договір, який виконується, не може бути неукладеним; торговий об'єкт не підпадає під визначення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності; за п. 2.4.2. договору №1112 від 24.09.2011р. позивач мав право здавати цей торговий об'єкт в оренду; Правила торгівлі на ринках, затв. наказом №57/188/84/105 від 26.02.2002р..

Також 19 квітня 2013р. представником позивача надано через канцелярію суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд збільшити розмір позовних вимог на суму трьох відсотків річних від суми боргу з орендної плати за період фактичного використання об'єкту оренди відповідачем (з 12.05.2012р. по 23.08.2012р.), що складає 621,93 грн., і на суму витрат позивача на оплату послуг адвоката, що складає 4 000,00 грн., та стягнути зазначені суми грошових коштів з відповідача на користь позивача. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача: суму боргу з орендної плати за період фактичного використання об'єкту оренди (з 12.05.2012р. по 23.08.2012р.) у розмірі 26 322, 00 грн., суму інфляційних витрат у розмірі 99,09 грн., витрати на оформлення нотаріально посвідченої довіреності у сумі 230 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 755, 00 грн. Вказана заява колегією суддів прийнята до розгляду.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу від 24 вересня 2011р. ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_9 уживаний (один) два двадцяти футових металевих контейнера, встановлених на торговому місці НОМЕР_1 (+2 поверх) НОМЕР_2 АДРЕСА_1.

Між ТОВ "Промтоварний ринок" та ФО-П ОСОБА_2 24 вересня 2011р. укладено договір НОМЕР_1 про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності, за п. 1.1. якого предметом договору є послуги, які Промринок надає підприємцю та зобов'язання підприємця здійснювати торгівельну діяльність згідно законодавства України, при цьому п .2.1.1. цього договору зазначено, що Промринок зобов'язується надати підприємцю в строкове користування торгове місце НОМЕР_1 на території сектору №2 ТСК №1 для встановлення двадцяти футових контейнерів і здійснення з них торговельної діяльності.

08 травня 2012р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі - орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (надалі - орендар) був підписаний договір №1112+6112 оренди торгового об'єкту, згідно п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування ІІ пл. вул. Бежева 20т+20т, розташовані на торговому місці НОМЕР_1+НОМЕР_2 АДРЕСА_1 (надалі - об'єкт).

Згідно п.2.1. вказаного договору орендодавець передає орендарю орендований об'єкт за актом приймання-передачі протягом двох днів з дня укладення договору. В акту відображається стан об'єкта. Об'єкт вважається прийнятим орендарем в оренду з моменту підписання акта сторонами. При цьому за п. 2.4. договору повернення об'єкта оформлюється актом приймання-передачі, в якому відображається стан об'єкта з урахуванням його нормального зносу. Об'єкт вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання акту сторонами.

Пунктом 4.1. того ж договору встановлено, що орендодавець зобов'язується передати об'єкт згідно з цим договором за актом приймання-передачі.

Орендна плата за орендований об'єкт становить 8 000 грн. в місяць (п. 3.1. згаданого договору).

За п. 8.5. цей договір набирає чинності після його підписання сторонами з дня реєстрації відділом інформації та діє до 31.12.2012р., а п. 8.7. взаємовідносини сторін, не врегульовані договором, регулюються чинним законодавством України.

Частиною 6 ст. 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У відповідності із ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

За ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає вій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічно стаття 180 Господарського кодексу України встановлює, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 8 ст. 181 ГК України передбачено наступне: у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся); якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

Тобто, для того щоб договір юридично відбувся, сторони повинні узгодити всі його істотні умови. Якщо в такому двосторонньому правочині відсутня хоча б одна істотна умова, весь договір є неукладеним, тобто таким, що взагалі не відбувся, а отже, він не може породжувати господарські зобов'язання.

За пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009р. №9 (v0009700-09) , в разі, якщо на виконання юридично ще неукладеного договору передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст.ст. 1212- 1215 ЦК України.

Аналізуючи зазначені норми законодавства та умови договору оренди, на який посилається позивач, як на підставу стягнення коштів, суд дійшов висновку про те, що цей договір не набув своєї чинності, оскільки не був зареєстрований відділом інформації, як це передбачено п. 8.5. вказаного договору.

Посилання представника позивача щодо відсутності в ТОВ "Промтоварний ринок" відділу інформації і, відповідно, формальності цієї умови договору судом відхиляються, оскільки за п. 8.9 того ж договору адміністрація ринку в взаємовідносинах між орендодавцем та орендарем по даному договору участі не приймає.

Також судом встановлена відсутність домовленості сторін щодо всіх умов договору оренди НОМЕР_1+НОМЕР_2 від 08 травня 2012р. під час його укладення, зокрема, щодо індивідуальних ознак майна, яке передається в оренду.

Як вбачається з п.1.1. договору НОМЕР_1+НОМЕР_2 оренди торгового об'єкту від 08.05.2012р., об'єкт оренди визначений наступним чином: ІІ пл. вул. Бежева 20т+20т, розташовані на торговому місці НОМЕР_1+НОМЕР_2 АДРЕСА_1.

Отже, всупереч вимог ст. 759 ЦК України та ст. 283 ГК України сторони цього договору не зазначили індивідуально визначене майно, що передається в оренду.

Посилання представника позивача на те, що предметом оренди був торговий об'єкт, розташований за вказаною адресою, спростовуються змістом п. 1.1. договору оренди, оскільки такі визначення предмету оренди в ньому відсутні.

Доводи позивача стосовно того, що предметом оренди були два двадцяти футових контейнери або торговельні місця також не підтверджуються умовами цього договору. Крім того, ФО-П ОСОБА_2 не довів суду, що має право на передання в оренду або в суборенду торговельних місць на ринку ТОВ "Промтоварний ринок", відповідні умови в договорі №1112 від 24 вересня 2011р., укладеному між ним та ринком, відсутні.

Також судом встановлено, що обов'язок передати об'єкт оренди за актом приймання-передачі покладається на орендодавця, тобто на позивача, при цьому об'єкт оренди вважається прийнятим орендарем саме з моменту підписання акту сторонами (п.п. 2.1, 4.1. договору). Однак акт приймання-передачі між сторонами не укладався, об'єкт оренди за актом приймання-передачі від орендодавця до орендаря не передавався, що свідчить про невиконання позивачем зобов'язань за договором.

Посилання позивача на те, що договір не може бути визнаний неукладеним, оскільки відповідач не заперечує факту користування контейнером в період з 12.05. 2013р. по 23.08.2013р., є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (постанова Верховного Суду України від 25.06.2011 у справі № 7/221-09).

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Позивач в своїх поясненнях посилався на те, що передав в оренду позивачеві два двадцяти футових контейнера, які розташовані на АДРЕСА_1 на торговому місці НОМЕР_1+НОМЕР_2.

У відзиві відповідач зазначила, що предметом оренди був один контейнер, при цьому не вказала будь-яких індивідуальних характеристик цього майна.

Отже, суд не вбачає з матеріалів справи визнання відповідачем обставин щодо користування нею двома двадцяти футовими контейнерами, як на це посилається позивач.

Крім того, суд звертає увагу позивача, щодо періоду користування предметом оренди до 23 серпня 2012р. у матеріалах справи відсутні.

З огляду на невизначеність об'єкту оренди в п. 1.1. договору оренди від 08 травня 2012р., а також враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів користування відповідачем належними позивачу двома двадцяти футовими контейнерами в період з 12.05.2012р. по 23.08.2012р., суд приходить до висновку, що позивачем в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведені обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Слід також зазначити, що позивач з вимогами про зобов'язання підписати акт прийому-передачі об'єкту, виселення відповідача або повернення майна свою у власність, до суду не звертався, що також свідчить про фактичне невиконання сторонами цього договору.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не було доведено фактичного виконання спірного договору оренди відповідачем.

Також суд зауважує, що відповідно до вимог пункту 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 57/188/84/105 від 26.02.2002р. (z0288-02) , якими визначають вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

За п. 16 цих Правил у разі використання торговельного місця на умовах оренди в продавця повинна бути копія угоди з адміністрацією ринку про оренду, а на умовах суборенди - копія такої угоди із суб'єктом підприємницької діяльності (орендодавцем). Під час проведення органами контролю та адміністрацією ринку перевірок роботи суб'єктів підприємницької діяльності продавці повинні пред'явити зазначені документи.

Проте позивач не надав суду доказів укладення з адміністрацією ринку договору оренди торгового місця з правом передання його в суборенду, при цьому договір №1112 про надання послуг по здійсненню торгівельної діяльності від 24.09.2011р. цих висновків суду не спростовує, оскільки не містить вказаних положень.

Враховуючи, що договір оренди торгового об'єкту від 08.05.2012р. не набув чинності внаслідок відсутності його реєстрації згідно п. 8.5., в ньому відсутні істотні умови, зокрема, не вказаний об'єкт оренди, визначений індивідуальними ознаками, а також те, що акт приймання - передачі об'єкту оренди сторонами не укладався, суд приходить до висновку, що вказаний договір слід вважати неукладеним (таким, що не відбувся). Отже, він не може породжувати господарські зобов'язання сторін, з огляду на що, відсутні підстави для задоволення позову про стягнення сум орендної плати, інфляційних та трьох відсотків річних.