За позовом приватного акціонерного товариства "Криворізький молокозавод № 1"

(вул. Окружна, буд. 9, Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50025)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99055)

про стягнення заборгованості у розмірі 512 866,38 грн,

суддя Плієва Н.Г.,

за участю представників сторін:

позивача - Середіної С.І., довіреність № 2484 від 26.12.2012

Каганець І.В., довіреність № 0103 від 01.03.2013

Бершадської Т.О. довіреність № 0203 від 01.03.2013

відповідача - ОСОБА_5 довіреність б/н від 14.06.2011

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство "Криворізький молокозавод № 1" звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 512 866,38 грн, у тому числі 463 584,35 грн заборгованості за товар за договором дистрибуції товару №281/09-М/мп від 14.08.2009, 33 336,00 грн вартості залогової (зворотної) тари та 15 946,03 грн пені.

Ухвалою суду від 17.05.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-748/2011.

рішенням суду від 18.08.2011 позов був задоволений повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 рішення господарського суду міста Севастополя від 18.08.2011у справі № 5020-748/2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2012 рішення господарського суду міста Севастополя від 18.08.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 у справі № 5020-748/2011 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Скасовуючи рішення апеляційної інстанції Вищий господарський суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано узгодженого сторонами механізму поставки товарів за договором (зокрема, стосовно загальної кількості осіб, уповноважених відповідачем на отримання товару та його фактичної оплати підприємцем); не встановлено фактичної кількості товару, поставленого товариством відповідачеві, та його загальної вартості; не встановлено фактичних обставин кожної зі спірних поставок (стосовно: вартості та кількості поставленого товару; особи, яка отримала товар; можливого схвалення дій цієї особи Підприємцем; фактичної оплати Підприємцем відповідного товару за спірними накладними та раніше; відображення цього товару в звітності відповідача (зокрема, в податковій); не з'ясовано позиції сторін щодо кожної спірної поставки, не дано оцінки їх доводам та запереченням, не встановлено обставин, пов'язаних з наявністю відбитку печатки відповідача на кожній зі спірних видаткових накладних; не досліджено питання повернення відповідачем зворотної тари (за кожною зі спірних поставок); не встановлено причин, підстав та правових наслідків "переплати" відповідачем згаданих 75 405,60 грн; не дано оцінки доводам позивача стосовно змісту податкової звітності Підприємця (зокрема, декларації з податку на додану вартість за період з серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року).

Згідно з положеннями статті 111-12 Господарського процесуального Кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою суду від 04.03.2013 справу прийнято до провадження суддею Плієвою Н.Г., та призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.04.2013.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні було оголошено перерву до 23.04.2013.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстави, викладених у відзиві на позов, надав письмові пояснення по суті спору (т. 23 а.с. 87-92).

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд

14.08.2009 між відкритим акціонерним товариством "Криворізький молокозавод № 1", організаційно-правову форму якого замінено на приватне акціонерне товариство (далі - постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець, ФОП ОСОБА_6.) було укладено договір дистрибуції товару № 281/09-М/пр (далі - договір), згідно умов якого постачальник передає покупцю у власність продукти харчування торгової марки "Смаковеньки", "Фруате", "Ясне сонечко" (далі - товар), що визначається покупцем у заявці, а покупець зобов`язується прийняти обумовлений товар та оплатити його в порядку і строки, обумовлені договором.

Зобов'язання сторін по поставці товару виникає на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. Замовлення передається постачальнику в будь-якій формі (шляхом передачі замовлення електронною поштою, факсом, поштою, в усній формі за телефоном и т.і.) (п. 21, 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник поставляє товар згідно правил "Інкотермс", в редакції 2000 р, на умовах DDP (доставка на склад покупця).

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що датою поставки і датою переходу права власності на партію товару є дата фактичної передачі товару, що посвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної.

Пунктом 3.5. договору сторони визначили, що прийняття товару за кількістю та якістю здійснюється на умовах договору. Не погоджені договором питання, регулюються нормами інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості" (затвердженої постановою держарбітражу при Раді міністрів СССР від 15.06.1965 № П-6 (va006400-65) з наступними змінами) і Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і Товарів народного споживання за якістю" (затвердженої постановою держарбітражу при Раді Міністрів СССР від 25.041996 № П-17 (va007400-66) з наступними змінами).

Приймання товару здійснюється на складі покупця у присутності повноважних представників сторін за кількістю: згідно товарно-транспортним накладним, за якістю, згідно документам, посвідчуючи якість товару. Партія товару вважається прийнятою покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

Положеннями розділів 4 та 5 даного договору сторони обумовили порядок розрахунків та свою відповідальність. Згідно п.4.2. договору, розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються покупцем на протязі 21 календарного дня, з дня отримання товару. День отримання товару -це календарна дата накладної, в якій стоїть відмітка сторін про здачу-приймання товару. Датою розрахунку є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець має право здійснювати попередню оплату замовленої партії товару.

Пунктом 5.2.1 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, за кожний день прострочки.

Умовами розділу 6.4 договору сторони узгодили здійснювати звірку взаєморозрахунків не менше одного разу на місяць шляхом підписання акту звірки. Акт повинен бути направлений постачальником на адресу покупця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним періодом, а покупець в 5-ти денний строк зобов`язаний підписати акт чи заявити мотивовану відмову від його підписання. У випадку невиконання покупцем умов даного пункту по строках підписання акту звірки, сторони домовились, що акт звірки взаєморозрахунків приймається в редакції постачальника.

Відповідно до п. 7.1. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 21.12.2009. У разі якщо жодна сторона не повідомить за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, він вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлявся відповідачу товар в тарі багаторазового використання.

Проте, у порушення умов договору, свої зобов'язання перед позивачем ФОП ОСОБА_1 не виконав, не оплатив отриманий ним товар у повному обсязі на суму 463 584,35 грн, а також не повернув тару вартістю 33 336,00 грн, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 18.08.2011 у даній справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних мотивів.

В силу статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) , з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналіз змісту договору дистрибуції № 281/09-М/пр від 14.08.2009, свідчить, що у зв'язку з його укладенням фактично між сторонами виникли правовідносини щодо придбання та наступної реалізації відповідачем товару, отриманого від позивача на певних умовах, тобто відносини аналогічні правовідносинам, що виникають з договору поставки.

За договором поставки, згідно статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Судом встановлено, що на виконання умов договору дистрибуції № 281/09-М/пр від 14.08.2009 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 889 045,35 грн, що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи (том 1а.с 25-53, том 5 а.с. 32-36, 39,40, 42-45, 48-49, 51-56, 58-61, 67-74, 80-83, 87-92, 94-99, 101-108, 111-113, 115-116, 118-119, 122, 125, 127-128, 130-131, 137-146, 148-149, 151, 156-157, том 6 а.с. 1-3, 7, 9, 12-13, 17-18, 20, 21-22, 29-32, 35-36, 39-40, 42-45, 47-48, 50-55, 58-61, 63-64, 67-68, 71-74, 77-82, 84-87, 91-96, 99-101, 104-107, 109-113, 116-136, 138-139, 147-149, 153-160, том 6 а.с. 9, том. 7 а.с. 1-4, 8- 11, 15-19, 25-26, 31-36, 42-43, 46-47, 56-61, 64-73, 78-81, 85-90, 92-100, 103-104, 107-112, 117-120, 125-130, 132-133, 135-139, 141-142, 146-147, том 8 а.с. 1-4, 13-20, 25-28, 32-33, 35-36, 41-49, 52-53, 56-57, 62- 65, 6769, 80-81, 83-84, 88-89, 91-94, 96-97, 100, 1006-112, 115-120, 123, 125-129, 135-136, 139-142, 145-146, 149-152, 154- 161, том 9 а.с. 1-4, 6, 9, 12, 24-25, том 24 а.с. 65-64).

Відповідачем було отримано товар за вказаними видатковими накладними, про що свідчить підпис особи, яка цей товар отримала, засвідчена печаткою ФОП ОСОБА_6

Як вбачається з зворотних накладних, частина товару на суму 95 854,29 грн була повернута фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 приватному акціонерному товариству "Криворізький міськмолокозавод № 1 (том 5 а.с. 35-36, 50, 57, 62-66, 75-79, 84-86, 93, 100, 109-110, 114, 117, 121, 125-126, 129, 132-136, 147, 150, 152-155, том 6 а.с. 4-6, 10-11, 14-16, 19, 23- 28, 33-34, 37-38, 41, 46, 49, 56-57, 62, 65-66, 69-70, 75-76, 83, 88-90, 97-98, 102-103, 108, 114-115, 137, 141-142, 144-145, 150, том 7 а.с. 5-7, 14, 21-24, 29-30, 39-40, 49-55, 62-63, 76-77, 82-83, 91, 98-98а, 100, 102, 106 114-115, 121-123, 128, 131, 140, 143, том 8 а.с. 1-2, 5, 8, 10-11, 21, 24, 29, 37-38, 40, 58, 70, 73, 75, 78, 82, 85, 95, 98, 101-102, 104, 121, 113, 130, 133, 137-138, 143, 147, 153, 162, том 9 а.с. 5, 7, 9, 13-15, 18-19, 21, 26, 28- 31).

Станом на день розгляду справи відповідач оплатив отриманий ним товар лише частково на суму 4 176 540,00 грн, що підтверджується виписками банку (том. 1 а.с 54-90, том 2 а.с. 1-115), а також позивач здійснив оплату за надані відповідачем дистриб'юторські (маркетингові) послуги за договором, шляхом взаємозаліку взаємних зобов'язань в сумі 153 066,71 грн. Отже, всього було зараховано в рахунок погашення заборгованості 4 329 606,71 грн, та залишок несплаченого товару складає 463 584,35 грн.

На підтвердження вказаної заборгованості позивачем надано розгорнутий розрахунок, в якому відображені всі операції (т. 23 а.с.72-78).

Однак, відповідач стверджує, що не отримував товар на суму 651 726,62 грн за наступними видатковими накладними:

№ ТД-0022700 від 15.02.2010 на суму 10 080,18 грн;

№ ТД-0025260 від 20.02.2010 на суму 11 505,02 грн;

№ ТД - 0026702 від 22.02.2010 на суму 11 364,30 грн;

№ ТД-0027923 від 24.02.2010 на суму 8 372,05 грн;

№ ТД - 0030454 від 01.03.2010 на суму 26 141,11 грн;

№ ТД-0032371 від 06.03.2010 на суму 5 882,44 грн;

№ ТД-0032372 від 06.03.2010 на суму 15 677,08 грн;

№ ТД-0035146 від 10.03.2010 на суму 5 474,10 грн;

№ ТД - 0036391 від 13.03.2010 на суму 3 853,82 грн;

№ ТД -0037763 від 15.03.2010 на суму 4 731,26 грн;

№ ТД-0039011 від 17.03.2010 на суму 4 130,53 грн;

№ ТД-0040161 від 20.03.2010 на суму 4 066,96 грн;

№ ТД - 0042624 від 24.03.2010 на суму 5 529,84 грн;

№ ТД-0044111 від 27.03.2010 на суму 3 729,67 грн;

№ ТД-0046003 від 31.03.2010 на суму 5 128,45 грн;

№ ТД-0047582 від 03.04.2010 на суму 24 666,28 грн;

№ТД-0049199 від 07.04.2010 на суму 5 128,45 грн;

№ ТД - 0051008 від 10.04.2010 на суму 3 902,24 грн;

№ ТД-0055263 від 18.04.2010 на суму 34 930,37 грн;

№ ТД-0059570 від 24.04.2010 на суму 33 222,28 грн;

№ ТД-0063577 від 01.05.2010 на суму 15 646,44 грн;

№ ТД-0067319 від 09.05.2010 на суму 12 292,78 грн;

№ ТД- 0070812 від 16.05.2010 на суму 14 551,14 грн;

№ ТД-0074478 від 22.05.2010 на суму 23 586,37 грн;

№ ТД-0074479 від 22.05.2010 на суму 10 477,69 грн;

№ ТД-0081277 від 05.06.2010 на суму 13 443,07 грн;

№ ТД-0084988 від 12.06.2010 на суму 18 846,76 грн;

№ ТД-0088671 від 19.06.2010 на суму 14 211,02 грн;

№ ТД-0092158 від 26.06.2010 на суму 29 237,17 грн;

№ ТД- 0095170 від 03.07.2010 на суму 30 527,17 грн;

№ ТД -0098362 від 10.07.2010 на суму 26 300,98 грн;

№ ТД-0101718 від 17.07.2010 на суму 31704,98 грн;

№ ТД-0108792 від 31.07.2010 на суму 37 673,80 грн;

№ ТД-0120110 від 21.08.2010 на суму 40 725,95 грн; -

№ ТД-0123067 від 28.08.2010 на суму 15 109,86 грн;-

№ ТД - 0130038 від 11.09.2010 на суму 30 415,12 грн;

№ ТД-0133685 від 18.09.2010 на суму 31 884,42 грн;

№ ТД - 0137291 від 25.09.2010 на суму 8 477,83 грн, та зазначає, що підписи у цих накладних ФОП ОСОБА_1 не належать, а будь-яких осіб на отримання товару відповідач не уповноважував, щодо наявності одтиску печатки у накладних, пояснює, що в період з 15.02.2010 по 25.09.2010 печатка не зберігалась належним чином та могла знаходитися в користуванні великого кругу осіб, у зв'язку з чим відтиск печатки міг бути проставлений на будь-яких документах у тому числі у цих накладних.

Суд з такими доводами представника відповідача не може погодитися, виходячи з наступного.

Судом встановлено, та не спростовувалось представником відповідача у судовому засіданні, що товар за весь час договірних відносин між сторонами у справі отримувався з боку відповідача не завжди особисто ФОП ОСОБА_1 та отримувався у декількох точках реалізації товару.

Проте суд вважає, що засвідченням підписів своїх представників печаткою на видаткових накладних відповідач визнав і схвалив дії особи, яка приймала продукцію.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (z0168-95) , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (z0168-95) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктами 2.4, 2.5 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року N 17 (z0264-99) 3.4.1 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Керівники підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України, у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного з безпосередньо підлеглих їм працівників.

Отже, відповідальність за збереження печатки та користування нею у даному випадку покладено на ФОП ОСОБА_1, а тому його доводи, що печаткою користувалися інші особи судом відхиляються.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про втрату печатки, що могло б бути підставою для її незаконного використання іншими особами, відповідачем не подано.

З огляду на зазначене, судом не береться до уваги висновок судової комплексної почеркознавчої експертизи від 17.07.2012, якою встановлено, що підпис на спірних накладних не належить відповідачу, та має місце заборгованість ПАТ "Криворізький молокозавод № 1" перед ФОП ОСОБА_1 в сумі 75 405,60 грн (т. 16 а.с.104-123). До того ж, суд зазначає, що експертом не встановлювалась належність підпису ФОП ОСОБА_1 на всіх видаткових накладних за весь період господарських взаємовідносин між сторонами, а тому неможливо стверджувати, що товар за накладними, які не спростовуються відповідачем, отримано ним особисто.

Крім того, факт отримання товару ФОП ОСОБА_1 за накладними, які ним оспорюються, підтверджуються частковою оплатою відповідачем товару за цими накладними, актами виконаних маркетингових робіт та угодами про припинення грошових зобов'язань заліком, які відповідач відповідно до умов договору, щомісячно направляв позивачу, а також підписаними без зауважень актами звірки взаєморозрахунків, зокрема, від 31.10.2010 і 28.12.2010 (т.1 а.с. 20-24).

Більш того, на суму реалізації продукції відповідачу, як платнику ПДВ, позивачем, щомісяця виписувалася зведена податкова накладна, яка включена до податкових зобов'язань ПАТ "Криворізький молокозавод № 1", у зв'язку з чим, ФОП ОСОБА_1 отримав право на податковий кредит з ПДВ, що підтверджують податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.

Також, довідкою державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя від 18.11.2011 № 9316/605/17-227/2/НОМЕР_1 підтверджується, що відповідач при подачі декларацій з ПДВ за період з серпня 2009 року по грудень 2010 року до податкової служби відобразив суму поставленого йому товару у розмірі 4 779 656,77 грн (з ПДВ) (т.15 а.с. 59-67).

Доводи відповідача, що товар ним не був отриманий на думку суду, і є такими, що фактично спрямовані на ухилення від виконання свого зобов'язання по Договору щодо оплати отриманого товару в порушення передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України принципів справедливості та добросовісності учасників цивільних правовідносин.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 463 584,35 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням ФОП ОСОБА_1 зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 15 946,03 грн.

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки платежу.

Позивачем наданий розрахунок пені (том 5 а.с. 7), згідно якому сума пені складає 33 638,87 грн. Суд перевірив наданий розрахунок пені та вважає, що не може бути нарахована пеня за накладними № ТД-0112380 від 07.08.2010, № ТД-0114456 від 11.08.2010, № ТЛ-0114456 від 14.08.2010, оскільки отриманий за цими накладними товар вже оплачений відповідачем. Щодо стягнення пені за іншими накладними, суд зробив власний розрахунок за наступною формулою:

пеня = сума боргу х подвійну облікову ставку НБУ : 365 днів х кількість днів прострочення;

Дата поставкинакладнаПрострочений борг/ грнПеріод Кількість днівСума пені30.08.2010ТД-012387531 477,5720.09.2010-05.04.20111832 439,5101.09.2010ТД-012505318 355,1222.09.2010-05.04.20111831 426, 4204.09.2010ТД-012648326 164,7427.09.2010-05.04.20111832 033,3206.09.2010ТД-012733040 184,9327.09.2010-05.04.20111833 122,8608.09.2010ТД-012851224 410,0829.09.2010-05.04.20131831 896,9611.09.2010ТД-013003829 886,7404.10.2010-05.04.20111832 322,5713.09.2010ТД-013091934 449,8604.10.2010-05.04.20111832 677,1818.09.2010ТД-013368531 803,6211.10.2010-05.04.20111762 376,9920.09.2010ТД-013459311 717,2011.10.2010-05.04.2011176875,7422.09.2010ТД-013578614 821,74 13.10.2010-05.04.20111741 095,1825.09.2010ТД-01372918 477,8318.10.2010-05.04.2011169608,4329.09.2010ТД-013934618 478,5220.10.2010-05.04.20111671 310,4602.10.2010ТД-014073912 247,8025.10.2010-05.04.2011162842,5804.10.2010ТД-014164117 082,4325.10.2010-05.04.20111621 175,1809.10.2010ТД-01446147 644,4601.11.2010-05.04.2011155503,1711.10.2010ТД-014556014 244,7701.11.2010-05.04.2011155937,6213.10.2010ТД-01468774 516,9703.11.2010-05.04.2011153293,4818.10.2010ТД-014948815 148,8408.11.2010-05.04.2011148952,0925.10.2010ТД-015336312 016,0715.11.2010-05.04.2011141719,4810.11.2010ТД-01623373 731,6601.12.2010-05.04.2011125198,0817.11.2010ТД-01663134 998,0808.12.2010-05.04.2011118250,4508.12.2010ТД-01772393 837,6929.12.2010-05.04.201197158,0813.12.2010 ТД-01798552 800,2603.01.2011-05.04.201192109,4015.12.2010ТД-01811562 269,9405.01.2011-05.04.20119086,7520.12.2010ТД-01837442 406,0510.01.2011- 05.04.20118586,85 Всього28 498,83Отже, за розрахунком суду у відповідача існує заборгованість перед позивачем зі сплати пені у розмірі 28 498,83 грн. Однак, оскільки позивачем заявлено до стягнення пеня у розмірі 15 946,03 грн, суд вважає за необхідне стягнути саме заявлену суму, оскільки відповідно до положень статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може виходити за межі позовних вимог лише якщо про це є клопотання заінтересованої сторони.

Щодо позовних вимог про стягнення вартості залогової (зворотної) тари у розмірі 33 336,00 грн суд відмовляє у задоволенні вказаних вимог з огляду на те, як вже зазначалось судом, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Разом з тим, умовами договору дистрибуції товару не передбачено обов'язок відповідача щодо оплати вартості зворотної тари.

Відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч наведеній нормі позивачем не доведено існування у відповідача зобов'язання сплатити вартість неповерненої зворотної тари у розмірі 33 336,00 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 479 530,38 грн з яких - 463 584,35 грн - заборгованість за поставлений товар, 15 946,03 грн - пеня.

Згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенню позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витри у розмірі 9811,26 грн: 10493,32 х 479530,38 / 512 866,38 (4795,30 грн + 333,36 грн + 236,00 грн + 5128,66 грн = 10493,32 грн сплачено т. 1 а.с. 8-10, т. 22 а.с. 7).

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99055, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки відсутні) на користь приватного акціонерного товариства "Криворізький молокозавод № 1" (вул. Окружна, буд. 9, Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50025, ідентифікаційний код 00444932, відомості про рахунки відсутні) заборгованість у розмірі 479 530,38 грн (чотириста сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот тридцять гривень 38 коп з яких: 463 584,35 грн - заборгованість за поставлений товар, 15 946,03 грн - пеня, а також судові витрати у розмірі 9 811,26 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 29.04.2013.