5016/3083/2012(14/107) Про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу за договором страхування - 22.04.2013 Прийняття

1. Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Жовтневий райавтодор" (54029, м.Миколаїв, вул.Ватутіна, буд.277),

2. Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (54029, м.Миколаїв, вул.Галини Петрової, буд.2А),

III особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_5 (54029, м.Миколаїв, вул.Галини Петрової, буд.2А),

про: стягнення страхового відшкодування у порядку регресу за договором страхування №ВЕ/6585952 від 21.02.2011 у сумі 26292,26 грн., -

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення в солідарному порядку з Філії "Жовтневий райавтодор" Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" автомобільні дороги України" та Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" автомобільні дороги України" страхового відшкодування у порядку регресу в сумі 26292,26 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що ПрАТ УСК "Страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на виконання умов договору страхування ВЕ №6585952 від 25.12.2010, укладеного з гр.ОСОБА_6, за погодженням з вигодонабувачем (гр.ОСОБА_7.), сплатила на рахунок СТО "Флагман Авто" страхове відшкодування у сумі 26292,26 грн., внаслідок чого, у відповідності до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993, 1191 ЦК України, до позивача перейшло право вимоги суми 26292,26 грн. до відповідачів, оскільки відомостями про обставини ДТП №8774616 від 28.02.2011, встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини посадової особи філії "Жовтневий райавтодор" ОСОБА_5, через порушення останнім правил утримання автодоріг та вулиць.

Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" у відзиві (а.с.83-86) проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що згідно відомостей про обставини ДТП від 28.02.2011, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок перевищення безпечної швидкості водієм ОСОБА_6 та порушенням ОСОБА_5 правил утримання автодоріг та вулиць. Однак, постановою Корабельного районного суду м.Миколаєва від 27.04.2011 по справі №3-1248/2011 встановлено, що в діях відповідальної посадової особи філії "Жовтневий райавтодор" ОСОБА_5 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 140 КУпАП, у зв'язку з чим провадження по справі було закрито. Постанова Корабельного районного суду м.Миколаєва від 27.04.2011 по справі №3-1248/2011 набрала законної сили, тому факти встановлені в ній не потребують доказування під час розгляду даної справи. Притягнення в якості відповідача філії "Жовтневий райавтодор" є незаконним, оскільки філія не є юридичною особою, а діє як структурний підрозділ Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" на підставі положення про філію.

Ухвалою суду від 22.02.2013 замінено первісного відповідача у справі Філію "Жовтневий райавтодор" Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на належного відповідача: Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Жовтневий райавтодор" та залучено до участі у справі в якості III особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_5.

ІІІ особою, під час розгляду справи, підтримана позиція Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" та надані письмові пояснення (а.с.96), в яких заперечується наявність вини відповідачів та ІІІ особи у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася та вказується на вжиття усіх заходів для забезпечення безпечного руху на ділянці автодороги Т-15-01 Миколаїв-Станіслав-Херсон, яку обслуговує філія "Жовтневий райавтодор" (виставлення дорожніх знаків зимового змісту; прибирання снігу; посипка матеріалом проти ожеледиці на особливо опарних ділянках автодороги).

Під час розгляду справи, представники сторін та ІІІ особи підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічних засобів програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судових засіданнях 28.02.2013, 27.03.2012 та 08.04.2013 судом оголошувались перерви.

У судовому засіданні 22.04.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

25.12.2010 між ПрАТ "Страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" та ОСОБА_6 був укладений поліс обов'язкового страхування ВЕ №6585952 цивільно-правової відповідальності ОСОБА_6 на забезпечений транспортний засіб - автомобіль "Шеврове Авео", державний номер НОМЕР_1 (а.с.12). Обумовлена договором франшиза склала 500,0 грн.

Вигодонабувачем за договором визначені треті особи, яким заподіяно шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

18.02.2011 о 19 год. 10 хв. на автодорозі Т-15-01 Миколаїв-Станіслав-Херсон (12 км + 100 м), у межах населеного пункту с.Лимани, автомобіль "Шеврове Авео" під керуванням ОСОБА_6 зіткнувся з автомобілем "Хонда соната" державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7, внаслідок чого обидва автомобіля дістали технічних пошкоджень.

Як вбачається з протоколу огляду ДТП від 18.02.2010 (а.с.15) та відомостей про обставини ДТП №8774616 від 28.02.2011 (а.с.13), дорожнє покриття на момент скоєння ДТП мало сніговий накат.

Відповідно до розділу ІV відомостей про обставини ДТП №8774616 від 28.02.2011, в якому передбачається викладення попереднього висновку із зазначенням прізвищ та ініціалів правопорушників, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок: перевищення водієм ОСОБА_6 безпечної швидкості та порушення ОСОБА_5 правил утримання автодоріг та вулиць.

18.02.2010 о 20 год. 20 хв. інспектором дізнання ВДАІ з ОАТ Жовтневого району ст. лейтенантом міліції ОСОБА_8 відносно водія ОСОБА_6 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (а.с.68), за порушення Правил дорожнього руху, оскільки ОСОБА_6 рухаючись на автомобілі "Шеврове Авео" в напрямку м.Миколаєва, не врахувавши дорожню обстановку (сніговий накат), не вибрав безпечну швидкість руху та не впорався з керуванням. Притягнутою до адміністративної відповідальності особою ОСОБА_6 протокол підписаний без зауважень.

В наданих представнику ДАІ поясненнях (а.с.67), ОСОБА_6 зазначив, що під час руху по трасі через с.Лимани його машину занесло на зустрічну смугу, якою рухався автомобіль "Хонда соната", в результаті чого сталося зіткнення. Аналогічні пояснення надані водієм та власником автомобілю "Хонда соната" ОСОБА_7 (а.с.66).

Відповідно до акту обстеження дорожніх умов на ділянці дороги Т-15-01 Миколаїв-Станіслав-Херсон (12 км + 100 м), яке проведено 18.02.2010 о 20 год. 20 хв., комісією у складі представника ІДПС ВДАІ та головного інженера філії "Жовтневий райавтодор" ОСОБА_5 (а.с.61, 62), встановлено, що ділянка дороги горизонтальна; покриття дороги - асфальтобетон; стан проїзної частини - сніговий накат не оброблений протиожеледними матеріалами; зазначений стан проїзної частини визначений як недолік в утриманні дороги та причина обставина, яка сприяла скоєнню ДТП.

19.02.2011 відносно головного інженера філії "Жовтневий райавтодор" ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 140 КУпАП (а.с.69). У поясненнях по суті порушення, ОСОБА_5 зазначив, що за 5км до населеного пункту с.Лимани встановлені попереджувальні дорожні знаки.

27.04.2011 постановою Корабельного районного суду м.Миколаєва по справі №3-1248/2011 встановлено, що в діях відповідальної посадової особи філії "Жовтневий райавтодор" ОСОБА_5 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 140 КУпАП, у зв'язку з чим ОСОБА_5 звільнено від адміністративної відповідальності, а провадження по справі закрито (а.с.70). Доказів оскарження вказаної постанови або її скасування суду не надано.

Згідно експертного висновку, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Хонда соната" складає 26792,26 грн. (а.с.16-22).

На підставі укладеного між ПрАТ УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" та ОСОБА_6 договору, заяви про страхову подію (а.с.23), страхового акту (а.с.10), заяви вигодонабувача (а.с.25), розпорядження про виплату страхового відшкодування (а.с.9), позивач сплатив на рахунок СТО "Флагман Авто" страхове відшкодування у сумі 26292,26 грн.

Згідно ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до приписів ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить:

- термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;

- виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних подій і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху;

- своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Частиною 3 ст. 12 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані:

- забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

- при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху;

- позначати місця виконання робіт, місця, де залишено на дорозі, вулиці, залізничному переїзді машини і механізми, будівельні матеріали тощо, відповідними дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а в темний час доби і при тумані - сигнальними вогнями, передбаченими діючими нормами;

- своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про дорожній рух" власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. При виконанні робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку повинні здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху на основі обліку і аналізу дорожньо-транспортних подій, результатів обстежень і огляду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, і передусім на аварійних і небезпечних ділянках та у місцях концентрації дорожньо-транспортних подій. Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, правила користування ними та їх охорони затверджуються Кабінетом Міністрів України. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна подія сталася з їх вини.

Аналогічні положення передбачені і Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 (198-94-п) , відповідно до п.1 яких Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони (надалі - Єдині правила) поширюються на автомобільні (позаміські) дороги, міські вулиці і дороги загального користування, залізничні переїзди (далі - дорожні об'єкти) в межах смуги їх відчуження та червоних ліній

і є обов'язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об'єктів і користувачів.

За вимогами п.2 Єдиних правил, ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Як вбачається з довідки Служби автомобільних доріг у Миколаївської області, власником ділянки автодороги Т-15-01 Миколаїв-Станіслав-Херсон, у межах Миколаївської області є Служба автомобільних доріг у Миколаївської області. Однак, на підставі підрядного договору на виконання робіт з поточного ремонту і експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування області, автомобільна дорогу Т-15-01 Миколаїв-Станіслав-Херсон обслуговує Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Жовтневий райавтодор" (а.с.31).

Відповідачами вказані обставини не заперечені та не спростовані.

Відповідно до п.11 Єдиних правил, власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані:

- своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху;

- постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух;

- відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Згідно з п.41 Єдиних правил особи, винні в порушені вимог, передбачених цими Правилами, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з ст. 22 Цивільного Кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками в тому числі є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірною бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Крім того, відповідно до п.2 Постанови Пленуму ВСУ від 27.03.1996 №6 (v0006700-92) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, щодії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

В роз'ясненні Вищого арбітражного суду від 01.04.1994 №02-5/215 (v_215800-94) "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" також зазначено, що крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду і самою шкодою .

Досліджуючи наявність в діях відповідачів та відповідальної особи відповідача-1 - ОСОБА_9 вини у заподіянні шкоди та наявність причинного зв'язку між заподіяною шкодою та діями відповідачів та ІІІ особи, суд дійшов наступних висновків.

1. Як зазначалось вище, постановою Корабельного районного суду м.Миколаєва від 27.04.2011 по справі №3-1248/2011 встановлено, що в діях відповідальної посадової особи філії "Жовтневий райавтодор" ОСОБА_5 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 140 КУпАП. Тобто, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 будучи відповідальною посадовою особою філії "Жовтневий райавтодор", не допустив порушення п.1.5 Правил дорожнього руху.

Отже, відсутність вини ОСОБА_9 у неналежному утриманні в зимовий період автодороги Т-15-01 "Миколаїв-Станіслав-Херсон", є встановленим судом фактом, а встановлені судом факти не потребують доказування в ході іншого судового розгляду.

Відповідно до положень ст. 35 ГПК України, не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Таке ж значення для господарського суду має вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Що ж до рішення суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, то встановлені ним факти, які мають значення для вирішення спору, не підлягають доведенню перед господарським судом незалежно від суб'єктного складу сторін даної цивільної справи.

Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 (v0018600-11) .

Що стосується посилання позивача на відомості про обставини ДТП №8774616 як на доказ вини ОСОБА_9 у неналежному утриманні автодороги, слід зазначити, що зроблені у відомостях висновки носять попередній характер; наявність або відсутність складу адміністративного порушення, у діях притягнутої до адміністративної відповідальності особи, встановлюється судовим рішення, прийнятим у відповідності до чинного законодавства. Таким чином, відомості про обставини ДТП №8774616 не є належним доказом вини ОСОБА_9, у розумінні ст. 34 ГПК України.

2. З наданих суду ІІІ особою дислокації установки дорожніх знаків у зимовий період на автодорозі Т-15-01, погодженої Жовтневою ДАІ (а.с.98) та журналу виконання робіт по встановленню дорожніх знаків, оригінал якого оглянуто судом (а.с.101),вбачається, що, на відмітках дороги Т-15-01 Миколаїв-Станіслав-Херсон (11 км та 14 км) тобто у безпосередній близькості від місця, де сталася дорожньо-транспортна пригода, з обох боків траси, встановлені дорожні знаки попереджувального характеру: 1.13 ("слизька дорога"), 7.12 ("ожеледиця").

Відповідно до п.38 Єдиних правил основними вимогами до транспортно-експлуатаційного стану дорожніх об'єктів є відповідність контрольованих показників окремих їх елементів і об'єктів у цілому ДСТУ 3587-97.

Так, пунктами 3.1.14-3.1.19 ДСТУ 3587-97 "Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди" передбачено, що снігоочищення вулиць і доріг населених пунктів після закінчення снігопаду або завірюхи повинна провадитися в терміни, зазначені у таблиці 6 (від 4 до 6 годин в залежності від категорії дороги). Терміни ліквідації зимової слизькості наведено у додатку Б (від 4 до 15 годин в залежності від інтенсивності руху).

Роботи з усунення зимової слизькості на автомобільних дорогах повинні проводитися у такій послідовності:

- наземні пішохідні переходи, затяжні підйоми і спуски, криві малого радіуса або їх сполучення в плані і поздовжньому профілі, ділянки доріг з незабезпеченою видимістю у плані та поздовжньому профілі, штучні споруди із звуженою проїзною частиною, криві в плані з відсутністю віражу, майданчики зупинок маршрутних транспортних засобів, майданчики для короткочасної зупинки маршрутних транспортних засобів, що безпосередньо прилягають до проїзної частини доріг, місця злиття, переплетення і розгалуження транспортних потоків;

- інші ділянки доріг державного значення.

Усунення зимової слизькості на автомобільних дорогах загального користування здійснюється з моменту її виявлення до повної ліквідації.

Повне снігоочищення на автомобільних дорогах загального користування здійснюється після закінчення снігопаду або завірюхи, крім віднесених до категорії стихійних лих, і не повинно перевищувати 8 год.

Як вбачається з довідки Миколаївського обласного центру з гідрометеорології №32-185/5 від 04.04.2013 (а.с.123), погодні умови в с.Лимани 17.02.2011 та 18.02.2011 були наступні: сніг розпочався 17.02.2011 о 22 год. 10 хв. і продовжувався до 18.02.2011 - 23 год. 50 хв.; висота снігового покрову на 8 годину ранку 18.02.2011 становила 3 см; з 18 год. 40 хв. 18.02.2011 на дорогах утворився сніговий накат; температура повітря протягом доби 18.02.2011 коливалась у межах від 3.4 град. морозу до 6.7 град. морозу.

Згідно наданого ІІІ особою витягу з журналу виїзду автодорожньої техніки, оригінал якого оглянуто судом (а.с.100), о 10 год. 00 хв. відповідачем-1 було здійснено очищення автодороги Т-15-01 (від відмітки 0+00 до відмітки 15+500).

О 16 год. 00 хв. відбулося оброблення особливо небезпечних ділянок автодороги протиковзними матеріалами, відповідно до графіку погодженого з Жовтневою ДАІ (а.с.99).

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем-1 як структурним підрозділом відповідача-2, було вжито всіх передбачених Законом України "Про дорожній рух" (3353-12) та ДСТУ 3587-97 заходів щодо забезпечення безпеки руху на ділянці автодороги Т-15-01 Миколаїв-Станіслав-Херсон, на якій сталося ДТП.

3. Судом також взято до уваги те, що відносно водія "Шеврове Авео" ОСОБА_6 складено протоколу про адміністративну відповідальність, встановлену ст. 140 КУпАП за порушення Правил дорожнього руху, а саме: водій не врахував дорожню обстановку (сніговий накат), не вибрав безпечну швидкість руху та не впорався з керуванням. Доказів звільнення ОСОБА_6 від адміністративної відповідальності за вказане правопорушення суду не надано.

Відповідно до п.1.4 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Згідно п.п.б) п.2.3 Правил, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.

Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобілю та безпечно керувати ним. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу (п. 12.1 - 12.3 Правил).

Суд вважає, що за умов руху автомобіля "Шеврове Авео" у темну пору доби (біля 19 години вечора у зимовий період), при складних погодних умовах (сніг), встановлення по ходу руху попереджувальних дорожніх знаків 1.13 ("слизька дорога"), 7.12 ("ожеледиця"), водій ОСОБА_6 мав вибрати таку безпечну швидкість автомобіля, яка б дозволила контролювати рух автомобілю, відреагувати на зміну дорожньої обстановки та, відповідно, уникнути дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи наявність у діях одного з учасників дорожньо-транспортної пригоди вини у порушенні Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , достеменно встановити, що саме наявність снігового накату на дорозі призвела до ДТП не вбачається за можливе. Твердження позивача про зворотнє носить характер припущення та спростовується матеріалами справи.

Отже, встановлені судом обставини свідчать про відсутність таких елементів правопорушення з боку відповідачів, як протиправна поведінка в формі бездіяльності; причинний зв'язок між поведінкою відповідачів і заподіяною позивачу шкодою та вина відповідачів.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення в солідарному порядку з відповідачів суми страхового відшкодування в розмірі 26292,26 грн., в порядку регресу, відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України, необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, суд -

В задоволенні позову відмовити.

рішення суду, у відповідності зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.