915/279/13-г Про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю робіт - 18.04.2013 Прийняття

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" звернулось до господарського суду Миколаївської області до відповідача Приватного акціонерного товариства "Зангас-НГС" про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю робіт № 110706844 від 14.07.2011 року у розмірі 394 784, 04 грн., у тому числі: пені у розмірі 259 979, 73 грн. та 7% штрафу у розмірі 134 804, 31 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.02.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 28.03.2013 року.

В судовому засіданні 28.03.2013 року оголошено перерву до 11.04.2013 року для витребування додаткових доказів.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.04.2013 року призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18.04.2013 року, у зв'язку з неможливістю проведення судового засідання 11.04.2013 року з технічних причин.

Сторони про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить телефонограма, яку отримали представники сторін (арк. справи 118), повідомлення від 15.04.13 року про вручення відповідачу ухвали (арк. справи 119), інформація з офіційного сайту "Укрпошта" про отримання позивачем 16.04.13 року поштового відправлення (арк. справи 121).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.04.2013 року здійснено процесуальне правонаступництво позивача ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" на Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз".

В судовому засіданні 18.04.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

Між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (Замовник), правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", та Приватним акціонерним товариством "Зангас-НГС" (Підрядник) було укладено договір № 110706844 від 14.07.2011 року про закупівлю робіт (далі - Договір).

Відповідно до умов розділу 1 вказаного Договору Підрядник зобов'язався виконати роботи "Газопровід відгалуження ШДКРІ - Енергодар, DN 1000 (вибірковий ремонт ізоляційного покриття - 1,9 км) Запорізького проммайданчика", а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити ці роботи на умовах, визначених Договором. Склад та обсяги робіт, які підлягають закупівлі за даним Договором, визначені у кошторисі (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору. Зміст і строки виконання робіт визначаються календарним планом (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна Договору становить 6 952 927, 50 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.6, 5.10 Договору термін виконання робіт: з дати підписання Договору по 30.09.2012 року.

Роботи у встановлений Договором строк відповідачем виконані не в повному обсязі. На час подання позовної заяви відповідачем не виконані роботи на загальну суму 1 925 775, 79 грн.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором. За порушення строків виконання робіт або виконання робіт в менших обсягах, ніж передбачено цим Договором (крім випадків, передбачених цим договором), відмову від виконання робіт в обсягах та за ціною, що вказані в даному Договорі, Підрядник виплачує Замовникові пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

27.11.2012 року позивачем на адресу відповідача направлена претензія про сплату штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань, яка залишена відповідачем без відповіді.

Із посиланням на приписи ст. ст. 509, 526, 530, 549, 610, 611 ЦК України, ст. ст. 230, 231, 232 ГК України та умови договору, представник позивача просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції за договором про закупівлю робіт № 110706844 від 14.07.2011 року у розмірі 394 784, 04 грн., у тому числі: пені у розмірі 259 979, 73 грн. та 7% штрафу у розмірі 134 804, 31 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.04.2013 року просив у задоволенні позову відмовити. На виконання вимог ухвали суду подав письмовий відзив на позов (арк. справи 112). В обґрунтування заперечень зазначив наступне.

21.02.2013 року Договір за згодою сторін був припинений, а тому, на думку відповідача, на підставі ст. 599 та ч. 1 ст. 604 ЦК України Договір вважається виконаним належним чином.

Представник відповідача також зазначив, що фінансування робіт позивачем здійснювалось несвоєчасно та не в повному обсязі, роботи проводяться на землях сільськогосподарського значення, на яких до жовтня 2012 року вирощувались сільськогосподарські культури, взимку неможливо було проводити земляні роботи через складні погодні умови і з лютого 2013 року аграрними господарствами проводяться посівні роботи. Таким чином, відповідач змушений був призупиняти роботи, про що було проінформовано відповідальних осіб позивача.

Крім того, відповідачем зазначено, що оскільки сторони припинили договірні відносини, проведення подальших можливих робіт є неможливим, а, відтак, відповідач не проводитиме подальших будівельних робіт.

Представником позивача також подано суду письмові заперечення на відзив відповідача (арк. справи 122-125), в якому позивач зазначив, що ст. 599 ЦК України передбачено припинення зобов'язання виконанням, проведеним належним чином. Тобто, відповідно до положень цієї статті зобов'язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Неналежно проведене виконання не припиняє зобов'язання, а лише тягне за собою покладення на боржника нових обов'язків, які становлять міри цивільно-правової відповідальності.

Окрім того, від відповідача не надходило пропозицій щодо зміни термінів виконання робіт, отже, додаткові угоди з цього приводу не укладалися.

Посилання відповідача на те, що фінансування робіт позивачем здійснювалось несвоєчасно та не в повному обсязі не відповідає дійсності. Відповідач жодних доказів порушення позивачем строків оплати за виконані роботи та порушення умов договору суду не надав. Отже, у позивача є всі правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача неустойки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") в особі філії Управління магістральних газопроводів (Замовник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Зангас-НГС" (Підрядник, відповідач) було укладено договір № 110706844 від 14.07.2011 року про закупівлю робіт (далі - Договір) (арк. справи 7-14).

Відповідно до умов Розділу 1 вказаного Договору Підрядник зобов'язався виконати роботи "Газопровід відгалуження ШДКРІ - Енергодар, DN 1000 (вибірковий ремонт ізоляційного покриття - 1,9 км) Запорізького проммайданчика", а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити ці роботи на умовах, визначених Договором. Склад та обсяги робіт, які підлягають закупівлі за даним Договором, визначені у кошторисі (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору. Зміст і строки виконання робіт визначаються календарним планом (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною Договору.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Договір № 110706844 від 14.07.2011 року про закупівлю робіт є за своєю правовою природою договором підряду.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Сторони передбачили наступні умови Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна Договору становить 6 952 927, 50 грн., в тому числі ПДВ 1 158 821, 25 грн.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів Замовником на розрахунковий рахунок Підрядника, що вказаний в реквізитах Договору. Форма розрахунку - поетапно по факту виконання робіт протягом 180 календарних днів після підписання акту виконаних робіт по кожному етапу (Форма КБ-2в, КБ-3), який надається Підрядником Замовнику кожного місяця протягом терміну виконання робіт.

Відповідно до п. 5.1 Договору термін виконання робіт: з дати підписання Договору по 30.09.2012 року.

Відповідно до п. 5.6, п. 5.10 Договору передача Замовнику Підрядником виконаних робіт здійснюється з наданням акту виконаних робіт. В разі зміни термінів виконання робіт за обставин, які не залежать від Підрядника, Сторони приймають рішення про перенос кінцевого строку завершення робіт, про що укладається Додаткова угода.

Відповідно до п. 6.3.1 Договору Підрядник зобов'язався виконати роботи у строки, встановлені Договором.

Відповідно до п. 6.6 Договору жодна із Сторін не може передавати свої права та обов'язки за договором третім особам без письмової згоди іншої Сторони.

Відповідно до п. 10.1 Договору Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.03.2013 року.

Угодою від 21.02.13 року про розірвання Договору від 14.07.11 року № 110706844 сторони домовились про розірвання Договору в зв'язку з відсутністю зазначеного об'єкта в Програмі ремонтів філії УМК "Харківтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" на 2013 рік та відсутністю фінансування (арк. справи 110-111).

Відповідно до п. 2, 4 Угоди від 21.02.13 року з моменту набрання чинності цією Угодою зобов'язання сторін, що виникли з Договору, припиняються. Дана угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення її печатками сторін.

Угода від 21.02.13 року підписана представниками сторін та скріплена печатками.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов Договору відповідачем виконано роботи на загальну суму 5 027 151, 71 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт:

- № 1 за серпень 2011 року на суму 11 467, 20 грн. (арк. справи 17-19);

- № 2 за серпень 2011 року на суму 688 533, 36 грн. (арк. справи 20-25);

- № 1 за вересень 2011 року на суму 79 020, 90 грн. (арк. справи 26-29);

- № 2 за вересень 2011 року на суму 2 120 980, 22 грн. (арк. справи 30-39);

- № 1 за жовтень 2011 року на суму 46 678, 60 грн. (арк. справи 40-43);

- № 2 за жовтень 2011 року на суму 534 206, 02 грн. (арк. справи 44-51);

- № 1 за листопад 2011 року на суму 3 533, 29 грн. (арк. справи 52-55);

- № 2 за листопад 2011 року на суму 315 240, 12 грн. (арк. справи 56-59);

- № 1 за травень 2012 року на суму 1 000 000, 80 грн. (арк. справи 60-63);

- № 2 за червень 2012 року на суму 227 491, 20 грн. (арк. справи 64-68).

Обсяг виконаних робіт сторони підтвердили, про що є відповідні позначки в самих Актах. Акти виконаних робіт підписані представниками сторін та скріплені печатками. Доказів пред'явлення зауважень, недоліків тощо з приводу виконаних робіт суду не подано.

За таких обставин відповідачем не виконані роботи на загальну суму 1 925 775, 79 грн. (6 952 927, 50 - 5 027 151, 71), що не заперечується сторонами.

27.11.2012 року позивачем на адресу відповідача направлена претензія про сплату штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором № 110706844 від 14.07.11 року із вимогою оплатити суму штрафу та пені (арк. справи 15-16), яка залишена відповідачем без відповіді. Факт направлення претензії на адресу відповідача підтверджується поданою суду копією поштового відправлення (арк. справи 126).

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ч. 1, 2 ст. 231 ГК України встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та Договором. За порушення строків виконання робіт або виконання робіт в менших обсягах, ніж передбачено цим Договором (крім випадків, передбачених цим договором), відмову від виконання робіт в обсягах та за ціною, що вказані в даному Договорі, Підрядник виплачує Замовникові пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 5.1 Договору термін виконання робіт - до 30.09.2012 року.

Суду не подано доказів повного виконання відповідачем робіт за Договором в строки, передбачені п. 5.1 Договору, що також не заперечується самим відповідачем. Відтак, звернення до суду із позовною вимогою про стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків виконання робіт є обґрунтованим та підставним.

При цьому, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування суми пені в розмірі 259 979, 73 грн., виходячи з 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, за період з 01.10.2012 року по 12.02.2013 року (135 днів), та штрафу у розмірі 7 % від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання. Судом перевірено та встановлено, що розрахунок 7 % штрафу в сумі 134 804, 31 грн. та пені в сумі 259 979, 73 грн., виходячи з вартості невиконаних робіт, здійснено позивачем арифметично правильно.

Судом також враховано, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Верховного Суду України від 27.04.12 року про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 13.12.11 року у справі № 06/5026/1052/2011).

Відповідальність за порушення строків виконання зобов'язання у формі пені та штрафу прямо передбачена ст. 231 ГК України.

Враховуючи вищевикладене, нарахування позивачем штрафних санкцій за договором про закупівлю робіт № 110706844 від 14.07.2011 року у розмірі 394 784, 04 грн., у тому числі: пені у розмірі 259 979, 73 грн. та 7% штрафу у розмірі 134 804, 31 грн. є обґрунтованим, підставним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо посилань представника відповідача як на підставу своїх заперечень на те, що фінансування робіт позивачем здійснювалось несвоєчасно та не в повному обсязі, що також вплинуло на невиконання робіт, то слід зазначити, що умовами Договору сторони погодили, що розрахунки між сторонами проводяться поетапно по факту виконання робіт протягом 180 календарних днів після підписання акту виконаних робіт по кожному етапу (п. 4.2 Договору).

Щодо посилань представника відповідача на припинення дії договору у зв'язку з його розірванням, і, як наслідок, відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій у зв'язку з виконанням договору належним чином, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, Угодою від 21.02.13 року про розірвання Договору від 14.07.11 року № 110706844 сторони домовились, що з моменту набрання чинності цією Угодою зобов'язання сторін, що виникли з Договору, припиняються. Дана угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення її печатками сторін. Угода від 21.02.13 року підписана представниками сторін та скріплена печатками.

Відтак, зобов'язання сторін припинились з моменту набрання чинності Угодою, тобто з 21.02.13 року. Натомість, позивачем ставиться вимога про стягнення штрафних санкцій за період до розірвання договору, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем (доказів зворотнього суду не подано) зобов'язання, яке мало місце під час дії договору.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача не спростовують твердження позивача щодо наявності правових підстав для стягнення штрафних санкцій.

Судом також враховано, що 28.03.2013 року від відповідача надійшло клопотання (арк. справи 90-91), в якому він просить суд зменшити розмір пені до 100 000, 00 грн., зменшити розмір штрафу до 50 000, 00 грн., відстрочити виконання рішення суду до 01.10.2013 року.

Подане клопотання мотивоване наступним.

21 березня 2013 року Договір № 110706844 від 14.07.2011 року про закупівлю робіт за згодою сторін був припинений.

На даний час на підприємстві ПрАТ "Зангас-НГС" склалась тяжка фінансова ситуація внаслідок невиконання значної частини взятих на себе зобов'язань партнерами відповідача та необхідністю своєчасної виплати заробітної плати працівникам та обов'язкових платежів до бюджету. ПрАТ "Зангас -НГС" не має можливості виконати взяті на себе обов'язки, оскільки у 2010 році взяло кредит на поповнення обігових коштів, у тому числі для виплати заробітної плати, податків до бюджету та розрахунків із субпідрядниками. Станом на теперішній час заборгованість по сплаті відсотків за користуванням кредитними коштами складає 18 213 728, 40 грн.

Завдяки роботі, що проводиться підприємством із вирішенням питання погашення дебіторської заборгованості, виникає впевненість у виконанні взятого обов'язку зі сплати боргу з 01 жовтня 2013 року.

Відповідач з метою сумлінного виконання свого зобов'язання намагається не обмежуватись вжитими заходами до проведення розрахунку. Арешт рахунків відповідача призведе до вкрай негативних наслідків як для підприємства, так і для його партнерів.

Від обов'язку виконання укладеного договору Відповідач не відмовляється, однак, примусове виконання рішення суду призведе до блокування всієї діяльності підприємства, що, як наслідок, може утруднити виконання рішення суду та подальшу діяльність товариства.

Представником відповідача також зазначено, що серед наявної кредиторської заборгованості пропонуються на розгляд суду два підприємства-боржника, які наймовірніше проведуть розрахунки та будуть направлені на виконання рішення суду.

Так, за договором № 101 на закупівлю робіт по об'єкту "Капітальний ремонт газопроводу" ШДО DN 700, 800 на ділянці 33,4-34,7 км" від 23.11.11 року, укладеного між ПрАТ "ЗАНГАС-НГС" та БМУ № 6 БМФ "Укргазпромбуд" замовник має підтверджену заборгованість в розмірі 2 000 762, 41 грн.

За договором генерального підряду № 1/46 на виконання робіт при будівництві газопроводу "Армянськ-Джанкой" в АРК від 25.07.03 року, укладеного між ПрАТ "ЗАНГАС-НГС" та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", останній має кредиторську заборгованість в розмірі 9 000 000 грн.

Сплата заборгованостей відповідно до наявних листів від боржників відбудеться з 01.10.13 року.

Крім того, з позовної заяви позивача не зазначено, в чому саме здійснено порушення його прав та інтересів, які, можливо, наслідки в зв'язку з невиконанням відповідачем перший поніс збитки. Тобто, фактично позивач взагалі не поніс збитки, а лише просить застосувати до відповідача наслідки порушеного зобов'язання.

Із посиланням на приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та пункти 3, 6 ст. 83 ГПК України, відповідач просить суд зменшити розмір пені до 100 000, 00 грн., зменшити розмір штрафу до 50 000, 00 грн., відстрочити виконання рішення суду до 01.10.2013 року.

Представник позивача подав суду письмові заперечення на відзив відповідача, в якому просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та відстрочки виконання рішення суду відмовити (арк. справи 122-125). В обґрунтування наданих пояснень позивачем зазначено наступне.

Хоча відповідач зазначає цілий ряд фактів для відстрочки виконання рішення суду, але здатність їх "об'єктивно перешкоджати або робити неможливим виконання судового рішення" викликає сумнів, і не обґрунтована відповідачем з огляду на те, що наявність у нього значної заборгованості, не можна вважати обставинами, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання судового рішення, оскільки вона відноситься до звичайних і постійних умов ведення господарської діяльності підприємств, в тому числі відповідача та позивача. Немає підстав вважати, що ці обставини припиняться найближчим часом, і чи припиняться вони взагалі, враховуючи постійне ведення відповідачем господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України відстрочка або розстрочка виконання судового рішення можлива у виняткових випадках, у той час, як наведені відповідачем обставини відносяться до звичайних.

Позивач несе значні витрати через посилену експлуатацію магістральних газопроводів у зв'язку з транспортуванням природного газу по всій території України та "великий транзит" у країни Західної Європи.

На даний час позивач має велику заборгованість за виконані для компанії роботи, надані послуги, отримане майно, зобов'язаний щомісячно відраховувати значні суми, що підлягають обов'язковій сплаті до Державного бюджету України та державних цільових фондів, що є важливим елементом формування їх дохідної частини, а також для виплати заробітної плати працівникам. Такі обставини призвели до значного дефіциту обігових коштів.

Щодо поданої відповідачем заяви про зменшення розміру штрафних санкцій в порядку ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України, яке підтримано представником відповідача, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами від 21.02.13 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафних санкцій зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

При цьому, судом враховано наступне.

На підтвердження скрутного фінансового становища заявником подано суду Баланс ПрАТ "Зангас -НГС" станом на 31.12.2012 року, Звіт про фінансові результати підприємства за 2012 рік. Позивачем в свою чергу на виконання вимог суду також подано суду докази свого фінансового становища.

Дослідивши подані сторонами Баланси підприємств, суд встановив наступне.

З поданого суду Балансу ПрАТ "ЗАНГАС-НГС" (арк. справи 96) станом на 31.12.12 року вбачається, що дебіторська заборгованість відповідача за 2012 рік (на початок звітного періоду та на кінець звітного періоду) (чиста реалізаційна вартість) зменшилась з 46 324 тис. грн. до 16 916 тис. грн., тобто відповідачу заплатили частину боргів. В той же час, кредиторська заборгованість відповідача за 2012 рік (на початок звітного періоду та на кінець звітного періоду) збільшилась з 96 909 тис. грн. до 266 774 тис. грн.

З поданого суду Балансу УМГ "Харківтрансгаз" (арк. справи 129) станом на 31.12.12 року вбачається, що дебіторська заборгованість позивача за 2012 рік (на початок звітного періоду та на кінець звітного періоду) (чиста реалізаційна вартість) збільшилась з 8 572 тис. грн. до 54 259 тис. грн., тобто збільшилась заборгованість третіх осіб (покупців, замовників тощо) перед позивачем. В той же час, кредиторська заборгованість позивача за 2012 рік (на початок звітного періоду та на кінець звітного періоду) також збільшилась з 79 385 тис. грн. до 123 209 тис. грн.

Судом також враховано наступне. Згідно Балансу поточні зобов'язання відповідача за розділом IV "Поточні зобов'язання" (в тому числі кредити банків, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо) на кінець звітного періоду становлять 496 883 тис. грн. Натомість, оборотні активи за розділом IІ "Оборотні активи" (в тому числі дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, дебіторська заборгованість з бюджетами, за виданими авансами, грошових коштів тощо) на кінець звітного періоду становить 504 706 тис. грн.

Згідно Балансу поточні зобов'язання позивача за розділом IV "Поточні зобов'язання" (в тому числі кредити банків, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо) на кінець звітного періоду становлять 3 162 612 тис. грн. Натомість, оборотні активи за розділом IІ "Оборотні активи" (в тому числі дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, дебіторська заборгованість з бюджетами, за виданими авансами, грошових коштів тощо) на кінець звітного періоду становить 1 248 051 тис. грн.

Зі Звіту про фінансові результати за 2012 рік ПрАТ "ЗАНГАС-НГС" вбачається, що за звітний місяць чистий прибуток (збиток) відповідача становить -17 579 тис. грн. (арк. справи 97).

Зі Звіту про фінансові результати за 2012 рік УМГ "Харківтрансгаз" неможливо встановити чистий прибуток (збиток) позивача за звітний місяць, оскільки у 2012 році відбулась реорганізація підприємства (арк. справи 130). Натомість, як вбачається з поданих позивачем Довідок, підписаних головним бухгалтером та керівником позивача, станом на 01.04.13 року в балансі філії УМГ "Харківтрансгаз" обліковується дебіторська заборгованість в сумі 27 443 380 грн. (арк. справи 127) та кредиторська заборгованість в сумі 78 532 705 грн. (арк. справи 128).

Вищевказані подані суду Баланси підприємств та Звіти про фінансові результати свідчать про те, що фінансовий стан обидвох підприємств (як позивача, так і відповідача) є несприятливим, кредиторська заборгованість кожного з підприємств перевищує дебіторську заборгованість.

Умовами договору сторони погодили, що ціна Договору становить 6 952 927, 50 грн. з ПДВ. Натомість, відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання на суму 1 925 775, 79 грн., тобто відповідачем не виконано третю частину взятих на себе за договором зобов'язань.

Судом також враховано, що умовами Договору сторони передбачили, що в разі зміни термінів виконання робіт за обставин, які не залежать від Підрядника, Сторони приймають рішення про перенос кінцевого строку завершення робіт, про що укладається Додаткова угода (п. 5.10 Договору). Суду не подано доказів вжиття відповідачем заходів щодо внесення до договору змін в частині перенесення кінцевого строку виконання робіт шляхом укладення додаткової угоди, як і взагалі не подано суду доказів вжиття заходів щодо належного виконання робіт за договором та недопущення прострочення.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не подано суду доказів завдання йому збитків, то слід зазначити, що в силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відтак, в суду відсутні правові підстави покладати обов'язок доведення наявності (відсутності) збитків на позивача (постанова ВГСУ від 23.10.12 року по справі № 13-35/17-2237-2011).

Інших обставин та доказів на їх підтвердження, які б свідчили про наявність підстав для зменшення неустойки заявником суду не подано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у зменшенні розміру штрафних санкцій, у зв'язку з тим, що:

- в порушення приписів ст. 32, 33 ГПК України відповідачем не подано суду жодних доказів, які б свідчили про винятковість випадку, поважність причин неналежного виконання своїх обов'язків та наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій;

- зменшувати у виняткових випадках розмір штрафу є правом, а не обов'язком суду;

- розмір штрафний санкцій за дане правопорушення визначений нормами ст. 231 ГК України і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду не має.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру неустойки.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду, то слід зазначити наступне.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення (п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Відповідно до п. 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 (v0009600-12) "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року з останніми змінами та доповненнями від 16.01.2013 року відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v_365600-02) від 17.10.12 року № 9 з останніми змінами від 16.01.13 року підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Питання відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявності обставин (підстав), що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

Нормами чинного законодавства, зокрема ГПК України (1798-12) , не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Відстрочка виконання рішення господарського суду може бути надана лише у виключних випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити чи розстрочити виконання рішення.

Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, саме на відповідача в контексті приписів ст. 4-3, ст. 33 ГПК України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування.

Суд вважає, що відстрочка чи розстрочка виконання рішення господарського суду може бути надана лише у виключних випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочку виконання рішення, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, суд зазначає, що обставини, якими відповідач обгрунтовує клопотання про відстрочку виконання судового рішення, не є винятковими, такими, що дійсно ускладнюють виконання судового рішення з огляду на наступне.

Важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок самостійної господарської діяльності останнього, наслідки якої він міг та повинен був передбачити. Відповідач веде систематичну господарську діяльність, має доходи, що не спростовується останнім. Відтак, тяжкий фінансовий стан та борги відповідача чи можливість їх виникнення перед третіми особами, а також наявність заборгованості інших осіб перед відповідачем не можуть вважатись винятковими обставинами.

Посилання відповідача на необхідність виконання ним зобов'язання перед банком у зв'язку з взяттям кредиту в 2010 році на поповнення обігових коштів для виплати заробітної плати, сплати податків до бюджету та розрахунків із субпідрядниками, а також наявністю заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в сумі 18 213 728, 40 грн. як на обставину неможливості виконання рішення суду є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Крім того, наявність заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в сумі 18 213 728, 40 грн. не підтверджена відповідачем жодними доказами.

Посилання відповідача на необхідність виплати заробітної плати його працівникам, погашення кредиту, сплати податків не є в розумінні ст. 83, 121 ГПК України підставами для відстрочки виконання рішення суду. Крім того, усі суб'єкти господарювання, в тому числі й позивач, зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі тощо.

Безпідставними є посилання відповідача на вжиття заходів досудового врегулювання спору з контрагентами та наявність кредиторської заборгованості двох підприємств-боржників, які наймовірніше проведуть розрахунки та будуть направлені на виконання рішення суду, що підтверджується поданими суду копіями договору № 101 на закупівлю робіт по об'єкту, укладеного між ПрАТ "ЗАНГАС-НГС" та БМУ № 6 БМФ "Укргазпромбуд" (арк. справи 98-100), договору генерального підряду № 1/46 на виконання робіт, укладеного між ПрАТ "ЗАНГАС-НГС" та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (арк. справи 102-109), листом (відповідь на претензію) № 3-2/14 від 11.03.13 року, згідно якого заборгованість контрагента відповідача буде сплачена лише з 01.10.13 року (арк. справи 101), оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях (можливе стягнення відповідачем у майбутньому заборгованості з контрагентів, яка в подальшому буде спрямована на погашення боргу у даній справі). Крім того, подані суду копії укладених відповідачем з контрагентами договорів, а також листи, відповіді на претензії тощо (переписка між суб'єктами господарювання) не можуть вважатись належними та допустимими доказами у справі, які підтверджують безспірність заборгованості третіх осіб та її розмір перед відповідачем.

Обставини, на які вказує відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для боржника в даний час та на можливість (припущення) настання для нього негативних наслідків, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання судового рішення у даній справі.

Всупереч вимогам ст. 33 ГПК України відповідач не надав доказів та не довів, що не має достатньо коштів для виконання рішення по даній справі.

Крім того, як вбачається з поданих суду Балансів та Звітів про фінансові результати обох сторін у справі, в суду відсутні правові підстави стверджувати, що фінансове становище відповідача є скрутним порівняно з фінансовим становищем позивача.

Отже, оскільки законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку, розстрочку виконання рішення суду у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення, то слід зазначити, що наведені відповідачем обставини не є виключними, оскільки фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось незалежних від відповідача обставин. Крім того, у такому стані може опинитись й позивач внаслідок невиконання згаданого вище судового рішення. При цьому, судом враховано, що фінансовий стан позивача також на день розгляду поданої заяви є несприятливим.

Посилання відповідача на накладення у виконавчому провадженні арешту на рахунки боржника, що призведе до негативних наслідків для нього, не є тими обставинами, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду.

Посилання відповідача на те, що примусове виконання рішення суду призведе до блокування всієї діяльності підприємства, що, як наслідок, може утруднити виконання рішення суду та подальшу діяльність товариства не підтверджені жодними доказами у справі та ґрунтуються на припущеннях відповідача.

Інших обставин та доказів на їх підтвердження, які б свідчили про наявність підстав для відстрочки виконання рішення суду, заявником суду не подано.

Відтак, відповідачем не доведено виняткової сукупності обставин, які б свідчили про його тяжкий фінансово-економічний стан та унеможливлювали виконання судового рішення у даній справі.

Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанови ВГСУ від 14.09.11 року у справі № 18/005-10; від 18.01.11 року у справі № 3/62; від 08.02.11 року у справі № 17/241-10).

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 41, 42 Конституції України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочки виконання рішення суду, оскільки це порушуватиме права та законні інтереси позивача, а надані відповідачем докази не свідчать про винятковість обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду слід відмовити.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610- 612, 629, 837 ЦК України, ст. ст. 193, 230- 232 ГК України, ст. 33, 49, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (код ЄДРПОУ 25698645) до відповідача Приватного акціонерного товариства "Зангас-НГС" (код ЄДРПОУ 20919780) про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю робіт № 110706844 від 14.07.2011 року у розмірі 394 784, 04 грн., у тому числі: пені у розмірі 259 979, 73 грн. та 7% штрафу у розмірі 134 804, 31 грн.

Стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства "Зангас-НГС", вул. Мала Морська, 34/3, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 20919780) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрасгаз", вул. Культури, 20-а, м. Харків, 61001 (код ЄДРПОУ 25698645):

- 259 979, 73 грн. (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять грн. 73 коп.) - пені за період з 01.10.2012 року по 12.02.2013 року за неналежне виконання умов договору № 110706844 від 14.07.2011 року про закупівлю робіт;

- 134 804, 31 грн. (сто тридцять чотири тисячі вісімсот чотири грн. 31 коп.) - штрафу у розмірі 7 % від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, відповідно до умов договору № 110706844 від 14.07.2011 року про закупівлю робіт;

- 7 895, 68 грн. (сім тисяч вісімсот дев'яносто п'ять грн. 68 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.