914/794/13-г Про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - 16.04.2013 Прийняття

Суть спору: Позов заявлено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" про стягнення 220500грн. 00коп. основного боргу, 1460грн. 00коп. 3% річних та 686грн. 00коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 25.02.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.03.2013р. Ухвалою суду від 19.03.2013р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 16.04.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні 16.04.2013р. позовні вимоги підтримав, просить задоволити позов повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку з їх безпідставністю. Відповідно до положення про філію "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" є філією (відокремленим підрозділом) Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та не є юридичною особою. Доручення від 09.01.2013р. № 2-228 на представництво інтересів ПАТ "Укртрансгаз" видано юрисконсульту філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

13.05.2011р. між Управлінням магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (замовник, відповідач), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець, позивач) укладено договір №27/04 про надання послуг, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язувався надати "Інженерні послуги (Розроблення ПЛАС на ОПН Рівненського, Кам'янка-Бузького, Бібрського ЛВУМГ та ПНО Кременецького ВПРГ)" згідно до вимог НПАОП 0.00-1.33-99 "Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій", а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити якісно надані послуги.

п. 2.1. договору передбачено, що вартість усіх послуг, які доручаються виконавцю надати за даним договором визначається кошторисами (додатки № 1, 2, 3, 4) по кожному структурному підрозділу філії окремо, які є невід'ємною частиною цього договору. Згідно з п. 2.2. договору, ціна договору становить 416500грн. 00коп.

Пунктом 5.1. договору передбачено, зокрема, обов'язок замовника прийняти надані послуги згідно з приймально-здавальним актом та здійснити оплату на умовах цього договору.

В п. 6.1. договору сторони передбачили, що розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування замовником належної до оплати суми на банківський рахунок виконавця протягом 120 банківських днів з моменту підписання приймально-здавальних актів замовником.

Основним документом, який підтверджує обсяги наданих послуг згідно договору є "Акти здачі-приймання наданих послуг". (п. 6.2.)

На виконання умов договору сторони підписали приймально-здавальні акти до договору про надання послуг №27/04 від 13.05.2011р.: приймально-здавальний акт №1 від 08.12.2011р., яким засвідчено, що замовнику надано інженерні послуги загальною вартістю 98000грн. 00коп.; приймально-здавальний акт №2 від 30.01.2012р., яким засвідчено, що замовнику надано інженерні послуги загальною вартістю 24500грн. 00коп.; приймально-здавальний акт №3 від 30.03.2012р., яким засвідчено, що замовнику надано інженерні послуги загальною вартістю 73500грн. 00коп.; приймально-здавальний акт №4 від 05.06.2012р., яким засвідчено, що замовнику надано інженерні послуги загальною вартістю 122500грн. 00коп. та приймально-здавальний акт №5 від 26.06.2012р., яким засвідчено, що замовнику надано інженерні послуги загальною вартістю 98000грн. 00коп.

Як вбачається з доданої до позовної заяви належним чином засвідченої копії свідоцтва про шлюб №196091 від 06.10.2012р. ОСОБА_1 після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1. Також на підтвердження даного факту позивачем надано суду копії паспорта громадянина України, картки платника податків та виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних - осіб підприємців стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Таким чином, посилання відповідача на те, що договір № 27/04 укладено між ним та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а відтак на те, що між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" та позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відсутні будь-які зобов'язання, судом до уваги не береться.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг належним чином не виконав, частково сплативши 20.03.2012р. заборгованість в сумі 24500грн. 00коп. згідно приймально-здавального акту № 2 від 30.01.2012 р.; 11.05.2012р. заборгованість в сумі 98000грн. 00коп. відповідно до приймально-здавального акту № 1 від 08.12.2011р. та 23.05.2012р. - 73500грн. 00коп. згідно приймально-здавального акту №3 від 30.03.2012р., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку позивача за 20.03.2012р., 11.05.2012р. та 23.05.2012р. відповідно.

11.01.2013р. відповідачем надіслано позивачу листа № 110/06-11, в якому зазначено, що станом на 03.01.2013р. заборгованість не погашена у зв'язку із скрутним становищем, що склалося у ПАТ "Укртрансгаз" та неодержанням філією УМГ "Львівтрансгаз" погодження і відповідного фінансування для здійснення розрахунків з позивачем.

Таким чином, неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 122500грн. 00коп. відповідно до приймально-здавального акту №4 від 05.06.2012р. та в розмірі 98000грн. 00коп. відповідно до приймально-здавального акту №4 від 05.06.2012р. Станом на час звернення з позовом до суду загальна сума основного боргу відповідача становить 220500грн. 00коп.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У статті 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною першою ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, відповідач порушив свої зобов'язання, не оплативши отриманих послуг. Враховуючи відсутність доказів повної чи часткової сплати заборгованості відповідачем, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 220 500грн. 00коп. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних, які відповідно до поданого розрахунку за період з 23.11.2012р. по 20.02.2013р. складають 1460грн. 46коп. та інфляційні втрати за період з грудня 2012р. по січень 2013р. в розмірі 686грн. 00коп. Розглянувши вказані вимоги, суд вважає їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 11132грн. 00коп. витрат, пов'язаних з наданням адвокатських послуг визнається судом такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне:

До матеріалів справи позивачем долучено договір №07-02/13 від 07.02.2013р., укладений позивачем (замовник за договором) з адвокатом ОСОБА_2 (виконавець за договором), відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов'язується надати замовнику адвокатську юридичну (правову) допомогу у справі про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 222 646грн. 46коп.

Згідно з п. 3.1. договору замовник зобов'язується оплатити виконавцю грошові кошти в розмірі 5% від суми заборгованості по справі, зазначеній в п.1.1. договору - 11132грн. 00коп. за надання юридичної (правової) допомоги.

Як вбачається з банківської виписки по рахунку ОСОБА_2 позивачем 13.02.2013р. на виконання умов вказаного договору перераховано 11132грн. 00коп. оплати за юридичні послуги.

Відповідно до ч.3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 (va007600-13) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, передбачених ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони.

В п.6.5. вказаної постанови зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 11132грн. 00коп. є обгрунтованим та таким, що відповідає принципам співрозмірності і розумної необхідності витрат та усталеній практиці розміру таких витрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, однак відповідальність за цивільно-правовими зобов'язаннями, що є предметом цього спору покладається на Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" згідно загальних положень ЦК України (435-15) (ст.ст. 95, 96 ЦК України), так як згідно Положення, затвердженого 28.12.2012 р. та витягу з ЄДРЮОФО філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" є відокремленим підрозділом ПАТ "Укртрансгаз" та не є юридичною особою.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат пов"язаних з розглядом справи

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача стосовно несплати позивачем судового збору, оскільки останнім оплачено судовий збір у встановленому порядку та розмірі. Безпідставні також заперечення відповідача стосовно ціни позову, оскільки позивач просить суд стягнути з відповідача 220 500грн. 00коп. основного боргу, 1 460грн. 00коп. 3% річних, 686грн. 00коп. інфляційних втрат та 11 132грн. 00коп. витрат на адвокатські послуги, що не входять в ціну позову, а належать до судових витрат.

Керуючись ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст.ст. 526, 530, 612, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84 ГПК України суд, -

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, ідентифікаційний код 30019801) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 220500грн. 00коп. основного боргу, 1460грн. 00коп. 3% річних, 686грн. 00коп. інфляційних втрат, 11132грн. 00коп. витрат по сплаті адвокатських послуг та 4452грн. 92коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.