За позовом Закритого акціонерного товариства "Проектно-вишукувальний інститут "Київагропроект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпроект-центр"

про стягнення 86 424,90 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Баценко Г.Є.

від відповідача: Васильєв Є.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Закрите акціонерне товариство "Проектно-вишукувальний інститут "Київагропроект" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпроект-цетр" (далі-відповідач) про стягнення 86 424,90 грн. боргу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати переданих цінних паперів за договором купівлі-продажу цінних паперів від 27.09.2010 р. №Б/2010/057-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.02.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що між сторонами 30.09.2010 р. було проведено зустрічне зарахування позовних вимог.

У судовому засіданні 12.02.2013 р. судом оголошувалась перерва до 28.02.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

27.02.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав клопотання про витребування документів, в якому просить витребувати у відповідача: - оригінал договору оренди об'єкта нерухомості №1 від 05.11.2008 року та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); - оригінал договору оренди об'єкта нерухомості №5 від 01.12.2009 року та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); - належним чином завірені копії: договорів оренди об'єктів нерухомості №1 від 05.11.2008 року; №5 від 01.12.2009 року; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договорів оренди для господарського суду м. Києва та позивача; - долучити належним чином завірені копії: договорів оренди об'єктів нерухомості №1 від 05.11.2008 року та №5 від 01.12.2009 року; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договорів оренди до матеріалів справи.

27.02.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав клопотання про проведення технічної експертизи документів, в якому просить призначити судову технічну експертизу, оскільки угода від 30.09.2010 р. у позивача викликає сумнів з приводу її достовірності і припускає, що дана угода є фальшивою та укладеною після порушення провадження у даній справі.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 28.02.2013 р., у зв'язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. на лікарняному, справу № 910/1759/13 передано на розгляд судді Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2013 р. суддею Марченко О.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 19.03.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 04.03.2013 р., у зв'язку з виходом судді Бондарчук В.В. з лікарняного, справу № 910/1759/13 передано на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2013 р. суддею Бондарчук В.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 19.03.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 19.03.2013 р. судом оголошувалась перерва до 04.04.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

04.04.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача повторно подав клопотання про проведення технічної експертизи документів, в якому просить призначити судову технічну експертизу, оскільки позивач вважає, що відтиск печатки на угоді від 30.09.2010 р. здійснений не оригінальною печаткою позивача, яка отримана ним відповідно до вимог чинного законодавства, а за допомогою невідомих позивачу технічних засобів.

Розглянувши у даному судовому засіданні подане позивачем клопотання про витребування документів від 27.02.2013р., суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: - який доказ витребовується; - обставини, що перешкоджають його наданню; - підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; - обставини, які може підтвердити цей доказ.

Однак позивач не зазначив, які обставини може підтвердити цей доказ з огляду на заявлені позовні вимоги та предмет доказування у даній справі, суд не вбачає у необхідності залучення зазначених доказів до справи, а тому відмовляє у задоволенні поданого клопотання про витребування документів.

Розглянувши також у даному судовому засіданні клопотання позивача про проведення технічної експертизи документів, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як вбачається з поданих клопотань, позивач ставить під сумнів угоду від 30.09.2010 р., однак відповідач у даному судовому засіданні надав суду оригінал зазначеної угоди, що спростовує сумніви у її достовірності, тому суд не вбачає необхідності у проведенні експертизи для вирішення спору у даній справі, а відтак - відмовляє у задоволенні клопотань позивача.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.04.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

27.09.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київпроект-центр" та Закритим акціонерним товариством "Проектно-вишукувальний інститут "Київагропроект" укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б/2010/057-1, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується належним чином прийняти наступні цінні папери і сплатити за них грошову суму, вказану в п. 1.5. цього договору. Позивач підтверджує, що цінні папери не заставлені і не є предметом спору з третіми особами.

Відповідно до п. 1.4. договору загальна номінальна вартість цінних паперів, що зазначені у пункті 1.2. цього договору, складає 434 441,35 грн.

Згідно п 1.5. договору загальна договірна вартість цінних паперів, що зазначені у пункті 1.2. цього договору, складає 434 441,35 грн.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний до 30 вересня 2010 року включно сплатити на банківський рахунок позивача загальну суму договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що позивач зобов'язується в строк до 28 вересня 2010 року включно передати позивачу цінні папери, які є предметом цього договору. В момент передачі сторони підписують акт прийому-передачі цінних паперів.

Відповідно до п. 7.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання позивачем і відповідачем, тобто з дати, вказаної в преамбулі цього договору, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором або до розірвання в порядку передбаченому законодавством.

Судом встановлено, що 27.09.2010 р. між сторонами підписано акт прийому-передачі векселів до договору купівлі-продажу цінних паперів №Б/2010/057-1 від 27.09.2010 р. (копія в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати переданих цінних паперів за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б/2010/057-1 від 27.09.2010 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 86 424,90 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору купівлі-продажу цінних паперів №Б/2010/057-1 від 27.09.2010 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору передав відповідачеві акції на загальну суму 434 441,35 грн., що підтверджується актом прийому-передачі векселів до договору купівлі-продажу цінних паперів №Б/2010/057-1 від 27.09.2010 р. (копія в матеріалах справи).

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав суду копію угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог (оригінал подавався у судовому засіданні), яка 30.09.2010 р. укладена між сторонами.

Відповідно до п. 1 зазначеної угоди, відповідач і позивач, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних договорів, у яких відповідач і позивач є сторонами.

Підпунктом 1.1. вищевказаної угоди встановлено, що : - за договорами оренди об'єкта нерухомості №1 від 05.11.2008 р. та оренди об'єкта нерухомості №5 від 01.12.2009 р. відповідач є кредитором, а позивач є боржником при виконанні грошового зобов'язання в загальній сумі 434 441,35 грн.; - за договором придбання векселів №Б/2010/057-1 від 27.09.2010 р. відповідач є боржником, а позивач є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 434 441,35 грн.

Вказані вище зобов'язання за вищевказаними договорами припиняються у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є рівними.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про зарахування між сторонами однорідних вимог в частині боргу в сумі 434 441,35 грн., в результаті чого, зобов'язання в цій частині припиняється.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було порушено умови договору купівлі-продажу цінних паперів №Б/2010/057-1 від 27.09.2010 р., так як зараховано зустрічні позовні вимоги між сторонами та зобов'язання в частині позовних вимог позивача припинено, а тому, відповідач жодним чином не порушив прав позивача та своїх зобов'язань за договором.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 08.04.2013 р.