Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Долинського міжрайонного прокурора

в інтересах держави в особі:

Міжрічанської сільської ради,

с. Міжріччя Болехівської міськради,

Івано-Франківська область,77211

до відповідача: Долинського спеціалізованого агролісгоспу

обласного підприємства "Івано-Франківськоблагроліс"

вул. Міцкевича,10, м. Долина,

Івано-Франківська область,77500

про відшкодування збитків в сумі 84373,62 грн.

за участю представників сторін:

Від прокуратури: Майковський Р.Р. - старший прокурор відділу, (службове посвідчення №007899 від 06.10.12);

Від позивача: представник не з'явився,

Від відповідача: Пастушин Б.В. - представник, (паспорт серія - СС № 848416 від 09.12.99.)

Від відповідача: Данів В.І. - директор, (паспорт серія -СС № 336855 від 12.08.97)

Долинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Міжрічанської сільської ради заявив позовну вимогу до Долинського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" про відшкодування збитків в сумі 84373,62 грн.

Ухвалою суду від 11.02.13 порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 26.02.13. В судовому засіданні 26.02.13 судом оголошено перерву до 12.03.13, про що представники сторін, які беруть участь у справі повідомлені. Крім того, ухвалою суду від 26.02.13 суд відмовив в задоволенні вимоги про забезпечення позову, викладеній в позовній заяві. Ухвалою суду від 12.03.13 відкладено розгляд справи на 21.03.13 через неявку в судове засідання повноважних представників позивача та відповідача.

В судовому засіданні 21.03.13 представник прокуратури позовну заяву підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне. У своїх позовних вимогах позивач посилається на те, що згідно акту Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 18.04.2012 року перевіркою було виявлено незаконну порубку 67 дерев граба, берези, осики, липи, вільхи, дуба в кварталі № 3, ділянки 2, 6; кварталі № 4, ділянки 7, 9, 11, 13, 14, 16, 18 загальною масою 18, 42 м3 на території лісового обходу № 1 Гузіївської технічної дільниці Долинського спеціалізованого агролісгоспу. Долинський міжрайонний прокурор вказує на те, що порушення вимог лісового законодавства призвело до незаконної порубки лісу на території Гузіївської технічної дільниці Долинського спеціалізованого агролісгоспу. Крім того, було зазначено і те, що вироком Болехівського міського суду від 28.12.2012 року Шопоняка Ігора Васильовича визнано винними у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 Кримінального кодексу України та застосовано ч.1 ст. 69 Кримінального кодексу України призначено покарання у виді штрафу розміром 1000 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями на підприємствах, установах, організаціях лісового господарства строком на 1 рік.

Позивач стверджує, що Шопоняк І.В. згідно наказів № 37 від 10.06.1986 р. та № 2 від 04.01.2010 р., працюючи на посаді майстра лісу Гузіївської технічної дільниці Долинського САЛГ, як службова особа державної лісової охорони несе повну матеріальну відповідальність за охорону лісу та за лісопродукцію, яка знаходиться в його обході та інших ввірених йому матеріальних цінностей. Згідно наказу № 2 від 05.01.2011 року "Про поділ технічних дільниць та обходів Долинського САЛГ" за цією особою, за словами позивача, було закріплено та передано під охорону обхід № 1 куди входять квартали 1, 2, 3, 4, 5 загальною площею 527 га.

Однак, як стверджує позивач, Шопоняк І.В., взявши на себе обов'язок по охороні лісу у ввіреному йому обході, неналежним чином віднісся до виконання своїх службових обов'язків по охороні лісу, не виявив в кварталі № 3, ділянки 2-6; кварталі № 4 ділянки 7, 9, 11, 13, 14, 16, 18 незаконну рубку 67 дерев граба, берези, осики, липи, вільхи, дуба загальною ліквідною масою 18,42 м3. Внаслідок невиконання своїх службових обов'язків Шопоняк І.В. Долинському САЛГ заподіяно істотну шкоду на загальну суму 84373, 62 грн.

Відповідач з позицією позивача не погоджується, надіслав суду відзив на позовну заяву (вх. № 3374/13 від 26.02.13). У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що Долинський спеціалізований лісгосп шкоди лісовому господарству не завдавав, оскільки незаконної рубки не здійснював. Також відповідач вважає, що оскільки вина працівника Долинського спеціалізованого агролісгоспу Шопоняка І.В. доведена в судовому порядку, а вирок Болехівського міського суду від 28.12.2012 року набрав законної сили, то він (відповідач) не повинен доводити своєї вини у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу. У доповненні до відзиву на позовну заяву № 26 від 26.02.2013 року (вх. № 4863/13 від 21.03.13) відповідач також вказав, що Долинський спеціалізований агросілгосп, як юридична особа, безпосередньо шкоди лісовому господарству не завдавав. У даному відзиві також вказано, що оскільки вирок суду у кримінальній справі, яким встановлено вину конкретної фізичної особи, має преюдиційний характер і звільняє відповідача, як юридичну особу, від обов'язку доказування іншими засобами доказування відсутності своєї вини.

Таким чином, виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 19 Лісового кодексу України (надалі - ЛК України) постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень.

Частиною 1 ст. 86 ЛК України передбачено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Згідно ст.107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вини заподіювача шкоди. Зазначені підстави визначаються загальними, оскільки для вирішення деліктного зобов'язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не обумовлено законом.

Відшкодування шкоди здійснює сама особа, яка завдала шкоди, на загальних підставах. Відшкодування шкоди юридичною особою було б можливе тільки в тому випадку, коли б було встановлено, що особа, яка вчинила злочин діяла за розпорядженням адміністрації підприємства або в їхню користь, що в даному випадку не доведено позивачем.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Варто зазначити, що завдання шкоди працівником своїми протиправними діями, які за своїм змістом не випливають з трудового (службового) становища, не тягне за собою покладання обов'язку відшкодування шкоди на юридичну особу. Відшкодування здійснює сама особа, яка завдала шкоди, на загальних підставах, які визначені ст. 1166 ЦК України.

В спірному випадку, Долинський спеціалізований агролісгосп ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" не зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну протиправними діями його працівником Шопоняком І.В. внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Крім того, позивач не подав суду доказів підтвердження того, що саме відповідач по справі заподіяв шкоду.

В даному випадку, судом бралося до уваги Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 (v_744800-01) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища", а саме п.1.6., в якому вказано, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу). Оскільки, в спірному випадку, вина працівника Долинського спеціалізованого агролісгоспу обласного підприємства "Івано-Франківськоблагроліс" Шопоняка І.В. доведена в судовому порядку, а вирок Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2012 року набрав законної сили, відповідач не повинен доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу.

Таким чином, позивачем не доведено обставин, які утворюють склад правопорушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, не доведено наявності шкоди і неправомірної поведінки відповідача, його вини, відповідно у суду відсутні підстави для стягнення з Долинського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" 84 373, 62 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Суд, дослідивши подані докази, визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (надалі за текстом - ГПК України (1798-12) ). На підставі цих доказів, з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку, що вимога позивача про відшкодування шкоди в сумі 84 373, 62 грн. є необгрунтованою і не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 19, 86, 107 Лісового кодексу України, ст.ст. 22, 1166, 1172 Цивільного кодексу України, 32, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

В позові Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міжрічанської сільської ради до Долинського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс"про відшкодування збитків в сумі 84 373, 62 грн. - відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.03.13

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

________________ Гандзюк Л.Д. 25.03.13