За позовом Позивача-1: Криворізької міської ради Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

Позивача-2: Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення збитків у розмірі 43 334, 40 грн.

Суддя Боділовська М.М.

Представники:

Від Позивача-1: не з'явився

Від Позивача-2: не з'явився

Від Відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 29.11.2011 р.

Присутні: ОСОБА_3, паспорт серія НОМЕР_1 від 25.06.2002 р.

СУТЬ СПОРУ:

Криворізька міська рада Дніпропетровської області та Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області звернулися до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 43 334,40 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2012 р. порушено провадження у справі № 2/5005/11472/2012, розгляд справи призначено на 04.02.2013 р.

В судових засіданнях 04.02.2013 р., 26.02.2013 р., 04.03.2013 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою сторін та необхідністю витребування додаткових документів до матеріалів справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 26.02.2013 р. за клопотанням Відповідача строк вирішення спору було продовжено на 15 календарних днів до 13.03.2013 р., відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку із необхідністю надання додаткових документів до справи.

Позивачі представників в судове засідання 11.03.2013 р. не направили, надіслали клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю визначення експертної організації для проведення судової експертизи. Суд не знайшов підстав для задоволення заяви виходячи з того, що судом у даній справі експертиза не призначалася.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у запереченнях на позов, надав заяву про долучення до матеріалів справи доказів повідомлення Позивачів про дату, час та місце судового засідання у справі № 2/5005/11472/2012, заяву про витребування доказів та про відмову від здійснення фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.

Суд відмовив в задоволенні заяви про витребування документів, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення та спливає установлений законом строк вирішення спору; заява про відмову від здійснення фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами задоволена судом.

Нез'явлення у судове засідання представників Позивачів за викладених обставин не є перешкодою для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 11.03.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

Як вбачається з позовної заяви, 13.04.2010 р. рішенням господарського суду Дніпропетровської області, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 р. у справі № 25/45-10(39/104-09(23/228-08)) за позовом Прокурора м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії виселено ФОП ОСОБА_1 з нежитлової будівлі автостоянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1

На примусове виконання рішення від 13.04.2010 р. та постанови від 30.06.2010 р., господарським судом Дніпропетровської області 09.07.2010 р. було видано судовий наказ про зобов'язання виселити Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_1 з нежитлової будівлі автостоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1

Наказ було пред'явлено на виконання до Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції.

07.11.2011 р. головним державним виконавцем Саксаганського відділу ДВС Криворізького МУЮ було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, мотивовану тим, що у зв'язку зі зменшенням загальної площі нежитлової будівлі по пр. АДРЕСА_1 на одну третину в результаті її руйнування, дана будівля не може бути прийнята стягувачем (УКВМ виконкому Криворізької міської ради).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2012 р. у справі № 25/45-10(39/104-09(23/228-08)) зазначена постанова державного виконавця була скасована.

Позивач зазначає, що до сьогоднішнього дня рішення суду від 13.04.2010 р. та виданий 09.07.2010 р. на його підставі наказ про виселення Відповідача з нежитлової будівлі автостоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є невиконаним у зв'язку з частковим руйнуванням нежитлової будівлі автостоянки, в результаті чого зменшилась площа приватизованого об'єкта.

Суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Інвест-Кривбас-Експерт" було проведено незалежну оцінку будівлі автостоянки з інфраструктурою та встановлено, що станом на теперішній час, вартість матеріального збитку в результаті часткового руйнування об'єкта становить 36 112, 00 грн. (з ПДВ - 43 334, 40 грн.), про що зазначено у звіті про оцінку майна (будівлі автостоянки з інфраструктурою за адресою: АДРЕСА_1), затвердженим Наказом управління комунальної власності виконкому Криворізької міської ради від 06.08.2012 р.

19.11.2007 р. у Комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" було зареєстровано право власності територіальної громади міста Кривого Рогу на балансі управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради на спірну нежитлову будівлю.

Позивач зазначає, що невиконання Відповідачем зобов'язань, обумовлених умовами договору, нормами законодавства та рішенням суду, неповернення спірного майна призвело до спричинення шкоди, у зв'язку з чим Позивач просить суд стягнути з Відповідача 43 334,40 грн. збитків.

Відповідач позов не визнає з наступних підстав.

Відповідач вказує, що Позивачем до позову не додано доказів вини Відповідача у заподіянні збитків, не додано доказів на підтвердження права власності Позивачів на спірне майно, не встановлена його дійсна вартість після руйнування.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Спір у справі виник у зв'язку із тим, що, на думку Позивачів, руйнування спірного нерухомого майна сталося з вини Відповідача, чим спричинено збитки Позивачам на суму 43 334,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В матеріалах справи не міститься жодного доказу на підтвердження вини Відповідача у руйнуванні майна та завданні збитків Позивачу.

Судове рішення не може ґрунтуватися на усних заявах представників Позивача та на їх припущеннях при ненаданні чи відсутності у справі відповідних доказів, а стверджуючи про протиправну поведінку Відповідача позивач має довести суду зазначені обставини належними доказами, однак Позивачами доказів на підтвердження обставин протиправності поведінки Відповідача не надано.

Отже, факт правопорушення саме з боку Відповідача щодо прав та інтересів Позивачів суду не доведений.

Для кваліфікації збитків обов'язковою умовою є наявність також причинно-наслідкового зв'язку між діями боржника і виникненням у кредитора збитків. Вимагаючи відшкодування збитків позивач повинен також довести, що протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки, тобто причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та отриманими збитками від таких дій.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 (v0006700-92) (із наступними змінами) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оскільки протиправність дій Відповідача, наслідком яких стало спричинення збитків Позивачами не доведено суду, відповідно не надано достатніх доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями Відповідача та внаслідок цього отриманими збитками Позивачів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Позивачами належними засобами доказування не доведено суду наявності складу правопорушення у діях Відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між діями Відповідача та внаслідок цього отриманими збитками Позивача. Обов'язок доведення таких складових правопорушення, як протиправність поведінки, причинно-наслідкового зв'язку та збитків покладається законом на Позивача.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про стягнення збитків у сумі 43 334,40 грн. за недоведеністю не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу, судові витрати у справі покладаються на Позивачів.

Керуючись ст. ст. 32- 34, 49, 77, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В задоволенні позову відмовити.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення підписано

18.03.2013 року