5011-1/18108-2012 Про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення - 04.03.2013 Прийняття

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-25" (далі - відповідач) про стягнення 696 924,86 грн. за послуги водопостачання та водовідведення.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 6068/4-13 від 23.12.1998р.

Ухвалою суду від 18.12.2012р. порушено провадження у справі № 5011-1/18108-2012 та призначено розгляд на 25.01.2013 р.

15.01.2012р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі.

21.01.2012р. відповідач подав через канцелярію суду заяву про застосування строків позовної давності.

23.01.2012р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов та клопотання про витребування доказів.

24.01.2012р. відповідач подав через канцелярію суду додаткові документи по справі.

25.01.2013 представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення по суті спору.

Представники відповідача проти позову заперечили, з підстав викладених у відзиві.

Суд відклав розгляд справи на 08.02.2013р.

06.02.2013 та 08.02.2013 відповідачі подали через канцелярію суду документи по справі.

08.02.2013 р. позивач подав через канцелярію суду заперечення на відзив.

08.02.2013р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів проти позову заперечили.

Суд відклав розгляд справи на 18.02.2013р.

18.02.2013 відповідач подав через канцелярію суду додаткові документи по справі.

18.02.2013р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили.

Представниками відповідача заявлено клопотання про продовження строків вирішення спору.

Судом задоволено вказане клопотання та оголошено перерву у судовому засіданні до 04.03.2013р.

01.03.2013р. відповідач подав через канцелярію суду додаткові пояснення та документи по справі.

04.03.2013р. відповідач подав через канцелярію суду клопотання про витребування доказів у позивача.

04.03.2013р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі, вимог ухвали суду від 18.02.2013 не виконав, пославшись на наявні в матеріалах справи документи.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення з урахуванням наданих документів через канцелярію суду.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування додаткових доказів у відповідача, оскільки строк розгляду справи закінчився.

Згідно ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 6068/4-13 від 23.12.1998 року на послуги водопостачання та водовідведення (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язався забезпечити абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент, в свою чергу, сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами №65 користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України.

Пунктами 12.5 та 1.10 Правил користування вказано, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом.

Пункт 3.1 договору передбачає, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих за абонентом.

Згідно пояснень представників позивача та відповідача зняття показників лічильників відображається у відповідних актах, копії яких долучено обома сторонами до матеріалів справи.

Пунктом 3.4 договору визначено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом передбаченим п. 21.2 Правил.

Відповідно до п.3.6 договору відповідач розраховується за послуги водопостачання та водовідведення в порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

Згідно пояснень позивача, викладених у позові, за період з 01.11.2006 по 30.06.2012 відповідачу надано позивачем послуг на суму 1 245 102,14 грн. Проте, за твердженням позивача, відповідачем сплачено лише 564 435,16 грн., внаслідок чого у останнього перед позивачем утворився борг у розмірі 639 969,15 грн.

Згідно п. 4.3 договору, за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочки.

Позивач просить стягнути з відповідача 696 924,86 грн., а саме: 215 230,73 грн. - заборгованість за використання питної води та стоків, 424 738,42 грн. - заборгованість за використання питної води та стоків (за кодом № 3-50347), 32 867,79 грн. - інфляційної складової боргу, 21 735, 04 грн. - 3% річних, 2352,88 грн. - пені та судові витрати.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 901 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що станом на день подання позову відповідач не виконав, взятих на себе договором зобов'язань, заборгованість в сумі 215 230,73 грн. за використання питної води та стоків не сплатив.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Щодо періоду заборгованості з листопада 2006 року по листопад 2009 року представниками відповідача було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки позов було подано позивачем 13.12.2012р.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна даність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з викладених вище норм чинного законодавства України, господарський суд міста Києва задовольнив клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до позовного періоду з листопада 2006 року по листопад 2009 року включно.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за постачання питної води та стоків за період з грудня 2009 року по червень 2012р. по коду 3-347, представниками відповідача у судових засіданнях було надано докази того, що заборгованість за використання питної води та стоків за вказаний період відсутня. В якості доказів сплати заборгованості надано довідку ГІОЦ про сплату заборгованості у повному обсязі № 02-46 від 16.01.2013р. (ГІОЦ згідно договору, укладеному з відповідачем, надає послуги по здійсненню сплати та зарахуванню грошових коштів на рахунок ПАТ "АК "Київводоканал"), акти звірок розрахунків, акти зняття показників лічильників, платіжні документи, що свідчать про сплату вартості поставлених послуг.

Виходячи з викладеного, в частині вимоги позивача про стягнення 215 230,73 грн. - боргу за використання холодної води суд відмовляє, оскільки заборгованість відповідача відсутня.

Що стосується гарячого водопостачання (код 3-50347), а саме 424 738,42 грн., то судом встановлено, що відповідач не укладав ніяких договорів з позивачем на постачання води на підігрів. В актах зняття показників лічильників відображено код № 3-347, а відповідачем здійснювався розрахунок за отримані послуги за зазначеним кодом, що чітко видно з наявних в матеріалах справи платіжних доручень та підтверджено довідкою ГІОЦ,.

Згідно п.11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженим Постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630 (630-2005-п) ., у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показання будинкових засобів обліку води.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до Правил надання послуг з опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630 (630-2005-п) та п.3.11 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 № 190 (z0936-08) розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру, про що позивачем не було надано жодних доказів.

Позивач також не надав доказів того, що договір укладений між ним та відповідачем укладений також і на постачання саме питної води на підігрів, оскільки в нарахуваннях позивача присутній код № 3-50347, який відсутній у договорі № 6068/4-13 від 23.12.1998р. та актах зняття показників лічильників. Інших договорів позивачем не було надано суду, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 424 738,42 грн. за кодом № 3-50347 на постачання питної води на підігрів - не підлягає задоволенню. Викладене також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів зняття показників лічильників, які подані обома сторонами та долучені судом до справи, згідно яких позивачем надавались послуги по поставці питної води лише за кодом 3-347, та вартість яких були повністю сплачені відповідачем, що підтверджено матеріалами справи.

На підставі викладеного, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові у задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82- 85 ГПК України, -

У задоволенні позову відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.