За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"

про стягнення 87 072, 79 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Козак Т.В.

від відповідача: Стуга В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" про стягнення штрафу у розмірі 87 072, 79 грн. у зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2012 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.01.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відпустці, справу № 5011-51/17667-2012 передано судді Івченку А.М. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 р. суддею Івченко А.М. справу № 5011-51/17667-2012 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.02.2013 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 р. у зв'язку з виходом судді Пригунової А.Б. із відпустці, справу № 5011-51/17667-2012 передано їй для подальшого розгляду.

У процесі розгляду спору відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що заявка Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на поставку товару від 18.05.2012 р. не містить посилань на договір та, при цьому, датована раніше, ніж сторонами укладено договір.

Також відповідач подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що гарантуючи виконання заявки позивача, директор Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" діяв з перевищенням повноважень.

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 20.02.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

18.05.2012 р. Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" з листом № 4521 про поставку автомобільних шин до 15.06.2012 р

Вищевказаний лист підписаний керівником департаменту із забезпечення виробництва І.Б.Дзигою на підставі довіреності від 24.03.2012 р. та у відповідності до посадової інструкції, затвердженої рішенням загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" від 31.03.2011 р.

Листом № ІК-05/01/12/12 від 23.05.2012 р. Дніпровська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" за підписом директора Гончаренка Д.А. позивача повідомила про виконання його заявки та відвантаження продукції до 15.06.2012 р.

21.05.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальною компанією "Дніпрообленерго", яке перейменовано у Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" та є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальною компанією "Дніпрообленерго", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" укладено договір поставки № 04862-00, за умовами якого відповідач зобов?язався надати у власність позивача автомобільні шини, а позивач - прийти товар і сплатити його вартість на умовах договору, що складає 1 775 266, 44 грн.

Відповідно до п 3.4. договору строк поставки кожної партії товару - протягом 20 календарних днів з дня отримання письмової заявки від позивача, в якій в обов'язковому порядку має бути зазначено найменування продукції, кількість, місце, дата і час постачання.

Відповідно до п. 8.1. договору у разі порушення терміну поставки, недопоставки, не поставки товару відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 8 % від вартості поставленого з порушенням терміну товару, недопоставленого, непоставленого товару.

Договір, відповідно до п. 11.1., набуває чинності з дня підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 1 088 409, 49 грн., що підтверджується видатковими накладними № П035718 від 13.07.2012 р., № П035720 від 13.07.2012 р., № П035721 від 13.07.2012 р., № П035722 від 13.07.2012 р., № П035719 від 13.07.2012 р.,№ П036084 від 01.08.2012 р., № П036086 від 01.08.2012 р., № п036199 від 02.08.2012 р. та № П036694 від 21.08.2012 р.

17.09.2012 р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" з вимогою № 10267/1010 від 10.09.2012 р. про сплату штрафу за прострочення поставки товару у розмірі 87 072, 79 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем порушено обумовлені договором № 04862-00 від 21.05.2012 р. строки поставки товару, у зв'язку з чим Товариству з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" нараховано штраф у розмірі 8 % від вартості поставленого з порушенням терміну товару, що становить 87 072, 79 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (436-15) . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України (435-15) договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Умовами договору № 04862-00 від 21.05.2012 р. встановлено, що він набуває чинності з дня підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Тобто, до відносин, які виникли між сторонами до підписання договору № 04862-00 від 21.05.2012 р. положення останнього не застосовуються.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стверджуючи про порушення відповідачем строків поставки товару за договором № 04862-00 від 21.05.2012 р., позивач посилається на лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" № ІК-05/01/12/12 від 23.05.2012 р. щодо прийняття заяви позивача на поставку товару до 15.06.2012 р.

При цьому, суд відзначає, що за приписами ст. 631 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором обмежується визначеним сторонами строком договору.

В той же час, вимога позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" датована 18.05.2012 р., що, в свою чергу, передує даті укладення договору - 21.05.2010 р., а відтак - вказана вимога не може свідчити про виникнення у відповідача зобов'язань, обумовлених договором № 04862-00 від 21.05.2012 р.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Тож, з аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що сама вимога Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" № 4521 від 18.05.2012 р. не є правочином у розумінні Цивільного кодексу України (435-15) та не створює для сторін жодних прав та обов'язків відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України.

Стосовно листа Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" № ІК-05/01/12/12 від 23.05.2012 р., підписаного директором Гончаренком Д.А., яким позивача повідомлено про виконання його заявки та відвантаження продукції до 15.06.2012 р., суд відзначає, що відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно зі ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

У відповідності до п. 4.1. положення про Дніпропетровську філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" останнє є відокремленим підрозділом товариства без статусу юридичної особи і керується в своїй діяльності чинним законодавством України, установчими документами товариства, рішеннями керівних органів товариства та цим положенням.

Пунктом 4.6. положення про Дніпропетровську філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" встановлено, що філія має право укладати будь-які угоди, діючи від імені товариства, в межах компетенції, що визначена чинним законодавством України, цим положенням, рішеннями товариства та повноваженнями, визначеними у довіреностях, виданих товариством.

Згідно з п. 9.2. положення про Дніпропетровську філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" директор філії діє на підставі положення та в межах повноважень, вказаних в довіреності, що видається йому товариством.

Разом з тим, суду не надано доказів на підтвердження надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" Дніпропетровській філії повноважень на вчинення останньою від імені відповідача дій, спрямованих на виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" господарських зобов'язань перед позивачем.

Таким чином, здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із наведених позивачем обґрунтувань своїх вимог, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" умови договору № 04862-00 від 21.05.2012 р.

При цьому, суд відзначає, що відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Тобто, виходячи зі змісту наведених норм штраф є одним із видів неустойки, право на стягнення якої за правилами ст. 611 Цивільного кодексу України виникає у разі порушення зобов'язання.

В той же час відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" умов договору № 04862-00 від 21.05.2012 р., суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про застосування положень ст.ст. 549, 611 Цивільного кодексу України та стягнення штрафу.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у справі доказами та встановленими судом обставинами, а відтак - вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У задоволенні позову відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.02.2013 р.