5011-17/17853-2012 Про стягнення суми страхової премії, сплаченої за договором страхування фінансового (комерційного) ризику - 19.02.2013 Прийняття

До Господарського суду міста Києва звернулося державне підприємство завод "Електроважмаш" з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мир" коштів в сумі 875 000,00 грн., які фактично становлять суму страхової премії, сплаченої позивачем відповідачу за договором страхування фінансового (комерційного) ризику № 2009/12.30-03/Т від 30.12.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року порушено провадження у справі № 5011-17/17853-2012.

Позивач, посилаючись на приписи ст. 1212 ЦК України, зазначає, що вказані кошти безпідставно набуто відповідачем, а саме: завищено страхову премію за спірним договором, оскільки її сплачено за фінансовий ризик, який не підпадав під дію даного договору, що підтверджується актом ревізії фінансово-господарської діяльності № 06-21/20 від 19.12.2011 року, складеним Державною фінансовою інспекцією України.

Також позивач зазначив, що під час проведення перевірки Державною фінансовою інспекцією України було виявлено, що термін дії спірного договору страхування не розповсюджується на той проміжок часу, в якому міг би наступити страховий випадок (несплата або часткова несплата контрагентом позивача вартості поставленого товару), а тому сплата на користь відповідача страхової премії є безпідставною та підлягає поверненню позивачеві відповідно до норм чинного законодавства.

Крім того, як в позовній заяві, так і в додаткових поясненнях у справі позивач посилається на приписи ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України та зазначає, що актом ревізії фінансово-господарської діяльності № 06-21/20 від 19.12.2011 року встановлено, що при укладенні спірного договору страхування не дотримано ст. 203 ЦК України (договір суперечить вказаному кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також не спрямований на реальне настання правових наслідків які обумовлені ним).

Під час розгляду справи до участі в останній було залучено як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державну фінансову інспекцію України.

Відповідач у відзиві позовні вимоги відхилив, зазначивши, що позивачем не конкретизовано, у чому саме полягає недотримання сторонами при укладенні спірного договору ст. 203 та ст. 215 ЦК України, в той час як умови укладеного між сторонами договору повністю відповідають ст.ст. 979- 984 ЦК України. Крім того, у позовній заяві не наведено жодного порушення норм права відповідачем, яким належним чином виконані обов'язки за спірним договором.

Також відповідач зазначив, що поставка обладнання за договором, страхування ризиків за яким є предметом спірного договору, та оплата такого обладнання проводилась у період дії договору страхування.

Третя особа у письмових поясненнях по справі позов підтримала в повному обсязі.

Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва, в судовому засіданні 19.02.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

30.12.2009 року позивач (страхувальник) та відповідач (страховик) уклали договір страхування фінансового (комерційного) ризику № 2009/12.30-03/Т (далі - Договір страхування), відповідно до умов якого відповідач надає страховий захист та приймає на страхування ризик невиконання контрагентом зобов'язань за договором виготовлення та поставки гідрогенераторного обладнання та надання послуг по шеф-монтажу при реконструкції гідрогенератора СВ 1230/140-56УХЛ4 (станційний № 13) Дніпровської ГЕС-2 № 4/09 від 14.10.2008 (далі - Договір), укладеним між позивачем та відкритим акціонерним товариством "Укргідроенерго".

Відповідно до п. 1.2 Договору страхування об'єктом страхування є майнові інтереси позивача, що виникають внаслідок невиконання в повному обсязі або часткового невиконання відкритим акціонерним товариством "Укргідроенерго" договірних зобов'язань за Договором в частині своєчасної сплати в терміни, обумовлені Договором, отриманого товару.

Згідно з п. 4.1 Договору страхування страховий тариф встановлений у розмірі 7,0% від страхової суми по Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору страхування страхова премія (платіж, плата за страхування) складає 3 500 000 грн. (не є об'єктом оподаткування ПДВ) і сплачується одноразово у строк до 31.01.2010 року.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, в рахунок сплати страхової премії за Договором страхування, позивач перерахував відповідачеві 875 000,00 грн. Факт перерахування вказаних коштів встановлений, серед іншого, актом ревізії фінансово-господарської діяльності № 06-21/20 від 19.12.2011 року, складеним Державною фінансовою інспекцією України (сторінка 87 акту).

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача вказані кошти в сумі 875 000,00 грн., посилаючись на те, що відповідачем завищено страхову премію за Договором страхування, оскільки її сплачено за фінансовий ризик, який не підпадав під дію Договору страхування, оскільки термін дії Договору страхування не розповсюджується на той проміжок часу, в якому міг би наступити страховий випадок, а саме: несплата або часткова несплата відкритим акціонерним товариством "Укргідроенерго" вартості поставленого за Договором товару, а тому сплата на користь відповідача страхової премії є безпідставною, з огляду на що зазначені кошти, відповідно до приписів ст. ст. 389, 1212 ЦК України, мають бути повернуті позивачу.

Вказані факти, на думку позивача, підтверджуються актом ревізії фінансово-господарської діяльності № 06-21/20 від 19.12.2011 року, складеним Державною фінансовою інспекцією України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 2 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України слідує, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. Наприклад, продавець надав покупцеві здачу в більшому розмірі, ніж потрібно, або передав неоплачений товар;

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

Отже, вимоги про повернення коштів на підставі вказаної статті можуть висуватися лише у випадку відсутності між сторонами правочину або будь-якої іншої підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч. 2 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, спірні кошти позивачем відповідачу були перераховані на виконання Договору страхування, тобто на відповідній правовій підставі, що виключає можливість повернення спірних коштів на підставі приписів ст. 1212 ЦК України та застосування вказаної статті до спірних правовідносин.

Водночас, суд звертає увагу позивача на наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи відсутність доказів визнання Договору страхування недійсним у встановленому законодавством порядку, суд виходить з того, що Договір страхування є дійсним.

Також слід зазначити, що відомості, які містяться в акті ревізії фінансово-господарської діяльності № 06-21/20 від 19.12.2011 року про те, що при укладенні Договору страхування сторонами не дотримано ст. 203 ЦК України, що відповідно до приписів ст. 215 ЦК України є підставою для недійсності правочину (сторінка 87 акту), не свідчать про те, що Договір страхування у встановленому законом порядку визнаний недійсним, оскільки чинним законодавством передбачений судовий порядок визнання недійсними правочинів та не віднесено Державну фінансову інспекцію України до суб'єктів, яким надано право на встановлення факту недійсності правочинів.

Слід зазначити і про те, що акт ревізії фінансово-господарської діяльності № 06-21/20 від 19.12.2011 року Державної фінансової інспекції може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

При цьому суд зауважує позивачеві на тому, що він не позбавлений права звернутися до суду у встановлену законодавством порядку з відповідним позовом про визнання Договору страхування недійсним.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, до Господарського суду мають право звертатися підприємства та організації за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що матеріалами справи доведено наявність між позивачем та відповідачем відповідної правової підстави для отримання спірних коштів, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 875 000,00 грн., які фактично становлять суму страхової премії, сплаченої позивачем відповідачу за договором страхування фінансового (комерційного) ризику № 2009/12.30-03/Т від 30.12.2009 року, задоволенню не підлягають.