5009/4801/12 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 14.02.2013 Прийняття

Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" заявлені вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 31 474,42 грн., які складаються з 9 999,62 грн. заборгованості за кредитом, 11 958,05 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 9 516,75 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором. Позовні вимоги вмотивовані порушенням клієнтом зобов'язань за договором про надання овердрафтового кредиту № Z01DUW, укладеного сторонами 16.02.2009 р. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 526, 527, 530, 1054 Цивільного Кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. В прохальній частині позову банком було зазначено вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17.03.2008 р. в сумі 31 474,42 грн. До позову позивач додав завірену банком фотокопію договору № Z01DUW від 16.02.2009 р., у якому пункт 1.4 (термін проведення платежів) був незаповнений (порожній); розділ 9 містить реквізити сторін: з боку банку дата зазначена 17 березня строка для зазначення року незаповнена (порожня), з боку відповідача дата зазначена 17 інші реквізити дати "не читаємі", оскільки саме на них розташовані помітки та штампи банку про відповідність фотокопії договору його оригіналу. Жодного додатку до договору не було надано. До позовних матеріалів був доданий розрахунок заборгованості за договором № z01duw/zpbg від 17.03.2008 р.; претензія про порушення умов договору z01duw від 16.02.2009 р.

Ухвалою суду від 20.12.2012 року порушено провадження у справі № 5009/4801/12, присвоєно справі номер провадження 18/11/13, судове засідання призначене на 24 січня 2013 р. Сторін зобов'язано надати суду докази в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень, зокрема, позивача зобов'язано надати оригінал договору з додатками, докладний обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення сум (по кожній окремо: сума заборгованості по тілу кредиту, заборгованість по відсоткам та пені).

Внаслідок невиконання позивачем вимог суду, ненадання витребуваних судом документів на підтвердження наявності підстав для звернення з позовом до суду, неявкою відповідача або його уповноваженого представника в судове засідання та з метою з'ясування фактичних обставин справи, розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладався спочатку до 07.02.2013 р., потім до 14.02.2013 р.

Суд неодноразово підкреслював, що надані позивачем докази на підтвердження викладених у позові доводів є суперечливими та банку слід надати відповідні пояснення та документальні докази в обґрунтування своєї позиції.

В судових засіданнях представники позивача підтримали вимоги, що викладені у позові. Зазначали, що правовідносини сторін виникли 17.03.2008 р., про що свідчить дата підписання договору та Додатку № 1 до договору. До того ж, звертали увагу суду, що відповідно до положення п. 6.1 договору, даний договір у частині п. 4.4 набирає сили з моменту його підписання, в інших частинах - з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором. Отже, враховуючи, що датою підписання є - 17.03.2008 р., то зобов'язання щодо належного виконання умов договору про надання овердрафтового кредиту № Z01DUW у сторін виникло саме з 17.03.2008 р. У судовому засіданні 14.02.2013 р., представник позивача надав пояснення до позовної заяви, де зазначив, що 17.03.2007 р. сторони спору уклали договір про надання овердрафтового кредиту № ОВ Z01DUW.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився; про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.02.2012 р. НОМЕР_1, адреса фізичної особи-підприємця ОСОБА_1: АДРЕСА_1. Саме на цю адресу надсилалась кореспонденція. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі та призначення судового засідання.

Справа розглянута в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами та без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 14.02.2013 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором є необґрунтованими, документальне не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного:

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як доказ наявності зобов'язань відповідача перед банком та їх порушень з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, позивач зазначив неналежне виконання положень договору про надання овердрафтового кредиту.

В той же час, наданий позивачем договір про надання овердрафтового кредиту не є належним доказом наявності заборгованості у відповідача, а за таких обставин і наявності правових підстав для стягнення обумовленої у позові грошової суми.

При огляді наданого позивачем оригіналу договору № Z01DUW від 16.02.2009 р. укладеного в місті Бердянськ, судом було виявлено, що по-перше, договір містить Додаток № 1, який не надавався позивачем із позовними матеріалами та не надавався у засіданні 24.01.2013 р.; по-друге, дата укладання договору на титульному аркуші договору зазначена - 16.02.2009 р., дата підписання на восьмому аркуші - 17.03.2008 р.; по-третє, дата підписання як у договорі так і у Додатку № 1 до нього, були виправлені шляхом замалювання рідиною білого кольору попереднього тексту та написання кульковою ручкою інших відомостей про підписання договору; по-четверте, як зазначалося судом у вступній частині рішення, позивач додав до позовних матеріалів завірену банком фотокопію договору № Z01DUW від 16.02.2009 р., у якому пункт 1.4 (термін проведення платежів) був незаповнений (порожній), так само як і розділ 9 не містив у реквізитах з боку банку зазначення року підписання договору, тобто також був незаповнений (порожній), натомість в оригіналі цього договору пункт 1.4. має термін по 16.02.2009 р. і розділ 9 містить зазначення року підписання банком договору - 2008.

Крім того, про існування Додатку № 1 до договору, яким визначений порядок нарахування відсотків за непогашення залишку кредиту, суд дізнався при огляді наданих оригіналів документів і лише у другому судовому засіданні. Вказаний документ також містить виправлення як у "шапці", де зазначено додатком до якого договору він є, так і розділі 4 додатку № 1: реквізити сторін - у шапці виправлено дату, місяць рік договору з 16.02.2009 р. на 17.03.2008 р., біля підписів сторін виправлено рік з 2009 на 2008. Виправлення були вчинені шляхом замалювання рідиною білого кольору попереднього тексту та написання кульковою ручкою інших відомостей.

Будь-яких письмових додаткових пояснень сторін щодо фактичної дати виникнення/настання правовідносин, як того вимагають приписи діючого законодавства, суду не надано.

Порядок ведення господарської діяльності, укладення господарських правочинів передбачає, що всі зміни, виправлення, доповнення вносяться сторонами у той самий спосіб, який сторони обрали для оформлення своїх правовідносин, або робиться відповідна помітка про внесення виправлень, доповнень, тощо, погоджена всіма сторонами правочину.

Також позовні матеріали містять претензію вих. № 80317 ZPBGO514 від 05.10.2012 р. (ар. с. 17), відповідно до якої позивач вказує на наявність у ФОП ОСОБА_1 заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору овердрафту № Z01DUW від 16.02.2009 р.

При оцінці наданого розрахунку заявлених до стягнення сум, судом було з'ясовано, що нарахування відсотків за користування кредитом та пені за прострочення внесення платежів, як по тілу кредиту так і по відсоткам, здійснювалося за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором № Z01DUW/ZPBG від 17.03.2008 р.

В останньому судовому засіданні, представник позивача, надаючи письмові пояснення суду по суті спору, взагалі зазначив, що сторони спору 17.03.2007 р. уклали договір про надання овердрафтового кредиту № ОВ Z01DUW.

Таким чином, при розгляді справи позивач так і не визначився в який день, якого місяця і якого року він оформив свої кредитні правовідносини із відповідачем, який номер привласнений цьому договору.

Із матеріалів справи, зокрема претензії, меморіальних ордерів, вбачається що між сторонами спору існують правовідносини окрім кредитних, в тому числі окрім кредитного у відповідача відкрито інший рахунок у ПАТ КБ "Приватбанк". На вимогу суду довідки про рух спірних кредитних коштів банком не надавалося, доводи банку документально не підтвердженні.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, докази на підставі яких прийнято рішення. Таким чином, рішення господарського суду не може бути викладено нечітко та ґрунтуватися на припущеннях. Зважаючи на вищевикладені обставини, представлені позивачем докази не можуть бути прийняті судом як належні.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 9 999,62 грн., у зв'язку із недоведеністю. Також задоволенню не підлягають вимоги про стягнення 11 958,05 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, оскільки процентна ставка до розрахунку залежить від строку існування непогашеного залишку за кредитом і визначається п. 1.1 Додатку № 1 до договору. Позивач взагалі не довів наявності існування у відповідача заборгованості, внаслідок чого не можливо надати правову оцінку правомірності нарахування відсотків за користування кредитом так само, як і не можливо визначити період прострочення погашення тіла кредиту. З аналізу норм чинного законодавства слідує, що безумовною умовою застосування штрафних санкції є наявність порушення зобов'язань. В той же час, суду не надані докази порушення відповідачем зобов'язань щодо належного виконання умов договору про надання овердрафтового кредиту, тобто підстав для застосування штрафних санкцій (стягнення пені) суд не вбачає.

Таким чином, доводи позивача спростовуються вищевикладеними обставинами.

В задоволенні заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В позові відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.