44/5005/9998/2012 Про стягнення завданих збитків - 29.01.2013 Прийняття

Державне підприємство матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 480 313,72грн. збитків в порядку регресу. Позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.12.2008 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки №ЦХП-20109. Продукція надійшла на адресу відповідача безпосередньо від вантажовідправника - ТОВ "Дружковський метизний завод" транзитом без розвантаження. Факт поставки продукції на адресу відповідача підтверджується квитанціями про приймання вантажу. Позивач виконав обов`язок по поставці товару 24.04.2009р., 30.04.2009р., 06.05.2009р., 19.06.2009р. В момент передачі продукції перевізнику вантажу на ст. Дружковка Донецької залізниці право власності перейшло від позивача до відповідача. Оскільки відповідачем - ДП "Придніпровська залізниця" вантаж було прийнято до перевезення в кількості, що вказана в залізничній накладній, позивач не несе в даному випадку відповідальність за виявлену недостачу. Позивач направив рахунки-фактури, сповіщення авізо на загальну суму 4 516 739,21грн., відповідачем акцептовано сповіщення авізо на 4 036 425,49грн., тобто недоакцептована сума складає 480 313,72грн. Також у позовній заяві позивач зазначає наступне: «Враховуючи, що відповідачем порушено господарське зобов'язання в частині поставки продукції в неповній кількості та вказаний факт вcтановлено рішенням та постановами господарських судів Львівської області у справі №5015/5341/11, позивачем здійснено додаткові витрати, тобто сплачено суму у розмірі 480 313,72грн. ДП «Укрзалізничпостач» набуло права на стягнення відшкодованих збитків з відповідача у порядку регресу».

Ухвалою від 22.11.2012р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 10.12.2012р.

10.12.2012р. до суду надійшов відзив відповідача, в якому він просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що при прийманні продукції було виявлено недостачу: 28.04.2009р. - 1500кг на суму 44 270,36 грн.; 30.04.2009р. - 4340кг на суму 80 332,34грн.; 11.05.2009р. - 6640кг на суму 185 695,01грн.; 19.06.2009р. - 10 000кг на суму 170 016,01грн.

10.12.2012р. у судовому засіданні оголошено перерву до 24.12.2012р.

24.12.2012р. розгляд справи відкладено на 14.01.2013р.

14.01.2013р. у судовому засідання оголошено перерву до 29.01.2013р.

У судове засідання з'явились представники сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

26.12.2008 р. між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (постачальник) та Державним підприємством «Придніпровська залізниця» (покупець) було укладено договір №ЦХП-20109 (далі-договір).

Постачальник зобов'язується поставити на умовах цього договору та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та ціни якої вказані в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору та надаються додатково (п.1.1 договору).

Постачальник здійснює поставку продукції залізничним або автомобільним транспортом на умовах та в терміни, які вказуються в специфікаціях до даного договору та надаються додатково (п.4.1 договору).

Покупець акцептує сповіщення «авізо» протягом 2 робочих днів з моменту отримання документів, зазначених в п.6.1, та при умові фактичного отримання продукції, яка відповідає специфікації (п.7.1 договору).

Позивач вважає, що виконав свої зобов'язання за договором, поставив товар і право власності на нього перейшло до покупця (відповідача) в момент передачі продукції перевізнику. Позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні зазначає, що звертався до суду з позовною заявою до ТОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» про стягнення 479 895,37грн. заборгованості, позовні вимоги були обґрунтовані виявленням нестачі продукції, яка поставляється ТОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» (постачальник) ДП «Укрзалізничпостач» (покупець). рішенням господарського суду Львівської області від 10.11.2011р., залишеним без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Продукцію, яку Державному підприємству матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» постачає ТОВ «Корпорація колійні ремонтні технології», Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» в подальшому продає Державному підприємству "Придніпровська залізниця". Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що оскільки позивачем оплачена вартість продукції, поставленої ТОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» в повному обсязі, то відповідно позивач по справі набув право на стягнення відшкодованих збитків з відповідача у порядку регресу; відповідач проти цього заперечує, що і є причиною спору.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України).

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін.

Така позиція викладена і у Інформаційному листі від 13.08.2008р. №01-8/482 (v_482600-08) Вищого господарського суду України, де вказано, що за змістом ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Отже, факти встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 10.11.2011р. по справі за позовом Державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація колійні ремонтні технології» не мають преюдиціального значення у справі, що розглядається, за позовом Державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України).

Учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю (ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України).

Наведені статті встановлюють право учасника господарських відносин, який вже відшкодував збитки, стягнути такі відшкодовані збитки з третіх осіб, що фактично їх спричинили, у порядку регресу, тобто право звернутися до третіх осіб з вимогою про відшкодування понесених ним збитків у порядку регресу. Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов'язання розглядається як похідне від іншого зобов'язання.

Як вбачається з поданої позовної заяви та пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, позивач пред`явив позов до відповідача як до контрагента за договором поставки №ЦХП-20109 від 26.12.2008 р., а не як до перевізника продукції за договором поставки, укладеним між Державним підприємством матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" та ТОВ «Корпорація колійні ремонтні технології».

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не подано належних та допустимих доказів, які підтверджують, що ТОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» є потерпілою особою, якій позивач відшкодував збитки, і ці збитки спричинені саме Державним підприємством "Придніпровська залізниця".

З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 9606,28,00 гривень.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення -з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.