905/240/13-г Про стягнення страхового відшкодування за завдані збитки - 29.01.2013 Прийняття

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", м.Донецьк про стягнення 21329,53грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: договір добровільного страхування наземного транспорту №033-а/10 від 03.08.2010р.; Додаток №1 до договору; постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22.12.2010р. у справі №3-2752/10; страховий акт №033-а/10-1 від 23.12.2010р; висновок спеціаліста №542/10 від 13.10.2010р.; розрахунок страхового відшкодування від 04.11.2010р.; заяву від 04.10.2010р. про настання події, що має ознаки страхового випадку; заяву на виплату страхового відшкодування; платіжне доручення №26810 від 24.12.2010р. на суму 21329,53грн.; претензію №РГ/033/10/1 від 01.11.2011р.; відповідь на претензію №8849/554070 від 05.12.2011р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.01.2013р. (а.с.1) до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство "Будівельне управління №813", м.Сімферополь.

25.01.2013р. на виконання вимоги ухвали господарського суду від 11.01.2013р. від Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшли копії адміністративного матеріалу №3-2752/10 відносно Каленського Олександра Володимировича за ст. 124 КпАП України (а.с.98-115).

Відповідач 22.01.2013р. надав суду заперечення б/н від 22.01.2013р. з додатками, в яких просить суд відмовити у задоволені позовних вимог (а.с.92-97).

Третя особа вимоги ухвали суду від 11.01.2013р. не виконала, будь-яких пояснень по суті спору не надала, хоча про вимоги суду була повідомлена належним чином, про що свідчить відповідний штамп про надіслання ухвали про порушення провадження у справі (а.с.1).

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

03.08.2010р. між ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" (позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Будівельне управління №813" (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №033-а/10 (далі - Договір страхування, а.с.16-24). Згідно з п.п.4, 5 Договору та п.3 Додатку №1 до нього (а.с.25) позивачем застраховані майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом марки VOLVO FM 400, реєстраційний номер АК 9957 ВВ (надалі - застрахований автомобіль), зокрема, за ризиком "Збитки внаслідок ДТП - будь яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП" (п.21.2.2. Договору). Пунктом 3 Договору страхування вигодонабувачем визначено АТ "Сведбанк", м.Київ. Згідно з п.16 Договору датою закінчення дії Договору є 09.08.2011р.

01.10.2010р. на території піщаного кар'єру ДМА "Бориспіль", Київська область відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП): гр-н Каленський Олександр Володимирович, керуючи транспортним засобом марки Меrсеdеs Bеns, державний номер АК 3064 ВС, що належить ВАТ "Будівельне управління №813", під час руху заднім ходом, будучи неуважним, не звернувся по допомогу до сторонніх осіб та допустив зіткнення з застрахованим автомобілем під керуванням Вельми М.І., в результаті чого застрахований автомобіль отримав пошкодження (довідка ДАІ, а.с.13).

З долучених до адміністративної справи пояснень учасників ДТП вбачається, що під час ДТП обидва водії перебували на роботі (а.с.106-109).

Наявність вини Каленського О.В. у порушенні п.п.1.3, 1.5, 2.3б, 10.9 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , що спричинило пошкодження автомобіля, підтверджена постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22.12.2010р. у справі №3-2752/10 (а.с.112).

Згідно з Висновком спеціаліста №542/10 експертного автотоварознавчого дослідження з визначенням розмірі матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 13.10.2010р. (а.с.58-70) вартість матеріальної шкоди, завданої володільцю застрахованого автомобіля в результаті ДТП, складає 24871,99рн. (а.с.62).

Позивачем на підставі Договору страхування та заяви Страхувальника (а.с.33-34) був складений страховий акт №033-а/10-1 від 23.12.2010р. (а.с.27-28), з розрахунку страхового відшкодування до якого (а.с.29) вбачається, що з суми вартості відновлювального ремонту - 24871,99грн. - позивачем була вирахувана сума безумовної франшизи, яка складає 3542,46грн. (п.12.2 Договору), та на підставі зазначених документів платіжним дорученням №26810 від 24.12.2010р. виплачено на користь АТ "Сведбанк" страхове відшкодування в сумі 21329,53грн. (а.с.15).

З матеріалів справи вбачається, що власником автомобіля Меrсеdеs Bеns, державний номер АК 3064 ВС, є ВАТ "Будівельне управління №813", цивільно-правову відповідальність якого щодо зазначеного (забезпеченого) транспортного засобу було застраховано Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/3876977 (надалі - Поліс, а.с.94). Строк дії Полісу - з 00-00год. 18.06.2010р. до 17.06.2011р. включно. Полісом встановлений ліміт відповідальності страховика (відповідача у справі) за шкоду, заподіяну майну одного потерпілого - 25000грн. та суму франшизи 0,00грн.

З п.п.1.2, 1.5. нової редакції Статуту Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" вбачається, що ПрАТ "СК "ВУСО" є правонаступником усього майна, прав та обов'язків ЗАТ "ВУСО" (а.с.119).

Таким чином, страховиком за Полісом є відповідач у даній справі.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №РГ/033/10/1 від 01.11.2011р. про відшкодування збитків в порядку регресу (а.с.8-10).

05.12.2011р. відповідач надав відповідь №8849 на претензію, в якій повідомив про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування з посиланням на приписи ст.ст.606, 1188 (п.2 ч.1) Цивільного кодексу України (435-15) , ст.ст.22 (п.22.1.), 32 (п.32.1.) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) через поєднання у даному випадку боржника (власника забезпеченого транспортного засобу) та кредитора (власника застрахованого транспортного засобу) в одній особі (а.с.36).

Не погоджуючись з зазначеною відповіддю та вважаючи, що у нього виникло право регресної вимоги до відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 21329,53грн. збитків.

У запереченнях б/н від 22.01.2013р. (а.с.92-93) відповідач підтримав позицію, викладену у відповіді на претензію.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Аналіз приписів ч.ч.1, 2 ст. 1166, ч.ч.2, 5 ст. 1187, п.1 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України (435-15) дозволяє дійти висновку про те, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки. Аналогічне положення встановлене ст. 27 Закону України "Про страхування".

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1.ст. 1172 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Як вбачається з матеріалів справи, в ДТП від 01.10.2010р. власником забезпеченого відповідачем транспортного засобу (особою, цивільно-правову відповідальність якої застраховано) та власником застрахованого позивачем транспортного засобу (постраждалим) є одна й та сама особа - Відкрите акціонерне товариство "Будівельне управління №813".

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується (п.2 ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно з п.32.1 ст.32 Закону, страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до абз.3 ч.1 ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись п.п.2, 3, 4 ч.2 ст. 129 Конституції України; ст.ст. 598, 606, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України; ст. 228 Господарського кодексу України; ст. 27 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р.; ст.ст.6, 22 (п.22.1), 32 (п.32.1) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р. (1961-15) ; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м.Київ до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", м.Донецьк про стягнення 21329,53грн. збитків - відмовити.