5016/2486/2012(4/82) Про стягнення заборгованості по збору за зберігання вантажів у вагонах - 28.01.2013 Прийняття

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 59 655,20 грн. за зберігання вантажу в вагонах, посилаючись на те, що наказом № М-38/1123 від 14.05.12 р., у в зв'язку з несвоєчасним вивантаженням вагонів відповідачем, збільшено розмір збору за збереження до двократного розміру. Всього до сплати нараховано 143622грн.70 коп., а .відповідачем визнано та сплачено по накопичувальній картці № 27081351 від 17.09.2012 р. сума 83967,50 грн., тому позивач просить стягнути різницю в сумі 59655,20 грн. з відповідача, обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 36, 46, 137 Статуту залізниць України (457-98-п) .

Відповідач надав відзив, яким просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позов не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки накопичувальна картка № 240508161 від 06.09.2012 р. портом не була підписана, а на місті підпису було обумовлено та в довільній формі викладені заперечення, а саме зазначено: "Портом до сплати не приймається сума 202285,00 грн. (двократне зберігання вантажу в вагонах) у зв'язку з непогодженням отримувача вантажу ТОВ "Миконт" по застосуванню ст. 36 Статуту залізниці України (457-98-п) з боку Одеської залізниці згідно ст. 33, 34 ГПК України. До оплати визнається сума 142629,80 грн. (користування та однократний збір за зберігання вантажу в вагонах)".

Дана оговорка на накопичувальній картці № 24050816 від 06.09.2012 р. була зазначена та підписана 18.09.2012 заступником начальника залізничної служби Остапюком А.А.

Позивач керуючись пунктом 2.6 Правил склав накопичувальну картку № 27081351 на суму 142629,80 грн., згідно якої плата за користування вагонами склала 58662,30 грн. а збір за зберігання вантажу 83 967,50 грн.

Відповідно до вимог пункту 2.6 Правил накопичувальна картка № 27081351 від 17.09.2012 р. була підписана працівником станції і порту та передана позивачем відповідно до вимог п. 7.7 договору до Технологічного центру по обробці перевізних документів (ТехПД) Залізниці.

Порт сплатив суму у розмірі 142629,80 грн. вказану в накопичувальній картці № 27081351 від 17.09.2012 р. в повному обсязі, що підтверджується особистим рахунком порту за вересень 2012 року.

Таким чином, вимоги позивача щодо сплати різниці вартості наданих послуг по накопичувальним карткам № 27081351 від 17.09.2012 р. та № 24050861 від 06.09.2012 р. є неправомірними, так як накопичувальна картка № 240508161 від 06.09.2012 р. не підписана портом, відповідно не може вважатися первинним документом, що підтверджує суму до сплати, за надані позивачем послуги.

Крім того згідно п. 2.6 Правил позивачем повинна складатися на ті самі послуги лише одна накопичувальна картка в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість(детальніше викладено в відзиві).

Третя особа надала пояснення, згідно яких наказ за № М-38/1123 видано неповноважною особою, що суперечить ст.36 Статуту залізниць України (457-98-п) (детальніше викладено в клопотанні а.с. 86-91 та відзиві).

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані не належним чином, а тому задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

22.03.2006 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 34/1-Р про обробку вагонів з вантажами, згідно якого залізниця здає/приймає вагони з експортними, транзитними, імпортними вантажами, а порт приймає/здає вагони з експортними, транзитними, імпортними вантажами, що перевозяться за участю морського і залізничного транспорту, а також вагони з господарськими вантажами для порту або для його контрагентів. Порт надає залізниці перелік контрагентів, коди вантажоодержувачів і експедиторів, якими він має договори.

У розумінні цього договору контрагент порту - це вантажовласник або експедитор.

Згідно пункту 7.1 договору, плата за користування вагонами відповідачем нараховується за час з моменту їхньої передачі відповідачу до моменту прийому позивачем від відповідача.

Облік часу користування вагонами, поданими в порт, провадиться по відомостям плати за користування вагонами (контейнерами) за їх номерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються станцією на підставі пам'яток про користування вагонами (контейнерами), актів форми ГУ-23, ГУ-23а в трьох примірниках і підписується представниками станції і порта.

Відповідно до пункту 7.4 договору порт за користування вагонами і контейнерами сплачує залізниці плату згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами.

За подачу і забирання вагонів з (на) передавальних колій, на маневрову роботу, зберігання вантажів у вагонах, послуги і роботи, замовлені портом, порт сплачує збір згідно з тарифним керівництвом № 1 з відповідними оголошеними Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.

Згідно пункту 7.7 договору, розрахунок між залізницею і портом за усіма видами платежів проводиться через Технологічний центр по обробці перевізних документів (ТехПД) залізниці централізовано на підставі договору № 466225 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуги, на умовах попередньої оплати.

Розмір попередньої оплати повинен бути не менш 10 добового кредитового сальдо, необхідного для надання залізничних послуг з урахуванням очікуваних обсягів перевезень у відсотковому відношенні, виходячи з місячного плана (з урахуванням його корегування) та додаткових перевезень та послуг на підставі діючих тарифів.

В свою чергу між відповідачем та третьою особою було складено договір № 79-Р від 23.04.09 р., згідно якого порт зобов'язувався надавати клієнту послуги з подачі/збирання вагонів-цистерн з нафтопродуктами, які надходять на адресу клієнта та за наявності можливості надавати інші послуги згідно письмових заявок клієнта. Статтею 908 ЦК України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України (457-98-п) , одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

У травні 2012 р. певна кількість вагонів, що надійшли на адресу третьої особи, простоювала на коліях станції Миколаїв-Вантажний з причини відмови вантажовласника у прийомі вагонів на під'їзду колію, з приводу чого було складено акти загальної форми станції Миколаїв-Вантажний № 5351 від 20.05.12 р., № 5353 від 17.05.12р., № 5349 від 19.05.12р., № 5354 від 18.05.12р., № 5346 від 18.05.12р., № 5355 від 18.05.12р., № 5350 від 19.05.12р., № 5356 від 19.05.12р., № 5352 від 19.05.12р., № 5332 від 17.05.12р., № 5347 від 19.05.12р., № 5348 від 19.05.12р., № 5343 від 18.05.12р., № 5342 від 18.05.12р., № 5344 від 17.05.12р., № 5345 від 18.05.12р., № 5333 від 19.05.12р., № 5334 від 20.05.12р., № 5335 від 19.05.12р., № 5341 від 20.05.12р., № 3411 від 20.05.12р., № 3408 від 17.05.12р., № 3410 від 19.05.12р., №3407 від 18.05.12р., № 3314 від 18.05.12р., № 3307 від 18.05.12р., № 34І2 від 19.05.12р., № 34,09 від 19.05.12р., № 3385 від 19.05.12р., № 3384 від 17.05.12р., № 3334 від 19.05.12р., № 33,36 від 19.05.12р., № 3306 від 18.05.12р., № 3313 від 18.05.12р., № 3295 від 17.05.12р., № 3300 від 18.05.12р., № 3325 від 19.05.12р., № 3345 від 20.05.12р., № 3325 від 19.05.12р., № 3351 від 20.05.12р., акти загальної форми на початок затримки № 3216 від 14.05.12р., № 3217 від 12.05.12р., № 3196 від 11.05.12, № 3238 від 13.05.12, № 3234 від 13.05.12, № 3259 від 15.05.12

В цих актах визначено, що відповідальність за зберігання вантажів у вагонах покладається на відповідача. На підставі наказу № М-38/1123 розмір збору збільшено до двократного розміру згідно ст.36 Статуту залізниць.

Відповідно до вимог статті 36 Статуту залізниць України (457-98-п) , у разі виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.

Разом з тим, зміст наказу № М-38/1123 від 14.05.12 свідчить, що в ньому не визначено до кого застосовується двократний розмір за збереження вантажу, а лише зазначено, що 48 вагонів прибули на адресу ТОВ «Миконт».

Визначений наказ від 14.05.12 був виданий неповноважною особою, оскільки згідно ст.36 Статуту залізниць (457-98-п) , правом збільшувати ставку за зберігання вантажу наділений виключно начальник залізниці, а не його заступник.

Тому, доручення, видане начальником Одеської залізниці Луханіним М.І. на ім'я першого заступника начальника залізниці Царенка А.Г., одним із пунктів якого було «право збільшувати збір за зберігання вантажу до двократного розміру» не відповідає вимогам діючого законодавства.

Право начальника залізниці видавати довіреності, передбачене в п.6.3 Статуту Одеської залізниці теж не змінює вимоги ст.36 Статуту залізниць (457-98-п) , щодо повноважної особи, наділеної правом збільшувати ставку.

До того ж, наказ № М-38/1123 від 14.05.12 не містить обставин, які б свідчили про ускладнення в роботі станції, а саме: зайнятість шляхів станцій вагонами в очікуванні подачі під вивантаження, яка викликає затримку поїздів по неприбуттю на станцію; збільшення обсягів маневрової роботи, пов'язаної з додатковими перестановками вагонів та інші технологічні ускладнення, які можуть спричинити порушення ритмічності роботи залізничної станції.

Отже, для підвищення розміру збору за зберігання, необхідно, щоб технологічні труднощі та ускладнення, що виникли на станції, знаходилися в причинному зв'язку з несвоєчасним вивантаженням вантажів, вивезенням їх вантажоодержувачами.

Враховуючи викладене, наказ № М-38/1123 від 14.05.12 не може бути прийнятий судом до уваги, як належний доказ застосування до відповідача відповідної плати.

Як доказ відповідальності за затримку та нарахування двократного розміру за збереження вантажу, позивачем в позові визначені та додані до позову накопичувальна картка № 27081351 від 17 вересня 2012р. на суму 142629.80грн. та № 24050861 від 3.10.12р. на суму 202285грн., відповідний розрахунок згідно якого, стягнуто по накопичувальній картці № 27081351 від 17 вересня 2012р. суму 83 967,50 грн., залишок до стягнення 59655.20грн. та довідка по вагонам з вантажем, затриманим по ст.Миколаїв-Вантажний, згідно якої було затримано 51 вагон.

Між тим, при розгляді справи було з'ясовано, що 25 травня 2012р. позивачем була пред'явлена до оплати накопичувальна картка № 24050861 на суму 204503.10грн., яка не підписана відповідачем(а.с.102-105).

Третя особа неодноразово зверталась до позивача за роз'ясненнями та підтвердженнями, згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, про те, які саме ускладнення виникли у роботі залізниці, що слугували підставою для збільшення збору за зберігання вантажу(а.с.95-99).

Позивач ніяких роз'яснень не надав, листом № 442/М від 13.09.12 надіслав відповідачу накопичувальну картку за тим же номером 24050861 від 06.09.12р. на суму 202285.00грн., що була підписана відповідачем 18.09.12 з зауваженнями в зв'язку з незгодою отримувача вантажу ТОВ «Миконт» по застосуванню ст.36 Статуту (457-98-п) та згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України (а.с. 129-130).

За змістом п.п.2.5- 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, зареєстр. в Мін'юст України, 24.11.2000 за № 864/5085 в редакції 01.07.2011р. (z0864-00) , платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.

Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

На кожного платника розрахунковий підрозділ складає перелік документів, які включені до розрахунку за звітну добу щодо відправлення, видачі вантажів і додаткових зборів у двох примірниках. Перший примірник переліку після прийняття вантажу до перевезення (або видачі) надається платнику через залізничну станцію. Другий примірник переліку залишається в справах розрахункового підрозділу. Сплата додаткових провізних платежів, зборів та штрафів, які виникли при перевезенні або на станції призначення, провадиться в такому самому порядку через розрахунковий підрозділ незалежно від терміну видачі вантажу станцією.

Після закінчення звітного місяця розрахунковий підрозділ видає платнику виписку з особового рахунку.

З рахунку розрахункового підрозділу ніякі витратні операції не повинні здійснюватися. Залишки коштів на рахунку щоденно перераховуються повністю на централізований дохідно-розподільчий рахунок Укрзалізниці.

Усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковим підрозділом, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Проте, позивач в претензійно-позовному порядку спірні питання не вирішив, а 17.09.12р., тобто до зауважень відповідача, які зроблені 18.09.12 р. в накопичувальній картці за № 24050861 від 06.09.12р., виставив нову накопичувальну картку за № 27081351 на суму 142 629.80 грн., згідно якої плата за користування вагонами склала 58662.30грн., а збір за зберігання вантажу 83967.50грн.

Визначена накопичувальна картка за № 27081351 від 17.09.12 була підписана відповідачем без зауважень та оплачена повністю, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача від 20.09.12 (а.с.122), тобто всі нарахування, здійснені відповідно до Правил зберігання вантажів, Правил користування вагонами і контейнерами відповідачем були визнані та сплачені в повному обсязі.

Отже, 17.09.12р. сторони досягли домовленості щодо розміру плати і стягнення коштів, а посилання позивача на те, що всього до сплати нараховано 143622.70грн., а відповідачем визнано та сплачено по накопичувальній картці № 27081351 сума 83967.50грн. є цілком необґрунтованими та безпідставними.

3 жовтня 2012р. позивачем була виставлена ще одна накопичувальна карта № 24050861 на суму 202285.00грн., яку в свої поясненнях від 14.01.13 позивач визначив як помилкову і зазначив як доказ накопичувальну картку за тим же номером 24050861 від 06.09.12р. на суму 202285.00грн., намагаючись змінити підстави позову після початку розгляду справи, що не передбачено ст. 22 ГПК України.

Між тим, проаналізувавши дані для нарахування платежів, підстави для справляння платежів та, перевіривши розрахунок третьої особи, суд вважає, що до сплати по накопичувальній картці № 24050861 від 06.09.2012 р. -підлягала сума - 142 629,80грн., яка вже сплачена відповідачем по накопичувальній картці за № 27081351 від 17.09.12.

Позивач наданий третьою особою розрахунок по накопичувальній картці № 24050861 від 06.09.2012 р. не заперечив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень., суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами необхідність збільшення збору за зберігання вантажів у вагонах до двократного розміру, який може бути застосований повноважною особою лише при виникненні ускладнень на станції; складення позивачем чисельних накопичувальних карток не відповідає вимогам Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) та Наказу Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.1995 (z0168-95) «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», в позові слід відмовити, судові витрати віднести за рахунок позивача.