5011-36/16477-2012 Про внесення змін до договору про надання місць для розміщування рекламного матеріалу - 21.01.2013 Прийняття

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Арт" про внесення змін до договору від 15.03.2005р. № 22-Упр-05.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.12.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача надав пояснення по справі та докази на виконання вимог ухвали суду.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, вимоги ухвали суду від 22.11.2012 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважних представників відповідача та третьої особи, неналежне виконання сторонами вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд даної справи відкласти на 21.01.2013р.

21.12.2012р. через відділ діловодство Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. Відповідно до даної заяви позивач просить:

1. Внести зміни до Договору від 15.03.2005 № 22-Упр-05, а саме: гі. 3.1. Договору викласти в такій редакції: "3.1. Сторони домовились, що Організація сплачує Підприємству за надані місця, всередині рухомого складу метрополітену, щомісячно суму згідно з розрахунком, що наведений в додатку № 2 в редакції від 31.08.2012".

2. Зобов'язати Відповідача укласти додаткову угоду № 6 до договору від

15.03.2005 № 22-Упр-05 в наступній редакції:

Додаткова угода № 6 до договору від 15.03.2005 № 22-Упр-05

м.Київ 31 серпня 2012 року

Комунальне підприємство "Київський метрополітен", в особі начальника Управління з організації договірної роботи метрополітену Рудницької І.О., що діє на підставі Довіреності № 24-Н від 03.02.2012, далі по тексту Підприємство, з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Арт", в особі директора Бабенко Т.М.., що діє на підставі Статуту, далі по тексту Організація, з іншої сторони, надалі разом Сторони, уклали дану Додаткову угоду до Договору від 15.03.2005 № 22-Упр-05 між Сторонами (далі - Договір) про наступне:

1. На виконання Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.05.2012 року № 838 (ra0838017-12) «Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві» Сторони прийшли до згоди змінити п 3.1. Договору та викласти його в наступній редакції:

« 3.1. Сторони домовились, що Організація сплачує Підприємству за надані місця, всередині рухомого складу метрополітену, щомісячно суму згідно з розрахунком, що наведений в Додатку № 2 в редакції від 31.08.2012».

2. Додаток № 2 до Договору в редакції від 01.07.2011 року втратив свою чинність.

3. Сторони прийшли до згоди виключити п.3.4. Договору.

4. Інші умови вищевказаного Договору, які не зачеплені даною Додатковою угодою, є незмінними і Сторони підтверджують по них свої зобов'язання.

5. Дана Додаткова угода складена в 2-х оригінальних примірниках, по одному примірнику для кожній із Сторін.

6. Дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору та набуває чинності з 31 серпня 2012 року.

7 . Умови Договору, що суперечать цій Додатковій угоді втрачають свою дію з моменту її підписання.

Підприємство Організація І.О. Рудницька Т.М. Бабенко

Додаток № 2 до Договору від 15.03.2005р. № 22-Упр-05 в редакції від 31.08.2012

Місця, розміри та загальна площа рекламомісць в рухомому складі КП «Київський метрополітен»

Загальна сума оплати в місяць (з ПДВ) - 1 406 852, 88 грн.

Підприємство Організація

І.О.Рудницька Т.М. Бабенко

10.01.2013 р. через відділ діловодство Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про припинення провадження по даній справі на підставі п.2 ч,1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 16.01.2013р. представники позивача дане клопотання підтримали.

Клопотання мотивоване тим, що 18 січня 2007 року рішенням Дарницького районного суду міста Києва у справі № 2-6453/06 за позовом Константінова Сергія Микитовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт», Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року недійсними та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» до Константінова Сергія Микитовича, Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи були задоволені повністю.

рішенням суду визнано дійсним договір № 22-Упр-05 від 15.03.2005 року про користування рекламними місцями та додаткову угоду № 3 від 17.02.2006 року, укладені між ТОВ «Фірма Арт» та КП «Київський метрополітен».

Зобов'язано КП «Київський метрополітен» згідно п.3.4 додаткової угоди № 3 від 17.02.2006 року до договору № 22-Упр-05 від 15.03.2005 року на протязі дії договору (10 років) не змінювати тарифи, що зазначені у Спільному наказі № 5/1-ц від 27.02.2000 року Комітету транспорту Київської міської державної адміністрації та управління з питань цінової політики Київської міської державної адміністрації.

Станом на 29.01.2007 року рішення Дарницького районного суду міста Києва у справі № 2-6453/06 набрало законної сили, тому встановленні ним факти не повинні доводитися знову при вирішенні справи № 5011-36/16477-2012 в порядку статті 35 ГПК України. Сторонами процесу у справі № 5011-36/16477-2012 факти, викладені у судовому рішенні у справі № 2-6453/06 у загальному порядку не спростовані, а норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у справі № 2-6453/06.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував, посилаючись на його необгрунтованість.

Розглянувши дане клопотання та заслухавши думку представників сторін, суд вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі у випадках, коли після порушення провадження у справі виявлено такі обставини:

є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції")

При розгляді даного клопотання судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 січня 2007 року за позовом Константінова Сергія Микитовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт», Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року недійсними та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» до Константінова Сергія Микитовича, Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи:

У задоволенні позову Константінова Сергія Микитовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт», Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року недійсними відмовлено.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» до Константінова Сергія Микитовича, Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи задоволений

Визнано дійсними договір № 22-Упр-05 від 15.03.2005 року про користування рекламними місцями та додаткову угоду № 3 від 17.02.2006 року, укладені між ТОВ «Фірма Арт» та КП «Київський метрополітен».

Предметом спору по справі №5011-36/16477-29012 є внесення змін до договору від 15.03.2005р. №22-Упр-05, що укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» та Комунальним підприємством «Київський метрополітен».

Сторонами у справі №5011-36/16477-29012 є Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» та Комунальним підприємством «Київський метрополітен».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Дарницьким районним судом міста Києва розглянутий спір між іншими сторонами, про інший предмет та з інших підстав ніж в справі №5011-36/16447-2012, що розглядається Господарським судом міста Києва.

В судовому засіданні 16.01.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (далі - Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» укладено договір від 15.03.2005 № 22-Упр-05 (далі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що у відповідності до умов цього договору Позивач надає Відповідачу право розміщувати рекламний матеріал.

Відповідно до пункту 3.1 Договору вартість послуг визначається розрахунком, що наведений в Додатку № 3, який є невід'ємною частиною Договору.

21.05.2012 виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) видано розпорядження № 838 (ra0838017-12) , яке зареєстроване в Головному управлінні юстиції у місті Києві 12.06.2012 № 40/957 «Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві» (далі - Розпорядження).

Пунктом 1 даного розпорядження затверджено порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, зокрема, повноваження з управління якими здійснюють районні в місті Києві (далі - Порядок) державні адміністрації, за розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, а також за розміщення реклами в ліфтах жилих будинків комунальної власності міста Києва.

Додатком 3 Порядку затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 21.05.2012 № 838 (ra0838017-12) встановлюються базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів/рекламоносіїв, які розміщуються на території та зовнішній і внутрішній поверхнях вагонів метрополітену.

Додатком 4 вищевказаного Порядку встановлюються базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів, які розміщуються на території та зовнішніх і внутрішніх поверхнях транспортних засобів підприємств транспорту загального користування комунальної власності.

На виконання даного Розпорядження позивач листом від 25.09.2012 № 11-03/1100 направив на адресу відповідача для розгляду та підписання додаткову угоду № 6 від 31.08.2012 до Договору. Зазначену додаткову угода відповідач не підписав.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що:

пунктом 4 рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року встановлено, що договори на розміщення реклами в місті Києві (зовнішньої реклами, реклами на транспорті комунальної власності та реклами в ліфтах житлових будинків комунальної власності), укладені до набрання чинності цим рішенням, є чинними до закінчення строку дії, зазначеного в таких договорах.

Згідно п. 3.4 додаткової угоди №3 від 17.02.2006р. до договору №22-Упр-05 від 15.03.2005. протягом десяти (10) років після підписання акту введення в експлуатацію стаціонарних рекламних конструкцій, що розміщенні в рухомому складі метрополітену, а також на період встановлення всього обладнання, організація за розміщення рекламного матеріалу сплачує підприємству платежі, виходячи із тарифів, що діють на момент підписання даної додаткової угоди.

В судовому засіданні 16.01.2013р. оголошувалась перерва до 21.01.2013р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

17.01.2013р. через відділ діловодство господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов. Відповідно до даного відзиву відповідача просить в задоволенні позову відмовити із підстав викладених у відзиві.

В судовому засіданні 21.01.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, суд-

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

15.03.2005 року між Комунальним підприємством "Київський метрополітен", (далі -позивач ), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма АРТ", (далі - відповідач), було укладено Договір № 22-Упр-05.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що у відповідності до умов цього договору позивач надає відповідачу право розміщувати рекламний матеріал.

Згідно з п. 3.3. Договору вказана в п. 3.1. сума підлягає щомісячному підтвердженню або перегляду у разі збільшення площу рекламних місць, зміни тарифів на надання послуг по цьому договору.

В подальшому між сторонами підписувались додаткові угоди до договору № 22-Упр-05.

01.07.2011 року між сторонами була підписана додаткова угода №5 про внесення змін та доповнень до договору від 15.03.2005р. №22-Упр-05. Відповідно до вимог пункту 1 даної угоди сторони домовилися викласти додаток №2 до договору в новій редакції, що додається.

Відповідно до пункту 32 Типових правил розміщення реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067 (2067-2003-п) , плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Пунктом 5.2 Статуту Комунального підприємства "Київський метрополітен" майно, яке йому належить відноситься до комунальної власності територіальної громади м. Києва, і закріплене за підприємством на праві господарського відання згідно статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування" та вимог пункту 32 Типових правил розміщення реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003року за №2067 (2067-2003-п) . Вказана постанова передбачає, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється в порядку, визначеному органом місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній власності або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

21 травня 2012 року Виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) видано розпорядження № 838 (ra0838017-12) , яке зареєстроване в Головному управлінні юстиції у місті Києві 12.06.2012 року за №40/957 "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві".

Пунктом 1 вказаного Розпорядження встановлено порядок визначення розміру плати за розміщення реклами та транспорті комунальної власності міста Києва. Відповідно до Додатку 3 Порядку, затвердженого Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 21.05.2012 року за № 838 (ra0838017-12) , (далі - Порядок), встановлені базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів/рекламоносіїв, які розміщуються на території та зовнішній і внутрішній поверхнях вагонів метрополітену.

Додатком 3 Порядку встановлюються базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів/рекламоносіїв, які розміщуються на території та зовнішній і внутрішній поверхнях вагонів метрополітену.

Додатком 4 вказаного Порядку встановлюються базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів, які розміщуються на території та зовнішніх і внутрішніх поверхнях транспортних засобів підприємств транспорту загального користування комунальної власності.

На думку позивача вказаний Договір було укладено відповідно до вимог Закону України "Про рекламу" (270/96-ВР) та приписів частин першої статті 632 ЦК України, де передбачена ціна, яка встановлюється Договором або законом. За ствердженням позивача у випадках, встановлених законом, застосовується ціни (тарифи, ставки), які регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Частиною другої статті 632 ЦК України підкреслено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

На виконання вищевказаного Розпорядження позивач листом від 25.09.2012року за № 11-03/1100 надіслав на адресу відповідача для розгляду та підписання Додаткову угоду №6 від 31.08.2012року, якою було пропоноване внести зміни до пункту 3.1 Договору та викласти його у наступній редакції :

"3.1 Сторони домовились, що Організація сплачує Підприємству за надані місця, всередині рухомого складу метрополітену, щомісячно суду згідно з розрахунком, що наведений в додатку №2 в редакції від 31.08.2012р.". Зазначений лист було направлено на адресу Директора ТОВ «Фірма АРТ» Бабенко Т.М. Відповідач вказану угоду не підписав, у зв'язку з чим останній звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронювальних законом інтересів.

Дослідивши фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача є хибними виходячи із наступного :

Так, за своєю правовою природою між сторонами було укладено договір послуги. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили вартість послуг (ціну), строк дії договору, а тому в розумінні вимог ст.ст. 627, 638, 901, 903 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) . Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов пункту 1.1 Договору позивач зобов'язався надавати відповідачеві для користування місця в/на рухомому складі Київського метрополітену для здійснення рекламної діяльності різного гатунку.

Додатком №2 до договору від 15.03.2005р. №22-Упр- 05 в редакції від 01.07.2011р. закріплена загальна сума плати за місяць, з урахуванням ПДВ у розмірі 128 528, 39 грн., яку відповідач зобов'язується сплачувати позивачу. Втім, 25 вересня 2011року позивач направив відповідачу лист та Додаткову угоду №6 від 31.08.2012року до спірного Договору, за наступним змістом, зокрема: вартість права, передбаченого пунктом 3.1 Договору визначається відповідно до Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради ( Київська міська державна адміністрація) від 21.05.2012 року за № 838 (ra0838017-12) "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в м. Києві".

Приписи статті 188 ГК України, частини другої статті 632 ЦК України та статті 651 ЦК України передбачають, що зміна умов Договору допускається у випадках встановлених Договором або законом. Однак, зміна ціни після укладення договору допускається виключно у випадках та умовах, встановлених Договором або законом. Пунктом 3.3 Договору від 15.03.2005року №22-Упр-05 встановлено, що вказана в п.3.1 договору сумі підлягає щомісячному підтвердженню або переліку в разі збільшення площі рекламних місць, зміни тарифів на надання послуг по цьому договору. Погодження платежів оформляється Протоколом та вказується в акті про виконання рекламних місць, що підписується обома сторонами.

Тобто, підставою для зміни ціни в договорі після його укладення є умови та випадки встановлені в самому договорі.

Ні договір №22-Упр-05 від 15.03.2005 року, ні додаткові угоди до нього не містять умов, в разі настання яких сторони вказаного договору мають право змінити ціну послуг; вказаний договір не містить обов'язку жодної із сторін прийняти пропозицію іншої сторони щодо зміни ціни договору.

Можливість перегляду суми платежів чітко визначено сторонами в Договорі, і є нормою диспозитивною, яка надає право сторонам самостійно на свій розсуд регулювати форму оплати за надані послуги, в тому числі вносити зміни до вказаного Договору у частині ціни (тарифів). Відсутність імперативної норми, яка б закріплювала відповідне зобов'язання відповідача, позбавляє позивача права в односторонньому порядку змінювати умови Договору стосовно ціни. Договір від 15.03.2005року №22-Упр-05 не містить обов'язкового припису щодо внесення змін до нього за пропозицією однієї із сторін, та обов'язкового прийняття іншою стороною вказаних умов відносно ціни (тарифів), оскільки така зміна обов'язково відбувається шляхом підписання сторонами Додаткової угоди.

Вказаний пункт договору є диспозитивним і дає право сторонам переглянути суму платежів за договором, а не зобов'язує їх це робити. Лише в разі досягнення згоди між сторонами про зміну вартості наданих послуг, між ними укладається додаткова угода. В даному випадку такої згоди сторонами не досягнуто.

Статтею 189 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Статтею 191 Господарського кодексу України встановлено, що державні регульовані ціни встановлюються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Законом України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) ціна розміщення реклами на об'єктах комунальної власності не віднесено до державних регульованих цін, тому в розумінні вказаного закону ціна послуг з розміщення реклами є договірною ціною і, відповідно, визначається за згодою сторін.

У якості обґрунтування своїх вимог позивач посилається як на підставу зміни ціни за спірним Договором на Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради ( Київська міська державна адміністрація) № 838 (ra0838017-12) "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві" на частину першу статті 188 ГК України та частину першу статті 651 ЦК України.

Вказане посилання спростовується тим, що відповідно до частини першої статті 189 ГК України встановлено, що ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Стаття 190 ГК України встановлює, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку ( стаття 191 ГК України).

Державне регулювання цін здійснюється згідно зі Законом України "Про ціну та ціноутворення" (507-12) . Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 838 (ra0838017-12) "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві" не містить приписів щодо обов'язкового внесення суб'єктами господарювання змін до вказаних типів Договорів до дня ухвалення вказаного Розпорядження, а тому підстав для задоволення позову не існує за законом. Для внесення змін до спірного Договору необхідно волевиявлення сторін, наявність приписів закону, який є обов'язковим для суб'єкта господарювання, що кореспондується з вимогам ст.ст. 627, 638 ЦК України.

За змістом частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору має довести наявність істотного порушення договору.

Сам факт видання Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядження №838 від 21.05.2012 року (ra0838017-12) "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві", яким затверджений Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, зокрема повноваження з управління якими здійснюють районні в місті Києві державні адміністрації, за розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, а також за розміщення реклами в ліфтах жилих будинків комунальної власності міста Києва не може свідчити про істотне порушення договору між сторонами.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, у господарського суду немає достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Київський метрополітен".

При відмові в задоволенні позову судом приймається до уваги та обставина, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 січня 2007 року за позовом Константінова Сергія Микитовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт», Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року недійсними та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» до Константінова Сергія Микитовича, Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи:

рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 січня 2007 року на час розгляду даної справи є чинним.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до вимог статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Таким чином, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач не довів необхідність внесення змін до Договору від 15.03.2005 року за № 22-Урп-05, безпідставність ухилення відповідача від прийняття його пропозиції щодо внесення змін до Договору. Відповідач довів суду правові підстави для неприйняття пропозицій позивача щодо внесення змін до спірного Договору та встановлення нових тарифів на рекламно-інформаційну діяльність.

За такими обставинами у задоволенні позову Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма АРТ" про внесення змін до Договору від 15.03.2005року за №22 Упр-05 слід відмовити повністю, як необґрунтовано заявленого.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073,00 грн. покладаються на позивача у справі - Комунальне підприємство "Київський метрополітен" відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

У задоволенні позову відмовити повністю.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.