Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Технік Енерджі", м. Київ до СТОВ "Петрівське", смт. Золочів про стягнення 4458,44 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Добреля В.Ю. за довіреністю № 9 від 05.12.2012 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівське" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 30% річних у розмірі 2966,95 грн.; пені у розмірі 1491,49 грн. та адвокатських витрат у розмірі 250,00 грн., згідно договору № 15/2012 від 22.10.2012 р. про надання адвокатських (правових) послуг. Також, позивач просить суд покласти на відповідача витрати пов'язані зі сплатою судового збору.

В обґрунтування позову позивач вказує, що 30 травня 2012 року господарським судом Харківської області було винесено рішення по справі № 5023/1809/12, яким позовні вимоги ТОВ "Технік Енерджі" до СТОВ "Петрівське", були задоволені повністю. Відповідач рішення господарського суду Харківської області від 30 травня 2012 року по справі № 5023/1809/122 виконав та оплатив 20.09.2012 року позивачу заборгованість. За таких обставин донарахування відповідачу 30% річних, пені здійснюється за період із 17 лютого 2012 року (дата, що не була врахована при нарахуванні штрафних санкцій згідно первісного позову, згідно якого було прийнято рішення по справі № 5023/1809/12 від 30.05.2012 р.) по 19 вересня 2012 року (дата перед днем фактичного розрахунку).

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 11.12.2012 р. за вх. № 21982, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучено до матеріалів справи. Згідно відзиву представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову щодо стягнення з СТОВ "Петрівське" 30% річних у розмірі 2966,95 грн.; пені у розмірі 1491,49 грн. та адвокатських витрат у розмірі 250,00 грн.

Представник відповідача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 17.01.2013 р. за вх. № Д15/13, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Позивач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання його представник не з'явився.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 30.11.2012 р. за вх. № 4304, надав клопотання про розгляд справи без його участі, яке господарським судом залучено до матеріалів справи.

Також, представник позивача, через канцелярію господарського суду 02.01.2013 р. за вх. № 68, надав клопотання про розгляд справи без його участі, яке господарським судом залучено до матеріалів справи.

Господарський суд, розглянувши дані клопотання представника позивача, вважав за необхідне їх задовольнити та розглядати справу без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення із СТОВ «Петрівське» суми заборгованості та штрафних санкцій за договором № 29-05-2011 X купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 10 травня 2011 року (надалі - договір) - справа № 5023/1809/12.

30 травня 2012 року господарським судом Харківської області було винесено рішення по справі № 5023/1809/12, яким позовні вимоги ТОВ "Технік Енерджі" до СТОВ «Петрівське» задоволені повністю, стягнуто з СТОВ «Петрівське» на користь ТОВ "Технік Енерджі" основну заборгованість у розмірі 16712,00 грн., пеню у розмірі 1820,85 грн., 30% річних у розмірі 3524,22 грн., індекс інфляції у розмірі 83,56 грн., штраф у розмірі 3342,40 грн. та судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі № 5023/1809/12 від 31.07.2012 р. апеляційну скаргу СТОВ "Петрівське" залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2012 р. у справі № 5023/1809/12 залишено без змін.

Згідно позову позивач вказує про те, що СТОВ «Петрівське» рішення господарського суду Харківської області від 30 травня 2012 року по справі № 5023/1809/122 виконало та 20.09.2012 року оплатило позивачу заборгованість в сумі 16 712,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 20.09.2012 року.

Проте, вивченням даної банківської виписки судом також було встановлено, що 20.09.2012 року відповідачем була сплачена позивачу сума штрафний санкцій та судового збору у сумі 10380,53 грн. за рішенням господарського суду Харківської області по справі № 5023/1809/12 від 30.05.2012 р.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд зазначає, що у п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008 р. № 01-8/685 (v_685600-08) "Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)" вказувалося про те, що чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

З урахуванням вищевикладеного господарський суд приходить до висновку, що позивач в порядку статті 625 Цивільного кодексу України мав право звернутися до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язанням була підвищена в порядку індексації, а також процентів від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості, а не звертатися до відповідача з вимогою про стягнення донарахованих йому 30% річних та суми пені.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим в їх задоволенні необхідно відмовити повністю.

Враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82- 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 22.01.2013 р.